Ухвала

від 19.02.2024 по справі 509/2965/21

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/2965/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року. Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

судді Гандзій Д.М.,

при секретарі Задеряки Г.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, заяву ОСОБА_3 про забезпечення доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору : ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі - продажу недійсним в частині, визнання права власності, припинення права власності, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно розпорядження № 139/23 від 10.02.2023 року, щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, справу розподілено в провадження судді Гандзій Д.М., після Рішення Вищої Ради правосуддя за № 34/0/15-23 від 09.02.2023 року та Наказу про відрахування зі штату Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_7 за № 01 г - о/с від 10.02.2023 року, в провадженні якої на стадії підготовчого судового засідання перебували вказані матеріали цивільної справи.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 вересня 2024 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору : ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі - продажу недійсним в частині, визнання права власності, припинення права власності, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Призначено справу до судового розгляду по суті у приміщенні Овідіопольського районного суду Одеської області.

12 лютого 2024 року від представника відповідачки ОСОБА_3 , адвоката Шепеля С.В., надійшла заява про забезпечення доказів, в якій він просить суд продовжити підготовче провадження у справі і не призначати розгляд справи по суті у зв`язку з необхідністю забезпечення нижчезазначеного письмового доказу, який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Божемовської Н.В. ( АДРЕСА_1 ) засвідченої належним чином копії заяви ОСОБА_8 , адресованої компетентним органам, яких це стосується, справжність підпису заявника, який зроблено в присутності нотаріуса, нотаріально засвідчено нею 07.08.2019 року і зареєстровано в реєстрі за № 2002, в судовому засіданні представник відповідачки своє клопотання підтримав та просив його задовольнити, проти чого не заперечував представник позивача.

Дослідивши матеріали цивільної справи, а також заяву про забезпечення доказів, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно п.4 частини 5 ст. 12 ЦПК суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами зокрема - висновками експертів.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.07.2014 року у справі «Мала проти України» (Заява № 4436/07) у п.47-49 наголосив, що статтею 6 Конвенції гарантується право на справедливий розгляд справи нею не встановлюється жодних правил щодо прийнятності доказів або способу, у який вони повинні бути оцінені, що, таким чином, є у першу чергу предметом регулювання національного законодавства та національних судів (див. рішення у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garsia Ruiz v. Spain) [ВП], за 30544/96, п. 28. ECHR 1999-1). Аналогічним чином, у першу чергу саме національні органи влади, зокрема суди, мають тлумачити національне право, а Суд не замінить свое тлумачення їхнім за відсутності свавільності. З урахуванням вищезазначеного Суд все одно має переконатися у тому, чи були справедливими процедури у їхній сукупності, включаючи спосіб, у який приймалися докази та процесуальні рішення (див. рішення від 15 червня 2004 року у справі «Таммінен проти Фінляндії» (Tamminen v. Finland), заява N 40847/98, п. 38).

Ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін (див. рішення у справі «Стіл та Морріс проти Сполученого Королівства» (Steel and Morris v. the United Kingdom), заява № 68416/01, п. 59. ECHR 2005-II).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною другою статті 48 Закону 1402-VIII встановлено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Пунктом 1 частини сьомої статті 56 вказаного Закону визначено, що суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

У пункті 16 розділу II доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) від 4 квітня 2011 року № 512/2009, схваленої Комісією на 86-му пленарному засіданні 2526 березня 2011 року «Верховенство права» (CDL-AD (2011) 003rev), вказано, що Rule of Law (верховенство права) є невід`ємною частиною будь-якого демократичного суспільства. У рамках цього поняття вимагається, щоб усі, хто наділений повноваженнями ухвалювати рішення, ставилися до кожного з виявом поваги, на основі рівності та розумності й відповідно до закону, і щоб кожен мав можливість оскаржити незаконність рішень у незалежному та безсторонньому суді, де кожен має бути забезпечений справедливими процедурами. Отже, предметом верховенства права є здійснення влади і стосунки між особою та державою. Пунктом 41 розділу IV визначено, що обов`язковими елементами верховенства права є, зокрема: законність, заборона свавілля та доступ до правосуддя, де законність це принцип, який означає дотримання законів (пункт 42). Заборона свавілля полягає в тому, що дискреційні повноваження органами державної влади мають здійснюватися відповідно до принципу верховенства права, з яким є несумісне ухвалення несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень (пункт 52). Відзначено, що доступ до правосуддя полягає, зокрема, в тому, що роль судівництва є істотно важливою в державі, заснованій на верховенстві права. Судівництво є гарантом справедливості основоположної цінності у державі, керованій правом. Справою першочергової ваги є те, щоб судівництво мало повноваження визначати, які закони є застосовними та ваговитими щодо конкретної справи, вирішувати питання факту і застосовувати закон до фактичних обставин згідно з відповідною тобто достатньо прозорою і передбачуваною методологією тлумачення (пункт 54).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Положення пункту 1 статті 6 вказаної Конвенції передбачають, що суд має бути безстороннім. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» від26 жовтня 1984 року, пункт 26, рішення у справі «Білуха проти України» від9 листопада 2006 року, пункт 53).

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є розумні строки розгляду справи судом.

Враховуючи, що ухвалою суду від 27 вересня 2024 року закрито підготовче провадження по цивільній справі завершено, справу призначено до cудового розгляду 5 місяців назад, з метою не порушення розумних строків розгляду справи та керуючись принципом верховенство права, суд вважає, що клопотання в частині продовження підготовчого провадження у справі і не призначення до розгляду справи по суті задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Відповідно ст. 118 ЦПК України, заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею.

Суд, дослідивши матеріали справи, беручи до уваги предмет спору, зміст заявлених позовних вимог та наявні у матеріалах справи докази, а також враховуючи, що обставини цивільних справ з?ясовуються судом на засадах змагальності, а також той факт, що представнику відповідачки стало відомо про доказ який він просить витребувати під час закриття підготовчого провадження по справі, суд вважає, що заява в частині забезпечення доказів є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 116,118 ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

1.Заяву ОСОБА_3 про забезпечення доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору : ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі - продажу недійсним в частині, визнання права власності, припинення права власності, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задовольнити частково ;

2.Витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Божемовської Н.В. ( АДРЕСА_1 ) засвідченої належним чином копії заяви ОСОБА_8 , адресованої компетентним органам, яких це стосується, справжність підпису заявника, який зроблено в присутності нотаріуса, нотаріально засвідчено нею 07.08.2019 року і зареєстровано в реєстрі за № 2002 ;

3.Встановити строк для надання доказів до 11 березня 2024 року ;

4.В задоволенні решти вимог відмовити.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки зобов?язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п?яти днів з дня вручення ухвали.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня винесення ухвали.

Суддя Гандзій Д.М.