Ухвала

від 19.02.2024 по справі 909/54/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/54/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.02.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Поважної Валентини Гнатівни від 16.02.2024 (вх.№1419/24 від 16.02.2024) про забезпечення позову у справі

за позовом: Фізичної особи-підприємця Поважної Валентини Гнатівни, АДРЕСА_1

до відповідача: Отинійської селищної ради, вул. Шевченка, 2, смт. Отинія, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78223

про скасування рішення Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області ХХХVII сесії VIIІ демократичного скликання від 15.11.2023 за № 1028-37/2023 "Про розгляд заяви Поважної Валентини Гнатівни " та визнання договору оренди землі від 15.11.2013 укладеного між Отинійською селищною радою та Поважною Валентиною Гнатівною поновленим на новий строк в 5 років на тих самих умовах,

встановив: фізична особа-підприємець Поважна Валентина Гнатівна звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Отинійської селищної ради про скасування рішення Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області ХХХVII сесії VIIІ демократичного скликання від 15.11.2023 за № 1028-37/2023 "Про розгляд заяви Поважної Валентини Гнатівни " та визнання договору оренди землі від 15.11.2013 укладеного між Отинійською селищною радою та Поважною Валентиною Гнатівною поновленим на новий строк в 5 років на тих самих умовах.

Ухвалою від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

16.02.2024 від фізичної особи-підприємця Поважної Валентини Гнатівни до суду надійшла заява (вх.№1419/24 від 16.02.2024) про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії направленні на проведення земельних торгів, укладення договору оренди, договору про спільну діяльність чи пайову участь щодо земельної ділянки із кадастровим номером 2623255400:01:001:0229 яка розташована в селищі Отинія, вул. Шевченка, Коломийського району Івано-Франківської області. В обґрунтування поданої заяви зазначає про те, що відповідач у справі вчиняє дії направленні на зміну та припинення існування об`єкту оренди, а саме, Отинійською селищною радою після отримання позовної заяви прийнято нове рішення за № 1116-39/2024 від 29.01.2024 "Про включення до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу на земельних торгах у формі електронного аукціону та надання дозволу на виготовлення відповідної документації", якою земельну ділянку, яка була предметом договору оренди із кадастровим номером 2623255400:01:001:0229 включив до зазначеного переліку.

Згідно із п. 1 рішення за № 1116-39/2024 від 29.01.2024 площа земельної ділянки складає 0,0149 га, а її цільове призначення змінилося на "03.07 для будівництва та обслуговування будівель та торгівлі". Таким чином площа земельної ділянки збільшилась на 0,0049 га. У випадку проведення земельних торгів об`єкт оренди може бути відчужений третій особі, а від так істотно зміняться фактичні обставини та рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог не можна буде виконати, що породить новий судовий спір із залученням нового відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Положеннями частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову до пред`явлення позову, суд зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.

У матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому, у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, у разі задоволення якої не вимагатиметься примусового виконання судового рішення, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна за змістом правова позиція сформульована Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 року в справі № 910/1040/18 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі № 917/751/19.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

У п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004р. № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Слід зауважити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, поза як це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є скасування рішення Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області ХХХVII сесії VIIІ демократичного скликання від 15.11.2023 за №1028-37/2023 "Про розгляд заяви Поважної Валентини Гнатівни " та визнання договору оренди землі від 15.11.2013 укладеного між Отинійською селищною радою та Поважною Валентиною Гнатівною поновленим на новий строк в 5 років на тих самих умовах.

Отинійською селищною радою 29.01.2024 прийнято рішення №1116-39/2024 "Про включення до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу на земельних торгах у формі електронного аукціону та надання дозволу на виготовлення відповідної документації", якою земельну ділянку, яка була предметом договору оренди із кадастровим номером 2623255400:01:001:0229 включено до переліку земельних ділянок для підготовки Лотів для продажу на конкурентних фасадах (на земельних торгах у формі електронного аукціону) земельну ділянку площею 0,0149 га, кадастровий номер 2623255400:01:001:0229 з цільовим призначенням - 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована в селищі Отинія, вул.Шевченка, Коломийського району Івано-Франківської області; надано дозвіл на виготовлення звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в т.1 даного рішення.

Водночас, щодо обрання заявником конкретного виду заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії направленні на проведення земельних торгів, укладення договору оренди, договору про спільну діяльність чи пайову участь щодо земельної ділянки, суд з урахуванням обставин справи, вважає за необхідне звернути увагу на положення статті 137 ГПК та правовий висновок Верховного Суду, який було викладено у постанові від 16.10.2020 у справі № 915/113/20 та стосується дослідження питання щодо забезпечення позову до земельних ділянок, права на які буде виставлено на торги.

Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Відповідно до частини 12 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

На підставі зазначеного вище, виходячи з матеріалів справи, суд вбачає відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки обрані заходи забезпечення не відповідають положенням ст.137 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Поважної Валентини Гнатівни від 16.02.2024 (вх.№1419/24 від 16.02.2024) про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - Отинійській селищній раді вчиняти дії направленні на проведення земельних торгів, укладення договору оренди, договору про спільну діяльність чи пайову участь щодо земельної ділянки із кадастровим номером 2623255400:01:001:0229, яка розташована в селищі Отинія, вул. Шевченка, Коломийського району Івано-Франківської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 19.02.2024 та може бути оскаржена в порядку статей 255-257 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції.

Ухвала підписана 19.02.2024.

Суддя Неверовська Л.М.