Рішення

від 08.02.2024 по справі 902/1497/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2024 р. Cправа № 902/1497/23

за позовом: Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури (пров. Цегельний,8, м. Вінниця, 21020) в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби (вул. Січових Стрільців, 18, м. Київ, 04053) та Вінницької обласної ради (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050)

до: Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку (вул. Злагоди, 2, смт. Тиврів, Вінницького р-ну, Вінницької обл., 23300)

до: Фізичної особи - підприємця Дощиної Світлани Лівонівни ( АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Південо-Західне міжобласне відділення Антимонопольного комітету України (вул. Героїв Майдану,54, м. Хмельницький, 29001 )

про визнання договору недійсним та повернення 251 080,00 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників сторін:

прокурор: Клименко Д. С.

позивача Вінницької обласної ради: Сенів А. М.

відповідача 1: Бевз Т. М.

відповідач 2: Дощина С. Л.

представник відповідача 2: Бєла С. О.

присутній: Дощин О.В.

В С Т А Н О В И В :

06.12.2023 заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку до Фізичної особи - підприємця Дощиної Світлани Лівонівни про визнання недійсним договору про публічну закупівлю, як такого, що суперечать інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони, застосування наслідків відповідної недійсності та стягнення коштів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.12.2023 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 11.12.2023 відкрито провадження у справі № 902/1497/23. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі № 902/1497/23 призначено на 10.01.2024.

22.12.2023 на електрону адресу суду надійшло повідомлення від відповідача Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку (вх. № канц.01-34/12309/23), яке долучене судом до матеріалів справи.

29.12.2023 надійшов відзив на позовну заяву від відповідача Дощиної С.В. (вх. № канц.01-34/12503/23), який долучений судом до матеріалів справи.

08.01.2024 від заступника керівника Вінницької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх. № канц.01-34/130/24) та пояснення по справі від Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (вх. № канц.01-34/211/24), яке долучене судом до матеріалів справи.

09.01.2024 від представника Вінницької обласної ради надійшла заява (вх. № канц.01-34/247/24) та відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № канц.01-34/249/24), які долучені судом до матеріалів справи.

На визначену судом дату у судове засідання з`явились прокурор, представник позивача Вінницької обласної ради, відповідач Дощина С.В. представники відповідача Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку. Представник позивача Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області в судове засідання не з`явився проте надав суду заяву від 08.01.2024 про розгляд справи без його участі (вх. № канц.01-34/218/24).

У судовому засіданні представники сторін зазначили, що всі документи обґрунтування та докази суду надані, та не заперечують, щодо закриття підготовчого судового засідання та призначення судового засідання по суті.

За результатами проведеного судового засідання, вислухавши позиції сторін суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення до судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 15.01.2024 повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті, що відбудеться 08.02.2024.

На визначену судом дату у судове засідання з`явились прокурор, представник позивача Вінницької обласної ради, відповідач Дощина С.В., представник відповідача 2, представник відповідача 1 Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку. В судовому засіданні був присутній Дощин О.В.

Представник позивача Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, проте, судом враховано заяву від 08.01.2024 про розгляд справи без його участі (вх. № канц.01-34/218/24).

Прокурор позов підтримав в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні при винесенні рішення поклався на розсуд суду.

Представник відповідача 1 та відповідача та представник відповідача 2 проти позову заперечили з підстав викладенх у відзиві на позовну заяву.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В якості заявлених позовних вимог позивачем вказано, що 09.02.2019 між Тиврівським обласним будинком-інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку (Замовник) та ФОП Дощиною С.Л. (Постачальник), за результатами відкритих торгів із закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2019-01-22-000725-b) на підставі рішення Замовника оформлене протоколом його засідання від 29.01.2019, укладено договір № 43. Відповідно до якого Постачальник зобов`язується здійснити продаж Замовнику продуктів харчування, а саме, овочів, фруктів та горіхів згідно зі Специфікацією. Поряд з цим, рішенням Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.10.2021 № 72/52-р/к у справі № 03-06/06-20 встановлено, що під час проведення вищевказаної закупівлі ФОП Дощина С.Л. та ФОП Бондар Т.О. вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення анти конкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.

Так, за доводами прокурора договір укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ФОП Дощиної С.Л., на підставі ст. ст. 203, ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В матеріалах справи міститься пояснення відповідача 1 Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку, доводи якого зводяться до наступного: договір №43 від 09.02.2019 укладений між будинком-інтернатом та СПД Дощиною С.Л. визнати недійсним адміністрацією будинку-інтернату немає підстав, оскільки, Постачальник виконав свої договірні зобов`язання. Продукція поставлялася якісна і вчасно. В даній процедурі торгів «РROZZORO» ціни на замовлену продукцію виставлені (оголошені) постачальником СПД Дощиною С.Л. були найнижчими - 251 080,0 грн. Харчування підопічних Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку здійснювалось своєчасно, згідно норм та графіків харчування осіб спец категорій.

Позиція відповідача 2 ФОП Дощини С.Л. викладена у відзиві на позовну заяву, зі змісту якої слідує, що остання позов не визнає в повному обсязі з огляду на наступне: з обставин справи вбачається, що правочин є виконаним, ФОП Дощина С.Л. отримала визначені договором та умовами тендеру кошти в сумі 251 080,00 грн, а Тиврівський обласний будинок-інтернат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку отримав продукти харчування (капуста, цибуля, буряк, часник, кабачки, черешня, груша, яблука і т.д.). Поряд з цим зазначає, що при розгляді позову прокурора, судом має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним чи встановлення його нікчемність, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого прокурор звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. Як вбачається з обставин справи в торгах брало участь лише два учасники - фізичні особи-підприємці; інших учасників зареєстровано не було; на момент звернення прокурора до суду строк дії договору та зобов`язань за ним закінчився; обумовлені оспорюваним договором продукти харчування передані ФОП Дощиною С.Л. Тиврівському обласному будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку, прийняті та оплачені ним без зауважень. Тому, будь-які порушення прав та Інтересів як сторін договору, так і Вінницької обласної Ради та Північного офісу Держаудитслужби відсутні не обґрунтовані прокурором в позові, тому відсутність порушених прав є підставою для відмови в задоволенні позову. Окрім того, звертає увагу суду, що рішення Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.10.2021 року №72/52-р/к, яким визнано дії ФОП Дощиної Світлани Лівонівні та ФОП Бондар Тетяни Олексіївни щодо узгодження своєї поведінки під час участі в конкурсних торгах на закупівлю продуктів харчування за ДК 021:2015:03220000-9 - Овочі, фрукти та горіхи (ідентифікатор закупівлі UА-2019-01-11-000725-b від 11.02.2019) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів, не існувало, як на момент прийняття замовником рішення про визнання пропозиції учасника ФОП Дощиної Світлани Лівонівні переможцем відкритих торгів, так і на момент укладання договору №43 від 09.02.2019 року. Зазначене рішення Адміністративної колегії є обов`язковим саме для осіб, яких вони стосуються, що в свою чергу, є відмінним від преюдиційності обставин, визначеної приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, тобто, обставинам встановленим в рішенні Адміністративної колегії Південно- західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.10.2021 року №72/52-р/к не надається преюдиційна сила в розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Зокрема вказує, що в позовній заяві прокурор не зазначив не тільки належні та допустимі, але й будь-які докази порушення правохоронюваних законом інтересів ні Північного офісу Держаудитслужби ні Вінницької обласної Ради.

При цьому, як вбачається з листів Північного офісу Держаудитслужби від 20.09.2023 року та Вінницької обласної Ради від 05.10.2023 року, які стали підставою для звернення прокурора до суду, повноваженнями для звернення до суду в спірних правовідносинах вони не наділені, однак прокурор звернувся до суду в їх інтересах, вважаючи, що вони не виконують своїх повноважень з захисту інтересів держави. Поряд з цим за доводами відповідача 2 в позові не наведено жодних посилань на нормативні акти, які наділяють компетенцію Північний офісу Держаудитслужби та Вінницьку обласну Раду повноваженнями для звернення до суду з позовом для визнання договору №43 недійсним. Таким чином, ФОП Дощина С.Л. вважає, що прокурором не наведено підстави для звернення до суду в інтересах Північного офісу Держаудитслужби та Вінницької обласної Ради.

Прокурор не погоджується із доводами відповідача 2 викладеними у відзиві на позовну заяву, свої заперечення виклав у відповіді на відзив, де зазначив: посилання відповідача 2, що усі інші правочини спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок та згідно із положенням ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, спрямований на зазначені порушення публічного порядку є нікчемним та некоректними, оскільки, у даному позові недійсність оспорюваного правочину обґрунтовується не частинами 1 і 2 ст. 228 ЦК України, як правовику, який порушує публічний порядок, а не частиною 3 ст. 228 ЦК України, як правочину, який вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

За доводами прокурора вищевказані підстави недійсності правочину є самостійними, оскільки, нікчемність правочину, який порушує публічний порядок, встановлена ч. 2 ст. 228 ЦК України, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України). На противагу цьому правочин, який вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства є оспорюваним, оскільки, його недійсність законом прямо не встановлена, однак він може бути визнаний недійсним (ч. 3 сі. 228 ЦК України, ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Окрім того, правові наслідки недійсності правочину, який порушує публічний порядок та правочину, який вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства також суттєво різняться.

Так частиною 3 ст. 228 ЦК України (аналогічна за змістом норма міститься у частині І статі і 208 ГК України) встановлено особливі правові наслідки недійсності правочину, який вчинений з мстою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема у даному випадку - при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного рішенням суду стягується в дохід держави.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.01.2022 по справі № 908' 3736/15.

Тому за доводами прокурора аргументи відповідача 2 про те, що ч. 3 ст. 228 ЦК України визначає наслідки недійсності нікчемних правочинів є безпідставним.

Також відповідач 2 у відзиві зазначає, що прокурором в позові не обґрунтовані будь-які порушення прав та інтересів як сторін договору, так і Вінницької обласної Ради та Північного офісу Держаудитслужби, що є підставою для відмови в задоволенні позову, однак, таке твердження є безпідставним, виходячи з того, що придбання відповідачем 1 продуктів харчування відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створення учасниками цього тендеру її видимості поведінка ФОП Дощиної С.Л. під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципам здійснення публічних закупівель.

Щодо компетенції Вінницької обласної Ради та Північного офісу Держаудит служби відносно захисну інтересів держави у спірних правовідносинах, зазначає наступне.

Як вбачається з Статуту Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку, затвердженого рішенням 12 сесії Вінницької обласної ради 8 скликання віл 24.09.2021 № 221, Інтернат є об`ємом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області у правління яким здійснює Вінницька обласна рада.

Вінницька обласна рада має повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти та контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів Тиврівським обласним будинком-інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку. У свою чергу Договір про публічну закупівлю від 09.02.2019 № 43 укладено за наслідками проведеної Тиврівським обласним будинком- інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку, його оплата здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

В сою чергу Держаудит служба наділена повноваженнями щодо здійснення заходів державної та фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

Факт не звернення Вінницької обласної ради та Північного офісу Держаудит служби до суду з відповідним позовом свідчить про те, що вказані органи не виконують своїх повноважень і з захисту інтересів держави.

Ураховуючи викладене тривала бездіяльність органу місцевого самоврядування та контролюючого органу в силу вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" надає право прокурору на звернення із цим позовом на захист порушених інтересів держави.

Щодо посилання відповідача 2 стосовно порушення строків позовної давності прокурором зазначено наступне: про факт вчинення ФОП Дощиною С.Л. антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів тендеру, проведеного Тиврівським обласним будинком інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку, стало відомо з рішення Адміністративної колегії Південно-західного міжобласною територіального відділення Антимонопольною комітету України від 27.10.2021 №72 52-р к у справі № 03-06/06-20. Як наслідок, про порушення за договором про публічну закупівлю від інтересів держави та суспільства та умислу ФОН Дощиної С.Л. та про особу, яка їх порушила, позивач і прокурор могли довідатися не раніше 27.10.2021. Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання недійсним Договором про публічну закупівлю від 09.02.2019 № 43 та застосування наслідків його недійсності почав свій перебіг з указаної тати, а тому не пропущений.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: Тиврівським обласним будинком-інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку 11.01.2019 в електронній системі закупівель «Ргоzorro» опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів із закупівлі овочів, фруктів та горіхів (ідентифікатор публічної закупівлі UА-2019-01-11-000725-b), доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-01-11-000725-b. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 252 тис. грн. Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб єктами господарювання: ФОП Дощиною С.Л. (з ціновою пропозицією 251 080,00 грн) та ФОП Бондар Т.О. (з ціновою пропозицією 251 920,00 грн).

Рішенням тендерного комітету Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку, оформленим протоколом його засідання від 29.01.2019 вирішено за результатами відкритих торгів визнати переможцем ФОП Дощину Світлану Лівонівну - 251 080,00 грн по закупівлі № UA-2019-01-11-000725-b за кодом CPV ДК 021:2015-03220000-9 - овочі, фрукти та горіхи- прийнято рішення про намір укласти договір, про що було розміщено повідомлення (а.с.15-17).

В подальшому 09.02.2019 між Тиврівським обласним будинком - інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку (Замовник) та ФОП Дощиною С.Л. (Постачальник) укладено Договір № 43, відповідно до якого Постачальник зобов`язується здійснити продаж Замовнику продуктів харчування, а саме овочів, фруктів та горіхів згідно зі специфікацією.

Згідно з п. 7.1 Договору ціна договору складає 251 080 грн. Замовник зобов`язується оплатити за поставлений товар протягом 3-х банківських днів або після отримання фінансування (п. 6.2 Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2019 (п. 8.1 Договору).

До договору було обопільно підписано Додаток № 1 до договору Специфікацію, якого погоджено поставку продукції.

В подальшому рішенням Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.10.2021 № 72/52-р/к у справі № 03-06/06-20 встановлено, що під час проведення вищевказаної закупівлі ФОП Дощина С.Л. та ФОП Бондар Т.О. вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення анти конкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.

Вищевказане рішення Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України обґрунтоване наступними виявленими обставини, які свідчать, що учасники ФОП Дощина С.Л. та ФОП Бондар Т.О. узгоджували свою поведінку під час підготовки та участі в торгах, що, зокрема, підтверджується: наявністю трудових відносин між учвсниками до проведення Торгів, господарських відносини після проведення Торгів; наявністю і телефонних розмов між сторонами у період проведення Торгів; синхронністю дій у часі під час завантаження тендерної пропозиції у Торгах; поведінкою під час електронного аукціону; вчиненням певних дій через однаковий електронний майданчик; використанням однієї і тієї ж ІР адреси під час участі у Торгах, поданням податкової звітності, електронним банкінгом; використанням однієї електронної пошти під час подання електронної звітності; завантаженням копії паспорта конкурента та однаковим форматом файлів документів, завантажених сторонами у Торгах; однаковими назвами завантажених файлів документів сторін у Торгах; схожістю в текстах документів сторін у Торгах.

Судом встановлено, що листом від 26.10.2021 ФОП Дощина С.Л. повідомила Антимонопольний комітет України, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції визнає та звернулася з клопотанням про застосування мінімального розміру штрафних санкцій.

За наслідками розгляду вищевказаної справи рішенням Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.10.2021 на Дощину С.Л. накладено штраф у розмірі 18 831,00 грн.

Зокрема, згідно з інформації, яка міститься у листі Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.09.2023 № 72-02/1630 рішення Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.10.2021 № 72/52-р/к у справі № 03-06/06-20 ФОП Дощиною С.Л. в судовому порядку не оскаржувалося, вона сплатила штраф у добровільному порядку.

Враховуючи зазначене, прокурор стверджує, що в діях ФОП Дощиної С.Л. вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендера та недобросовісне отримання права на укладення договору.

У зв`язку з цим, договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ФОП Дощиної С.Л. на підставі ст. ст. 203, ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За частинами 1 та 2 ст. 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно - господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Частинами 1 та 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) унормовано, що здійснюючи правосуддя господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.

Пунктом 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б у однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків. До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Частиною 3 ст. 5 ГК України регламентовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

У постанові Верховного Суду від 20.03.19 у справі № 922/1391/18 викладено правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України в сукупності з ч. 1 ст. 203 указаного Кодексу.

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків. Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.18 у справі № 910/1421/16, від 15.02.18 у справі № 911/1023/17, від 17.04.18 у справі № 910/1424/16, від 31.05.18 у справі № 911/639/17, від 09.07.19 у справі № 911/1113/18, від 10.06.21 у справі № 910/114/19, від 15.12.21 у справі № 910/6271/17 від 13.01.22 у справі № 908/3736/15 тощо.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України).

Як констатує Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.19 у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому ч. 5 ст. 13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що конкуренція - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію є антиконкурентні узгоджені дії внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 указаного Закону антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 цього Закону).

Разом із тим Закон України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 указаного Закону закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Крім того, тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі) (п. 28 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону у відповідній редакції).

Тому, оголошуючи проведення відкритих торгів, Тиврівський обласний будинок-інтернат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку мало на меті не просто задовольнити потребу в придбанні овочів, фруктів та горіхів, а здійснити їх придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендера.

Розглядаючи справу № 910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам Верховний Суд у п. п. 32, 33 своєї постанови від 10.06.2021 указав, що визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.

Отже, обставини вчинення відповідачем 2 ФОП Дощиною С.Л. порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі з ідентифікатором UА-2019-01-11000725-b підтверджуються рішенням адміністративної колегії Південно - західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.10.2021 № 72/52-р/к у справі № 03-06/06-20.

Уповноважений орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні учасниками, у тому числі відповідачем 2 результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.

Проте, порушення відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів відкритих торгів, проведених Тиврівським обласним будинком-інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку , несумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки, є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Встановлені органом АМКУ дії ФОП Дощиної Світлани Левонівної та ФОП Бондар Тетяни Олексіївни полягали в тому, що останні узгоджували свою поведінку під час участі у торгах, що, зокрема, підтверджується: наявністю трудових відносин між ФОП Дощиної Світлани Левонівної та ФОП Бондар Тетяни Олексіївни до проведення Торгів, господарських відносини після проведення Торгів; наявністю телефонних розмов між ФОП Дощиної Світлани Левонівної та ФОП Бондар Тетяною Олексіївною у період проведення Торгів; синхронністю дій у часі під час завантаження тендерної пропозиції у Торгах; поведінкою під час електронного аукціону; вчиненням певних дій через однаковий електронний майданчик; використанням однієї і тієї ж ІР адреси під час участі у Торгах, поданням податкової звітності, електронним банкінгом; використанням однієї електронної пошти під час подання електронної звітності; завантаженням копії паспорта конкурента та однаковим форматом файлів документів, завантажених відповідачами у Торгах; однаковими назвами завантажених файлів документів Відповідачів у Торгах; схожістю в текстах документів відповідачів у Торгах.

Тому дії відповідача-2 були безпосередньо спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, оскільки, порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Таким чином, завідомо суперечлива мета дій відповідача-2 полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами прокурора відносно того, що у діях відповідача 2 вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з метою усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендеру та недобросовісне отримання права на укладення договору.

У зв`язку із цим, рішення тендерного комітету Тиврівського обласного будинку - інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку, оформленим протоколом його засідання від 29.01.2019 завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу однієї сторони.

Поряд з цим Велика Палата Верховного Суду в пунктах 103-104 постанови від 15.09.22 у справі № 910/12525/20, яка прийнята пізніше ніж ті судові акти, на які посилається прокурор, зазначено про те, що (дослівно):

« 103. Правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 42-44), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.4), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 45-47).

104. Отже, торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту».

Виходячи з викладеного суд дійшов висновку, що рішення тендерного комітету оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій щодо процедури відкритих торгів на закупівлю товару, яким відповідача 2 визнано переможцем, прийнято з порушенням чинного законодавства, проте, вичерпало свою дію виконанням шляхом укладення договору про закупівлю товару з їх переможцем - відповідачем 2, який виконано сторонами, а тому вимога про визнання недійсним договору про публічні закупівлю від 09.02.2019 № 43 укладений між Тиврівським обласним будинком інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку та Фізичною особою - підприємцем Дошиною Світланою Лівонівною є ефективним способом судового захисту.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Абзацами 1-3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право за захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є не додержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі не додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма аналогічного змісту міститься й у ч. 1 ст. 208 ГК України.

Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У п. 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наголошено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

У постанові Верховного Суду від 20.03.19 у справі № 922/1391/18 викладено правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України в сукупності з ч. 1 ст. 203 ЦК Кодексу: «... У ч. 3 ст. 5 ГК України врегульовано, що суб`єкти господарювання та ін. учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз ч. 3 ст. 228 ЦК України слід дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору у цій справі необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. …».

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.19 у справі № 390/34/17 вказує, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому, ч. 5 ст. 13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтями 1, 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що конкуренція - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 наведеного вище Закону, антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 Закону).

За змістом ч. 1 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Пунктом 28 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі).

Тому, оголошуючи проведення відкритих торгів Тиврівський обласний будинок інтернат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку мав на меті не просто задовольнити потребу в придбанні продукції, а здійснити його придбання на засадах конкретності учасників відповідного тендера.

Орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням встановив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні учасниками, зокрема, ФОП Дощиною С.Л. результатів торгів. Поряд з цим, дане рішення відповідачем 2 не оспорено, натомість виконано в частині сплати штрафу, що свідчить про визнання вчинення порушення.

Невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - результату й сукупності умов взаємодії усіх суб`єктів ринку за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.

Вільне змагання суб`єктів господарювання забезпечує встановлення цін на рівні, що приводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково-технічного прогресу.

Ефективна економіка, в свою чергу, забезпечує високу та динамічну продуктивність капіталу як інвестиційну складову та результативність праці як соціальну складову, що є запорукою зростання загального добробуту.

Проте, порушення ФОП Дощина С.Л. законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів відкритих торгів, проведених Тиврівським обласним будинком інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки, є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Дії які полягали у взаємозв`язку учасників процедури закупівлі спільної стратегії у торгах є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів торгів.

Надаючи оцінку діям відповідача 2 у цій справі суд дійшов висновку, що у діях ФОП Дощиної С.Л. вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, оскільки, метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендера та недобросовісне отримання права на укладення договору.

Таким чином, завідомо суперечлива мета дій ФОП Дощиної С.Л. полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

Норму аналогічного змісту містить ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, чинній станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору.

Тендер відбувся за участю в ньому двох учасників, які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера.

Отже, придбання Тиврівським обласним будинком інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку овочів, фруктів та горіхів проведено за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості.

Поведінка ФОП Дощиної С.Л. та ФОП Бондар Т.О. під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.

Таким чином, договір укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу відповідача 2 на підставі ст. ст. 203, ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Щодо стягнення з відповідачів в дохід держави коштів отриманих за спірним договором в сумі 251 080,00 грн суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.21 у справі № 906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім нього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених у ст. 216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України унормовано, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як свідчать матеріали справи, договір є виконаним на суму 251 080,00 грн.

Таким чином, ФОП Дощина С.Л. маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяла участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, нівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримано бюджетні кошти в сумі 251 080,00 грн.

Враховуючи наявність умислу лише у ФОП Дощиної С.Л.як сторони оспорюваного договору одержані ним кошти в сумі 251 080,00 грн за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

За викладених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави суд зазначає наступне.

Статтею 13-11 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або ін. інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із ч. 3 даної статті, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави, втому числі в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Прокурор обґрунтовуючи наявність підстав для його звернення з даним позовом в інтересах позивача вказує, що таке звернення зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ФОП Дощиною С.Л. порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання продукції за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання товару з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.

У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування затверджують програми соціально-економічного розвитку і контролюють їх виконання, затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18).

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

При цьому на підставі ч. 1 ст. 62 указаного Закону держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Як вбачається з п. 1.4 Статуту Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку, затвердженого рішенням 12 сесії Вінницької обласної ради 8 скликання від 24.09.2021 № 221, Інтернат є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області, управління яким здійснює Вінницька обласна рада.

З указаних норм матеріального права вбачається, що Вінницька обласна рада має повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти та контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів Тиврівським обласним будинком-інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку.

У свою чергу Договір про публічну закупівлю від 09.02.2019 № 43 укладено за наслідками проведеної Тиврівським обласним будинком- інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку, його оплата здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю. Такої позиції Верховний Суд дотримується в постановах від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.08.2020 у справі №913/153/19, від 19.05.2022 у справі № 904/5558/20 тощо.

Ураховуючи, що договір про публічну закупівлю від 09.02.2019 № 43 фінансувався за рахунок коштів обласного бюджету, Вінницька обласна рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки, будучи органом місцевого самоврядування та здійснюючи затвердження та виконання місцевого бюджету Вінницької області, контролює його виконання, у тому числі підзвітними та підконтрольними їй установами.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (ч. 1 ст. 8 указаного Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 названого Закону).

При цьому на підставі п. п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з пп. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Таким чином, саме Держаудитслужба наділена повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

Водночас відповідно до п. 7 вищевказаного Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

При цьому, наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23 затверджено Положення про Північний офіс Держаудитслужби, повноваження якого поширюються, зокрема, і на територію Вінницької області.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 20.02.2019 у справі № 912/894/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 29.05.2019 у справі № 909/545/18, від 20.11.2019 у справі № 912/2887/18, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 01.09.2020 у справі № 911/1534/19, від 06.10.2020 у справі № 905/121/19 неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що Вінницька обласна рада та Північний офіс Держаудитслужби уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, проте, такого захисту фактично не здійснювали.

Вінницька окружна прокуратура листом від 20.09.2023 повідомила Вінницьку обласну раду про існування порушення інтересів держави від укладення спірного договору за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ФОП Дощиної С.Л.

У відповідь на зазначений лист Вінницька обласна рада листом від 05.10.2023 повідомила, що обласна рада не наділена повноваженнями для звернення до суду з позовами про оскарження правочинів, укладених комунальними підприємствами, установами та організаціями.

Крім того, Вінницька окружна прокуратура листом від 18.09.2023 повідомила Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, а також листом від 08.11.2023 Північний офіс Держаудитслужби про існування порушення інтересів держави від укладення спірного договору за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ФОП Дошиної С.Л.

У відповідь на зазначені листи Управління Північного офісу органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту та звернення до суду з позовом.

Отже, факт не звернення Вінницької обласної ради та Північного офісу Держаудитслужби до суду з відповідним позовом свідчить про те, що вказані органи не виконують своїх повноважень із захисту інтересів держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.19 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким факт не звернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту - та звернення до суду з позовом.

Таким чином, незалежно від причин не звернення до суду Вінницькою обласною радою, цей факт свідчить, що вказаний орган місцевого самоврядування не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.

У п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.20 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок, згідно з яким прокурору достатньо дотриматись порядку передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами прокурора, що внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишалися незахищеними, а тому у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду позову у цій справі.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.19 у справі № 924/349/18, від 16.04.19 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.20 у справі № 912/2385/19.

Прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та попередньо до пред`явлення позову, листом повідомлено позивачів про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Щодо клопотання представника відповідача 2 про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У свою чергу ст. 258 ЦК України не встановлює спеціальної позовної давності до вимог про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Суд погоджується із доводами прокурора, що про факт вчинення ФОП Дощиною С.Л. антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів тендеру, проведеного Тиврівським обласним будинком-інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку стало відомо із рішення Адміністративної колегії Південно західного міжобласного територіального відділення Антимонапольного комітету України від 27.10.2021 № 72/52-р/к у справі №03-06/06-20.

Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання недійсним договору про публічну закупівлю від 09.02.2019 № 43 та застосування наслідків його недійсності почав свій перебіг з указаної дати, а тому не пропущений.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому, позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.19 набув чинності Закон України від 20.09.19 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву ст. 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, застосовуючи вказані вимоги ст. 79 ГПК України у цій справі суд вважає за необхідне зазначити, що важливим є не скільки доказів буде надано за кількістю, а їх змістовна вага. Таким чином, вірогідність доказів означає їх домінування не у кількісному вимірі (тобто кількості наданих стороною документів, заяв свідків тощо), а у якісному вимірі (тобто впливі усіх доказів в їх сукупності та окремо на переконання суду у більшій ймовірності існування факту, ніж його відсутності).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено усі обставини даної справи та надано правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11-15, 20, 24, 42, 46, 53, 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про публічну закупівлю від 09.02.2019 № 43 укладений між Тиврівським обласним будинком-інтернатом для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку (вул. Злагоди, 2, смт Тиврів Вінницького району Вінницької області, 23300, код ЄДРПОУ 03188139) та фізичною особою-підприємцем Дощиною Світланою Лівонівною ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Дощини Світлани Лівонівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку (вул. Злагоди, 2, смт Тиврів Вінницького району, Вінницької області, 23300, код ЄДРПОУ: 03188139) 251 080,00 грн, а з Тиврівського обласного будинку- інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку (вул. Злагоди, 2, смт Тиврів, Вінницького району, Вінницької області, 23300, код ЄДРПОУ 03188139) одержані ним за рішенням суду 251 080,00 грн стягнути в дохід держави.

4. Стягнути з фізичної особою-підприємця Дощини Світлани Лівонівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок UА568201720343110002000003988) відшодування витрат на сплату судового збору в сумі 3 225,10 грн.

5. Стягнути з Тиврівського обласного будинку-інтернату для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку (вул. Злагоди, 2, смт Тиврів Вінницького району, Вінницької області, 23300, код ЄДРПОУ: 03188139) на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок UА568201720343110002000003988) відшодування витрат на сплату судового збору в сумі 3 225,10 грн.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом та на електронні адреси: прокурора - vinnytsia@vin.gp.gov.ua; позивача 1- ІНФОРМАЦІЯ_4, позивча 2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача 1- ІНФОРМАЦІЯ_3, третій особі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , та до Електронного кабінету ЄСІТС.

Повне рішення складено 19 лютого 2024 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.

1- прокурору (пров. Цегельний,8, м. Вінниця, 21020)

2, 3 - позивачам - (вул. Січових Стрільців, 18, м. Київ, 04053) (вул. Соборна, 70, м.

Вінниця, 21050)

4,5 - відповідачам - (вул. Злагоди, 2, смт. Тиврів, Вінницького р-ну, Вінницької обл., 23300) (АДРЕСА_1)

6- третій особі - (вул. Героїв Майдану, 54, м. Хмельницький, 29001)