Рішення

від 21.12.2023 по справі 910/13054/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 910/13054/23

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 10», Київська обл., Яготинський р-н., м. Яготин

про стягнення 120824,25 грн.

секретар судового засідання: Бігма Я.В.

За участю представників:

від позивача: Качкурова С.В. (довіреність № 28/09/22-01 від 28.09.2022 р.);

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області за підсудністю з господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління № 10" про стягнення 120824,25 грн., з яких 79774,77 грн. заборгованості, 33198,74 грн. інфляційних втрат та 7850,74 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 10», будучи з квітня 2014 р. власником нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вершигори Петра, буд. 9, зокрема нежитлового приміщення першого поверху (в літ. А), загальною площею 188,8 м2, в порушення вимог п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 р., ч. 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» та ч. 1 ст. 692 ЦК України, безоплатно споживає теплову енергію за відсутності договірних відносин, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість за період з жовтня 2018 року по травень 2023 року у сумі 79774,77 грн. У зв`язку з наявністю зазначеної заборгованості позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 33198,74 грн. інфляційних втрат та 7850,74 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.10.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 31.10.2023 р.

30.10.2023 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить залишити позовну заяву без задоволення. Відповідач вказує про сплив позовної давності та необхідність застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, що виникла до 14.08.2020 р., а також похідних позовних вимог щодо стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та сплати 3 % річних з простроченої суми. Відповідач вважає, що згідно наданих позивачем актів приймання-передачі товарної продукції не підлягає задоволенню у зв`язку із спливом позовної давності вимога щодо стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію на загальну суму 49569,98 грн. Також, відповідач не погоджується з твердженнями позивача щодо укладення договору на постачання теплової енергії восени 2021 р., але разом із тим відповідач визнає законним твердження, що відсутність договору не звільняє від оплати спожитої товарної продукції у вигляді теплової енергії та послуг з її доставки, в тому разі якщо вона була фактично надана. Відповідач, посилаючись на ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостання», вказує, що строк виконання зобов`язання з оплати визначених в актах приймання-передавання витрат мав бути виконаний споживачем до кінця календарного місяця, в якому він отримав відповідний акт приймання-передавання. З урахуванням вищевикладеного відповідачем наданий конррозрахунок, відповідно до якого заборгованість зі сплати теплової енергії за період з 15.08.2020 р. складає 30374,57 грн, а інфляційні втрати та 3 % річних за вказаний період складають 9662,59 грн та 2189,35 грн відповідно. Відповідач звертає увагу суду, що відповідно до акта обстеження № 6-12/170 від 28.12.2015 р. встановлено, що зі споживачем ПАТ «БМУ-10» було укладено договір № 1221037100101 від 12.03.2015 р. про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання та встановлено, що приміщення площею 188,8 кв. м на першому поверсі житлового будинку по вул. Вершигори, 9 у м. Києві не має приладів опалення, при цьому транзитні стояки з загальнобудинкової системи опалення заізольовані. Відповідач вважає, що дана обставина фіксує відсутність приладів опалення в приміщенні, а відтак і той факт, що приміщення не отримує теплову енергію (не опалюється), а тому власник приміщення не є споживачем теплової енергії, що спрямована на опалення приміщення. Крім того, відповідач зазначив, що вказане приміщення вибуло з власності відповідача 08.12.2021 р.

13.11.2023 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Позивач вважає, що строк позовної давності не може бути застосований до нарахувань, які знаходяться в періоді з жовтня 2018 р., оскільки трирічний строк позовної давності по даним зобов`язанням не сплив з урахуванням п. 12 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України. Позивач акцентує увагу суду, що відповідно акта обстеження № 6-12/170 встановлено, що у належному відповідачу нежитловому приміщенні наявні транзитні стояки загальнобудинкової системи опалення. Позивач вказує, що відповідач підтверджує укладення з ПАТ «Київенерго» договору № 1221037100101 від 12.03.2015 р. про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а доказів розірвання вказаного договору не надано, що на думку позивача, фактично підтверджує продовження споживання теплової енергії на потреби опалення нежитлового приміщення після складання вказаного акта у грудні 2015 р. Позивач стверджує, що 17.09.2021 направив відповідачу листом № 30/5/3/14712 проект договору № 1221037-01 від 02.09.2021 р. на постачання теплової енергії, який відповідно до повідомлення про вручення отриманий відповідачем 22.09.2021 р. Позивач звертає увагу суду, що відповідач на лист відповіді не надав, запропонований позивачем проект договору не погодив та не підписав, зауваження або пропозиції відносно змісту запропонованого правочину не надав, протокол розбіжностей не склав. Позивач зазначає, що відсутність підписаного сторонами договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які її використовують без укладення договору, від обов`язкової оплати за фактично спожиту теплову енергію. Позивач вказує, що відповідач підтвердив, що був власником нежитлового приміщення з 14.04.2014 р. по 08.12.2021 р., а тому нарахована заборгованість за період з жовтня 2018 р. по грудень 2021 р. у повному обсязі підлягає стягненню з відповідача. Крім того, позивач зазначив, що на підтвердження факту постачання теплової енергії до житлового будинку за спірний період за адресою: вул. Петра Вершигори, 9 у м. Києві ним надано корінці нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону, а оскільки на окрему частину нежитлового приміщення корінці нарядів не видаються і вказане приміщення не обладнане окремим приладом обліку, то окремий облік теплоспоживання відповідача здійснюється пропорційно його опалювальній площі 188,8 кв. м за особовим рахунком 1221037-01.

13.11.2023 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення. Відповідач вказав, що позивач не зазначив будь-яких розумних та допустимих обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку позовної давності, а безумовний характер продовження строку позовної давності на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації, на думку відповідача, є протиправним з огляду на пряму суперечність норми п. 12 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, ст. 2 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

13.11.2023 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, в якому він просить розглянути справу по суті в судовому засіданні без участі представника відповідача.

20.11.2023 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа № 1 від 01.10.2016 р. від ПрАТ «БМУ-10» до директора СВП Київські теплові мережі ПАТ «Київенерго» вх. № 18/3692/1/164142 від 14.10.2016 р. Відповідач вказує, що необхідність подання до суду вказаного листа виникла після ознайомлення з клопотанням представника позивача від 16.11.2023 р. та необхідністю подання доказів про те, що відповідач вчинив юридично значимі дії спрямовані на припинення договору від 12.03.2015 р. Вказане клопотання судом задоволено.

21.11.2023 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії договору № 1221037100101 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб`єктам господарювання від 12.03.2015 р. Позивач вказує, що відповідач у відзиві посилався на даний договір, але не надав його копію, тому позивач просить долучити копію договору до матеріалів справи. Вказане клопотання судом задоволено.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

У зв`язку із оголошенням у місті Києві сигналу «Повітряна тривога» судове засідання, призначене на 14.12.2023 р., не відбулося.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у жодне судове засідання не з`явився. Відповідач про причини неявки представника у судове засідання 31.10.2023 р. суд не повідомив. Як вже зазначалось, до господарського суду Київської області 13.11.2023 р. від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Відповідач про дату час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином у порядку, встановленому ГПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0600052518293, № 0600057089900, № 0600064846300, № 0600069546894, поверненням рекомендованого повідомлення № 0600060772816 та заявами, які надійшли до суду від відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р., укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго» після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р., укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго».

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 р. № 591 КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Оскільки Угода щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р., укладена між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» припинена з 01.05.2018 р., то з цього часу постачання теплової енергії здійснює КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго».

Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з п. 2.2.1 цього статуту предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

Отже, відповідно до статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» воно є виконавцем послуг постачання теплової енергії у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Вершигори Петра, 9.

З 14.04.2014 р. Приватне акціонерне товариство «Будівельно-монтажне управління № 10» (код 03083417) було власником нежилого приміщення 1-го поверху (в літ. А.) по вул. Вершигори Петра, 9 у м. Києві загальною площею 188,8 кв. м, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 10» є правонаступником Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 10», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

17.09.2021 Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 10» лист від 16.09.2021 № 30/5/3/14712 про укладення договору на постачання теплової енергії № 1221037-01 від 02.09.2021 р. з проектом вказаного договору з додатками на 10 арк. в двох примірниках, що підтверджується копією фіскального чеку від 17.09.2021 р. за № 0103279350271.

Відповідач вказаний лист отримав 22.09.2021 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103279350271.

Проте, відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, проект договору не підписав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним проводилось постачання теплової енергії до будинку у м. Києві по вул. Вершигори Петра, 9, зокрема до нежилого приміщення 1-го поверху (в літ. А.), загальною площею 188,8 кв. м, власником якого є відповідач, однак відповідач не виконав свого обов`язку щодо оплати поставленої теплової енергії у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 79774,77 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Постачання теплової енергії є видом житлово-комунальних послуг і на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 5 Закону України «Про теплопостачання» визначено особливості відносин у сфері теплопостачання та передбачено, що регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії є, зокрема своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як вже встановлено, з 14.04.2014 р. відповідач був власником нежилого приміщення 1-го поверху (в літ. А.) по вул. Вершигори Петра, 9 у м. Києві загальною площею 188,8 кв. м.

17.09.2021 позивач надіслав на адресу відповідача лист від 16.09.2021 № 30/5/3/14712 про укладення договору на постачання теплової енергії № 1221037-01 від 02.09.2021 р. з проектом вказаного договору з додатками на 10 арк. в двох примірниках, який відповідачем отримано 22.09.2021 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103279350271.

Відповідач на вказаний лист відповіді не надав, проект договору не підписав.

Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позицію викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 р. у справі № 922/4239/16.

На підтвердження факту постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Вершигори Петра, 9 у період з жовтня 2018 р. по жовтень 2021 р. позивачем надано: акт прийняття теплового вузла обліку за особистим рахунком (о/р) 1221037; акти про готовність вузла комерційного обліку до роботи за о/р НОМЕР_1 , відомості про споживання теплової енергії за о/р НОМЕР_1 , корінці нарядів № 122 від 14.10.2018 р., № 174 від 21.10.2018 р., № 66 від 06.04.2019 р., № 136 від 25.10.2019 р., № 59 від 05.04.2020 р., № 110 від 18.10.2020 р., № 57 від 12.04.2021 р., № 122 від 24.10.2021 р. за о/р НОМЕР_1 , які підписані представниками позивача та підтверджують факт включення і відключення будинку до опалення у спірний період.

Вузол комерційного обліку теплової енергії, встановлений у вказаному будинку за адресою: м. Київ, вул. Вершигори Петра, 9, обліковує теплову енергію до будинку в цілому. На підставі вказаних корінців нарядів підключено весь житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Вершигори Петра, 9.

Нормами чинного законодавства не передбачено підписання актів про включення/відключення центрального опалення з кожним споживачем окремо, а також включення в них даних про те, хто його споживав та в якій кількості.

Як вже зазначалось, відповідач був власником нежилого приміщення 1-го поверху (в літ. А.) по вул. Вершигори Петра, 9 у м. Києві, загальною площею 188,8 кв. м.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

У зв`язку із тим, що відповідач не підписав надісланий позивачем проект договору на постачання теплової енергії, а також у зв`язку із відсутністю у відповідача окремого приладу обліку теплової енергії позивачем здійснювався облік теплоспоживання відповідача пропорційно опалювальній площі нежитлового приміщення за особовим рахунком 1221037-01, який відповідає номеру проекту договору, надісланого на адресу відповідача.

Відповідно до актів приймання-передавання товарної продукції відповідач у період з жовтня 2018 р. по жовтень 2021 р. спожив теплової енергії на загальну суму 78338,20 грн. Крім того у грудні 2021 р. та липні 2022 р. відбувся перерахунок вартості спожитої теплової енергії у зв`язку зі зміною тарифу.

Отже, відповідно до актів приймання-передавання товарної продукції, з урахуванням здійснених перерахунків, у відповідача утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію у період з жовтня 2018 р. по жовтень 2021 р. у сумі 79774,77 грн.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем позивачу заборгованості за поставлену теплову енергію у сумі 79774,77 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що актом обстеження № 6-12/170 від 28.12.2015 р. зафіксовано відсутність приладів опалення в спірному приміщенні, а відтак і той факт, що приміщення не отримує теплову енергію (не опалюється), а тому власник приміщення не є споживачем теплової енергії, що спрямована на опалення приміщення.

Відповідно до акта обстеження № 6-12/170 від 28.12.2015 р., який складений інженером КДВ РТМ «Троєщина» ПАТ «Київенерго», зафіксовано, що нежитлові приміщення ПАТ «БМУ №10» знаходяться на 1-му поверсі житлового будинку по вул. Вершигори Петра, 9, система опалення загально будинкова, площа 188,8 кв. м. Зі споживачем укладено договір № 1221037100101 від 12.03.2015 р. про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. При візуальному огляді прилади опалення не виявлені, транзитні стояки загальнобудинкової системи опалення заізольовані.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2015 р. між ПАТ «Київенерго» (виконавець) та ПрАТ «БМУ № 10» (споживач) укладено договір № 1221037100101, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Пунктом 3.1 вказаного договору встановлено, що опалювальна площа приміщення становить 188,80 мІ.

З огляду на викладене, станом на час укладання договору в належному відповідачу нежитловому приміщенні площею 188,80 мІ здійснювалось споживання теплової енергії.

Відповідно до п.п. 24, 25 Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 (які були чинні у спірний період з жовтня 2018 р. по жовтень 2021 р.), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідач звернувся із листом № 1 від 01.10.2016 р. до директора СВП Київські теплові мережі ПАТ «Київенерго», в якому просив підтвердити зняття нарахування за опалення нежитлових приміщень ТО ПрАТ «БМУ-10», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вершигори Петра, 9.

Відповіді на вказаний лист до матеріалів справи відповідачем не надано.

Відповідач стверджує, що вказаний лист є доказом вчинення відповідачем юридично значимих дій щодо припинення нарахування за опалення, а отже фактичного припинення дії договору від 12.03.2015 р.

Відповідно до п.п. 21-23 договору № 1221037100101 від 12.03.2015 р. цей договір укладається з 31.12.2015 р. і набирає чинності з 01.07.2014 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Договір може бути розірваний достроково у разі: зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугами виконавця; переходу права власності (користування) на приміщення до іншої особи; невиконання умов договору сторонами.

Зі змісту листа № 1 від 01.10.2016 р. не вбачається, що відповідач звернувся із вимогою про розірвання або необхідність перегляду договору, так само вказаний лист не містить заяв щодо зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугами.

Отже, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження розірвання або зміни умов договору № 1221037100101 від 12.03.2015 р. Крім того, відповідачем не надано доказів відключення від теплопостачання нежитлового приміщення у встановленому законом порядку, і не надано проектно-технічну документацію, якою зафіксовано відключення нежитлового приміщення, що належало відповідачу на праві власності, від теплоспоживання.

Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що нежиле приміщення 1-го поверху (в літ. А.) по вул. Вершигори Петра, 9 у м. Києві, загальною площею 188,8 кв. м вибуло з власності відповідача 08.12.2021 р.

Як вже встановлено судом, з 14.04.2014 р. відповідач був власником нежилого приміщення 1-го поверху (в літ. А.) по вул. Вершигори Петра, 9 у м. Києві загальною площею 188,8 кв. м,

З 08.12.2021 р. новим власником вказаного приміщення є фізична особа ОСОБА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено нарахування за фактично поставлену теплову енергію у період з жовтня 2018 р. по жовтень 2021 р. У грудні 2021 р. та липні 2022 р. позивачем здійснений перерахунок вартості поставленої теплової енергії.

А тому, позивачем здійснене нарахування за поставлену теплову енергію у межах строків, коли відповідач був власником спірного приміщення.

З огляду на вищевикладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що він не був споживачем теплової енергії, що спрямована на опалення належного йому на праві власності приміщення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено постачання теплової енергії відповідачу у спірний період до об`єкту споживання за адресою: м. Київ, вул. Вершигори Петра, 9.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості за поставлену теплову енергію у сумі 79774,77 грн.

04.04.2023 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу № 30/1/5/3731 від 04.04.2023 р. щодо сплати заборгованості у сумі 79774,77 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 050455537853, фіскальним чеком від 04.04.2023 р. та списком згрупованих поштових відправлень. Згідно з інформації з сайту АТ «Укрпошта» відправлення за № 050455537853 повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів оплати за поставлену теплову енергію у період з жовтня 2018 р. по жовтень 2021 р., суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 79774,77 грн заборгованості є обґрунтованою.

Відтак, судом встановлено наявність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся з даним позовом до суду.

Як вже зазначалось, відповідач у відзиві на позовну заяву вказав про сплив позовної давності та необхідності застосування наслідків спливу до позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, що виникла до 14.08.2020 р., а також похідних позовних вимог щодо стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та сплати 3 % річних з простроченої суми.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати за поставлену теплову енергію у жовтні 2018 р. сплив 20.11.2018 р., а тому позивач про порушення свого права міг та мав бути обізнаним з 21.11.2018 р.

Позивачем позовну заяву подано до Господарського суду міста Києва 17.08.2023 р., що підтверджується відтиском штемпеля Господарського суду міста Києва на титульній сторінці позовної заяви.

Отже, з вимогою про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію за період з жовтня 2018 р. по квітень 2020 р. (наступний місяць постачання теплової енергії - жовтень 2020 р.) позивач звернувся з пропуском трирічного строку.

Водночас, 02.04.2020 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно якого Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020 р.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 р. «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому законами України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і триває по теперішній час.

Таким чином, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України строк позовної давності до вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію за період з жовтня 2018 р. по квітень 2020 р. позивачем не пропущений.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у період з жовтня 2018 р. по жовтень 2021 р. на суму 79774,77 грн підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути 7850,74 грн 3 % річних та 33198,74 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Судом встановлено, що позовна давність до основної вимоги не сплинула, а тому позовна давність не сплинула і до додаткових вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за теплову енергію поставлену до квітня 2020 р. включно.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 7850,74 грн 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з 01.10.2018 р. по 31.05.2023 р.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 (у редакції від 30.08.2017 р. та 26.12.2019 р.) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

З огляду на те, що у спірний період відповідачем споживалась теплова енергія, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяцем, тож починаючи з 21 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим, відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, позивачем неправильно визначений період початку нарахування з 01.10.2018 р., оскільки за надані послуги у жовтні 2018 р. відповідач мав сплатити до 20.11.2018 р. Отже прострочка з оплати наданих послуг у жовтні 2018 р. починається з 21.11.2018 р.

Відповідно до правильного розрахунку, здійсненого судом, сума 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача з урахуванням початку прострочення зобов`язань за кожним місяцем окремо за загальний період з 21.11.2018 р. по 31.05.2023 р. становить 7688,53 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 33198,74 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з листопада 2018 р. по травень 2023 р.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 р. у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проте, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат на заборгованість відповідача за загальний період з листопада 2018 р. по травень 2023 р. не врахована вищезазначена методика.

При розрахунку судом враховано, що нарахування інфляційних втрат на заборгованість відповідача, яка виникла у жовтні 2018 р. (прострочка почалась з 21.11.2018 р.) починається з грудня 2018 р. і т.д.

Відповідно до правильного розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з грудня 2018 р. по травень 2023 р. (включно) становить 34515,24 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Отже, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 33198,74 грн інфляційних втрат нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з грудня 2018 р. по травень 2023 р. (включно).

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 10» (07700, Київська обл., Яготинський р-н, м. Яготин, вул. Згурівська, 3, код 03083417) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код 40538421) 79774,77 грн (сімдесят дев`ять тисяч сімсот сімдесят чотири грн 77 коп.) боргу, 7688,53 грн (сім тисяч шістсот вісімдесят вісім грн 53 коп.) 3 % річних, 33198,74 грн (тридцять три тисячі сто дев`яносто вісім грн 74 коп.) інфляційних втрат та 2680,40 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят грн 40 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 19.02.2024 р.

Суддя О.О. Рябцева