Рішення

від 12.02.2024 по справі 908/131/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/5/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2024 Справа № 908/131/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код юридичної особи 39820689)

до відповідача: Фермерського господарства ПОРТНОВ В.М. (72401 Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Приазовське, вул. Горького, буд. 102, кв. 19, ідентифікаційний код юридичної особи 32930210)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фермерське господарство Коваль А.В. (72400 Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Щорса, 29, ідентифікаційний код юридичної особи 34672194)

про стягнення 80 405 грн 23 коп. шкоди

УСТАНОВИВ:

11.01.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до Фермерського господарства ПОРТНОВ В.М. 80 405 грн. 23 коп. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2022, справу № 908/131/22 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 17.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/131/22, присвоєно справі номер провадження 27/131/22.

Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 15.02.2022.

08.02.2022 Фермерським господарством ПОРТНОВ В.М. поданий до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 15.02.2022 розгляд справи відкладався на 14.03.2022. Також, вказаною ухвалою в порядку ст. 50 ГПК України залучено до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на троні позивача - Фермерське господарство Коваль А.В..

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжено станом і на 29.12.2023.

Ухвалою суду від 14.03.2023, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, з метою дотримання принципу рівності сторін та процесуальних прав усіх учасників справи, належної підготовки справи до розгляду, суд ухвалив визначити дату та час судового засідання в даній справі ухвалою суду після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України. Сторонам роз`яснено, що про дату та час нового судового засідання буде повідомлено додатково ухвалою суду.

Ухвалою суду від 29.12.2023, враховуючи, що Господарський суд Запорізької області не припинив свою роботу і продовжує здійснювати правосуддя, суд визначив продовжити розгляд справи № 908/131/22, призначено судове засідання на 23.01.2024.

Ухвалою від 16.01.2024 задоволена заява Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про проведення судового засідання 23.01.2024 в режимі відеоконференції у справі 908/131/22.

Ухвалою суду від 23.01.2024 відкладено розгляд справи та призначено судове засідання на 12.02.2024 в режимі відеоконференції у справі 908/131/22.

Судове засідання проводилось в режимі відеоконференцзв`язку.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, Суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

Судом з`ясовано у представника позивача про наявність заяв чи клопотань.

Представником позивача будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру не заявлено.

12.02.2024 представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд стягнути з відповідача 80 405 грн. 23 коп. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

12.02.2024 відповідач та третя особа у судове засідання не прибули, про час та місце судового засідання належним чином повідомлені.

Відповідач свої заперечення проти позову виклав у відзиві, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. Фермерське господарство «Коваль А.В.», як особа, якій передано в оренду земельну ділянку, в разі встановлення порушення її прав - орендаря земельної ділянки її самовільним захопленням з боку іншої юридичної особи, відповідно до ст.ст. 152,158 ЗК України може вимагати усунення будь-яких порушень своїх прав на землю. Підстави ж для стягнення заподіяної шкоди на користь держави в особі Позивача - відсутні, а тому позовні вимоги задоволені бути не можуть, так як заміна неналежного позивача - на належного чинним ГПК України не передбачена. Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки № 257-ДК/231/АП/09/01-21 від 26.05.2021 не може вважаться належним доказом самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, оскільки перевірка була проведена одноособово державним інспектором Колодіною О.С. без участі свідків, інших осіб та присутності безпосередньо представника Відповідача про що свідчить відсутність будь-якої інформації та відповідних підписів у тексті акту. Крім того з актом не було ознайомлено та копія акту не була вручена особі щодо якою проводилась перевірка, а так само документ не було направлено на адресу відповідача поштою, що підтверджується відсутністю такої відмітки у відповідній графі акту. Крім того висновки, зроблені в акті щодо самовільного зайняття земельної ділянки не підтверджуються жодним доказами, а ґрунтуються лише на припущеннях та словах ФГ «Коваль А.В.». Оскільки відповідач був позбавлений можливості надати свої заперечення з приводу доводів, викладених в акті, державним інспектором не надано оцінки тим обставинам, які відповідач вважав належною підставою для використання земельної ділянки. До того ж, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 26.05.2022 № 257-ДК/004П/07/01/-21 та постанови про накладення адміністративного стягнення від 02.06.2021 № 257-ДК/0218П0/08/01-21 адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП України було вчинено громадянином ОСОБА_1 та саме його притягнуто до адміністративної відповідальності. За таких обставин виникає запитання: у діях якої особи - юридичної особи ФГ «Портнов В.М.» чи фізичної особи - громадянина ОСОБА_1 наявна вина у здійсненні самовільного зайняття земельної ділянки. Таким чином до позову не додано доказів наявності повного складу правопорушення, що є обов`язковою умовою для стягнення (відшкодування) майнової шкоди.

Позивач скористався своїм правом та надав відповідь на відзив, просив поновити строк для її подання.

Задля дотримання принципів господарського судочинства, з метою формування матеріалів справи для її повного та всебічного розгляду, дотримання прав та обов`язків позивача, на підставі ч. 1 ст. 119 ГПК України суд поновлює позивачу процесуальний строк на подання до суду відповіді на відзив на позову заяву.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області 20.05.2021 видано наказ № 257-ДК "Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності" щодо здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки стосовно земельної ділянки, як об`єкта перевірки, з кадастровим номером 2324583600:02:002:0067.

Відповідно до наказу № 257-ДК від 20.05.2021, 26.05.2021 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бердянському, Приазовському, Приморському, Чернігівському районах та м. Бердянськ Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Оксаною Колодіною, відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 20.05.2021 № 257-ДК, було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства стосовно об`єкту перевірки - земельної ділянки з кадастровим номером 2324583600:02:002:0067, площею 21,3730 га, яка розташована на території Приазовської об`єднаної територіальної громади Мелітопольського району (колишньої Добрівської сільської ради Приазовського району) Запорізької області.

За результатами проведеної перевірки було встановлено наступне.

Станом на момент перевірки, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.04.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 2324583600:02:002:0067, площею 21,3730 га, яка розташована на території Приазовської об`єднаної територіальної громади Мелітопольського району (колишньої Добрівської сільської ради Приазовського району) Запорізької області (за межами населених пунктів), категорія земель - землі сільськогосподарського А призначення, цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вид угідь - рілля, форма власності - державна, право власності зареєстроване за державою - в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.05.2021 на земельну ділянку з кадастровим номером 2324583600:02:002:0067 за Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області зареєстровано право власності, форма власності: державна. За фермерським господарством «Коваль А.В.» зареєстровано право оренди на вищезазначену земельну ділянку строком на 7 років. Підстава для державної реєстрації іншого речового права - договір оренди землі від 23.09.2020 № 121/57-20-ДО.

Згідно пояснень, наданих головою фермерського господарства «Коваль А.В.» Ковалем А.В., 23.09.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області проведено аукціон з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності, а саме земельної ділянки, що є об`єктом перевірки. За результатами проведеного аукціону фермерське господарство «Коваль А.В.» визнано переможцем земельних торгів та складено. В подальшому укладено з Головним управлінням договір оренди землі від 23.09.2020 № 121/57-20-ДО, щодо зазначеної земельної ділянки.

Фермерським господарством «Коваль», було виявлено, що земельна ділянка, що є об`єктом перевірки, з листопада 2020 і по теперішній час (станом на дату перевірки) обробляється фермерським господарством «Портнов В.М.». Таким ччином ФГ «Коваль А.В.», як законний користувач, позбавлено можливості використовувати/обробляти орендовану земельну ділянку у зв`язку з протиправним її використанням фермерським господарством «Портнов В.М.».

При обстежені земельної ділянки, державним інспектором виявлено, що частина земельної ділянки засіяна озимою пшеницею, частина оброблена сільськогосподарською технікою та на момент перевірки засівалася соняшником технікою ФГ «Портнов В.М.».

Позивач зазначив, що враховуючи усю сукупність фактичних обставин, у діях фермерського господарства «Портнов В.М.», в особі керівника господарства ОСОБА_1 , вбачаються ознаки правопорушення, що кваліфікуються як самовільне зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 2324583600:02:002:0067, площею 21,3730 га, відповідальність за яке передбачена пунктом «б» статті 211 Земельного кодексу України, 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За результатом проведеної перевірки та на підставі наведених норм матеріального права державним інспектором складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 26.05.2021 № 257-ДК/231/АП/09/01/-21.

Аналогічні відомості містяться і в акті обстеження земельної ділянки, складеному державним інспектором від 26.05.2021 № 257-ДК/201/АО/10/01/-21, який було складено державним інспектором, за участю слідчого відділення поліції № 2 Кудрявцева М.Ю. та у присутності свідка ОСОБА_2

26.05.2021 державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення № 257-ДК/0046П/07/01/-21 в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та свідків правопорушення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно зі змістом згаданого протоколу особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, є Портнов Василь Миколайович (голова фермерського господарства «Портнов В.М.»).

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення від 26.05.2021 № 257-ДК/0046П/07/01/-21 особа, яка притягалася до адміністративної відповідальності, від надання пояснень та підписання протоколу відмовилась.

За результатами розгляду вищезазначеного протоколу порушника було притягнуто до адміністративної відповідальності, про що свідчить постанова про накладення адміністративного стягнення від 02.06.2021 № 257-ДК/0218По/08/01/-21.

Позивачем складено розрахунок розміру шкоди, яка заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок та становить 80 405 грн 23 коп.

На адресу голови фермерського господарства «Портнов В.М» було надіслано розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу від 02.06.2021 № 257-ДК/0035ШК/11/01/-21 із додатком у вигляді розрахунку відповідної шкоди та припис від 02.06.2021 № 257-ДК/0050Пр/03/01/-21.

Вище зазначені документи були отримані відповідачем 04.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач повинен був сплатити шкоду в розмірі 80 405 грн 23 коп. в 15-денний термін.

Складені за результатом проведеної перевірки документи не були оскаржені селянським фермерським господарством «Портнов В.М.» в судовому порядку, передбаченому КУпАП та КАС України.

Позивач у позовній заяві зазначив, що станом на момент підготовки позовної заяви та її подачі до суду шкода у добровільному порядку відповідачем не сплачена, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення 80 405 грн 23 коп. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (тут і далі в редакції станом на час проведення перевірки) визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Статтею 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема, проведення перевірок.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

За приписами ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Позивачем заявлено позов про стягнення шкоди за самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки; нормативно-правовим обґрунтуванням позову вказані ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 1166 ЦК України.

У випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до ст. 22, 1166, 1192 ЦК України, ст. 156, 211-212 ЗК України у повному обсязі особами, що її заподіяли (відповідно до п. 12 і 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ").

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Господарський суд зазначає, що для настання цивільної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Самовільне зайняття земельної ділянки згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки;

е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі.

Згідно ч. 1, ч. 3 статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки визначений згідно з нормами Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 (Методика № 963).

Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним особам та громадянам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу (п. 1 Методики).

За умовами ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок, за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням та відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, в тому числі, Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1-2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Характерною умовою для стягнення збитків вище переліченими нормами права є доведення складу цивільного правопорушення, наявність усіх чотирьох його елементів.

У даному випадку щодо наявності шкоди та протиправної поведінки відповідача господарський суд зазначає таке.

Позивач на підтвердження факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки посилається на Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, щодо об`єкту земельна ділянка від 26.05.2021, Акт обстеження земельної ділянки від 26.05.2021, розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Однак, вищезазначені документи, на які посилається позивач як на доказ протиправної поведінки саме відповідача, не встановлюють у розумінні ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставин, які не потребують доказування.

Акти перевірки та обстеження за своїм змістом є документами, які складаються посадовими особами контролюючого органу, що проводили перевірку, які фіксують факт її проведення та результати; заперечення, зауваження до акту перевірки (за їх наявності) та висновки на них.

У цьому випадку акти перевірки (обстеження), в яких відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень не є правовими документами, які встановлюють відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актами індивідуальної дії.

Таким чином, дії службової особи, пов`язані з включенням до акту певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки висновки, викладені у акті, є невід`ємною його частиною, не породжують обов`язкових юридичних наслідків, не встановлюють відповідальність суб`єкта господарювання, та, відповідно, акт перевірки не є актом індивідуальної дії у розумінні ч. 1 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, через що не може бути оскаржений у судовому порядку.

Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, акт обстеження земельної ділянки, протокол про адміністративне правопорушення, постанова про закриття справи є письмовими доказами, які мають оцінюватися у сукупності з іншими доказами на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Також слід враховувати, що основною складовою частиною розрахунку шкоди є площа самовільно зайнятої земельної ділянки (в гектарах).

Між тим, з вказаних вище документів не вбачається, яким чином було визначено площу земельної ділянки, а також те, що дану земельну ділянку самовільно займає саме Фермерське господарство ПОРТНОВ В.М..

Згідно з розрахунком позивача, розмір шкоди розрахований ним, виходячи із площі самовільно зайнятої земельної ділянки у розмірі 21,3730 га.

В той же час, позивачем не зазначено, ким, коли та за допомогою яких інструментів, приладів чи устаткування здійснено геодезичні чи кадастрові вимірювання з метою встановлення меж земельної ділянки та визначення її площі.

Також слід враховувати, що основною складовою частиною розрахунку шкоди є площа самовільно зайнятої земельної ділянки (в гектарах).

Між тим, з вказаних вище документів не вбачається, яким чином було визначено площу земельної ділянки у розмірі саме 21,3730 га, при цьому до матеріалів справи не надано доказів реєстрації у Державному земельному кадастрі такої земельної ділянки.

Для проведення розрахунку використано нічим не підтверджена площа земельної ділянки у розмірі 21,3730 га, яка безпосередньо впливає на результати проведення такого розрахунку і визначення розміру заподіяної шкоди.

Одночасно слід зазначити, що відомості про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, як передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний земельний кадастр", містяться в єдиній державній геоінформаційній системі - Державний земельний кадастр.

Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю. (ст. 2 Закону України "Про державний земельний кадастр").

Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: обов`язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об`єкти; єдності методології ведення Державного земельного кадастру; об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру, що змінюються; документування всіх відомостей Державного земельного кадастру (ст. 3 Закону України "Про державний земельний кадастр").

Відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим (ч. 1 ст. 20 Закону України "Про державний земельний кадастр").

У даному випадку, у матеріалах справи відсутні докази внесення до Державного земельного кадастру відомостей щодо земельної ділянки площею 21,3730 га, тому вона не може вважатися сформованим об`єктом цивільних прав.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, хто фактично здійснив протиправні дії щодо самовільного зайняття зазначеної земельної ділянки і чи взагалі ці дії були здійснені.

Так, в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протоколі про адміністративне правопорушення, приписі та постанові про закриття справи зазначена особа, яка, на думку позивача, вчинила правопорушення голова ФГ «Портнов В.М.».

Однак, доказів того, що в результаті дій саме Потрнова В.М., як фізичної особи, і як голови ФГ «Портнов В.М.» відбулося самовільне зайняття зазначеної земельної ділянки, в результаті чого державі завдана шкода, позивачем суду не надано.

Статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України.

В той же час, позивач не скористався наданими йому повноваженнями для встановлення обставин та особи правопорушника земельного законодавства. В матеріалах справи відсутні докази усних або письмових пояснень громадян з питань, пов`язаних із самовільним зайняттям спірної земельної ділянки; відсутнє фотографування, звукозапис або відеозйомка на підтвердження вчинення цивільного правопорушення саме директором або працівниками ФГ «Портнов В.М.»; відсутні докази доставки до органів Національної поліції будь-яких осіб для встановлення особи правопорушника земельного законодавства тощо.

Отже, обставини зайняття і використання спірної земельної ділянки саме ФГ «Портнов В.М.» також позивачем не доведені.

Господарський суд зауважує, що розподіл між орендарями земельних ділянок для зручності їх обробітку є звичайною практикою. Таким чином, в даному випадку, для встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, доцільно крім того, було б надати інформацію по всім земельним ділянкам, які перебувають поряд, в тому числі, інформацію із сільської ради. Проте, вказані докази позивачем надані не були.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про недоведеність позивачем факту самовільного зайняття земельної ділянки Фермерського господарства ПОРТНОВ В.М. площею 21,3730 га, що свідчить про відсутність у діях відповідача такого елементу складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, стверджуванні позивачем обставини щодо споживання відповідачем відповідних послуг в орендованому приміщенні на заявлену суму покладають на позивача тягар доказування (обов`язок довести) факту та розміру спожитих відповідачем відповідних послуг у заявлених у спірних правовідносинах періодах.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, Верховним Судом у постанові від 28.01.2021 у справі № 910/17743/18.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи викладене вище, господарський суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, зокрема недоведеність належними, достатніми та достовірними доказами, наявності складу цивільного правопорушення, передбаченого ст. 1166 ЦК України, зокрема протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками; вини заподіювача шкоди.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 80 405 грн. 23 коп. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, так як недоведені позивачем належними, допустимими та достатніми доказами.

Згідно статті 129 ГПК України, судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача, у разі відмови в позові.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 50, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 243, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до Фермерського господарства ПОРТНОВ В.М. відмовити.

Повний текст рішення складено 16.02.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.