Рішення

від 19.02.2024 по справі 910/13589/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2024Справа № 910/13589/23

За позовом Першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (84433, Донецька обл., м. Краматорськ, 21; фактична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29)

в інтересах держави в особі: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

До Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34)

про визнання недійсними п. 2.2. Договору в частині ПДВ та стягнення суми сплаченого ПДВ в розмірі 19 076, 98 грн

Суддя Бондаренко - Легких Г. П.

Без виклику представників.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» про визнання недійсними п. 2.2. Договору в частині включення до ціни договору суми ПДВ та стягнення суми сплаченого ПДВ в розмірі 19 076, 98 грн.

12.09.2023 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 12.09.2023 для усунення недоліків позовної заяви.

21.09.2023 до суду від процесуального позивача надійшла заява про усунення недоліків позову.

31.10.2023 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/13589/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також даною ухвалою суд зобов`язав Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону надати докази щодо повноважень Головного спеціаліста СПСОСР Світлани Рижик засвідчувати копії документів.

09.11.2023 до суду від процесуального позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 31.10.2023.

16.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

17.05.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 (надалі також - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (надалі також - ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ», постачальник) укладено Договір поставки №17/05/22-1 від 17.05.2022 (надалі - Договір) згідно п. 1.1. якого у відповідності до цього Договору постачальник приймає на себе зобов`язання поставити замовникові запасні частини до транспортних засобів спеціального призначення, зазначені в специфікації до цього договору, ДК 021:2015:42120000-6 насоси та компресори (паливний насос високого тиску), а покупець зобов`язується прийняти поставлений товар і оплатити його в терміни і на умовах, передбачених цим Договором згідно постанови Кабінету Міністрів України №169 від 28.02.2022 року.

Згідно пункту 2.2. Договору - загальна вартість Договору на момент щодо його укладення складає 114 461, 88 грн, в тому числі ПДВ 19 076, 98 грн.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що покупець здійснює оплату, в розмірі 100 % вартості товару, в сумі 114 461, 88 грн, в тому числі ПДВ 19 076, 98 грн, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати письмового повідомлення постачальника про готовність товару для відвантаження.

Згідно пункту 9.1. Договору - терміном дії Договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права і виконувати свої зобов`язання відповідно до цього Договору.

Згідно пункту 9.2. Договору - Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та подовженого Указом Президента України від 14.03.2022 №133 та від 18.04.2022 №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» до 24.05.2022 року. Закінчення терміну дії Договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань, що виникли під час дії Договору або в зв`язку з його виконанням.

Згідно пункту 9.3. Договору - строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 14.03.2022 №133 та від 18.04.2022 №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, але не довше ніж до 31.12.2022.

Згідно Специфікації, що є додатком 1 до Договору - найменування продукції «Запасні частини до транспортних засобів спеціального призначення: ДК 021:2015:42120000-6 насоси та компресори (паливний насос високого тиску)» у кількості 1 шт. Строк поставки: до 24.02.2022. Вартість продукції - 114 461, 88 грн, в тому числі ПДВ 19 076, 98 грн.

Прокурор стверджує, що на виконання умов Договору відповідач поставив обумовлений товару на суму 114 461, 88 грн, а Військова частина НОМЕР_1 сплатила кошти за поставлений товар в повному обсязі, включаючи 20 % ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1 від 17.05.2022 на суму 114 461, 88 грн, в тому числі ПДВ 19 076, 98 грн.

Посилаючись на підпункт «г» підпункту 195.1.2. пункту 195.1. статті 195 Розділу V ПК України та постанову Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (надалі також - Постанова Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022) прокурор зазначає про безпідставне включення в ціну договору суми ПДВ та безпідставне отримання відповідачем від позивача суми ПДВ у розмірі 19 076, 98 грн, чим порушено інтереси держави в особі Військової частини НОМЕР_1 .

Отже, в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою захисту інтересів держави в особі Військової частини НОМЕР_1 прокурор звернувся з позовом до господарського суду про визнання недійсним пункту 2.2. Договору в частині включення до ціни договору суми ПДВ та стягнення суми сплаченого ПДВ в розмірі 19 076, 98 грн.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 про визнання недійсним пункту 2.2. Договору №17/05/22-1 від 17.05.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 19 076, 98 грн на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 215 ЦК України, та стягнення у порядку статті 1212 ЦК України грошових коштів у розмірі ПДВ - 19 076, 98 грн.

3. Доводи прокурора щодо суті позовних вимог.

(1) насоси та компресори (паливний насос високого тиску) під час дії правового режиму воєнного стану поставляється відповідно до Постанова Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 (що набрала чинності з 02.03.2022 і застосовується з 24.02.2022) обкладається податком на додану вартість за нульовою ставкою;

(2) Військова частина НОМЕР_1 є структурним підрозділом Державної спеціальної служби транспорту, яка в свою чергує є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період (ст. 1 Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту»). Отже, приписи підпункту «г» підпункту 195.1.2. пункту 195.1. статті 195 Розділу V ПК України та Постанови Кабінету Міністрів України №178 поширюються на діяльність органів Державної спеціалізованої служби транспорту, яким є позивач - Військова частина НОМЕР_1 ;

(3) таким чином, операції з постачання Військовій частині НОМЕР_1 товару за Договором №17/05/22-1 від 17.05.2022 оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, що свідчить про безпідставне включення в ціну договору, зазначену у п. 2.2. Договору суму ПДВ;

(4) пункт 2.2. Договору №17/05/22-1 від 17.05.2022 в частині включення суми ПДВ до вартості товару суперечить ЦК України, іншим актами цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним у відповідній частині;

(5) згідно правового висновку ВС КГС викладеного у постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару;

(6) в силу вище наведеного наявні підстави передбачені статтею 1212 ЦК України щодо повернення сплачених коштів за поставлений товар у сумі ПДВ на користь Військової частини НОМЕР_1 ;

4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.

(1) кошти, які отримав відповідач у вигляді ПДВ були задекларовані в складі податкових зобов`язань та в цілому сплачені до державного бюджету, позивач в свою чергу, включив суму ПДВ в свій податковий кредит та зменшив таким чином свої податкові зобов`язання на суму ПДВ;

(2) пункт 2.3. Договору №17/05/22-1 від 17.05.2022 передбачає зміну умов Договору щодо ціни за погодженням сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору. Втім, Військова частина НОМЕР_1 не зверталася за погодженням до відповідача щодо зміни договірної ціни;

(3) свою згоду на встановлену Договором №17/05/22-1 від 17.05.2022 ціну позивач підтвердив саме укладенням (підписанням) Договору та подальшим його виконанням, про що свідчить оплата товару за Договором - платіжне доручення №319 від 17.05.2022;

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання недійсним п. 2.2. Договору в частині включення до ціни договору суми ПДВ та стягнення коштів ПДВ як таких, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Таким чином, з урахуванням предмету доказування, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, встановити в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин та в якій частині, а також встановити чи належить стягнути з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України грошові кошти у розмірі ПДВ.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо представництва інтересів позивача прокурором.

Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та статтею 23 Законом України "Про прокуратуру".

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 4 ГПК України).

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами (ч. 3 ст. 53 ГПК України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Отже, аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

В матеріалах справи містяться листи Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 16.06.2023 №07-74вих-23 та від 13.07.2023 №07-128вих-23 до командира Військової частини НОМЕР_1 щодо вжиття заходів для повернення сплаченого ПДВ з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022. Втім, у вказаних листах міститься посилання на інші договори, а ніж спірний Договір №17/05/22-1 від 17.05.2022.

Разом з тим, з огляду на наявність в матеріалах справи листів командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2023 №750 та від 24.07.2023 №917, в яких останній не заперечує щодо направлення позовних заяв в інтересах військової частини Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону, суд прийшов до висновку, що Військова частина НОМЕР_1 була обізнана про порушення інтересів держави, втім, з відкритих даних Судової влади України вбачається, що Військова частина НОМЕР_1 не зверталася до відповідача з позовом про визнання пункту 2.2. Договору №17/05/22-1 від 17.05.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ недійсним та повернення суми ПДВ.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у даній справі законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Військової частини НОМЕР_1 , як сторони оспорюваного правочину (в частині використання бюджетних коштів).

Щодо вимог про визнання недійсним пункту договору в частині включення до ціни договору суми ПДВ.

Згідно з положеннями статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Матеріалами справи встановлено, що в силу розділу 9 Договору поставки №17/05/22-1 від 17.05.2022 термін дії договору закінчився 24.05.2022.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року по справі №905/1227/17 зроблено висновок, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Також суд зазначив, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Як зазначалось судом вище, згідно п. 9.2. Договору, останній діє до 24.05.2022 року. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 14.03.2022 №133 та від 18.04.2022 №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, але не довше ніж до 31.12.2022 (п. 9.3. Договору).

Суд встановив, що договір укладено 17.05.2022 року, а строк дії Договору закінчився 24.02.2022, оскільки, не був продовжений сторонами в порядку визначеному п. 9.3. Договору до 31.12.2022.

В силу того, що предметом спору є вимоги про визнання недійсним пункту договору в частині (тобто з моменту укладення), та враховуючи правову позицію викладену в постанові ВП ВС від 27.11.2018 року по справі №905/1227/17, закінчення строку (терміну) дії правочину не перешкоджає зверненню з відповідним позовом про визнання недійсним такого правочину в повному обсязі або в частині.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Суд зазначає, що станом на момент підписання Договору поставки №17/05/22-1 від 17.05.2022 сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення").

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Податок на додану вартість (ПДВ), визначений в підп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. (п. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України).

Таким чином, за своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Згідно з п. г) п. 195.1.2 ст. 195 Розділу V ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

З метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України Кабінетом Міністрів України 02.03.2022 прийнято постанову №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Відповідно до п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.

Таким чином, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПК України та Постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені постановою.

Згідно з пунктом 1 Положення про військову частину НОМЕР_1 , що затверджене наказом Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 20.10.2021 №250 (надалі - Положення) - військова частина НОМЕР_1 є структурним підрозділом Державної спеціальної служби транспорту, що входить до складу військової частини НОМЕР_2 і безпосередньо підпорядковується командиру військової частини НОМЕР_2 .

Отже, Військова частина НОМЕР_1 є структурним підрозділом Державної спеціальної служби транспорту, яка в свою чергує є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період (ст. 1 Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту»).

Згідно підпункту 2 пункту 4 Положення - на військову частину покладається у особливий час: забезпечення постійної готовності сил та засобів до виконання покладених завдань; розмінування вибухонебезпечних предметів на транспортних об`єктах із залученням у разі необхідності підрозділів Збройних Сил України та забезпечення експлуатації головних ділянок відновлювальних залізничних напрямків; охорона та оборона визначених транспортних об`єктів.

Пунктом 8 Положення визначено, що виділення асигнувань та проведення видатків військової частини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах обсягів бюджетних призначень, а також з інших джерел, передбачених законом.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 відноситься до категорії суб`єктів, що визначені Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 та відповідно до якого застосовується податок на додану вартість за нульовою ставкою за операції з постачання товарів для забезпечення транспорту органів, визначених такою постановою.

Матеріалами справи встановлено, що спірний Договір поставки №17/05/22-1 був укладений 17.05.2022.

Разом з тим, у пункті 2.2. Договору поставки №17/05/22-1 від 17.05.2022 сторонами визначено ціну договору з урахуванням суми податку на додану вартість, а саме ПДВ 19 076, 98 грн.

Поставка товару, а саме «паливний насос 8413302000» у кількості 1 шт. вартістю 114 461, 88 грн у т. ч. ПДВ 19 076, 98 грн відбулась 17.05.2022, що підтверджується видатковою накладною №1 від 17.05.2022.

Отже, укладання спірного договору і фактична поставка товару за договором відбулася після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022, у зв`язку з чим, товар, що є предметом спірного договору, віднесено до товару, який обкладається податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Таким чином, суд зазначає, що здійснення постачання позивачу товару (паливний насос високого тиску) на виконання умов Договору поставки №17/05/22-1 від 17.05.2022 підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою, а отже умови п. 2.2. Договору щодо включення суми податку на додану вартість є безпідставними.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 вказав, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Верховний Суд у вказаній постанові відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи №922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору), та зазначив про незгоду із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №910/22319/16, від 08.08.2019 у справі № 911/1626/18.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині формування податкового кредиту, оскільки, застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів. Більше того, суд зазначає, що правочини визнаються недійсними з моменту їх вчинення. А отже, факт виконання сторонами договору повністю або частково, формування податкового кредиту за фактом сплати товару, не позбавляє права на звернення до суду з позовом про визнання договору в повному обсязі або в частині - недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що визначення сторонами у п. 2.2. Договору поставки №17/05/22-1 від 17.05.2022 ціни з урахуванням ПДВ у розмірі 19 076, 98 грн здійснено з порушенням Постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022, що свідчить про недодержання при укладенні пункту Договору встановлених статтею 203 ЦК України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним в силу приписів статті 215 ЦК України.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним пункту 2.2. Договору поставки №17/05/22-1 від 17.05.2022 у частині включення до договірної ціни ПДВ.

Щодо вимог про повернення суми ПДВ у порядку статті 1212 ЦК України.

Прокурор просить повернути Військовій частині НОМЕР_1 сплачену суму ПДВ у розмірі 19 076, 98 грн.

Матеріали справи не містять платіжної інструкції про оплату військовою частиною вартості поставленого товару згідно Договору поставки №17/05/22-1 від 17.05.2022 та видаткової накладної №1 від 17.05.2022. Втім, як підтвердив сам відповідач у відзиві, військова частина в повному обсязі здійснила оплату товару вартістю 114 461, 88 грн у т. ч. ПДВ 19 076, 98 грн згідно платіжного доручення №319 від 17.05.2022.

Відповідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 19 076, 98 грн отримана (що останній підтвердив у своєму відзиві), та оплата відбулась за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 р. у справі № 916/707/21.

За таких обставин суд вважає обґрунтованою вимогу прокурора щодо стягнення з відповідача отриманої суми ПДВ як безпідставно набутої.

6. Розподіл судових витрат.

Суд встановив, що Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону при подачі позову сплатила судовий збір у розмірі 5 368, 00 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 129 ГПК, у зв`язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь прокуратури.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону - задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 2.2. Договору №17/05/22-1 від 17.05.2022, що укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (вул. Васильківська, 34, м. Київ, код ЄДРПОУ 30178004) в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 19 076, 98 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (вул. Васильківська, 34, м. Київ, код ЄДРПОУ 30178004) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) грошові кошти у розмірі сплаченого ПДВ - 19 076 (дев`ятнадцять тисяч сімдесят шість) грн 98 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (вул. Васильківська, 34, м. Київ, код ЄДРПОУ 30178004) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (84433, Донецька обл., м. Краматорськ, 21; код ЄДРПОУ 39969443) 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. - судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких