Рішення

від 19.02.2024 по справі 910/18456/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2024Справа № 910/18456/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа група Україна», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніонком», м. Київ

про стягнення 253 964,83 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа група Україна» (далі - ТзОВ «Медіа група Україна»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніонком» (далі - ТзОВ «Юніонком»/відповідач) про стягнення 253 964,83 грн, у тому числі: 181 195,58 грн - основного боргу, 29 083,03 грн - пені, 8 370,29 грн - 3% річних та 35 315,93 грн - інфляційних втрат, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором №ДС-024150/2015 від 17.03.2015.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.12.2023 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.01.2024 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТзОВ «Юніонком» одночасно просить суд поновити строк на його подання та прийняти відзив на позовну заяву до розгляду. У відзиві на позов відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що в порушення умов п. 14 договору №ДС-024150/2015 від 17.03.2015, укладеного між ТзОВ «Діджитал Скрінз» та ТзОВ «Юніонком», останній не надавав згоду на відступлення прав вимоги іншому кредитору. Крім того, відповідач вказує, що у позові неправильно обчислено розрахунок основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

23.01.2024 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

26.01.2024 до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Так, дослідивши клопотання ТзОВ «Юніонком» про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, заявлене у прохальній частині відзиву, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Отже, приймаючи до уваги обставини, якими представник відповідача обґрунтовує пропуск процесуального строку на подання відзиву на позов, зокрема, тимчасову непрацездатність уповноваженого представника ТзОВ «Юніонком» у період з 22.12.2023 по 08.01.2024. що підтверджується копією медичного висновку, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску встановленого судом строку, внаслідок чого поновлює процесуальний строк на подання відзиву на позов, відповідно приймає його до розгляду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніонком» (далі - агент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджітал Скрінз» (далі - ТзОВ «Діджітал Скрінз»/провайдер) укладено договір №ДС-024150/2015, відповідно до якого агент зобов`язався надавати послуги провайдеру в укладенні угод з абонентами про надання сервісу та обслуговування абонентів від імені, в інтересах і за рахунок провайдера, а провайдер зобов`язується оплачувати послуги агента.

Згідно із п. 5.1. договору у строк до 5 (п`ятого) числа кожного календарного місяця, наступного за звітним періодом, агент в електронній формі направляє провайдеру Звіт агента про обсяги сервісу, послуг спожитих абонентами з одночасним надсиланням звіту та акту приймання-передачі наданих послуг на паперових носіях. Форми звіту та акту затверджуються сторонами у додатках №1 та №2 до цього договору.

Звіт та акт складаються у двох примірниках, повинні бути датовані останнім календарним днем звітного періоду, за який їх складено, належним чином підписані та скріпленні печаткою агента. До звіту та акту додається відповідна податкова накладна (п. 5.2. договору).

У відповідності до п. 5.3. договору протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання оригіналів звітів та акту від агента провайдер підписує та скріплює печаткою звіт та акт і повертає по одному їх примірнику агенту. Підписаний сторонами акт є підтвердженням надання агентам послуг та є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Пунктами 6.1. та 6.2. договору передбачено, що за надані послуги агент має право на отримання винагороди. Винагорода за звітний період розраховується на підставі обсягів сервісу та послуг, спожитих абонентами у такому періоді, та ставок винагороди. Ставки винагороди затверджуються сторонами у додатку №6 до договору. Винагорода за звітний період визначається в акті, підписаному сторонами, на підставі показників звіту.

Зобов`язання агента перед провайдером з вартості поставленого сервісу та наданих послуг за абонентськими угодами визначаються сторонами в акті за звітний період (п. 6.3. договору).

Відповідно до п. 6.4. договору погашення зобов`язань перед провайдером здійснюється агентом шляхом перерахування коштів на користь провайдера за вирахуванням винагороди за звітний період протягом 20 (двадцяти) календарних днів після завершення звітного періоду.

Згідно із п. 7.4. договору, у випадку прострочення строків розрахунків, сторона, що допустила порушення, сплачує на вимогу іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період порушення, від несплаченої суми за кожен день затримки оплати.

Пунктом 14.3. договору передбачено, що жодна зі сторін не має права передавати повністю або частково свої права і зобов`язання, пов`язані з цим договором, будь-яким третім особам до тих пір, поки не отримує письмове погодження на таку передачу від іншої сторони. Будь-яка передача прав та зобов`язань вчинена з порушенням вимог цього пункту вважається недійсною.

Цей договір набуває чинності у дату його підписання сторонами і діє до 01.09.2016 (включно), за винятком положень, щодо яких сторони встановили більш тривалий строк дії, залишаються чинними після припинення договору (п. 12.1. договору).

Сторони погодили, що у разі припинення договору (незалежно від причини такого припинення), втрачають силу всі умови, що стосуються надання послуг, зазначених у п. 2.2. цього договору, а також п. 1 додаткової угоди №1 та п. 1 додаткової угоди №2 до договору. Інші положення договору, а також додаткова угода №3 до договору залишаються чинними протягом строку надання послуг за додатковою угодою №3 до договору (п. 12.4. договору).

Так, відповідно до п. 1 додаткової угоди №3 для створення технічної можливості для використання сервісу абонентом, агент зобов`язується забезпечити належний технічний доступ абонента до сервісу протягом 2 (двох) років після припинення надання послуг, передбачених п. 2.2. договору, у тому числі у разів дострокового припинення (незалежно від причин).

У відповідності до п. 2 та п. 4 додаткової угоди №3, за належне виконання агентом цієї додаткової угоди провайдер сплачує агенту щомісячну винагороду у розмірі 5% від вартості сервісу, спожитого абонентами протягом звітного періоду. Винагорода агента за цією додатковою угодою за звітний період зазначається в акті, порядок складання якого визначено у розділі 6 договору.

Згідно із п. 5 додаткової угоди №3, у строк до 5 (п`ятого) числа кожного календарного місяця, наступного за звітним періодом, провайдер складає та направляє агенту звіт про обсяг послуг та акт приймання-передачі наданих послуг на паперових носіях. Сторони можуть погодити зразкові форми звіту та акту у додатках.

Звіт та акт складаються у двох примірниках, повинні бути датовані останнім календарним днем звітного періоду, за який їх складено, належним чином підписані та скріплені печаткою провайдера. До звіту та акту додаються відповідна податкова накладна. Протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання оригіналів звіту та акту агент підписує та скріплює печаткою звіт та акт і повертає по одному їх примірнику провайдеру. Підписаний сторонами акт є підтвердженням належного надання агентом послуг та є підставою для проведення розрахунків між сторонами (п. 6 та п. 7 додаткової угоди №3).

На виконання умов цього договору з урахуванням додаткової угоди №3, у період із січня 2022 року по червень 2022 року включно між ТзОВ «Діджітал Скрінз» та відповідачем підписані акти приймання-передачі наданих послуг, відповідно до яких відповідач повинен був сплатити на користь провайдера 377 622,44 грн, а також 450,00 грн за сервіс, наданий у 2021 році.

Відповідач із провайдером розрахувався частково, внаслідок чого у ТзОВ «Юніонком» утворилась заборгованість у розмірі 120 823,20 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, а також підписаним ТзОВ «Діджітал Скрінз» та ТзОВ «Юніонком» актом звірки взаємних розрахунків за період 2022 року.

28.02.2023 між ТзОВ «Діджітал Скрінз» (далі - первісний кредитор) та ТзОВ «Медіа група Україна» (далі - новий кредитор) укладено договір №МГУ-142053/2023 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор отримує право вимоги, що належить первісному кредиторові за договором №ДС-024150/2015 від 17.03.2015 та акту звірки взаємних розрахунків за період 2022 року до нього, і стає кредитором в частині отримання платежів на виконання розрахунків, передбачених пунктами 6.3, 6.4. основного договору.

За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від агента за основним договором належного виконання зобов`язань по сплаті коштів, що підлягають сплаті на підставі пунктів 6.3, 6.4. основного договору у розмірі 120 823,20 грн, узгодженому сторонами основного договору в акті звірки.

Крім того, 28.02.2023 на виконання умов цього договору, складено та підписано акт приймання-передання документів, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв права вимоги до ТзОВ «Юніонком» за договором №ДС-024150/2015 від 17.03.2015. З моменту підписання цього акту новий кредитор набув прав вимоги до ТзОВ «Юніонком» за договором №ДС-024150/2015 від 17.03.2015 у сумі 120 823,20 грн та всі штрафи, які мають бути нараховані за договором №ДС-024150/2015 від 17.03.2015.

Позивач стверджує, а відповідач не заперечує, що ТзОВ «Медіа група Україна» надіслало на адресу ТзОВ «Юніонком» повідомлення про відступлення ТзОВ «Діджітал Скрінз» прав вимоги позивачу до відповідача за договором №ДС-024150/2015 від 17.03.2015 та одночасно просив погасити основну заборгованість у розмірі 120 823,20 грн.

Відповідач частково задовольнив цю вимогу позивача, сплативши на користь ТзОВ «Медіа група Україна» грошові кошти у сумі 35 085,03 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №7070 від 04.08.2023 з призначенням платежу: «Оплата заборгованості за надані послуги згідно договору про відступлення права вимоги № МГУ-142053/2023 від 28.02.2023».

Таким чином, залишок заборгованості за договором №ДС-024150/2015 від 17.03.2015, який відповідач повинен сплатити на користь позивача складає 85 738,17 грн.

Разом із тим, посилаючись на положення ст. 534 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач зазначає, що оскільки договором не встановлено черговості погашення грошового зобов`язання, ТзОВ «Медіа група Україна» вважає, що з урахуванням черговості погашення заборгованості визначеної цією нормою ЦК України, станом на 01.11.2023 заборгованість відповідача становить 253 964,83 грн, яка складається із: 181 195,58 грн - суми основного простроченого зобов`язання; 29 083,03 грн - пені, 8 370,29 грн - 3% річних та 35 315,93 грн - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 295 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє.

За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок (ч. 1 ст. 297 ГК України).

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Отже, судом встановлено, що між ТзОВ «Діджітал Скрінз» та відповідачем укладено договір №ДС-024150/2015 від 17.03.2015 з урахуванням додаткової угоди №3, відповідно до якого відповідач зобов`язався надавати послуги провайдеру в укладенні угод з абонентами про надання сервісу та обслуговування абонентів від імені, в інтересах і за рахунок провайдера, а провайдер зобов`язався оплачувати послуги агента.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У п. 6.4. договору №ДС-024150/2015 від 17.03.2015 сторонами погоджено, що погашення зобов`язань перед провайдером здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на користь провайдера за вирахуванням винагороди за звітний період протягом 20 (двадцяти) календарних днів після завершення звітного періоду.

Судом встановлено, що відповідач із провайдером розрахувався частково, внаслідок чого у ТзОВ «Юніонком» утворилась заборгованість у розмірі 120 823,20 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, а також підписаним ТзОВ «Діджітал Скрінз» та відповідачем актом звірки взаємних розрахунків за період 2022 року.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 28.02.2023 між ТзОВ «Діджітал Скрінз» та позивачем укладено договір №МГУ-142053/2023 про відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач одержав право (замість первісного кредитора) вимагати від відповідача за основним договором №ДС-024150/2015 від 17.03.2015 належного виконання зобов`язань по сплаті коштів, що підлягають сплаті на підставі пунктів 6.3, 6.4. основного договору у розмірі 120 823,20 грн, узгодженому сторонами основного договору в акті звірки.

Судом також встановлено і не заперечується відповідачем, що після надіслання позивачем на адресу ТзОВ «Юніонком» повідомлення про відступлення ТзОВ «Діджітал Скрінз» права вимоги позивачу до відповідача за договором №ДС-024150/2015 від 17.03.2015 на суму 120 823,20 грн, відповідач частково задовольнив цю вимогу, сплативши на користь ТзОВ «Медіа група Україна» грошові кошти у сумі 35 085,03 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №7070 від 04.08.2023 із призначенням платежу: «Оплата заборгованості за надані послуги згідно договору про відступлення права вимоги № МГУ-142053/2023 від 28.02.2023».

Отже, у відповідача залишилась непогашена основна заборгованість перед позивачем у сумі 85 738,17 грн, про що також зазначає ТзОВ «Медіа група Україна» у позовній заяві.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача, що ТзОВ «Юніонком» не надавало згоди на відступлення права вимоги на користь позивача, оскільки після укладення договору про відступлення права вимоги №МГУ-142053/2023 від 28.02.2023 відповідачем вчинено дії на його схвалення, зокрема, здійснено часткову оплату основного боргу на користь ТзОВ «Медіа група Україна» із зазначенням, що призначенням платежу є саме оплата заборгованості за цим договором.

Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що внаслідок відступлення ТзОВ «Діджітал Скрінз» позивачу на підставі договору про відступлення права вимоги №МГУ-142053/2023 від 28.02.2023 права вимоги до ТзОВ «Юніонком» за договором №ДС-024150/2015 від 17.03.2015, та частковою сплатою останнім на користь позивача заборгованості із відповідним призначенням платежу, у ТзОВ «Юніонком» залишилась непогашена заборгованість у розмірі 85 738,17 грн, що має наслідком часткове задоволення позовної вимоги про стягнення основного боргу.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 29 083,03 грн, 3% річних у сумі 8 370,29 грн та інфляційних втрат у розмірі 35 315,93 грн, нарахованих на суму заборгованості з урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості за період із 26.01.2022 по 01.11.2023, суд зазначає таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із п. 7.4. договору №ДС-024150/2015, у випадку прострочення строків розрахунків, сторона, що допустила порушення, сплачує на вимогу іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період порушення, від несплаченої суми за кожен день затримки оплати.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд звертає увагу сторін, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Аналогічний висновок міститься у п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18.

У п. 43 постанови від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, у п. 7.53 постанови від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18 Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що інфляційні втрати та 3% річні нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання, а тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Ураховуючи, що позивач став новим кредитором за договором №ДС-024150/2015 від 17.03.2015 та набув права вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості за цим договором, відповідно ТзОВ «Медіа група Україна» набуло права вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат на цю заборгованість.

Аналогічний правовий висновок наведений Північним апеляційним господарським судом у постанові від 18.04.2023 у справі №910/7084/22.

Отже, із наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що останній нараховує пеню, 3% річних та інфляційні втрати на суми боргу по кожному акту приймання-передачі наданих послуг, починаючи із 26.01.2022 по 01.11.2023.

При цьому, з цього розрахунку вбачається, що позивач зараховує здійснені відповідачем оплати у період з 29.03.2022 по 04.08.2023 спочатку в рахунок погашення пені, а залишок в рахунок погашення основного боргу, посилаючись на положення ст. 534 ЦК України.

Разом із тим, як зазначено судом вище, сума боргу відповідача перед позивачем з урахуванням здійснених ТзОВ «Юніонком» часткових оплат спочатку на користь первісного кредитора, а потім на користь позивача, склала саме 85 738,17 грн, що також зазначається позивачем у позовній заяві, відповідно ці часткові оплати мають бути зараховані в рахунок погашення саме основного боргу.

Більше того, частиною першою статті 1089 ЦК України визначено, що за платіжним дорученням банк зобов`язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувач) у цьому чи іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначаються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Пунктом 32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного Банку України №22 від 21.01.2004 року (далі - Інструкція).

Згідно із п. 1.3 Інструкції, вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними.

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ініціювання переказу здійснюється за таким видом розрахункового документу, як платіжне доручення.

Згідно із п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п. 1.4 Інструкції, платіжним дорученням є розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до положень пунктів 3.1 та п. 3.7 Інструкції, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною у додатку 3 до Інструкції, згідно із вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені у додатку 9 до Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

У пункті 2.9 Інструкції зазначено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом 2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.

Платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише у повній сумі (п.2.29 Інструкції).

З правового аналізу вказаних положень слідує, що заповнення реквізиту призначення платежу платіжного доручення належить виключно платнику.

Тобто, платник може змінити реквізит «призначення платежу» до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення; відповідно, отримувач коштів, в свою чергу, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Спрямування коштів на погашення інших заборгованостей, ніж ті, що визначені в призначенні платежу може мати місце лише у випадку відсутності чіткого зазначення призначення платежу.

За таких обставин, суд вважає помилковим твердження позивача про зарахування здійснених відповідачем часткових оплат спочатку в рахунок погашення суми пені, а потім основного боргу.

Отже, суд перевірив надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що їх розрахунок обчислено позивачем невірно, водночас, приймаючи до уваги, що заявлені позивачем суми пені та інфляційних втрат не перевищують розмірів, обчислених судом, відповідно ці вимоги підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Крім того, за розрахунком суду обґрунтованою до стягнення є сума 3% річних у розмірі 6 897,25 грн, що має наслідком часткове задоволення цієї вимоги.

Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України, разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано витяг з договору про надання правової допомоги, юридичного консультування та юридичного представництва №02-10-МГУ від 02.10.2023, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Еквіта» та ТзОВ «Медіа група Україна», на виконання умов якого адвокатське об`єднання зобов`язалось за дорученням клієнта надати наступну правову допомогу (послуги): клієнт доручає адвокатському об`єднанню проведення претензійно-позовної роботи відносно ТзОВ «Юніонком» щодо стягнення з останнього на користь клієнта заборгованості за договором про надання послуг №ДС-024150/2015 від 15.03.2015, представництво інтересів клієнта в судах України, у Державній виконавчій службі та приватних виконавців України.

Згідно із п. 1 витягу з договору, гонорар адвоката за цим договором складається із фіксованої частини у сумі 15 000,00 грн.

У відповідності до п. 2 витягу з договору, оплата гонорару (вартості наданої правової допомоги), зазначеного у п. 1.1.1 даного додатку сплачується клієнтом на користь адвокатського об`єднання не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати повного виконання рішення суду, ухваленого на користь клієнта.

Отже, із наведеного вбачається, що позивачем надано суду належні докази витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті позивачем у межах цієї справи, у розмірі 15 000,00 грн.

Разом із тим, приймаючи до уваги, що позовні вимоги ТзОВ «Медіа група Україна» задоволено частково, відповідно вимога про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково, а саме пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа група Україна» задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніонком» (01042, місто Київ, вулиця Маккейна Джона, будинок 39, нежиле приміщення 3; ідентифікаційний код 30057318) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа група Україна» (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 152; ідентифікаційний код 37226740) 85 738 (вісімдесят п`ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн 17 коп. - основного боргу, 29 083 (двадцять дев`ять тисяч вісімдесят три) грн 03 коп. - пені, 6 897 (шість тисяч вісімсот дев`яносто сім) грн 25 коп. - 3% річних, 35 315 (тридцять п`ять тисяч триста п`ятнадцять) грн 93 коп. - інфляційних втрат, 9 274 (дев`ять тисяч двісті сімдесят чотири) грн 97 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 1 659 (одну тисячу шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 60 коп. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук