Ухвала

від 19.02.2024 по справі 905/101/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

УХВАЛА

ПРО ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

19.02.2024 Справа № 905/101/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., розглянувши матеріали

позовної заяви: ОСОБА_1 м.Донецьк та ОСОБА_2 м.Донецьк

до відповідача: держави Російська Федерація

про відшкодування збитків, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі адвоката Квартенко О.Р., 30.01.2024 року звернувся до Господарського суду Донецької області, з позовом до відповідача 1- держава Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та відповідача 2 - держава Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про відшкодування збитків, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

В первісно поданій позовній заяві, у прохальній частині, позивач просив: стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 75 000 000,00 грн. та ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 - 75 000 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.02.2024 залишено без руху вказану позовну заяву та запропоновано усунути недоліки позовної заяви.

14.02.2024 від позивача надішли документи на усунення недоліків поданої до суду позовної заяви.

Таким чином, позивачами, в строк встановлений судом, усунуто визначенні недоліки.

Як вбачається зі змісту позовної заяви (з урахування уточнень) в обґрунтування заявлених вимог позивачі посилаються на понесені збитки у вигляді знецінення активів корпоративних прав належних ним підприємств.

В подані позовній заяві (з урахуванням уточнень) позивачі просять суд: стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 9 167 605,69 дол.США, що станом на дату проведення експертизи еквівалентно 9 316 672,45 евро, або 335 246 505,44 грн. та ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 9 167 605,69 дол.США, що станом на дату проведення експертизи еквівалентно 9 316 672,45 евро, або 335 246 505,44 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст.176 ГПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатись справа.

Згідно ч.1 ст.12 ГПК України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно з п.2 ч.3 ст.12 ГПК України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Розглянувши матеріали позовної заяви, враховуючи категорію та складність справи, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі та розгляду справи за правилами загального позовного провадження .

Відповідачем у даній справі є російська федерація.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022р., №133/2022 від 18.04.2022р., №341/2022 від 17.05.2022р., №573/2022 від 12.08.2022р., №757/2022 від 07.11.2022р., №58/2023 від 06.02.2023р., №254/2023 від 01.05.2023р., №451/2023 від 26.07.2023р., №734/2023 від 06.11.2023р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022р. на території України діє режим воєнного стану.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом ст.ст.10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися в повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Приписами ч.1 ст.79 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, зокрема, що пред`явлення позову до іноземної держави може бути допущено лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави, за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема, в якості відповідача.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022р. «Про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Наведені дії Російська Федерація вчиняє з 2014 року та продовжує станом на момент постановлення цієї ухвали. Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії Російської Федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.04.2022р. у справі №308/9708/19 щодо судового імунітету Російської Федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі-громадянину України.

У постановах від 18.05.2022р. у справах №428/11673/19 та №760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст.12 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004р.), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд дійшов до висновку, що ст.12 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004р.) підлягає застосуванню відповідно до звичаєвого міжнародного права як кодифікований звід звичаєвих норм міжнародного права.

Стаття 12 наведеної конвенції про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004р.) відображає підставу для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий «деліктний виняток» («tort exсeption»).

Умовами, необхідними для застосування «деліктного винятку», є: 1) принцип територіальності: місце дії/бездіяльності має бути на території держави суду; 2) присутність автора дії/бездіяльності на території держави суду в момент вчинення дії/бездіяльності (агента чи посадової особи іноземної держави); 3) дія/бездіяльність ймовірно може бути привласнена державі; 4) відповідальність за дії/бездіяльність передбачена положеннями законодавства держави суду; 5) завдання смерті, фізичної шкоди особі, збитків майну чи його втрата; 6) причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю і завданням смерті, фізичної шкоди особі або збитків майну чи його втратою.

Отже, Верховний Суд вважає, що у питанні застосування імунітету держави від юрисдикції відповідні норми не можна тлумачити абстрактно або у відриві від встановлених фактичних обставин справи. Необхідно повністю враховувати особливості та обставини кожної справи, а також фактори, що лежать в її основі. У цьому випадку йдеться про вимоги щодо відшкодування збитків за неправомірні дії, допущені Російською Федерацією при відсутності альтернативних засобів відшкодування збитків.

Незастосування судом юрисдикційного імунітету іноземної держави щодо невиплати відшкодування за серйозні порушення прав людини під час збройного конфлікту, допущені відповідальною державою, особливо за відсутності інших засобів відшкодування збитків, не є порушенням суверенних прав іншої держави (Окрема думка Судді Юсуфа до рішення Міжнародного Суду ООН (ICJ) у справі Jurisdictional Immunities of the State (ФРН проти Італії) від 03 лютого 2012 року, § 50). Навпаки, це сприяє кристалізації винятку з судового імунітету держав, заснованого на принципах, які покладені в основу прав людини і гуманітарного права, включаючи право на ефективний спосіб захисту порушеного права.

Враховуючи вищенаведені обставини, а також факт відсутності інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, Верховний Суд доходить висновку, що судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на завдання збройними силами Російської Федерації шкоди майну позивача, що є винятком до судового імунітету держави відповідно до звичаєвого міжнародного права (справа №760/17232/20-ц).

Суд, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі №910/19900/23, зазначає, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022р., Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією, що унеможливлює із цієї дати направлення запитів до посольства Російської Федерації в Україні щодо згоди Російської Федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди, з огляду на припинення його роботи на території України.

Судом встановлено, що звертаючись із позовом до Російської Федерації для правильного вирішення спору, позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.

Таким чином, суд дійшов висновку про застосування у цій справі «деліктного винятку», відповідно до якого будь-який спір, що виник на території країни щодо відшкодування шкоди, завданої майну або його втрати, з Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.

Також суд зазначає, що оскільки в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди Російської Федерації бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.

Вказана правова позиція суду відображена у постановах Верховного Суду у справі №796/165/18 від 25.01.2019р., №308/9708/19 від 14.04.2022р. та №760/17232/20-ц від 18.05.2022р.

Окрім того, суд зазначає, що згідно з листом №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022р. Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Одночасно, відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022р. на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, Акціонерне товариство «Укрпошта» припинила поштове співробітництво з поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

На підставі викладеного, враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, що унеможливлює надсилання цієї ухвали на адресу відповідача, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у цій справі здійснюватиметься шляхом розміщення на сайті Судової влади України відповідного оголошення-повідомлення.

Судом встановлено, що у адвокатом позивачів у справі зареєстровано електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», тому відповідно до ч.7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд вручає будь-які документи у справі виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету таких сторін, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Керуючись ст.ст.12, 120, 176, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

1.Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі 905/101/24.

2.Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

3.Підготовче засідання призначити на 18.03.2024 року об 11:00 год., яке відбудеться у приміщенні суду, зал судового засідання № 412

4.Повідомити учасників справи про дату, час та місце проведення підготовчого засідання. Явка учасників справи у судове засідання не є обов`язковою.

5.Відповідачу надати, відповідно до ст.165 ГПК України, відзив на позовну заяву, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання.

У разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

6.Запропонувати позивачу у строк до 28.02.2024 здійснити переклад цієї ухвали на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності та надіслати Російській Федерації на адресу посольства Російської Федерації у державі, де наявна така установа, за вибором позивача; докази направлення разом з примірником направлених документів надати до матеріалів справи. У строк не пізніше п`ять днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, копію якого направити відповідачу в той самий строк, докази направлення надати суду разом з відповіддю на відзив.

7.Повідомити відповідача про відкриття провадження у справі шляхом розміщення відповідного повідомлення на сайті Судової влади України.

8.Запропонувати сторонам за наявності додаткових доказів у справі - надати їх суду до дати підготовчого засідання разом з доказами направлення копій вказаних доказів іншій стороні.

9.Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді через особистий кабінет в системі «Електронний суд».

10.Роз`яснити, що учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Е.В. Зекунов