Рішення

від 19.02.2024 по справі 904/6465/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6465/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Компані Україна", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", м. Київ в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", м. Вільногірськ Дніпропетровської області

про стягнення 153 318,63 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вуд Компані Україна" через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" 153318,63 грн, з яких: 82115,90 грн пеня, 30484,60 грн 7% штрафу, 33968,88 грн інфляційні втрати, 6749,25 грн 3% річних.

Судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу позивач просить покласти на відповідача. Попередньо визначені позивачем судові витрати становлять: 2147,20 грн судовий збір; 35331,86 грн витрати на професійну правничу допомогу, з яких: 20000,00 грн - фактично сплачена винагорода за надання правничої допомоги; 15331,86 грн гонорар успіху в розмірі 10% від суми досягнутого позитивного економічного ефекту для позивача (від суми задоволення позовних вимог; суми мирової угоди; суми заявлених позовних вимог у разі відмови від позову або залишення позову без розгляду; суми добровільного погашення боргу відповідачем до ухвалення рішення у справі).

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару, поставленого йому за видатковими накладними № 203 від 28.07.2022 та №208 від 03.08.2022 у межах договору поставки № 401-2 від 03.06.2022.

Ухвалою суду від 21.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня вручення цієї ухвали.

Від відповідача на адресу суду засобом поштового зв`язку надійшли: 08.01.2024 відзив на позовну заяву, 15.01.2024 додаткові пояснення у справі.

У відзиві на позовну заяву згідно з пунктом 4 частини третьої статті 165 Господарського процесуального кодексу України відповідачем визнаються обставини щодо укладення договору поставки № 401-2 від 03.06.2022 та виконання сторонами в повному обсязі своїх зобов`язань.

Разом з тим відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, а у випадку задоволення вимог позивача - зменшити заявлені позивачем до стягнення пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати на 90%.

Узагальнена позиція відповідача щодо незгоди з позовними вимогами полягає в наступному.

Відповідач зазначає, що настання форс-мажорних обставин, пов`язаних із військовою агресією проти України, призвело до збоїв у виробництві готової продукції, її реалізації, транспортуванні при продовженні функціонування підприємства, а також, як наслідок, до значного дефіциту грошових коштів, скорочення фінансових надходжень за виконання обов`язків за чинними контрактами. Тож, підприємство знаходиться в скрутному матеріальному становищі, а всі отримані кошти від господарської діяльності філією фактично витрачаються на сплату обов`язкових платежів та зборів, заробітної плати працівників, енергоносії та погашення заборгованості перед фінансовими установами. Тому прострочення виконання зобов`язань за договором відбулося з незалежних від відповідача причин; відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язань. Відповідач наголошує на тому, що в умовах скрутного економічного становища, воєнного стану в Україні зобов`язання за договором поставки №401-2 від 03.06.2022 ним виконані в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу, які нараховані позивачем на підставі частини другої статті 231 Господарського кодексу України, відповідач звертає увагу суду на те, що передбачені абзацом третім частини другої цієї статті штрафні санкції (пеня у розмірі 0,1%, штраф 7%) застосовуються за прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, із вартості яких вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій. У даному випадку спір стосується відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару. Відтак відповідач вважає, що вимоги в частині стягнення з нього пені в сумі 82115,90 грн та штрафу в сумі 30484,60 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Клопотання про зменшення заявлених до стягнення сум відповідач обґрунтовує тим, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 АТ "ОГХК" віднесене до переліку об`єктів, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави. За твердженням відповідача ухвалення рішення, яким буде покладено на нього сплату інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу у цій справі, може мати наслідком послаблення обороноздатності держави через неможливість відповідача виконувати своєчасно свої функції в економіці держави. Тому, відповідач вважає, що в даному випадку є визначальним принцип пропорційності, згідно з яким зменшення на 90% заявлених до стягнення cум відповідатиме оптимальному балансу інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню для них негативних наслідків.

Також відповідач не погоджується із заявленими позивачем витратами на професійну правничу допомогу, які орієнтовно визначені ним у сумі 35331,86 грн. В обґрунтування заперечень щодо цих витрат відповідач зазначає, що справа № 904/6465/23 відноситься до справ незначної складності, її розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та не потребує представництва клієнта в господарському суді; адвокат позивача є досвідченим, у зв`язку з чим у нього відсутня об`єктивна необхідність у вивченні додаткових джерел права та судової практики. Відтак, заявлені витрати на професійну правничу допомогу позивач вважає занадто завищеними. Крім того, відповідач зазначає про відсутність доказів надання та прийняття таких послуг.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (далі покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вуд Компані Україна" (далі постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 401-2 від 03.06.2022 (далі договір) (а.с. 13 - 15).

Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця піддони дерев`яні (далі товар) (код 44140000-3 відповідно до ДК 021:2015), а покупець зобов`язується прийняти й сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього договору.

Номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятися покупцю, зазначається у специфікаціях. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару (п. 1.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору постачальник зобов`язаний поставити товар у повному обсязі протягом 14 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки від покупця.

Поставка товару здійснюється постачальником на склад покупця за адресою: вул. Степова, 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область, 51700 (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору визначено, що датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю відповідно до накладної на відпуск товару (видаткової накладної).

Перехід права власності на товар та перехід ризику знищення та випадкового пошкодження (псування) товару від постачальника до покупця відбувається в момент передачі товару (п. 3.4 договору)

Разом із товаром постачальник зобов`язаний передати покупцеві належним чином оформлені наступні документи: накладну на відпуск товару (видаткову накладну), товаросупровідний документ, а також приналежності та документи, що підтверджують якість та відповідність товару вимогам стандартів або технічних умов, визначених чинним в Україні законодавством (п. 3.5 договору).

Загальна сума договору становить 870988,80 грн, у тому числі ПДВ 145164,80 грн, що відповідає загальній сумі всіх специфікацій (п. 7.1 договору).

За змістом пункту 7.2 договору ціна за одиницю товару визначена у специфікаціях; ціна товару визначається в національній України гривні.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника, що зазначений у цьому договорі.

Згідно з пунктом 8.2 договору оплата товару здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару та підписання відповідної видаткової накладної.

Днем оплати вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п. 8.3 договору).

За змістом пункту 14.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.07.2022.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін від виконання своїх зобов`язань за договором та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії договору (п. 14.2 договору).

Сторонами підписано специфікацію № 1 від 03.06.2022 на загальну суму 870988,80 грн (Додаток № 1 до договору), в якій визначені найменування, кількість, ціна та характеристики товару, що підлягає поставці (а.с. 16).

Так, за вказаною специфікацією поставці підлягають піддони дерев`яні 1100*1100 (посилені) з обробкою та маркуванням у кількості 1600 шт за ціною 453,64 грн (без ПДВ) за одиницю товару.

Покупець (відповідач) звернувся до постачальника (позивача) із заявкою № 224/2587 від 13.07.2022, в якій просив здійснити поставку піддонів дерев`яних 1100*1100 (посилених) з обробкою та маркуванням у кількості 800 шт відповідно до умов договору (а.с. 17).

На виконання заявки та умов договору позивач поставив відповідачу товар (піддони дерев`яні 1100*1100 (посилені) з обробкою та маркуванням у кількості 800 шт) на загальну суму 435494,40 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 203 від 28.07.2022 на суму 217747,20 грн та № 208 від 03.08.2022 на суму 217747,20 грн (далі спірні видаткові накладні) (а.с. 18-19).

Зважаючи на умови пункту 8.2 договору та з урахуванням вимог статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку й закінчення перебігу строку відповідач зобов`язаний був оплатити товар, отриманий за видатковою накладною № 203 від 28.07.2022 на суму 217747,20 грн не пізніше 11.08.2022, а за видатковою накладною №208 від 03.08.2022 на суму 217747,20 грн не пізніше 17.08.2022.

Фактично отриманий товар відповідач оплатив повністю, але з порушенням строку.

Так, за видатковою накладною № 203 від 28.07.2022 на суму 217747,20 грн товар оплачений платіжними інструкціями: № 224984 від 17.01.2023 на суму 117740,00 грн, №225024 від 19.02.2023 на суму 50000,00 грн, № 225172 від 24.01.2023 на суму 50007,20 грн.

За видатковою накладною № 208 від 03.08.2022 на суму 217747,20 грн товар оплачений платіжними інструкціями: № 225173 від 24.01.2023 на суму 50000,00 грн, №225265 від 27.01.2023 на суму 50000,00 грн, № 226048 від 10.02.2023 на суму 20000,00 грн, № 226085 від 13.02.2023 на суму 15000,00 грн, № 226126 від 14.02.2023 на суму 10000,00 грн, № 226184 від 15.02.2023 на суму 10000,00 грн, № 232788 від 25.07.2023 на суму 62747,20 грн.

Сплата коштів за отриманий товар зазначеними платіжними інструкціями сторонами визнається у поданих ними заявах по суті справи, а тому відповідно до частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України доказуванню не підлягає.

Причиною спору є несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань з оплати товару.

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо виконання сторонами своїх зобов`язань за укладеним договором поставки № 401-2 від 03.06.2022 та наявності підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Положення аналогічного змісту викладені в частині першій статті 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 655 цього Кодексу визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом частин першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт прийняття відповідачем поставленого позивачем товару на загальну суму 435494,40 грн підтверджується наявними у справі доказами та не оспорюється відповідачем, у зв`язку з чим у нього виникло зобов`язання з оплати цього товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка узгоджується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Несвоєчасна оплата товару за видатковими накладними відповідачем не заперечується.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Заявлені позивачем до стягнення пеня у сумі 82115,90 грн за загальний період з 12.08.2022 до 24.07.2023 та штраф у розмірі 7% у сумі 30484,60 грн розраховані із заборгованості за видатковими накладними № 203 від 28.07.2022 та № 208 від 03.08.2022 на підставі частини другої статті 231 Господарського кодексу України з урахуванням часткових оплат.

Позовні вимоги в цій частині є безпідставними з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом частини другої статті 217 Господарського кодексу України одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини першої статті 230 цього Кодексу визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 231 Господарського кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить у собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом (п. 6.31).

Сторонами у договорі не визначено розміру та бази нарахування пені, а законодавчими актами не встановлено її обов`язкової сплати у спірних відносинах.

Що стосується можливості застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 231 Господарського кодексу України, то ця норма закону стосується випадків порушення негрошового зобов`язання, тоді як у цій справі має місце порушення відповідачем зобов`язання з оплати товару (грошового зобов`язання).

Зазначений висновок щодо застосування частини другої статті 231 Господарського кодексу України відповідає висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16 (п.7.2.6).

Відтак, правові підстави для стягнення з відповідача пені та штрафу у розмірі, не погодженому сторонами в договорі, відсутні.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 6749,25 грн розраховані із заборгованості за спірними видатковими накладними за загальний період з 12.08.2022 до 24.07.2023 з урахуванням часткових оплат.

Перевіркою розрахунку 3% річних помилок не виявлено.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у сумі 33968,88 грн розраховані із заборгованості за спірними видатковими накладними за загальний період серпень 2022 липень 2023 рік з урахуванням часткових оплат та індексів інфляції за визначений позивачем період у розмірах: 101,1% за серпень 2022 року, 101,9% за вересень 2022 року, 102,5% за жовтень 2022 року, 100,7% за листопад та грудень 2022 року, 100,8% за січень 2023 року, 100,7% за лютий 2023 року, 101,5% за березень 2023 року, 100,2% за квітень 2023 року, 100,5% за травень 2023 року, 100,8% за червень 2023 року, 99,4% за липень 2023 року.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих).

Перевіркою розрахунку інфляційних втрат помилок не виявлено.

Доводи відповідача про звільнення його від відповідальності з огляду на обставини непереборної сили є неприйнятними.

Так, статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування обставин покладається на ту зі сторін спору, яка посилається на їх існування.

Згідно з положеннями статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 Цивільного кодексу України.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Щодо обставин непереборної сили, на які посилається відповідач, слід зазначити наступне.

Військова агресія російської федерації проти України не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності, оскільки належні та допустимі докази реальної неможливості своєчасно виконати свої грошові зобов`язання за договором через зазначені обставини ним не надано.

При цьому посилання відповідача на загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, судом не приймається.

Так, згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності. Указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) стосовно неможливості виконання ним зобов`язань за укладеним із позивачем договором.

Крім того, договір, що є підставою позовних вимог у цій справі, укладено між відповідачем і позивачем уже в умовах військової агресії російської федерації проти України, тобто в умовах існування тих обставин, на які відповідач посилається як на обставини непереборної сили. Отже, укладаючи договір, відповідач мав повною мірою розуміти умови виконання договору та свідомо взяті на себе ризики підприємницької діяльності.

Інших доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань з оплати товару відповідачем суду не надано.

Щодо клопотання відповідача про зменшення сум інфляційних втрат та 3% річних, суд звертає увагу на таке.

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених нормативних приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

За відсутності в законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов`язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 убачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку. Тому, передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов`язання.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен також брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Також, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника (п. 8.38).

Утім, нарахування процентів річних, передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України, тісно пов`язане із застосуванням індексу інфляції, що свідчить про компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом частини другої вказаної статті нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

До того ж загальна сума заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних не є надмірно великою у порівняні з розміром грошового зобов`язання - 435494,40 грн, щодо виконання якого відповідачем допущено прострочення.

Доказів наявності інших обставин, які заслуговують на увагу для вирішення питання обґрунтованості заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, відповідачем суду не надано.

Відтак, правові підстави для зменшення інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, відсутні.

За таких обставин законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 40718,13 грн, з яких: 6749,25 грн 3% річних, 33968,88 грн інфляційні втрати.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір у сумі 570,25 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам (40718,13х2147,20/153318,63 = 570,25).

Витрати позивача на професійну правничу допомогу під час ухвалення рішення не розподіляються між сторонами, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів надання позивачу відповідних послуг та викладену ним у позові заяву про надання доказів понесення таких витрат у порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вуд Компані Україна" до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення 153318,63 грн, з яких: 82115,90 грн пеня, 30484,60 грн 7% штрафу, 33968,88 грн інфляційні втрати, 6749,25 грн 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (ідентифікаційний код: 36716128, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3) в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (ідентифікаційний код: 39389830, місцезнаходження: 51700, Дніпропетровська обл., м. Вільногірськ, вул. Степова, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Компані Україна" (ідентифікаційний код: 40726032; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Осетинська, буд. 1А, офіс 1) 3% річних у сумі 6749,25 грн, інфляційні втрати в сумі 33968,88 грн, судовий збір у сумі 570,25 грн.

У решті позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 19.02.2024.

Суддя І.І. Колісник