Ухвала

від 17.09.2024 по справі 916/1955/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1955/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Губенко Н. М.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А. В.,

за участю представників:

позивача - Воронкова В. О. (адвоката),

відповідача - Кохана А. В. (адвоката),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства"

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2024

(суддя - Погребна К. Ф.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024

(головуючий - Колоколов С. І., судді: Діброва Г. І., Савицький Я. Ф.)

у справі за позовом Комунального підприємства "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства"

до Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат"

про визнання договору частково недійсним.

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2023 року Комунальне підприємство "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (далі - Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" (далі - Товариство, відповідач) про визнання недійсним з моменту укладення договору на водовідведення та прийом і очищення стічних вод від 01.01.2022 № ИЦ-1533 у частині умов:

- пункту 1.1 щодо визначення сторонами "прогнозованого обсягу з очищення стічних вод 2000 тис. куб. м";

- пункту 1 додатку № 1 щодо покладення на замовника зобов`язання із забезпечення "середньодобової подачі стічних вод замовником на очисні споруди виконавця кількістю 225 куб. м на годину";

- абзацу 2 пункту 43 договору щодо покладення на замовника зобов`язання з відшкодування виконавцеві вартості послуг, що складають "різницю між фактично очищеною кількістю (об`ємом) стічних вод і мінімальною, зазначеною у додатку № 1".

2. На обґрунтування позовних вимог Підприємство послалося на те, що ці умови є дискримінаційними та суперечать положенням статті 22, статті 614, частини першої статті 617, частинам першої, другої статті 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 01.01.2022 Товариство як виконавець і Підприємство як замовник уклали названий вище договір, а згодом і додаткові угоди, згідно з якими виконавець зобов`язався приймати стічні води з міського каналізаційного колектору у обсягах, зазначених у додатку № 1 до договору, очищати їх за допомогою власної системи очищення стічних вод (очисні споруди), а замовник -оплачувати ці послуги. Прогнозований обсяг очищення стічних вод 2 000 тис. куб. м.

4. За умовами підпункту 2.5.1 пункту 2.5 договору замовник зобов`язався дотримуватися встановлених умов і режиму скидання стічних вод і забруднюючих речовин, зазначених у додатках 1, 2 до цього договору, не допускати скидання речовин, обумовлених у пункті 1.2 договору.

5. У пункті 1 додатку № 1 до договору домовилися про те, що середньодобова подача стічних вод замовником на очисні споруди виконавця повинна бути 225 куб. м на годину.

6. Відповідно до умов пункту 4.3 договору у разі повної відповідності якості та режиму подання стічних вод замовник оплачує щомісяця за послуги очищення стічних за тарифом, визначеним у додатку № 3 до договору, відповідно до розрахункової калькуляції вартості (тарифу) очищення стічних вод міста, затвердженої виконавцем згідно з чинним законодавством, акта виконаних робіт, складеного уповноваженими особами сторін до 30 (31) або останнього числа поточного місяця, і виставленого не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, рахунку. Виконавець має право вносити зміни у тариф, указаний у додатку № 3 до договору, якщо це пов`язано зі змінами у законодавстві України або затвердженням нової калькуляції вартості (тарифу) очищення стічних вод міста.

7. У разі, якщо кількість (обсяг) прийнятих стічних вод від замовника менша встановленої у додатку № 1 до договору мінімальної кількості поданих замовником стічних вод, виконавець донараховує у щомісячну плату за послуги з очищення стічних вод різницю між фактично очищеною кількістю (об`ємом) стічних вод і мінімальною, зазначеною у додатку № 1 до договору.

8. У абзаці 2 пункту 4.3 договору передбачено оплату замовником обсягу фактично не наданих виконавцем послуг і у випадку неможливості з боку замовника забезпечити обумовленої договором кількості (обсяг) подання стічних вод з міського каналізаційного колектору м. Ізмаїл Одеської області, тоді як позивач як замовник за договором не є "виробником" стічних вод, що надходять до міського каналізаційного колектору м. Ізмаїл Одеської області від споживачів комунальних послуг з постачання та водовідведення та, як наслідок, не міг і не може впливати на процеси забезпечення подання до нього на очищення будь-яких конкретних чи орієнтовних ("прогнозованих") обсягів стічних вод з міського каналізаційного колектору, оскільки такі обсяги знаходяться під впливом незалежних від нього чинників.

9. На переконання Підприємства, пункт 1.1, яким погоджено прогнозований обсяг з очищення стічних вод 2 000 тис. куб. м, підпункт 2.5.1 пункту 2.5, яким закріплено зобов`язання відповідача дотримуватися установлених замовнику умов і режиму скидання стічних вод і забруднюючих речовин, зазначених у додатках 1, 2 до договору, тоді як пунктом 1 додатку № 1 установлено, що середньодобова подача стічних вод замовником на очисні споруди виконавця повинна бути 225 куб. м на годину, та абзац 2 пункту 4.3, яким передбачено донарахування у щомісячну плату за послуги з очищення стічних вод різниці між фактично очищеною кількістю (об`ємом) стічних вод і мінімальною, у разі якщо кількість (обсяг) прийнятих стічних вод від замовника менша установленої у додатку № 1, штучно покладають на позивача обов`язок з відшкодування відповідачу збитки у вигляді упущеної вигоди незалежно від чинників, що впливають на обсяги подання стічних вод з міського каналізаційного колектору м. Ізмаїл Одеської області до Товариства, і від факту встановлення вини замовника щодо неможливості виконати договір у частині середньодобової подачі стічних вод замовником на очисні споруди виконавця, яка обумовлена договором 225 куб. м на годину.

10. Товариство звернулося до Підприємства з вимогою (лист від 08.03.202З за вих. № 375) про відшкодування 2 035 005,05 грн як донарахування до щомісячної плати за послуги з очищення стічних вод різниці між фактично очищеною кількістю (об`ємом) стічних вод і мінімальною, визначеною додатком № 1 до договору. Натомість позивач вважає, що Товариство вимагає оплати фактично не наданих ним послуг, посилаючись на оспорювані умови договору, а також ті обставини, що протягом 2022 року позивач щомісячно подавав меншу, ніж погоджено додатком № 1 до договору, кількість стічних вод для очищення.

11. Згодом відповідач вимагав сплатити фактично не надані послуги з посиланням на умови пункту 1.1 договору, яким сторони передбачили обсяг з очищення стічних вод у розмірі 2 000 тис. куб. м, та умови пункту 1 додатку № 1, яким передбачено покладання на замовника зобов`язання із забезпечення середньодобової подачі стічних вод на очисні споруди виконавця у кількості 225 куб. м на годину.

12. На переконання позивача, пункт 1.1 про погодження прогнозованого обсягу з очищення стічних вод 2 000 тис. куб. м, підпункт.2.5.1 пункту 2.5, яким закріплено зобов`язання Підприємства дотримуватися установлених замовнику умов і режиму скидання стічних вод і забруднюючих речовин, зазначених у додатках 1, 2 до договору, тоді як пунктом 1 додатку № 1 установлено, що середньодобова подача стічних вод замовником на очисні споруди виконавця повинна бути 225 куб. м на годину, та абзац 2 пункту 4.3, яким передбачено донарахування у щомісячну плату за послуги з очищення стічних вод різниці між фактично очищеною кількістю (об`ємом) стічних вод і мінімальною, у разі якщо кількість (обсяг) прийнятих стічних вод від замовника менша установленого у додатку № 1, суперечать названим у пункті 2 цієї постанови нормам і є дискримінаційними.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

13. 06.02.2024 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024, про відмову у задоволенні позову повністю.

14. Судові рішення мотивовані не доведенням позивачем обставин, які би свідчили про недодержання сторонами в момент укладення договору вимог, установлених статтею 203 ЦК України, у частинах установлення прогнозованого обсягу з очищення стічних вод, середньодобової подачі стічних вод замовником на очисні споруди виконавця та права відповідача донарахувати у щомісячну плату за послуги з очищення стічних вод різницю між фактично очищеною кількістю (об`ємом) стічних вод і мінімальною, у разі якщо кількість (обсяг) прийнятих стічних вод від замовника менша, встановленої додатком № 1.

15. Суди виснували, що цей позов виник фактично з підстав неможливості виконання повністю позивачем його умов, тоді як невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним. Додатково суди зважали на те, що договірні відносини між сторонами є тривалими, оскільки аналогічні за змістом договори укладалися ними протягом попередніх років. При цьому спірні умови договору від 01.01.2020 аналогічні умовам договорів, укладених у попередні періоди, проти законності яких позивач не заперечував.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

16. Підприємство оскаржило ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати й ухвалити нове - про задоволення позову.

17. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вважає, що суди неправильно застосували положення статті 22, частини першої статті 203, статей 215-217, 236, 614, частини першої статті 617, частин першої, другої статті 903 ЦК України і не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 07.07.2022 у справі № 910/1801/21, від 25.06.2019 у справі № 910/422/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

18. Узагальнено доводи скаржника зводяться до такого:

- суди не надали відповіді на питання, чи є не лише правомірним, але й справедливим наділяти Товариство правом донараховувати у щомісячну плату за послуги з очищення стічних вод різницю між фактично очищеною кількістю (об`ємом) стічних вод і мінімальною, зазначеною у додатку № 1 до договору?;

- скаржник вважає несправедливим його обов`язок з відшкодування виконавцеві збитків у вигляді упущеної вигоди, зважаючи на незалежні від позивача чинники, що впливають на обсяги подання стічних вод з міського каналізаційного колектору м. Ізмаїл Одеської області до Товариства, адже він не може впливати на кількість "середньодобової подачі стічних вод на очисні споруди виконавця";

- стверджує про те, що суди не звернули уваги на відсутність можливості у сторін "регулювати (зменшувати або збільшувати) навантаження" системи водопостачання та водовідведення у м. Ізмаїл Одеської області, тоді як при скиданні Підприємством стічних вод у меншому об`ємі його витрати, зокрема, по проведенню поточного ремонту і амортизації системи водопостачання та водовідведення, на оплату праці тощо також не зменшуються;

- вважає, що Товариством на нього штучно та протиправно покладено "договірне" зобов`язання із відшкодування останньому вартості фактично не наданих ним послуг, що складають різницю між фактично очищеною кількістю (об`ємом) стічних вод і мінімальною, що визначена додатком № 1 до договору, і його метою якого є компенсування власних комерційних прорахунків;

- оспорювані умови також суперечать умовам пункту 7.1 цього ж договору, якими передбачено звільнення сторін від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), тоді як 28.02.2022 Торгово-промислова палата України (лист № 2024/02.0-7.1) засвідчила наявність форс-мажорних обставин (непереборної сили) унаслідок уведення воєнного стану.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

19. Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити без змін оскаржувані судові рішення, а касаційну скаргу - без задоволення.

Позиція Верховного Суду

20. Предметом касаційного оскарження є незгода позивача із умовами договору, які він не має можливості виконати з незалежних від нього причин.

21. У статті 287 ГПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

22. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 ГПК України, відповідно до якої, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша).

23. Як зазначалося раніше, касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

24. Наведене узгоджується з частиною четвертою статті 236 ГПК України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

25. Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

26. Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду у пунктах 24-32, 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала висновки щодо подібності правовідносин, зазначивши, що для цілей застосування приписів процесуальних законів подібність правовідносин слід оцінювати за змістовним, суб`єктним та об`єктним критеріями. Із цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими.

27. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

28. Проаналізувавши висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, з огляду на таке.

29. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

30. Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

31. Суди попередніх інстанцій установили, що до укладання та підписання названого вище договору у грудні 2021 року сторони підписали протокол № 85 щодо проведення переговорної процедури згідно з предметом закупівлі за кодом ДК 021:2015:90420000-7 - послуги з очищення стічних вод на 2022 рік, відповідно до якого домовилися про прогнозований обсяг з очищення стічних вод 2000 тис. куб. м. За результатами цих переговорів Підприємство висловилося про свій намір укласти договір з Товариством, який 01.01.2022 реалізований. До цього протягом попередніх періодів між сторонами існували договірні стосунки за договорами з аналогічними умовами.

32. Досліджуючи питання щодо наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору, суди встановили, що визнали необґрунтованими доводи позивача, які мотивовані лише неможливістю його виконання.

33. Посилання скаржника на неврахування судами правових висновків Верховного Суду щодо застосування наведених ним норм права, викладених у постановах від 07.07.2022 у справі № 910/1801/21, від 25.06.2019 у справі № 910/422/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20 як на підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, є необґрунтованими, адже правовідносини у цих справах неподібними з правовідносинами у справі, що розглядається.

34. Так, у справі № 910/1801/21, на яку посилається скаржник, вирішувався спір про стягнення грошових коштів, у тому числі упущеної вигоди, унаслідок порушення відповідачем умов договору про надання рекламних послуг.

35. У справі № 910/422/18, на яку також посилається скаржник, вирішувався спір про стягнення коштів унаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу, які позивач вважав неодержаним доходом (упущеною вигодою), який він міг би одержати у разі дотримання відповідачем умов договору.

36. У справі № 922/3928/20, на яку посилається скаржник, заявлялися позовні вимоги про стягнення упущеної вигоди у вигляді вартості послуг з юридичного консультування та представництва за договором, за яким позивач сподівався на отримання відповідного доходу, тоді як торги скасовані.

37. Отже, у цих справах суди досліджували обставини наявності підстав для стягнення грошових коштів за невиконання однією із сторін своїх договірних зобов`язань, у тому числі упущеної вигоди, тоді як у справі, що розглядається, суди вирішували спір щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним договору. Тобто правовідносини у цих справах не є подібними.

38. Наполягаючи на неврахуванні судами висновків Верховного Суду, викладених у перелічених скаржником справах, скаржник не навів у чому полягає неоднакове застосування судами у цій справі положень, що врегульовують підстави для визнання недійсними договорів. Адже у наведених скаржником постановах Верховного Суду не вирішувалося це питання.

39. Висновки у постановах, які, на думку скаржника, не враховані судами при ухваленні оскаржуваних рішень, не суперечать висновкам, зробленим Верховним Судом у перелічених скаржником постановах.

40. Оскільки зі змісту перелічених скаржником постанов убачається, що наведені в них висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, адже матеріально-правові підстави та обставини у таких справах є відмінними, то касаційне провадження, відкрите з підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Судові витрати

42. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника та не підлягає поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі № 916/1955/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

Н. Губенко