Рішення

від 19.02.2024 по справі 913/438/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м.Харків Справа № 913/438/23

Суддя господарського суду Луганської області Злепко Н.І., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ.,

до відповідача Старобільської районної ради, м. Старобільск, Страобільського району, Луганської області,

про стягнення 66 519 грн 46 коп.

ВСТАНОВИВ:

05.12.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідача Старобільської районної ради, про стягнення заборгованості за Договором за поставлений природний газ у розмірі 66 519 грн 46 коп., з яких основний борг у сумі 45016 грн 27 коп., пеня 5 451 грн 29 коп., три відсотки річних 2 360 грн 59 коп. та інфляційні втрати у розмірі 13 691 грн 31 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено типовий договір постачання природного газу постачальника «останньої надії». У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи об`єми природного газу, спожитого відповідачем в листопаді 2021 року автоматично включено до портфеля газопостачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», й відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. Позивачем за листопад 2021 року поставлено позивачу природний газ на загальну суму 45 016 грн 27 коп., однак відповідачем не здійснено оплату спожитого газу та у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2023 справа передана на розгляд судді Злепко Н.І.

Ухвалою суду від 18.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення електронного примірника ухвали суду на адресу електронної пошти відповідача, що підтверджується відповідною роздруківкою та шляхом розміщення оголошення на сайті суду.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 8 ст.252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Суддя Назар ЗЛЕПКО з 12.02.2024 по 16.02.2024 брав участь у підготовці для підтримання кваліфікації суддів місцевих господарських судів (Наказ від 06.02.2024 №11-сп).

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236" (далі - Постанова КМ України № 1102).

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства Магістральні газопроводи України, товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю Операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного» кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відповідно до ч.1 ст. 63 ГК України, залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні може діяти, серед іншого і комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади. Згідно п.12 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. З урахуванням видів діяльності відповідача суд доходить висновку, що утримання даного комунального підприємства здійснюються за рахунок коштів, одержаних, в тому числі, в результаті його господарської діяльності, відповідно відповідач не належить до неприбуткових організацій.

Між позивачем та відповідачем було укладено типовий Договір постачання природного газу постачальником останньої надії, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501. Договір укладено шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептуванням споживачем у зв`язку з фактом споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Як зазначає позивач, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи, за участю операторів газорозподільних систем, об`єми природно газу, спожитого відповідачем в листопаді 2021 року об`ємом 2,67954 тис. м.куб. на суму 45 016 грн 27 коп. з ПДВ, автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - позивача, й спожитий природний газ віднесено до об`ємів, що поставлені ним.

На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого відповідачем газу за листопад 2021 року до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав, позивач надає лист оператора ГТС №ТОВВИХ-23-15245 від 26.10.2023 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача (відповідача) з ЕІС-56XS0000K58I700C кодом; відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживання з EIC-кодом 56XS0000K58I700C (надано у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

Згідно з п. 2.1 договору, постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесяти діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 договору).

На виконання вказаного пункту позивачем направлявся на адресу відповідача відповідний рахунок - №34940 на оплату поставленого природного газу.

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п.4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 договору).

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п. 4.5 договору).

Згідно з пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п. 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Позивач зазначає, що він проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого Постановою КМ України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови КМ України №1102.

Як стверджує позивач, ним було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до умов договору, у строки та в порядку, передбаченому сторонами в договорі, належним чином та в повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджується що в листопаді 2021 року позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 2,67954 тис.м.куб., що підтверджується даними ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-кодом ЕІС-56XS0000K58I700C в період з 01.11.2021 по 30.11.2021.

Для здійснення оплати зазначеної суми, відповідачу був направлений рахунок, що підтверджується наданими у справу доказами (Список №20.12.2021 КЦ-25; ф. 103 Рекомендовані листи).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Закон України "Про ринок природного газу" визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (ст. 1).

Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем укладено договір постачання природного газу, як між постачальником "останньої надії" та споживачем, до такого договору застосовуються положення ЦК України.

Згідно з визначенням, наведеним в ч. 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ч. 1 ст.628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст.634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Обов`язок покупця щодо оплати товару передбачено частиною 1 ст.692 ЦК України.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Відповідно до ч. 2 ст.714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Отже за поставлений газ у обсязі 2,67954 тис. м.куб., позивачем заявлено до стягнення 45 016 грн 27 коп. основного боргу.

З огляду на викладене, враховуючи умови договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов`язальні правовідносини з поставки, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 45 016 грн 27 коп. за поставлений відповідачу природний газ в обсязі 2,67954 тис.м.куб. документально обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З приводу заявлених позивачем до стягнення з відповідача у зв`язку із порушенням грошового зобов`язання за договором, зокрема за прострочення в проведенні розрахунків із позивачем за поставлений в період з 12.11.2021 по 30.11.2021 природний газ, 3% річних за період з 01.01.2022 по 30.09.2023 в сумі 2 360 грн 59 коп., інфляційні втрати за період з 01.01.2022 по 30.09.2023 в розмірі 13 691 грн 31 коп., пеню у розмірі 5 451 грн 29 коп. за період з 01.01.2022 по 30.06.2022, суд зазначає наступне.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з ч. 6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як зазначалося вище, у відповідності до умов п.4.4. укладеного між сторонами договору, споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи встановлення судом факту несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань за зобов`язаннями, перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, наведені розрахунки виконані арифметично вірно із правильним визначенням дати виникнення прострочення та періоду нарахування та правильною методикою розрахунків.

А тому за вказаних обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 66 519 грн 46 коп., з яких основний борг у сумі 45 016 грн 27 коп., пеня 5 451 грн 29 коп., три відсотки річних 2 360 грн 59 коп. та інфляційні втрати у розмірі 13 691 грн 31 коп. Відповідно позов підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 236-241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Україна до Старобільської районної ради задовольнити повністю.

2. Стягнути з Старобільської районної ради (Україна, 92703, Луганська обл., Старобільський р-н, місто Старобільськ, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 35, ідентифікаційний код 20188655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 1, ідентифікаційний код 40121452) 66 519 грн 46 коп., з яких основний борг у сумі 45 016 грн 27 коп., пеня 5 451 грн 29 коп., три відсотки річних 2 360 грн 59 коп. та інфляційні втрати у розмірі 13 691 грн 31 коп. та 2 147 грн 20 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 19.02.2024.

Суддя Назар ЗЛЕПКО