Рішення

від 06.02.2024 по справі 916/1955/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1955/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В. розглянувши справу №916/1955/23

за позовом Комунального підприємства Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Дмитрівська, 65, код ЄДРПОУ 03350137)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 300, код ЄДРПОУ 00278818)

про визнання договору частково недійсним

Представник:

Від позивача: Воронков В. О ордер;

Від відповідача: Кохан А.В. довіреність;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного акціонерного товариства Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат про визнання договору частково недійсним.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.05.2023р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1955/23 в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.10.2023р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

19.06.2023р. за вх. №20035/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити.

26.06.2023р. за вх.№21022/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.01.2022р. між Приватним акціонерним товариством Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат (Виконавець) та Комунальним підприємством Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (Замовник) був укладений договір №ИЦ-1533 на водовідведення та прийом і очищення стічних вод, за умовами якого Виконавець зобов`язується приймати стічні води з міського каналізаційного колектора у необхідних обсягах зазначених в Додатку №1 до договору та очищати їх за допомогою власної системи очищення стічних вод (очисні споруди), а Замовник зобов`язується проводити оплату за прийом і очищення скинутих стічних вод відповідно до умов цього договору. Найменування послуг - Послуги з очищення стічних вод (ДК 021:2015:90420000-7). Прогнозований обсяг очищення стічних вод 2000,0 тис. м. куб. (п.1.1 договору).

Пунктом 8.1 договору передбачено, що даний договорі набирає чинності з 01 січня 2022р., і діє до 31 грудня 2022р. Термін договору може бути змінений за згодою сторін, угода про зміну терміну укладається у письмовій формі, підписується уповноваженими на те представниками сторін і вважається невід`ємною частиною договору (п.8.4 договору).

30.12.2022р. між Приватним акціонерним товариством Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат (Виконавець) та Комунальним підприємством Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (Замовник) було підписано додаткову угоду №1 до договору на водовідведення та прийом і очищення стічних вод за умовами якої стороні дійшли згоди викласти п.8.1 договору в наступній редакції: «Договорі набирає чинності з 01 січня 2022р., і діє до 01 липня 2023р.».

Підпунктом 2.5.1 п. 2.5 договору передбачено, що Замовник зобов`язаний дотримуватись встановлених Замовнику умов і режиму скидання стічних вод і забруднюючих речовин зазначених у Додатку 1 та 2 до цього договору, не допускати скидання речовин, зазначених в п.1.2 договору.

Згідно п.1 додатку№1 до договору №ИЦ-1533 від 01.01.2022р. сторонами було обумовлено, що Середньодобова подача стічних вод Замовником на очисні споруди Виконавця повинна бути 225 м. куб на годину.

Відповідно до п.4.3 договору, у разі повної відповідності якості та режиму подання стічних вод до умов цього договору, Замовник оплачує щомісяця за послуги очищення стічних за тарифом вказаним в Додатку №3 до договору, відповідно до розрахункової калькуляції вартості (тарифа) очищення стічних вод міста, затвердженої Виконавцем, згідно діючого законодавства, Акту виконаних робіт, складеного уповноваженими особами сторін до 30 (31) або останнього числа поточного місяця і виставленого рахунку не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Виконавець має право вносити зміни в діючій Тариф, вказаний в Додатку №3 до договору, якщо це пов`язано із змінами в діючому законодавстві України або затвердженням нової калькуляції вартості (тарифа) очищення стічних вод міста згідно діючого законодавства.

У разі, якщо кількість (обсяг) прийнятих стічних вод від Замовника менш встановленого в Додатку №1 до договору мінімальної кількості поданих Замовником стічних вод, Виконавець проводить донарахування щомісячної плати за послуги з очищення стічних вод різницю між фактично очищеною кількістю (об`ємом) стічних вод і мінімальний, зазначений в Додатку №1 до договору.

Як вказує позивач, умовами абз. 2 п. 4.3 договору його сторонами за ініціативою Приватного акціонерного товариства Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат, яким було підготовлено до підписання проект зазначеного договору, було з незрозумілих підстав передбачено оплату замовником обсягу фактично не наданих виконавцем послуг у випадку неможливості з боку замовника забезпечити обумовлену договором кількість (обсяг) подання стічних вод з міського каналізаційного колектора м. Ізмаїл Одеської області.

При цьому, позивач зазначає, що поза увагою Приватного акціонерного товариства Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат під час складання проекту договору №ИЦ-1533 від 01.01.2022р. залишились ті обставини, що відповідач - замовник по даному договору не є так би мовити, «виробником» стічних вод, що надходять до міського каналізаційного колектора М. Ізмаїл Одеської області від споживачів комунальних послуг з постачання та водовідведення у м. Ізмаїл Одеської області та як наслідок не могло та не може впливати на процеси забезпечення подання до Приватного акціонерного товариства Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат на очищення будь-яких конкретних чи орієнтовних («прогнозованих») обсягів стічних вод з міського каналізаційного колектора м. Ізмаїл Одеської області, оскільки такі обсяги знаходяться під впливом багатьох незалежних від відповідача чинників.

На переконання відповідача, відповідні умови договору, а саме п.1.1 яким сторонами погоджено прогнозований обсяг з очищення стічних води 2000,0 тис.м.куб, п.п.2.5.1 п.2.5 яким закріплено зобов`язання відповідача дотримуватись встановлених Замовнику умов і режиму скидання стічних вод і забруднюючих речовин зазначених у Додатку 1 та 2 до цього договору, а п.1 додатку №1 в свою чергу встановлено що Середньодобова подача стічних вод Замовником на очисні споруди Виконавця повинна бути 225 м. куб на годину та абзац 2 п.4.3 яким передбачено донарахування щомісячної плати за послуги з очищення стічних вод різницю між фактично очищеною кількістю (об`ємом) стічних вод і мінімальний у разі якщо кількість (обсяг) прийнятих стічних вод від Замовника менш встановленого в Додатку №1 штучно покладають на відповідача обов`язок з відшкодування на користь позивача понесених виконавцем збитків у вигляді упущеної вигоди у позасудовому порядку незалежно від чинників, що впливають на обсяги подання стічних вод з міського каналізаційного колектора м. Ізмаїл Одеської області до Приватного акціонерного товариства Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" та незалежно від факту встановлення вини замовника у неможливості виконати договір в частині Середньодобової подачі стічних вод Замовником на очисні споруди Виконавця повинна бути 225 м. куб на годину

Як зазначає позивач, Приватне акціонерне товариство Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" направило на адресу відповідача лист від 08.03.202Зр. за вих. №375 з вимогою про відшкодування 2 035 005,05грн. донарахування до щомісячної плати за послуги з очищення стічних вод, а саме різницю між фактично очищеною кількістю (об`ємом) стічних вод і мінімальним, зазначеним в Додатку №1 до Договору, тобто як вважає позивач Приватне акціонерне товариство Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" вимагає оплати фактично не надані ним послуг, посилаючись на спірні умови договору, а також ті обставини, що на протязі 2022 року відповідачем щомісячно подавалась кількість стічних вод для очищення менш ніж було погоджено в Додатку №1 до Договору.

В подальшому, як зазначає позивач, приведені вище дискримінаційні вимоги про сплату фактично не наданих позивачем послуг останнім з посиланням на умови п. 1.1 договору №ИЦ-1533 від 01.01.2022р. в частині визначення сторонами так би мовити "прогнозованого обсягу з очищення стічних вод 2000 тис.куб.м та умови п. 1 додатку №1 до договору №ИЦ-1533 від 01.01.2022р. в частині покладання на замовника зобов`язання зі забезпечення "Середньодобової подачі стічних вод Замовником на очисні споруди Виконавця у кількості 225 м. куб на годину були продекламовані за змістом претензії від 09.03.2023р. за вих. №397-Ю.

Позивач наголошує, що дискримінаційні умови договору, а саме п.1.1 яким сторонами погоджено прогнозований обсяг з очищення стічних води 2000,0 тис.м.куб, п.п.2.5.1 п.2.5 яким закріплено зобов`язання відповідача дотримуватись встановлених Замовнику умов і режиму скидання стічних вод і забруднюючих речовин зазначених у Додатку 1 та 2 до цього договору, а п.1 додатку №1 в свою чергу встановлено що Середньодобова подача стічних вод Замовником на очисні споруди Виконавця повинна бути 225 м. куб на годину та абзац 2 п.4.3 яким передбачено донарахування щомісячної плати за послуги з очищення стічних вод різницю між фактично очищеною кількістю (об`ємом) стічних вод і мінімальний у разі якщо кількість (обсяг) прийнятих стічних вод від Замовника менш встановленого в Додатку №1 суперечать нормам ст. 22, ст. 614, ч, 1 ст. 617, ч. 1 ст. 903, ч. 2 ст. 903 ЦК України, та на його переконання, зазначений правочин підлягає визнанню недійсним у вищевказаних частинах з моменту укладення відповідно до вимог ч. 1 ст. 203, ст.ст, 215- 217, 236 ЦК України.

Отже, посилаючись на вищенаведені обставини, Комунальне підприємство Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства звернувся до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку

Як встановлено судом, 01.01.2022р. між Приватним акціонерним товариством Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат (Виконавець) та Комунальним підприємством Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (Замовник) був укладений договір №ИЦ-1533 на водовідведення та прийом і очищення стічних вод, за умовами якого Виконавець зобов`язується приймати стічні води з міського каналізаційного колектора у необхідних обсягах зазначених в Додатку №1 до договору та очищати їх за допомогою власної системи очищення стічних вод (очисні споруди), а Замовник зобов`язується проводити оплату за прийом і очищення скинутих стічних вод відповідно до умов цього договору. Найменування послуг - Послуги з очищення стічних вод (ДК 021:2015:90420000-7). Прогнозований обсяг очищення стічних вод 2000,0 тис. м. куб. (п.1.1 договору).

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.03.2021 в справі №201/8412/18 (провадження №61-803св20) зазначено, що згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19) зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.06.2020 в справі №177/1942/16-ц (провадження №61-2276св19) вказано, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд зазначає, що позовні вимоги Комунального підприємства Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства про визнання договору від 01.01.2022р. частково недійсним обґрунтовані дискримінаційними умови договору, а саме п.1.1 яким сторонами погоджено прогнозований обсяг з очищення стічних води 2000,0 тис.м.куб, п.п.2.5.1 п.2.5 яким закріплено зобов`язання відповідача дотримуватись встановлених Замовнику умов і режиму скидання стічних вод і забруднюючих речовин зазначених у Додатку 1 та 2 до цього договору, а п.1 додатку №1 в свою чергу встановлено що Середньодобова подача стічних вод Замовником на очисні споруди Виконавця повинна бути 225 м. куб на годину та абзац 2 п.4.3 яким передбачено донарахування щомісячної плати за послуги з очищення стічних вод різницю між фактично очищеною кількістю (об`ємом) стічних вод і мінімальний у разі якщо кількість (обсяг) прийнятих стічних вод від Замовника менш встановленого в Додатку №1.

Відповідно до ч. 1 ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, як встановлено судом, до укладання та підписання Договору, в грудні 2021 року між Комунальним підприємством Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства та Приватне акціонерне товариство Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" був підписаний протокол №85 щодо проведення переговорної процедури згідно з предметом закупівлі за кодом ДК 021:2015:90420000-7 - Послуги з очищення стічних вод на 2022 рік, відповідно до якого Сторони домовились про прогнозований обсяг з очищення стічних вод 2000,00 тис. м. куб. та за результатами проведених переговорів Комунальним підприємством Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства було прийнято рішення про намір укласти договір з Приватним акціонерним товариством Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" та 01.01.2022 року відповідний намір було реалізовано шляхом укладання між Комунальним підприємством Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства та Приватне акціонерне товариство Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" Договору №ИЦ-1533 на водовідведення та прийом і очищення стічних вод.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні відносини між сторонами носят тривалий характер, оскільки аналогічні за змістом договори на водовідведення та прийом і очищення стічних вод між сторонами укладались і в 2017р., і в 2020р. При цьому спірні умови договору від 01.01.2020р. є аналогічні умовам договорів укладених в попередній роки, проте на той час відповідачем не визначались як дискримінаційні умови договору.

Отже укладаючи відповідний договорі позивач сам ініціював його укладання, під час проведення переговорів до його укладання сторони домовились про прогнозований обсяг з очищення стічних вод 2000,00 тис. м. куб., повивач був обізнаний з його умовами та в момент його вчинення цілком з ними погоджувався.

При цьому, як встановлено судом питання дискримінаційності положень договору виникало з підстав неможливості позивачем в повному обсязі виконувати умовим договору в частині заперечення прогнозованого обсягу з очищення стічних води та наявності з боку відповідача претензії щодо його невиконання, що з урахування позивції Верховного суду не є підставою для визнання укладеного договору або його частини недійсним.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд доходить висновку що позивачем не доведено та не надано доказів наявності фактичних обставин, які б свідчили про недодержання сторонами вимог, встановлених ст. 203 ЦК України, в момент укладення договору в частині встановлення прогнозованого обсягу з очищення стічних води, середньодобової подачі стічних вод Замовником на очисні споруди Виконавця та право відповідача здійснити донарахування щомісячної плати за послуги з очищення стічних вод різницю між фактично очищеною кількістю (об`ємом) стічних вод і мінімальний у разі якщо кількість (обсяг) прийнятих стічних вод від Замовника менш встановленого в Додатку №1.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову Комунального підприємства Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Дмитрівська, 65, код ЄДРПОУ 03350137) до Приватного акціонерного товариства Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 300, код ЄДРПОУ 00278818) відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Комунальне підприємство Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Дмитрівська, 65, код ЄДРПОУ 03350137)

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 16 лютого 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна