Рішення

від 15.02.2024 по справі 302/2051/23

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/2051/23

Провадження № 2/302/56/24

Номер рядка звіту 20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

15.02.2024 смт. Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання Митряк І. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кривка Павло Павлович до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Колочавська сільська рада Хустського району Закарпатської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача посилався на те, що позивачу на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0702 га, що була надана у власність позивачу для будівництва та обслуговування цього будинку, в якому позивач на даний час проживає разом зі своєю сім`єю.

Позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 є суміжними землекористувачами.

У травні 2022 року відповідач ОСОБА_2 , який проживає у сусідньому з позивачем житловому будинку, на своїй присадибній земельній ділянці збудував господарську споруду дровітню до свого житлового будинку на самій межі між земельними ділянками позивача і відповідача. Ця споруда побудована таким способом, що задня (тильна) її стіна знаходиться на самій межі між земельними ділянками, а стріха цієї споруди виступає безпосередньо на земельну ділянку та колодязь з питною водою позивача.

Таким чином, стічні води та сніговий покрив зі стріхи дровітні, нахиленої у сторону земельної ділянки позивача, попадають на фруктові насадження дерев та колодязь позивача, чим забруднюється питана вода у колодязі та створюються незручності при відбору води з колодязя, тим самим позивачу спричинюється шкода і створюються перешкоди у здійсненні ним права користування належною йому на праві власності земельною ділянкою.

Посилаючись на вказані обставини та норми чинного законодавства, в позовній заяві висловлено прохання зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що належить на праві власності позивачу, а саме: за рахунок відповідача прибрати некапітальну споруду самочинно збудовану ним дровітню з земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на відстань не менше 1,0 м від спільної межі з належною позивачу земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 27.11.2023 по справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження (а.с. 22-23).

Ухвалою суду від 03.01.2024 постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 39).

Представник позивача адвокат Кривка П. П. подав заяву з проханням розглядати справу без участі сторони позивача. Висловив позицію про підтримання заявлених у позовній заяві вимог.

Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про дати, час та місце розгляду справи шляхом спрямування за відомим місцем проживання судових повісток, відправлення на повідомлений позивачем номер мобільного телефону відповідача судових SMS-повісток, а також шляхом розміщення виклику у судове засідання на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Колочавською сільською радою Хустського району Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечено.

Оскільки зі змісту заяви представника позивача вбачається, що він не заперечує проти заочного розгляду справи, а відповідач належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, повторно в судове засідання не з`явився, суд вважав за можливе провести заочний розгляд справи.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини другої статті 247Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК України).

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, на підставі принципу змагальності сторони учасники справи з метою ухвалення рішення на свою користь зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують, або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності ухвалення бажаного для них рішення.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно з положеннями статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 та частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0702 га, що була надана у власність позивачу для будівництва та обслуговування зазначеного будинку, що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав № 324129347 від 27.02.2023 року і № 336982041 від 26.02.2023 (а.с. 11-13).

Як зазначено в позовній заяві, у травні 2022 року відповідач ОСОБА_2 , що проживає у сусідньому з позивачем житловому будинку, на своїй присадибній земельній ділянці збудував господарську споруду дровітню до свого житлового будинку на самій межі між земельними ділянками позивача і відповідача. Ця споруда побудована таким способом, що задня (тильна) стіна споруди (дровітні) знаходиться на самій межі між земельними ділянками, а стріха цієї споруди виступає безпосередньо на земельну ділянку та колодязь з питною водою позивача, внаслідок чого стічні води та сніговий покрив зі стріхи дровітні, нахиленої в сторону земельної ділянки позивача, попадають на фруктові насадження дерев та колодязь позивача, чим забруднюється питана вода у колодязі та створюються незручності при відбору води з колодязя.

Зазначені обставини змусили позивача за вирішенням спору звернутися до Колочавської сільської ради, як до органу місцевого самоврядування.

Комісією Колочавської сільської ради за зверненням позивача було складено акт від 29 червня 2022 року, яким у присутності позивача та відповідача було засвідчено факт вищевказаного порушення земельного законодавства та запропоновано відповідачу ОСОБА_2 припинити зведення будівлі та привести земельну ділянку у попередній стан.

Комісією також констатовано, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку та будівництво господарської будівлі у відповідача відсутні, а відтак будівництво господарської споруди проведено відповідачем без погодження у в установленому порядку та без дотримання встановлених норм та стандартів (а.с. 9, 10).

Як зазначає позивач, незважаючи на рекомендації комісії сільради, вимоги щодо звільнення земельної ділянки від вказаної споруди, відповідачем проігноровані, на підтвердження чого надані фото-світлини (а.с. 33-35).

Спірні правовідносини стосуються порядку здійснення права власності та права користування земельними ділянками та регулюються положеннями Цивільного кодексу України щодо режиму права власності та Земельного кодексу України. Земельний кодекс України визначає дві форми законного користування земельною ділянкою право власності або право користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 78 Земельного кодексу України (далі ЗК України) право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно пунктів «г» та «е» частини 1 статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.

Аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Як встановлено судом, відповідачем на своїй присадибній земельній ділянці збудовано господарську споруду дровітню до свого житлового будинку на самій межі між земельними ділянками позивача і відповідача. Вказана споруда побудована у такий спосіб, що задня (тильна) стіна споруди (дровітні) знаходиться на самій межі між земельними ділянками, а стріха цієї споруди виступає безпосередньо на земельну ділянку та колодязь з питною водою позивача, внаслідок чого стічні води та сніговий покрив зі стріхи дровітні, нахиленої в сторону земельної ділянки позивача, попадають на фруктові насадження дерев та колодязь позивача, чим забруднюється питана вода у колодязі та створюються незручності при відбору води з колодязя.

Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини, на яких ґрунтуються заявлені позивачем вимоги, аналізуючи надані стороною позивача докази, на які той посилалися як на підставу своїх вимог, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, оскільки стороною позивача надано достатні, належні та допустимі докази, які в сукупності свідчать про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини 1 статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 1, 3, 4 статті 137ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин 5 та 6 вказаної статті, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 858,88 грн.

Також, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн, розмір яких підтверджується договором про надання правничої допомоги адвокатом від 18.10.2023 з додатком до нього, квитанцією від 23.11.2023 (а.с. 17-20).

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-283, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: за рахунок ОСОБА_2 прибрати некапітальну споруду самочинно збудовану ним дровітню з земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на відстань не менше 1,0 м від спільної межі з земельною ділянкою ОСОБА_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 2122482100:03:002:016)

Стягнути з ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 858,88 грн (вісімсот п?ятдесят вісім гривень 88 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу позивачем до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо на нього не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 19 лютого 2024 року.

Суддя Міжгірського районного суду

Закарпатської області Пухальський С. В.