Рішення

від 01.03.2024 по справі 904/6465/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6465/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

розглянув без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Компані Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Компані Україна", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", м. Київ в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", м. Вільногірськ Дніпропетровської області

про стягнення 153 318,63 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Компані Україна" до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення 153318,63 грн, з яких: 82115,90 грн пеня, 30484,60 грн 7% штрафу, 33968,88 грн інфляційні втрати, 6749,25 грн 3% річних. Стягнуто з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Компані Україна" 3% річних у сумі 6749,25 грн, інфляційні втрати в сумі 33968,88 грн, судовий збір у сумі 570,25 грн. У решті позову відмовлено.

Під час ухвалення рішення витрати позивача на професійну правничу допомогу судом не розподілялися.

20.02.2024 від позивача через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У поданій заяві представник позивача просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Компані Україна" судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35331,86 грн, які за наведеним у позові попереднім орієнтовним розрахунком складаються з 20000,00 грн фактично сплаченої винагороди за надання правничої допомоги та 15331,86 грн гонорару успіху в розмірі 10% від суми досягнутого позитивного економічного ефекту для позивача (від суми задоволення позовних вимог; суми мирової угоди; суми заявлених позовних вимог у разі відмови від позову або залишення позову без розгляду; суми добровільного погашення боргу відповідачем до ухвалення рішення у справі).

Ухвалою суду від 21.02.2024 подану позивачем заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу подати не пізніше ніж до 29.02.2024 додаткові заперечення щодо заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або клопотання про їх зменшення.

26.02.2024 від відповідача засобом поштового зв`язку надійшли заперечення на заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких відповідач просить у задоволенні вказаної заяви відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 35331,86 грн є необґрунтованою, значно завищеною, непропорційною до предмета спору та неспівмірною зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та не підтвердженою належними доказами.

Дослідивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 35331,86 грн, грн та подані докази на підтвердження таких витрат, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вуд Компані Україна" (далі клієнт, позивач) та Адвокатським бюро "Донець С.О." (далі Адвокатське бюро) укладено договір про надання правової допомоги № 18/12-2023 від 08.12.2023 (далі договір, договір № 18/12-2023).

Відповідно до пункту 1.1 договору клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Адвокатське бюро на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта в господарських судах усіх інстанцій щодо стягнення з АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на користь ТОВ "Вуд Компані Україна" пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат згідно з договором поставки № 401-2 від 03.06.2022, укладеного між зазначеними сторонами (п. 2.1 договору).

Під час надання вказаної в пункті 2.1 договору юридичної допомоги Адвокатське бюро керується Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", чинним законодавством та умовами цього договору (п. 2.4 договору).

За умовами пункту 2.6 договору для надання юридичної допомоги клієнту Адвокатське бюро призначає адвоката Донця Сергія Олександровича, який має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 1177, виданого згідно з рішенням Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 07.10.2003.

Юридичну допомогу, що надається Адвокатським бюро, клієнт оплачує в гривнях шляхом переказу коштів на поточний рахунок Адвокатського бюро (п. 4.1 договору).

У пункті 4.2 договору сторони дійшли згоди, що для виконання доручення клієнта Адвокатське бюро надає наступні послуги:

- аналіз фактичних обставин справи, формування доказів;

- надання усних/письмових юридичних консультацій, аналіз судової практики;

- складання, оформлення і надсилання позовної заяви;

- складання інших процесуальних документів, у т.ч. але не зокрема: відповіді на відзив, пояснень, клопотань, відзиву (у разі зустрічного позову), скарг тощо;

- представництво клієнта в господарському суді всіх інстанцій, у т.ч. за допомогою відеоконференції.

Оплата за цим договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку (п. 4.3 договору).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що сума винагороди Адвокатського бюро за цим договором становить 20000,00 грн та сплачується клієнтом наперед відповідно до пункту 4.3 договору. Cума винагороди є незмінною і не залежить від результату розгляду справи судом.

Згідно з пунктом 4.5 договору у разі досягнення Адвокатським бюро позитивного результату у справі, як то: задоволення позову клієнта (позивача) про стягнення з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (відповідача) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Компані Україна" пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних тощо; добровільного погашення суми позовних вимог відповідачем у справі до набрання судовим рішенням законної сили; укладення учасниками процесу мирової угоди у справі; відмови клієнта (позивача) від заявлених позовних вимог або ж залишення позову без розгляду, Адвокатське бюро вважається таким, що виконало свої зобов`язання за цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському бюро гонорар успіху у розмірі 10% від суми досягнутого позитивного ефекту для клієнта (від суми задоволення позовних вимог, суми мирової угоди; суми заявлених позовних вимог у разі відмови від позову або залишення позову без розгляду; суми добровільного погашення боргу відповідачем до ухвалення рішення у справі).

За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським бюро юридичної допомоги. Акт надсилається клієнту Адвокатським бюро електронною поштою (п. 4.6 договору).

Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом останній не надав Адвокатському бюро письмові аргументовані заперечення на акт (п. 4.7 договору).

В акті, зазначеному в пункті 4.4. договору, сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги. В цьому разі сторони керуються умовами акта (п.4.9 договору).

Отже, зазначений акт регулює розрахунки саме між сторонами договору про надання правої допомоги № 18/12-2023 від 08.12.2023.

Відповідно до пункту 4.8 договору сума, вказана в пункті 4.4 цього договору, є винагородою Адвокатського бюро за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом клієнта згідно предмета договору, яким закінчується судове провадження. В частині грошових зобов`язань до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за умовами договору (п. 7.1 договору).

Представництво інтересів позивача у справі здійснювалося адвокатом Донцем Сергієм Олександровичем на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1246455 від 08.12.2023, виданого Адвокатським бюро "Донець С.О.". Наявність статусу адвоката у представника позивача підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1177 від 07.10.2003.

Платіжною інструкцією № 5873 від 11.12.2023 позивач повністю оплатив визначену пунктом 4.4 договору винагороду Адвокатського бюро в сумі 20000,00 грн (а.с. 12).

Підписаного сторонами в порядку пункту 4.6 договору акта про надання юридичної допомоги матеріали справи не містять.

Утім, зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

За нормативними приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом статті 123 цього Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За обставинами справи докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду в межах передбаченого законом строку.

Аналізуючи в контексті зазначених правових критеріїв заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35331,86 грн, що складаються з 20000,00 грн фактично сплаченої винагороди за надання правничої допомоги та 15331,86 грн гонорару успіху в розмірі 10% від суми досягнутого позитивного економічного ефекту для позивача, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічні положення містяться і у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року (далі - Правила адвокатської етики).

Передбачена пунктом 4.5 договору № 18/12-2023 винагорода є додатковою винагородою Адвокатського бюро, платою за досягнутий ним результат та є за своєю суттю так званим "гонораром успіху", нарахування та сплата якого залежать від настання певної події.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Також суд зважає на те, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правила адвокатської етики надають визначення поняття "гонорар" без поділу цього поняття на види. Зокрема, норми зазначених Закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи "гонорар успіху", що свідчить про те, що поняття "гонорар", яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №903/781/21.

З огляду на викладене погоджений сторонами у пунктах 4.4, 4.5 договору № 18/12-2023 гонорар (як основний, так і додатковий у вигляді "гонорару успіху") є за своєю суттю погодженою сторонами ціною договору в розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України, статті 189 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства гонорар безвідносно до його виду (основний, додатковий (гонорар успіху)) є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, тобто є платою за виконану роботу/надані послуги.

"Гонорар успіху", погоджений сторонами у пункті 4.5 договору під відкладальною умовою (у разі досягнення позитивного результату у справі), є складовою частиною гонорару Адвокатського бюро.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також із критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт отримання позивачем професійної правничої допомоги у вигляді визначених пунктом 4.2 договору № 18/12-2023 послуг та за узгодженою сторонами в пункті 4.4 договору вартістю у фіксованому розмірі 20000,00 грн.

Також, з огляду на пункт 4.5 договору № 18/12-2023 та з урахуванням часткового задоволення позову в загальній сумі 40718,13 грн "гонорар успіху", як складова частина гонорару адвоката та адвокатських витрат, становить 4071,81 грн (10% від суми задоволених позовних вимог).

Тож, загальна сума витрат на професійну правничу допомогу у межах цієї справи складається із загальної суми адвокатського гонорару, погодженого сторонами у договорі №18/12-2023, і становить 24071,81 грн (20000,00 + 4071,81 = 24071,81), яка значно менша від заявленої позивачем до стягнення.

При цьому слід зазначити, що відповідач не просить зменшити витрати на правничу допомогу, а просить відмовити у їх задоволенні повністю.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п.п. 119, 120 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

З огляду на викладене, оцінюючи обсяг наданої позивачу правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, суд доходить висновку про недостатню обґрунтованість позивачем необхідності покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, як заявлених до стягнення 35331,86 грн, так і в сумі 24071,81 грн.

Враховуючи малозначний характер справи, як за ціною позову, так і за критерієм незначної складності, кількість сторін, предмет позову, обсяг доказів, кількість та зміст підготовлених з боку позивача за час судового провадження заяв по суті справи (позовна заява), суд доходить висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача повністю.

Прийнятною в аспекті розумності, обґрунтованості, пропорційності до предмета спору й ціни позову сумою за добросовісне надання правничої допомоги у цій справі, яку за її обставинами та за результатом розгляду можна в порядку розподілу покласти на відповідача, є сума в розмірі 10000,00 грн. Решта витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25331,86 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Компані Україна" про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу в сумі 35331,86 грн задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (ідентифікаційний код: 36716128, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3) в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (ідентифікаційний код: 39389830, місцезнаходження: 51700, Дніпропетровська обл., м. Вільногірськ, вул. Степова, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Компані Україна" (ідентифікаційний код: 40726032; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Осетинська, буд. 1А, офіс 1) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25331,86 грн покласти на позивача.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 01.03.2024.

Суддя І.І. Колісник