Постанова

від 19.02.2024 по справі 922/3571/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/3571/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О., суддя Медуниця О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Безпілотні технології (вх.2698Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023

у справі №922/3571/23 (суддя Суслова В.В., повний текст рішення підписано 13.11.2023)

за позовом Комунального підприємства Адміністративно- технічне управління, м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю Безпілотні технології, м.Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Безпілотні технології, в якому просить стягнути з відповідача 52.854,79 грн подвійної облікової ставки та 3% річних. Судові витрати позивач також просить покласти на відповідача. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки №24-04/Б від 24.04.2023.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/3571/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Безпілотні технології» на користь КП «Адміністративно-технічне управління» штрафні санкції у розмірі 49.863,01 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2.532,08 грн. В частині стягнення 3% річних у розмірі 2.991,78 грн відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення у частині стягнення нарахованої пені у сумі 49.863,01 грн та суми судових витрат у розмірі 2.532,08 грн, та прийняти нове рішення про відмову у задоволені вказаних вимог позивача. В іншій частині рішення суду просить залишити без змін, покласти на позивача понесені відповідачем судові витрати. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що зазначене рішення в частинні стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми пені, є несправедливим, та суперечить загальним принципам господарювання, що визначені у ст. 6 ГК України.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд першої інстанції не врахував стандарт доказування "вірогідності доказів", оскільки при виправленні позивачем допущеної неточності у п.3.1 Договору, щодо купівлі Товару за ціною без ПДВ, вказаний Товар міг бути поставлений йому відповідачем у визначені Договором строки, а отже відповідач своїми діями сприяв виникненню підстави для покладення на відповідача штрафних санкцій за договором, що суперечить суті договірних відносин та добропорядним діловим відносинам. У зв`язку з чим нарахування вказаного штрафу є не справедливим, а отже таким що підлягає скасуванню;

- скаржник вважає, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір штрафних санкцій.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Радіонова О.О., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача; встановлено строк по 11.01.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи в строк по 11.01.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Визначено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3571/23.

14.12.2023 матеріали справи №922/3571/23 надійшли на адресу Східного апеляційного господарського суду.

Позивач КП Адміністративно-технічне управління надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим в результаті всебічного розгляду матеріалів справи та з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Щодо розумності строку розгляду справи судова колегія зазначає наступне.

За змістом ч.1ст.273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 19.02.2023 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 №2738-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м.Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даної апеляційної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням та продовженням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд апеляційної інстанції був вимушений вийти за межі строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ч.1 ст.273 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення тендерної процедури 24.04.2023 між КП «Адміністративно-технічне управління» (Замовник, позивач по справі) та ТОВ «Безпілотні технології» (Постачальник, відповідач по справі) було укладено Договір поставки №24-04/Б, за умовами якого Постачальник зобов`язується у встановлений цим Договором термін поставити та передати у власність Покупця Товар у відповідності до коду єдиного закупівельного словника ДК 021:2015: 34710000-7 Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

За твердженням позивача дані закупівлі здійснені з метою забезпечення проведення заходів національного спротиву місцевого значення та підготовки громадян України до національного спротиву, що передбачено ухвалою міської ради від 17.02.2022 №1981 Про затвердження Програми заходів щодо підготовки Львівської міської територіальної громади до національного спротиву на 2022-2024 роки". Тобто, кінцевий споживач предмету закупівлі - Збройні сили України та добровольчі формування територіальної оборони.

Іншими умовами договору сторони визначили наступне:

- найменування (номенклатура, асортимент) Товару передбачені у Специфікації (п.1.2, додаток №1 до Договору);

- постачальник повинен поставити Замовнику Товар, якість якого відповідає Паспорту якості на виріб та/ або Сертифікату якості на виріб (п.2.1.);

- поставка Товару здійснюється транспортом та коштом Постачальника, в розмірах та в кількості відповідно до Специфікації (п. 2.2, додаток № 1 до Договору);

- загальна ціна цього Договору складає 2.600.000,00 грн без ПДВ (п. 3.1. );

- розрахунок за поставлений товар здійснюється Замовником впродовж 14 календарних днів віддати приймання Товару та підписання Замовником відповідної видаткової накладної на Товар на підставі виставленого Постачальником Рахунку (п.4.1.);

- строк поставки (передачі) Товару - протягом 60 календарних днів з дня підписання Договору, але не пізніше 31.05.2023. Разом з Товаром, Постачальник передає всі супутні документи, в тому числі: видаткові накладні, рахунки, Паспорт на Товар тощо (п. 5.1., п.5.3. Договору);

- замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар; приймати поставлений Товар згідно з Додатком 1 до Договору та видатковою накладною (пп. 6.1.1., пп. 6.1.2);

- Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку Товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору (пп. 6.3.1., пп. 6.3.2.);

- у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором (п. 7.1.);

- у разі несвоєчасного виконання зобов`язань при поставці товарів Постачальник сплачує на вимогу Замовника штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення (п. 7.2.);

- у разі невиконання Постачальником своїх зобов`язань за договором у строки, передбачені п.5.1. Договору, Замовник має право ініціювати розірвання цього Договору. Договір вважається розірваним на 10 день від дати скерування на адресу Постачальника додаткової угоди про розірвання договору (п.7.4.).

Позивач зазначає, що в порушення умов Договору, відповідачем товар в обумовлені договором строки (протягом 60 днів з дня підписання договору але не пізніше 31.05.2023) не був поставлений, внаслідок чого сторони 14.06.2023 дійшли згоди щодо розірвання спірного Договору на підставі пункту 7.4.

З метою досудового врегулювання спору 22.06.2023 позивачем було скеровано на адресу відповідача Лист-вимогу №2410-10-25019 щодо сплати штрафних санкцій передбачених договором. Зазначена кореспонденція направлена на адресу відповідача з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак дана вимога відповідачем виконана не була.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів у розмірі 52.854,79 грн, зокрема подвійної облікової ставки в сумі 49.863,01 грн та 3% річних в сумі 2.991,78 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 49.863,01 грн подвійної облікової ставки за період з 01.06.2023 по 14.06.2023 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2.991,78 грн, то в даному випадку їх позивачем нараховано безпідставно, в зв`язку з тим, що порушення строку поставки товару не є грошовим зобов`язанням оскільки не передбачає сплату чи повернення грошових коштів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/3571/23 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, які зводяться до незгоди апелянта із судовим рішенням в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 49.863,01 грн.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

У зв`язку порушенням відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо сплати заборгованості за поставлений товар позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у вигляді подвійної облікової ставки в розмірі 49.863,01 грн.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами договір за правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 610 вищевказаного Кодексу передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), згідно ч.1 ст.530 ЦК України.

Поставка за умовами спірного договору мала відбутися протягом 60 днів з дня підписання договору, але не пізніше 31.05.2023. Проте, як видно з матеріалів справи і цей факт не заперечується сторонами, - відповідачем товар поставлений не був, що стало підставою для прийняття рішення сторонами 14.06.2023 про розірвання договору поставки, про що складено відповідну додаткову угоду.

Однією із форм господарсько-правової відповідальності є штрафні санкції, що покладаються на контрагента за невиконання чи неналежне виконання взятого на себе зобов`язання.

Разом з відшкодуванням збитків особа, яка порушила господарське зобов`язання або правила здійснення господарської діяльності, зобов`язана сплатити стороні, права якої порушено, штрафні санкції.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільно-правова відповідальність це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою зобов`язань, що пов`язані з порушенням суб`єктивних цивільних прав другої сторони. Мета цивільно-правової відповідальності - відновлення порушених майнових прав.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст.231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 ГК України).

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі несвоєчасного виконання зобов`язань при поставці товарів Постачальник сплачує на вимогу Замовника штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Отже, господарським судом обгрунтовано встановлено, що на виконання умов договору відповідачем не було поставлено товар, що підтверджується наявними матеріалами справи та визнається сторонами договору, чим порушено взяті на себе зобов`язань з поставки товару за договором.

Умовами договору передбачено, що при порушенні строків поставки або при відмові від постачання товару постачальник сплачує на вимогу Замовника штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Таким чином, враховуючи, що сторони у договорі погодили відповідальність за невиконання (неналежне виконання) його умов в пунктах 7.1., 7.2. Договору поставки №24-04/Б від 24.04,2023 і матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем зобов`язань з поставки товару, господарський суд дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді подвійної облікової ставки у розмірі 49.863,01 грн за період з 01.06.2023 по 14.06.2023, і цей розрахунок є арифметично вірним.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів зазначає про таке.

Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення пені та штрафу. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання). Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Колегія суддів також враховує, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер. Слід також враховувати, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, порядок розрахунків, строки поставки, відтак сторона, прийнявши на себе зобов`язання за спірним договором, погодилася із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умови договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст.231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

За приписами ч.3 ст.509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст.3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зробила наступний правовий висновок: «Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч.1 ст.624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві» (п.8.24 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Підписуючи цей договір, сторони дали згоду на його умови, здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення; укладаючи договір на поставку товару, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування санкцій за порушення ним зобов`язань; договір поставки №24-04/Б від 24.04.2023 вчинений з дотриманням відповідних норм законодавства і матеріали справи не містять фактичних даних стосовно невідповідності його чинному законодавству в розумінні ст.204 ЦК України, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів протилежного.

В даному випадку спірний договір було укладено за результатами процедури закупівлі, згідно якої були чітко визначені умови та терміни поставки, відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі». Порушивши умови поставки, відповідач порушив Закон України «Про публічні закупівлі». Предметом вищевказаного договору закуплена позивачем на виконання рішення ВК Львівської міської ради для управління з питань надзвичайних ситуацій цивільного захисту населення та територіальної оборони. Прострочення поставки товару призводить до невчасної передачі військовим необхідного товару, що має негативні наслідки.

Крім того, відповідачем не надано доказів вжиття будь-яких заходів для недопущення порушення зі свого боку господарського зобов`язання щодо вчасної поставки товару у строк, встановлений договором та/або доказів звернення до позивача з проханням/ пропозицією щодо зміни строків поставки.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Відтак, доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України", згідно якого п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/3571/23 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Безпілотні технології залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/3571/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.02.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова

Суддя О.Є. Медуниця