Рішення

від 19.02.2024 по справі 683/4301/23

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/4301/23

2/683/283/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

розглянувши у судовому засіданні в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/4301/23; 2/683/283/2024 за позовом Заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, про витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

У грудні 2023 року Заступник керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Міністерства оборони України, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, вказує, що рішенням Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №38 п.60/42/VII від 23 жовтня 2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1000 кв.м., кадастровий номер 6810800000:01:007:0048, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , і цим же рішенням вказану земельну ділянку надано їй безкоштовно у власність.

Однак, спірна земельна ділянка площею 1000 кв.м., яка була передана у власність ОСОБА_1 , входить до складу земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 площею 61,1667 га, яка на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії Б №041671 від 1980 року перебуває у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, яке є правонаступником Хмельницької КЕЧ району, та належить до державної власності земель оборони.

На момент передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 право постійного користування цією земельною ділянкою у встановленому законом порядку не припинялось, згоди Міністра оборони України та рішення Кабінету Міністрів України про передачу земель оборони до комунальної власності не приймалось, а тому прокурор вважає, що спірна земельна ділянки безпідставно вибула із земель державної власності поза волею належного розпорядника та не могла передаватись у власність ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, прокурор просить захистити порушене право і на підставі ст.388 ЦК України витребувати у ОСОБА_1 спірну земельну ділянку на користь держави в особі Міністерства оборони України.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 січня 2024 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Цією ж ухвалою до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, залучено Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький (далі КЕВ м. Хмельницький).

В судове засідання прокурор Манзелевський Ю.В., який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи.

Позивач Міністерство оборони України, яке належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, подало клопотання про розгляд справи у відсутності свого представника, позов підтримує, просить задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, у визначений судом строк відзив на позов не подавала, натомість подала заяву, у якій просить розгляд справи проводити у її відсутності, проти позову заперечує та просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Також просить врахувати, що вона є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому за наслідками розгляду справи у будь-якому випадку вона звільнена від сплати судового збору.

Третя особа КЕВ м. Хмельницький, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, подала заяву про розгляд справи у відсутності представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Також у визначений судом строк третя особа - КЕВ м. Хмельницького подала пояснення по справі, у яких просить витребувати спірну земельну ділянку у відповідачки, посилаючись на те, що ця земельна ділянка входить до складу земель оборони, які перебувають у користуванні КЕВ м. Хмельницький на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії Б №041671 від 1980 року, який є чинним.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Державного акта на право користування землею серії Б №041671 від 1980 року виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради народних депутатів на підставі рішення №109 від 10 червня 1980 року передав Хмельницькій КЕЧ району, правонаступником якої є КЕВ м. Хмельницький, в безстрокове і безоплатне користування 408 га землі в межах згідно з планом землекористування для державних потреб.

Згідно плану землекористування, що є додатком до вказаного Державного акта на право користування землею серії Б №041671 від 1980 року, на земельній ділянці площею 408 га знаходяться військові містечка № НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , розташовані в м. Старокостянтинів.

17вересня 2015року на виконання наказу Міністра оборона України від 20 травня 2015 №225 «Про утворення комісії з питань перевірки обліку та використання земельних ділянок, що належать до земель оборони» проведено комісійне обстеження земельних ділянок військових містечок м. Старокостянтинів Старокостянтинівського гарнізону. До складу комісії, яка проводила таке обстеження, входив також представник відділу з питань регулювання земельних відносин виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області. Предметом обстеження, серед іншого, була земельна ділянка, на якій розташоване військове містечко № НОМЕР_1 .

05 січня 2018 року Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області прийняла рішення №5/26/VII про проведення робіт з інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів загальною орієнтовною площею 115000 кв.м.

На підставі прийнятого органом місцевого самоврядування зазначеного вище рішення, ПП «Земельно-аграрний центр «Карат»» виготовив технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності по АДРЕСА_2 .

11 липня 2018 року Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області VII скликання прийняла рішення №44/29/VII, яким впорядкувала адресу земельної ділянки площею 115000 кв.м, що розташована по АДРЕСА_2 , присвоївши їй адресу: АДРЕСА_3 . Цим же рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності стосовно розташованої по АДРЕСА_3 земельної ділянки площею 115000 кв.м.

На підставі вказаного рішення державним кадастровим реєстратором було внесено відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки загальною площею 115000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та присвоєно кадастровий номер 6810800000:01:007:0038.

В подальшому, рішенням Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №17 п.1/31/VII від 16 листопада 2018 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:01:007:0038.

В результаті поділу, серед інших, утворилась земельна ділянка площею 9,9852 га, кадастровий номер 6810800000:01:007:0050, яку в подальшому було поділено на окремі земельні ділянки площею по 1000 кв. м.

23 жовтня 2020 року Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області прийняла рішення №38 п.60/42/VII, яким зі складу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 6810800000:01:007:0050, надала безкоштовно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1000 кв.м., з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6810800000:01:007:0048, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

04 лютого 2021 року право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:01:007:0048 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 2285864668108.

Згідно висновку комплексної земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою №2449/2718-2882/21-26 від 20 вересня 2020 року, яка була проведена в межах кримінального провадження №62021240010000049, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:01:007:0048 повністю накладається (нашаровується) на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1 площею 61,1667 га, яка входить до земель площею 408 га для державних потреб, які на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії Б №041671 від 1980 року, перебувають у постійному користуванні КЕВ м. Хмельницький.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності та територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Статтями 13, 41Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до п. ж) ч.1 ст.19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з частинами 1, 2, 4 ст.77ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише у державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне поняття земель оборони закріплене також у статті 1Закону України"Провикористання земельоборони" №1345-ІV від 27 листопада 2003 року, який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.

Статтею 2 вищевказаного Закону, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій

та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Згідно статті 14 Закону України"ПроЗбройні СилиУкраїни" №1934-ХІІ від 06 грудня 1991 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Міністерство оборони України всебічно забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань та застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна, згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснює контроль їх ефективного використання, організує виконання робіт в інтересах Збройних Сил України і надання послуг (стаття 10Закону України"Прооборону України" №1932-ХІІ від 06 грудня 1991 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України (ст.6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України» №1075-ХІV від 21 вересня 1999 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 84 ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі оборони.

Згідно п.а) ч.1 ст.13 ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Статтею 12 ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.

Зокрема, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад (п. «а»), передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (п. «б»).

Приписами ч.1 ст.141 ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

В силу вимог ч.3, ч.4 ст.142цього Кодексу припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до ст.92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

У відповідності до абз.3 п.5 постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексуУкраїнської РСР»від 18грудня 1990року №562-ХІІ і за змістом п.6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення

спірних відносин, КЕВ м. Хмельницький зберегло право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 408 га, в тому числі військового містечка № НОМЕР_1 площею 61,1667 га, на підставі Державного акта на право користування землею серії Б №041671 від 1980 року.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:01:007:0048 входить до складу земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 площею 61,1667 га, а тому відноситься до земель оборони. Таким чином, ця земельна ділянка перебуває у державній власності.

Рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою військового містечка № НОМЕР_1 площею 61,1667 га, яка відноситься до земель оборони, Кабінет Міністрів України не приймав і Міністерство оборони України відповідного подання на розгляд останнього не вносило.

У постанові від 29 листопада 2018 року у справі №924/1025/14 Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні Міністерства оборони України, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, відповідно до статті 142 ЗК України, виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони. А тому, судова колегія погодилась із висновками судів попередніх інстанцій, що істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам, є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням Міністерства оборони України. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про незаконність оскаржуваного рішення (розпорядження Хмельницької РДА №471/06-р від 12.05.2006) та можливість звернення позивача з позовом про захист своїх порушених прав згідно обраної форми захисту.

Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області на час виникнення спірних правовідносин не була наділена повноваженнями розпоряджатися землями державної власності та передавати їх у приватну власність громадян.

Отже, спірна земельна ділянка незаконно передана у приватну власність ОСОБА_1 на підставі ст.118 ЗК України.

До того ж, всупереч положень ч.5 ст.116, ст.142 ЗК України, Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області розпорядилась спірною земельною ділянкою, яка не була вільною, не отримавши відповідного рішення Кабінету Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, що є істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Разом з тим, відповідно до статей 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

За загальним правилом, закріпленим у статті 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника у силу обставин, передбачених

частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння. Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого володіння.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної, виконавчої влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акту на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без пред`явлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

З урахуванням наведених вимог закону і встановлених фактичних обставин справи, суд вважає, що оскільки у встановленому законом порядку рішення про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою не приймалось, затвердження технічної документації із землеустрою щодо вилучення земельної ділянки із земель оборони, зміна категорії земельної ділянки не відповідає вимогам закону, відповідно ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:01:007:0048 незаконно, тому ця ділянка вибула із земель державної власності поза волею належного розпорядника і позовні вимоги щодо її витребування у ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідачки відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388ЦК України у зв`язку з порушенням органом виконавчої влади низки вимог ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 9 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір»передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп.

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_8 від 21 грудня 2022 року відповідачка ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи на строк по 29 лютого 2024 року, у зв`язку з чим звільняється від сплати судового збору.

Позовна заява Заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону підлягає задоволенню у повному обсязі, однак враховуючи, що відповідачка ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір»звільнена від сплати судового збору, тому Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону слід компенсувати 2684 грн. сплаченого судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 6810800000:01:007:0048, яка

розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та є частиною земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 .

Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 2684 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Хмельницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону, місце знаходження: вул. Пилипчука,65 м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 38326057.

Позивач: Міністерство оборони України, місце знаходження: Повітрофлотський проспект,6 м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .

Третя особа: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький, місце знаходження: вул. Героїв АТО,3/1, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 07928461.

Текст рішення складено 19 лютого 2024 року.

Суддя: