Ухвала

від 19.02.2024 по справі 515/27/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/27/24

Провадження № 2/513/381/24

Саратський районний суд Одеської області

У ХВ АЛ А

19 лютого 2024 року Суддя Саратського районного суду Одеської області Бучацька А.І., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

У С Т А Н О В И Л А:

08 січня 2024 року представник позивачки адвокат Бакулін Дмитро Олександрович подав до Татабунарського районного суду Одеської області зазначену позовну заяву.

Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області від 08 січня 2024 року позовна заява передана на розгляд Саратського районного суду Одеської області.

Після надходження та реєстрації зазначеної позовної заяви, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду, головуючою суддею у справі визначено суддю Бучацьку А.І.

Як встановлено з відповіді № 451509 від 15.02.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру, позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповіді за № 451518 від 15.02.2004 року зазначено, що за параметрами запиту: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особу не знайдено.

Вивчивши матеріали позовної заяви суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч.1 ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;

іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом;

іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку;

іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, або якщо строк їх тимчасового проживання на території України продовжено в установленому порядку, якщо інше не встановлено законом;

Як зазначено у позовній заяві відповідач ОСОБА_2 є громадянином Федеративної Республіки Німеччини та не має на території України місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Статтею 497 ЦПК України зазначено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.

Позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, встановленим у статях 175, 177 ЦПК України.

Статтею 63 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.60 цього ж Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України.

У відповідності до ст.16 Закону України "Про міжнародне приватне право" особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

В силу вимог ст.110 СК України, розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя.

Згідно з частинами 2, 3 ст.60 Закону України "Про міжнародне приватне право", подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання. Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року №11, позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред`являтися за місцем знаходження майна відповідача, або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а у випадку, коли з позивачем проживають його малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача - за місцем проживання позивача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них.

У разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами.

Звертаючись до суду з даним позовом позивачка обрала підсудність за місцем своєї реєстрації.

Згідно ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.2 ст.28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтись за зареєстрованим місцем проживання (перебування) позивача у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.

Однак у позовній заяві позивачка не зазначила про перебування на її утриманні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або що вона не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача та у позовній заяві не зазначила докази на підтвердження вказаних обставин.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст.77 цього Закону, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення.

Такої угоди сторін про визначення підсудності справи про розірвання шлюбу до матеріалів позовної заяви не додано, як і доказів того, що відповідач має на території України місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно .

В позовній заяві зазначено, що місце реєстрації відповідача ОСОБА_2 в України відсутнє, місце реєстрації у країні громадянства відсутнє.

Згідно п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Таким чином позивачці слід підтвердити обставини, які свідчать про можливість звернення до суду за місцем її реєстрації та вказати місце проживання чи місцезнаходження відповідача ОСОБА_2 в Україні у розумінні положень ч.1 ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" або у країні громадянства- Федеративній Республіці Німеччині.

У відповідності до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Проте до позовної заяви не додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно з ч 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до підпункту 3 пункту 1 частини 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду: позовної заяви про розірвання шлюбу 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 гривень.

Отже позивачці належить сплатити судовий збір 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211,2 грн. (3028 грн .х 0,4) та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору.

Ст.80 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Ст. 498 ЦПК України встановлено, що у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Згідно п.2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та ДСА України від 27 червня 2008 року №1092/5/54 (із наступними змінами) , доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи.

Витрати, пов`язані із залученням перекладача, сплачуються у порядку, передбаченому статтею 139 Цивільного процесуального кодексу України.

Переклад здійснюється фахівцем, запрошеним до відповідного суду України згідно із статтею 75 Цивільного процесуального кодексу України, або засвідчується уповноваженим перекладачем, або нотаріально.

У такому разі саме на позивача покладається обов`язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони направляються судом до Міністерства юстиції України.

Оскільки відповідач є громадянином Федеративної Республіки Німеччини, згідно даних позовної заяви не має реєстрації в Україні, то позивачці слід зазначити адресу його місця проживання у Федеративній Республіці Німеччині та надати в двох екземплярах належним чином засвідчений переклад позовної заяви та усіх додатків до неї на офіційну мову запитуваної держави, для вручення їх відповідачу за місцем проживання (реєстрації).

За частинами 1,2,3 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ураховуючи зазначені обставини згідно до вимог ч.1 ст.185 ЦПК України позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачці строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.185 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- залишити без руху.

Встановити позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі неусунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута позивачці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. І. Бучацька