Рішення

від 07.02.2024 по справі 385/1795/23

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 385/1795/23

Провадження № 2/385/30/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2024 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого-судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.

за участю

представника позивача Рябоволик Н. І.

відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради звернувся до суду з позовом в інтересах дитини малолітнього ОСОБА_3 до відповідачки в якому просить позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітню дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 передати під опіку Органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь Органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі по 1/4 частини усіх видів його заробітків доходів щомісячно але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку й стягувати до повноліття дитини.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що на обліку служби у справах дітей Гайворонської міської ради перебуває сім`я ОСОБА_2 як така, що перебуває в складних життєвих обставинах в сім`ї на даний час виховуються п`ятеро дітей, працівники служби у справах дітей міської ради та фахівці соціальної роботи Комунального закладу «Центр соціальних служб» міської ради неодноразово відвідували родину ОСОБА_2 , надавали консультації щодо підвищення батьківського потенціалу, планування сімейного бюджету. Серед усіх дітей мати проявляє агресію до сина ОСОБА_4 , 2018 року народження. Дитина часто бувала з синцями та подряпинами дані обставини повідомляли завідуюча фельдшерсько акушерським пунктом, та працівники дитячого садочка с. Вікнина. ОСОБА_2 пояснювала такий стан сина, що він упав з велосипеда, спіткнувся посеред двору, подряпався іграшками. ОСОБА_2 виносились попередження, інспектором ювенальної превенції складались адміністративні протоколи за неналежне виконання батьківських обов`язків. Так вранці 29 вересня 2023 року до служби у справах дітей Гайворонської міської ради надійшло повідомлення від завідуючої дитячим садочком с. Вікнина, що дитину, малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 привели до дошкільного закладу з синцями, подряпинами, гематомами грудної клітини, на повідомлення до с. Вікнина виїхала комісія у складі спеціаліста служби у справах дітей, фахівця соціальної роботи «Центру соціальних служб» міської ради, інспектора ювенальної превенції Гайворонського відділу поліції та завідуючої ФАП с. Вікнина. При огляді дитини, виявлені численні синці та гематоми. На запитання хто його так побив він відповів, що мама. Комісією було складено акт рівня безпеки дитини яким встановлено рівень безпеки «дуже небезпечно» та дитина підлягає негайному вилученню з біологічної родини. Того ж дня відбулося засідання комісії захисту прав дитини Гайворонської міської ради та позачергове засідання виконавчого комітету Гайворонської міської ради на якому було прийнято рішення про негайне відібрання дитини у зв`язку з загрозою її життю та здоров`ю. Після вилучення дитину було доставлено до КНП « Центральна міська лікарня Гайворонської міської ради» де її було оглянуто черговим лікарем, лїкарем травматологом та зроблено рентген грудної клітини. У ОСОБА_4 було діагностовано закритий перелом акроміального кінця правої ключиці, забій грудної клітини, закриту черепно- мозкову травму, ссадна обличчя. А також струс головного мозку, під питанням. За фактом завдання малолітньому синові ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно ОСОБА_2 відкрито кримінальне провадження, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 30.09.2023 року

ОСОБА_2 по місцю свого проживання зарекомендувала себе негативно, ніде не працює, самостійних доходів немає, живе за рахунок соціальних виплат, має складний характер, з сусідами перебуває в поганих відносинах, до дітей відноситься дуже суворо, карає за найменшу провину. Неодноразово була попереджена про недопустимість фізичного насильства над дітьми. На попередження не реагує. До структурних підрозділів міської ради неодноразово надходили скарги від сусідів та родичів про неналежне виховання нею своїх дітей.

Спеціалістами служби у справах дітей Гайворонської міської ради проводились обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_2 , проте усі профілактична заходи не дали позитивного результату.

Питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розглядалося на комісії захисту прав дитини при Гайворонській міській раді від 29 жовтня 2023 року №10, всі члени комісії одноголосно проголосували, що позбавлення батьківських прав є доцільним та відповідає інтересам дитини.

З цих підстав просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно малолітньої дитини сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Окрім того, просить стягнути аліменти з матері аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, що відповідає мінімальному встановленому законом розміру аліментів на одну дитину. З цих підстав просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача просила позов задовольнити в повному обсязі, покдикаючись на наведені в позовній заяві обставини, вказала, що підставою для позбавлення батьківських прав є жорстоке поводження відповідачки з дитиною - сином ОСОБА_3 та ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Відповідачка в судовому засіданні позов заперечила, вказала, що справді досить строга по відношенню до дітей, що викликано тим, що в неї їх п`ятеро та в кожного з них свій характер. Однак вона намагається створити для них хороші умови проживання. Заперечила те, що вона могла завдати малолітньому сину ОСОБА_3 тілесних ушкоджень у виді перелому ключиці, оскільки могла вдарити лише по сідницях.

Процесуальні дії суду

Ухвалою суду від 26 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрите провадження у справі та призначено справу до розгляду у загальному позовному провадженні. Сторонам роз`яснено порядок надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та доказів.

22 листопада 2023 року представником позивача подано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та таке що відповідає інтересам дитини.

04 грудня 2023 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів а саме постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за невиконання батьківських обов`язків.

04 грудня 2023 року представником позивача подано клопотання про виклик свідків.

Ухвалою суду від 05.12.2023 закрито підготовче провадження по справі та клопотання представника позивача та відповідачки про виклик свідків задоволено.

Судом встановлено:

ОСОБА_2 є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 13.03.2018 серії НОМЕР_1 . (а.с. 6)

Згідно листа КНП « Центральна міська лікарня Гайворонської міської ради» Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 29 вересня 2023 року був оглянутий черговим лікарем Данаєвським Р.Ю. та ургентним лікарем травматологом Капінусом Е. В. Діагноз: Перелом правої ключиці. Забій грудної клітини. ЗЧМТ. Струс головного мозку? Ссадна обличчя. Прийомним батькам було рекомендовано звернутися до лікаря травматолога поліклінічного відділення КНП «ЦМЛ» для подальшого нагляду за дитиною (а.с. 8).

Згідно листа № 7649 від 06.10.2023 (а. с. 9) начальнику служби в справах дітей Гайворонської міської ради повідомлено ВП № 1 (м. Гайворон) про те, що ОСОБА_2 , 23.03.2023 притягувалась до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП та щодо неї відкрито кримінальне провадження № 12023121120000197 від 30.09.2023 щодо завдання тіласних ушкоджень малолітньому синові ОСОБА_3 , 2018 року народження.

Відповідно до листа № 7447 від 29.09.2023 (а.с. 10) начальнику служби в справах дітей Гайворонської міської ради повідомлено ВП № 1 (м. Гайворон) на обліку ВП № 1 (м. Гайворон) поставлено ОСОБА_2 як таку, що 28.09.2023 вчинила домашнє насильство щодо сина ОСОБА_3 , 2018 року народження.

З рішення виконавчого комітету Гайворонської міської ради № 204 від 29.09.2023 (а. с. 11) вбачається, що вирішено Службі в справах дітей міської ради здійснити заходи по відбранню малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від матері ОСОБА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Гайворонської міської ради № 205 від 29.09.2023 (а.с. 12) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 влатовано з 29.09.2023 в сім`ю патронатного вихователя.

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України № 00041672274 від 03.10.2023 (а.с. 13) вбачається, що в актовий запис про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № 22 від 13.03.2018 відомості про батька внесено від повідно до ч. 1 ст. 135 СК України, тобто зі слів матері.

З характеристики від 03.10.2023 № 322 (а. с. 14), що видана Червоненським старостинським округом Гайворонської міської ради вбачається, що ОСОБА_2 проживає в с. Вікнина Голованівського району, виховує 5 малолітніх дітей, має складний характер, з сусідами перебуває в поганих відносинах, до дітей відноситься дуже суворо, карає за найменшу провину, неодноразово попереджалась про недопустимість фізичного насильства над дітьми, на попередження не реагує.

З листа КЗ «Гайворонський міський центр соціальних служб» Гайворонської міської ради № 01-05/115 від 16.10.2023 (а.с. 15) вбачається, що сім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_7 перебуває на обліку сімей, які опинились в складних життєвих обставинах з 17.06.2021 та отримувала послугу консультування. В сім`ї часто виникали непорозуміння та конфлікти. У вересні 2021 року було прийнято рішення про надання сім`ї соціального супроводу, який вона отримувала до червня 2022 року. За результатами вплив складних життєвих обставин було мінімізовано. З червня 2022 року по лютий 2023 року сім`я отримувала послугу консультування. В період з 16 по 22 лютого 2023 року було проведено оцінку потреб сім`ї, в ході якої було з`ясовано, що батьки не виконують належним чином батьківські обов`язки відносно дітей та не забезпечують у повній мірі їхні потреби. У вихованні дітей матір систематично перевищувала необхідний рівень контролю за діями дітей, що негативно впливало на їх емоційний стан. За результатми проведеної оцінки потреб було прийнято рішення про припинення надання соціальної послуги консультування та розпочато надання соціального супроводу. 29.09.2023 відповідно до повідомлення служби в справах дітей про вчинення домашнього насильства матір`ю відносно малолітнього сина ОСОБА_3 2018 року народження, було проведено оцінку потреб, за результатами якої термін надання соціальної послуги було продовжено. Під час надання соціальних послуг з батьками неодноразово проводились бесіди стосовно належного виконання батьківських обов`язків, профілактичні бесіди щодо недопущення жорстокого ставлення до дітей, надавались роз`яснення, що нехтуванні інтересами дітей може мати негативні наслідки для їхнього здоров`я, розвитку і соціалізації. Від отримання соціальних послуг сім`я не відмовляється, але не визнає у повній мірі існування проблем, не усвідомлює їх загроз та ризиків, перекладає відповідальність за негативні наслідки на інших осіб. Робота з сім`єю продовжується.

З акту проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 16-20) вбачається, що наявні фізичні ознаки, що можуть свідчити про жорстоке поводження з дитиною - синці, гематоми, подряпини, місце локалізації таких - голова, обличчя, грудна клітка, дитирна має зовнішні ознаки недогляду - вага зріст не відповідають віку дитини, дитина не розмовляє на рівні її віку, ОСОБА_2 зізналась, що била малолітнього ОСОБА_3 .

З висновку Органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради від 22.11.2023 № 03-22/194/1 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 вбачається, що Орган опіки та піклування дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав є доцільним та відповідає інтересам дитини (а.с. 28-29).

З постанови від 05.04.2022 в справі № 385/269/22 вбачається, що ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП у зв`язку з ухиленням ОСОБА_2 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов проживання своїх дітей, зокрема і ОСОБА_3 , 2018 року народження (а.с. 43).

З постанови від 31.01.2022 в справі № 385/87/22 вбачається, що ОСОБА_3 притягувалась до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП за те, що неналежним чином доглядала за своїм малолітнім сином ОСОБА_3 , 2018 року народження, внаслідок чого він отримав травми у вигляді синців та розсіченої губи (а.с. 44).

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що працює інспектором з ювенальної превенції ВП № 1 (м. Гайворон). 29.09.2023 зі служби в справах дітей повідомили, що малолітній ОСОБА_9 прийшов в садочок побитий. Приїхавшо в садочок з працівниками служби в справах дітей побачила, сліди на тілі дитини, зокрема на шиї, спині. Потім він розповів що його побила мама. ОСОБА_2 спершу заперечувала факт побиття, потім пояснила, що не стрималась, та вдарила коли він не хотів збиратись в садочок. В лікарні повідомили, що в ОСОБА_10 наявний перелом.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що працює завідувачкою фельдшерсько-акушерського пункту в с. Вікнина, та у зв`язку з цим знає сім`ю ОСОБА_2 . Відвідуючи їх помітила, що часто саме в ОСОБА_10 раз на кілька місяців бувають садна, синюшність, які не схожі на такі, що дитина могла сама випадково вдаритись. Крім того, близько року тому дитина мала перелом бедренної кістки. Відвідуючи також бачила неналежний догляд саме зо ОСОБА_4 та досить жорстке відношення до нього - твердість, відсутність жалості. При цьому вказала, що в будинку прибрано. Також вона була присутня при огляді дитини 29.09.2023, бачила садна, не свіжі, пасма на грудях, ніби хапали за шкіру.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що працює директором дитячого садка, який відвідує ОСОБА_9 . 29.09.2023 ОСОБА_3 привели з побоями та подряпинами. ОСОБА_2 на це спершу повідомила, що він впав з велосипеда, а потім, що побився з іншими дітьми. Помічала, що інколи ОСОБА_4 був з слідами побоїв, орієнтовно раз на квартал, при цьому батьки завжди відповідали, що це діти побились між собою. Зазначила, що ОСОБА_2 регулярно оплачує за садочок, ОСОБА_4 приходить нормально та чисто вдягнутий. Вказала, що інколи він кілька днів поспіль не відвідує садок, мати ж прояснює, що він був наказаний в ці періоди.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що працює вихователем дитячого садка та, крім того, проживає неподалік від сім`ї ОСОБА_2 . Зазначила, що ОСОБА_2 належним чином ставиться до догляду та забезпечення дітей, вони в неї покупані, вдягнуті. ОСОБА_2 в садочок приность те, що необхідно. Однак саме до ОСОБА_4 в матері холодне відношення. Він частенько буває з синцями, які пояснюють тим, що діти побились між собою.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що є співмешканцем ОСОБА_2 29.09.2023 з нею відводив дітей в садочок, школу. Зранку, коли збирались, перебуваючи на вулиці чув в будинку крик. ОСОБА_4 29.09.2023 в садочок йшов нормально, не було видно, що його щось турбує. Пізніше цього дня до них приїхали працівники служби в справах дітей, поліцейські та лікар та повідомили про те, що в дитини синяк на грудях, а потім він також дізнався про перелом. Повідомив, що інколи бачив як ОСОБА_2 била ОСОБА_4 по сідницях.

Неповнолітня свідок ОСОБА_15 , будучи допитаною в присутності представника служби в справах дітей Н. Поліщук, повідомила, що ОСОБА_2 її матір. Вона, як старша сестра, якій 14 років інколи, рідко забирала ОСОБА_4 з садочка чи відводила його туди. Напередодні 29.09.2023 він був веселий, махав руками та ногами. Синяків в нього не бачила.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У статті 7 Сімейного кодексу України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі, шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Конвенція про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікована Верховною Радою України 27.02.1991 року і набула чинність для України 27.09.1991 року, визначає, що розлучення дитини з батьками може бути необхідним в якнайкращих інтересах дитини у виключних випадках, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Вказані правові висновки викладені в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 462/4705/19.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд враховує, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батьків спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine) від 18 грудня 2008 року, заява № 39948/06).

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 10 листопада 2021 року у справі № 309/556/17 (провадження № 61-14124св21), від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18 (провадження № 61-16697св21), від 02 серпня 2022 року справа № 743/269/21, (провадження № 61-18133св21), від 25 листопада 2022 року у справі № 308/9081/21 (провадження № 61-8290св22) та інших.

Як уже зазначалося, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеного у Постанові від 25 січня 2023 року у справі № 462/4705/19, ухилення від виховання дитини може слугувати підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Разом з тим, суд приймає до уваги роз`яснення, дані у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», згідно яких суд, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного суду від 08 квітня 2020 року у справі 3 645/731/18.

При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я (див. справи "Валлова і Валла проти Чеської Республіки", N 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і "Гавелка та інші проти Чеської Республіки", N 23499/06, N 57, від 21 червня 2007 року).

Так, відповідно до частини першої статті 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій статті 164 СК України.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер. Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, при цьому суд керується інтересами дитини (частина 3 статті 170 СК України).

При цьому, відібрання дітей від батьків на підставі статті 170 СК України не є виходом за межі позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18.

Матеріали справи свідчать про те, що малолітній ОСОБА_3 , 2018 року народження проживав з матір`ю ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що сім`я ОСОБА_2 перебуває на обліку в службі в справах дітей Гайворонської міської ради, як сім`я, що перебуває в складинх життєвих обставинах.

З 29.09.2023 малолітній ОСОБА_3 відібраний у матері ОСОБА_2 .

З показів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та й ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_2 застосовувала до сина ОСОБА_3 фізичні покарання, не доглядала його в достаній мірі для того, щоб убезпечити від постійних травм, синців.

Суд звертає увагу на те, що згідно ч. 7 ст. 150 СК України забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Орган опіки і піклування Гайворонської міської ради, відповідно до наданого суду висновку від 22.11.2023 вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3 2018 року народження. Основним мотивом такого висновку, як вбачається з його змісту, є діагностування у нього закритого перелому ключиці, забою грудної клітини та, у зв`язку з цим - ухилення нею від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Суд не бере до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки він має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду.

При цьому суд враховує висновки ВС в постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 308/13654/21 та від 29 березня 2023 року в справі № 754/7526/21, в яких вказано, що сам по собі факт відкритого кримінального провадження не може бути підставою для задоволення позову, оскільки позбавлення батьківських прав за пунктом 6 частини першої статті 164 СК України можливе лише після вступу в законну силу обвинувального вироку суду. Разом із тим, у випадку виникнення вказаних обставин після набрання судовим рішенням законної сили позивач не позбавлений права пред`явити у встановленому законом порядку новий позов до відповідача з наданням необхідних доказів на підтвердження своїх вимог.

Також суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_15 в силу її віку та сімейних зв`язків, оскільки відповідачка в справі є матір`ю свідка.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками відповідачкою, які б були підставою застосування відносно неї крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав. Суд враховує, що вона заперечує проти позбавлення її батьківських прав, що на думку суду свідчить про її інтерес до дитини, бажання бути з сином, виховувати його та піклуватися про нього.

Так, позивачем не було надано належних та достатніх доказів того, що відповідачка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків чи жорстоко поводиться з дитиною в тій мірі, що булла б достатньою для застосування відносно неї крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Оскільки відповідачка не вживає заходів щодо належного догляду за дитиною, суд приходить до переконання, що залишення проживання дитини разом з матір`ю на даний час є небезпечним для їх життя та здоров`я, та вважає за необхідне відібрати дитину від матері.

При цьому, суд приходить до переконання, що наведені обставини свідчать про наявність підстав для застосування саме тимчасового заходу - відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав, який здійснюється на підставі статті 170 СК України, в якнайкращих інтересах дитини з метою охорони їх фізичного та психічного здоров`я, забезпечення нормального розвитку, а не позбавлення батьківських прав, що є крайнім заходом.

Відібрання дитини у відповідачки, без позбавлення її батьківських прав, є необхідним і пропорційним заходом, оскільки цього потребують інтереси дитини на зростання у безпечному середовищі. Розлучення матері з дитиною у даному разі відповідає їх інтересам з метою забезпечення належних умов проживання, медичного догляду та недопущення страждань дитини через відсутність піклування та неповноцінне виховання.

При цьому, суд роз`яснює, що відповідно до частини третьої статті 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Таким чином, ОСОБА_2 має право звернутися до суду про повернення їй дітей, якщо відпадуть причини, які перешкоджали їх належному вихованню (ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо виховання та догляду за дітьми). Тому природнє бажання відповідачки виховувати своїх дітей може бути поновлене за певних умов.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 170 СК України, у разі постановлення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що після відібрання дитини від матері, без позбавлення останньої батьківських прав, дитину необхідно передати Органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини в в частині від заробітку розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до частини четвертої статті 170 СК України, при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З врахуванням всіх цих обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти в частині від заробітку розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Суд вважає, що такий розмір аліментів на утримання дитини забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дитини, та відповідатиме потребам дитини, при цьому не порушить права відповідача.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Оскільки, позивача звільнено від сплати судового збору при подачі позову до суду, з відповідачки ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн 60 коп.

Керуючись ст. 2, 5, 10-13, 77-80, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

позов Органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради (26300, м. Гайворон Кіровоградської області, пл. Героїв Майдану, 5, ЄДРПОУ 04055297) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити частково.

Відібрати малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 та передати його Органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 23 жовтня 2023 року.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн 60 коп.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 3 ст. 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дітей, суд за заявою матері може постановити рішення про повернення їй дітей.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 16.02.2024.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 07.02.2024