Постанова

від 16.02.2024 по справі 911/1090/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"16" лютого 2024 р. Справа№ 911/1090/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Сітайло Л.Г.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення та виклику учасників справи) апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 (про зупинення провадження)

у справі №911/1090/23 (суддя Нечай О.В.)

за позовом ОСОБА_1

до 1) Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенська парафія Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Переяслав Київської області»

2) Київської обласної державної адміністрації

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1) Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2) Департаменту культури та туризму Київської обласної державної адміністрації

про визнання недійсним рішення, визнання протиправним та скасування розпорядження, скасування реєстраційної дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенська парафія Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Переяслав Київської області» (далі по тексту - відповідач 1), Київської обласної державної адміністрації (далі по тексту - відповідач 2) про визнання недійсним рішення загальних зборів релігійної громади Свято-Успенської парафії Київської єпархії Української православної церкви м. Переяслав-Хмельницький Київської області від 23.06.2022, оформленого протоколом № 1 від 23.06.2022; визнання протиправним та скасування розпорядження начальника Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) № 752 від 19.10.2022 «Про реєстрацію статутів релігійних організацій в частині пункту 1.9., яким зареєстровано статут релігійної організації у новій редакції з юридичною назвою: «Релігійна громада Свято-Успенської парафії Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Переяслав Київської області»; скасування реєстраційної дії державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шепеля О. К. про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу релігійної організації (код ЄДРПОУ 25296697) від 07.12.2022 року № 1003581070005000283.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів релігійної громади Свято-Успенської парафії Київської єпархії Української православної церкви м. Переяслав-Хмельницький Київської області від 23.06.2022, оформлені протоколом № 1 від 23.06.2022, прийняті відповідачем 1 із порушенням положень чинного законодавства України, оскільки вказані загальні збори релігійної громади були проведені із порушенням вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення спірних загальних зборів релігійної громади.

Господарський суд Київської області ухвалою від 19.04.2023 про відкриття провадження у справі №911/1090/23 залучив до участі у справі Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департамент культури та туризму Київської обласної державної адміністрації як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Господарський суд Київської області ухвалою від 10.05.2023 відмовив у задоволені клопотання позивача та Громадської організації «Правозахисна організація «Боротьба з корупцією в Україні» про залучення останньої до участі у справі №911/1090/23 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Господарський суд Київської області ухвалою від 10.05.2023, залишеною без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 11.09.2023, матеріали справи № 911/1090/23 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенська парафія Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Переяслав Київської області», Київської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту культури та туризму Київської обласної державної адміністрації про визнання недійсним рішення зборів, визнання протиправним та скасування розпорядження, скасування реєстраційної дії передав на розгляд за встановленою (виключною) підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.12.2023 зупинив провадження у справі №911/1090/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.09.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 у справі № 906/1330/21.

Приймаючи вказану ухвалу Господарський суд міста Києва дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі №911/1090/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.09.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 у справі № 906/1330/21 на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), оскільки правовідносини та склад учасників справи є побідними.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №911/1090/23 і направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції не зазначив в чому полягає об`єктивна неможливість розгляду справи до перегляду іншої, і як рішення суду в іншій справи встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. За твердженням апелянта у справі №906/1330/21 не оскаржуються дії держави здійснені розпорядженням Голови Житомирської ОДА, на підставі якого були внесені відповідні зміни до державного реєстру, тоді як у даній справі, на переконання апелянта, оскаржуються дії держави, про що зазначено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у даній справі.

Крім того, як зазначає апелянт, суд першої інстанції зупиняючи провадження спірною ухвалою, не зазначив в оспорюваній ухвалі та не розглянув клопотання позивача про залучення до участі у справі №911/1090/23 Відділу культури і туризму Переяславської міської ради та Департаменту (Центру) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської області (Київської міської державної адміністрації), Громадської організації «Правозахисна організація «Боротьба з корупцією в Україні» як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, чим допустив порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття помилкової ухвали.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №911/1090/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Сітайло Л.Г., Тищенко О.В.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.01.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №911/1090/23; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №911/1090/23.

Матеріали справи №911/1090/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 11.01.2024.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у зв`язку із відрядженням судді Тищенко О.В. з 16.01.2024 по 20.01.2024, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024 справу №911/1090/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., Сітайло Л.Г., Демидова А.М.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.01.2024 задовольнив клопотання та поновив ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №911/1090/23; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №911/1090/23; розгляд апеляційної скарги вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) відповідно до вимог частини 2 статті 271 ГПК України.

07.02.2024 від відповідача 1 на адресу Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, за яким відповідач 1 просить суд апеляційної інстанції залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача та залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №911/1090/23, посилаючись на подібність справ №911/1090/23 та №906/1330/21, та наявність підстав для зупинення провадження відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України.

Відповідач 2 та треті особи своїм правом, наданим їм статтею 263 ГПК України, не скористались, відзив на апеляційну скаргу не надали, що не є перешкодою для апеляційного перегляду (частина 3 статті 263 ГПК України).

Частиною 1 статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі (пункт 12 частини 1 статті 255 ГПК України).

Розглянувши вимоги та доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

У відповідності до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Отже, пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України забезпечений механізм наступної можливості правильного застосування певної норми права судами першої та апеляційної інстанції шляхом врахування майбутніх висновків палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо суперечливих або неоднозначних тлумачень такої норми права (постанови Верховного Суду від 08.10.2023 у cправі №910/10088/22, від 17.10.2023 у cправі №922/551/23).

З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу (частина 3 статті 228 ГПК України).

Верховний Суд зазначав, що подібність правовідносин визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) (ухвала об`єднаної палати Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №910/4450/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що порівнювати подібні правовідносини необхідно за критеріями: предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 305/1180/15-ц, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 вказала, що задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Підставою позову у справі №906/1330/21 стало прийняття оспорюваних рішень та Статуту загальними зборами релігійної громади щодо добровільної зміни канонічної приналежності, з переходом до Православної Церкви України, які були скликані неуповноваженими на це особами, без повідомлення позивача - настоятеля Релігійної організації УПЦ та дійсних її членів, а рішення про зміну підлеглості релігійної громади в організаційних та канонічних питаннях, внесення відповідних змін до Статуту прийнято особами, які не були членами Релігійної організації УПЦ, оскільки їх не було включено до складу парафіяльних зборів Релігійної організації УПЦ.

У даній справі підставою позову стало прийняття оспорюваного рішення та реєстрація Статуту у новій редакції щодо зміни канонічної приналежності, з переходом до Православної Церкви України, неуповноваженими на це особами, а рішення про зміну підлеглості релігійної громади в організаційних та канонічних питаннях, внесення відповідних змін до Статуту прийнято особами, які не були членами Релігійної організації УПЦ, що зумовило, на думку позивача, який є учасником релігійної громади, настоятелем парафії та головою парафіяльної ради, порушення прав та охоронюваних законом інтересів, за захистом яких він звернулися до суду у зв`язку із порушенням вимог Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Зазначене свідчить про подібність справ, оскільки містять наступні критерії: предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин, що є підставою для зупинення провадження у справі №911/1090/23 на підставі пункту 7 частини 1 ст. 228 ГПК України.

Підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду визначені статтею 302 ГПК України.

Пунктом 6 вказаної норми визначено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Відповідно до частини 2 статті 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

З урахуванням вищевикладеного, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №906/1330/21 матиме суттєве значення для вирішення цієї справи, що переглядається судом апеляційної інстанції, а також для єдності судової практики, враховуючи, що постанова Великої Палати Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики.

За змістом пункту 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зупинення провадження у справі №911/1090/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №906/1330/21.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не зазначив в чому полягає об`єктивна неможливість розгляду справи до перегляду іншої, і як рішення суду в іншій справи встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції зупинив провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України (суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду), а не на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України (суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду).

При цьому судом апеляційної інстанції надано оцінку подібності спірних правовідносин із правовідносинами у справі №906/1330/21.

Щодо не розгляду судом першої інстанції клопотань позивача про залучення у справі №911/1090/23 Відділу культури і туризму Переяславської міської ради та Департаменту (Центру) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської області (Київської міської державної адміністрації), Громадської організації «Правозахисна організація «Боротьба з корупцією в Україні» як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, то зазначене не свідчить про прийняття судом першої інстанції помилкової ухвали у відповідності до положень статті 280 ГПК України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Не розгляд клопотань позивача та Громадської організації «Правозахисна організація «Боротьба з корупцією в Україні» про залучення третіх осіб не призвело до ухвалення судом першої інстанції помилкової ухвали.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Статтею 280 ГПК України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №911/1090/23.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №911/1090/23 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається на апелянта (позивача).

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі після її перегляду в апеляційному порядку не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №911/1090/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №911/1090/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти ОСОБА_1 .

4. Матеріали справи №911/1090/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Л.Г. Сітайло

А.М. Демидова