Ухвала

від 19.02.2024 по справі 916/2359/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

19 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2359/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

розглянувши клопотання Приватного підприємства Сугой про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги

на рішення Господарського суду Одеської області

від 15 січня 2024 року (повний текст складено 17.01.2024)

у справі № 916/2359/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Ківісмартюа

до відповідача: Приватного підприємства Сугой

про стягнення 16 436 002,12 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 у справі №916/2359/23 (суддя Д`яченко Т.Г.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ківісмартюа задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства Сугой на користь позивача суму основної заборгованості за Договором поставки товарів №28/07/21-СОП від 28.07.2021 у розмірі 16 054 155,95 грн.; 41 323,53 грн. пені, 3 051,03 грн. 3% річних та 21 705,38 грн. інфляційних втрат за видатковою накладною №516 від 22.12.2021; 169 313,55 грн. пені, 12 500,88 грн. 3% річних та 88 932,73 грн. інфляційних втрат за видатковою накладною №517 від 22.12.2021; 28 152,98 грн. пені, 2 078,61 грн. 3% річних та 14 787,48 грн. інфляційних втрат за видатковою накладною №518 від 22.12.2021, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 197 232,02 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство Сугой звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 у справі №916/2359/23 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства Сугой на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 у справі №916/2359/23 залишено без руху як таку, що не відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України та встановлено апелянту строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання суду доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі, а саме: 295 848,04 грн., протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; апелянту роз`яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних в ухвалі недоліків у встановлений судом строк, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Однак, замість усунення недоліків апеляційної скарги, Приватне підприємство Сугой 15.02.2024 надіслало до Південно-західного апеляційного господарського суду клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 у справі №916/2359/23 до моменту винесення судового рішення апеляційним судом.

В обгрунтування вказаного клопотання Приватне підприємство Сугой вказує, що у апелянта не має об`єктивної можливості сплатити судовий збір у зв`язку з накладанням арешту на банківські рахунки Підприємства ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.06.2023 про забезпечення позову у справі №916/2359/23, а враховуючи те, що Приватне підприємство Сугой не здійснює розрахунки з фізичними особами, у Підприємства відсутні готівкові кошти, що унеможливлює сплату судового збору готівкою.

Посилаючись на п. 1 ст. 6 Конвенції, апелянт зазначає, що надмірно формальне тлумачення норм національного процесуального законодавства по сплаті судового збору може позбавити відповідача права доступу до суду.

Дослідивши заявлене клопотання, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким законом є Закон України Про судовий збір. З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ст. 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульовані ст. 8 Закону України Про судовий збір, норма якої є спеціальною.

Зокрема, ст. 8 Закону України Про судовий збір встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті.

Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити заявнику сплату судового збору.

З аналізу ж ст. 8 Закону України Про судовий збір чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію суд, враховуючи майновий стан сторони, може…, тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в ст. 5, або у справах із предметом спору, не охопленим ст. 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених ст. 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України Про судовий збір, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України Про судовий збір, то законодавець, застосувавши слово або, не визначив можливість її застосування за суб`єктом, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, а саме: лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України Про судовий збір не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України Про судовий збір можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Зазначеної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18.

У даному випадку предметом спору у справі №916/2359/23 є вимога ТОВ Ківісмартюа до ПП Сугой про стягнення заборгованості за господарським Договором поставки від 28.07.2021 №28/07/21- СОП, за яким відповідач не виконує свої господарські зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати за поставлений йому товар.

Відтак, предметом цієї справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, скаржник не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні визначив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v Ukraine) від 20.05.2010, заява № 24402/02, § 27)).

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, № 28249/95, § 60)).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.

У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Саме по собі посилання скаржника на неможливість сплатити судовий збір по причині арешту рахунків Підприємства на підставі ухвали про забезпечення позову у даній справі не є підставою для відстрочення сплати судового збору в силу приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин, оскільки за суб`єктним та предметним критерієм підстави для застосування до клопотання скаржника приписів ст. 8 Закону України Про судовий збір відсутні, колегія суддів дійшла висновку про відмову скаржнику в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Разом з цим, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

При цьому, частиною 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що строк їх усунення недоліків апеляційної скарги (з урахуванням приписів ч. 2 ст. 260 цього Кодексу) не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

З метою надання скаржникові можливості усунути встановлені судом апеляційної інстанції недоліки, колегія суддів вважає за можливе продовжити Приватному підприємству Сугой строк на усунення недоліків апеляційної скарги з власної ініціативи, шляхом надання доказів сплати судового збору, у визначеному законом порядку та розмірі, на 10 днів з дня вручення апелянту даної ухвали.

Керуючись ст. 8 Закону України Про судовий збір, статтями 113, 174, 234, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Приватного підприємства Сугой про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 у справі №916/2359/23 до винесення постанови судом апеляційної інстанції - відмовити.

Приватному підприємству Сугой усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі, протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Роз`яснити Приватному підприємству Сугой, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Звернути увагу учасників справи на те, що введенням в дію Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог ст. 6 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддяЯ.Ф. Савицький

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк