Рішення

від 08.02.2024 по справі 922/4487/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024м. ХарківСправа № 922/4487/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Горішній Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Міністерства оборони України (пр. Повітрофлотський, буд. 6, м.Київ, 03168; код ЄДРПОУ: 00034022) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Харків" (провул. Метизний, 12-А, м. Харків, 61020; код ЄДРПОУ: 42717564) про стягнення 19054589,69 грн, за участю представників:

позивача - Лисенко В.Ю., Пономоренко В.І.,

відповідача - Крячко Ю.В.,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України 23.10.2023 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Харків" про стягнення з відповідача на користь позивача 19054589,69 грн, з яких: 6507376,80 грн - штраф у розмірі 20% від суми Договору (суми за непоставлений товар) за непоставку одиниці товару; 6625500,00 грн - штраф за прострочення поставки понад 30 днів та 5921712,89 грн - пеня за порушення зобов`язань за Договором від 12.08.2022 № 286/3/22/322. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов договору та приписів чинного законодавства не поставив товар в повному обсязі та в обумовлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.10.2023 позовну заяву Міністерства оборони України прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/4487/23 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 13.11.2023, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що непостачання товару пов`язано з виникненням у відповідача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання Договору. Так, у зв`язку із неможливістю забезпечення належних умов праці та безпеки роботи працівників, а також неможливістю забезпечення виробничого процесу у зв`язку із неявкою працівників на роботу, а також у зв`язку із систематичною відсутністю електричної енергії з причин ракетних обстрілів РФ міста Харкова, керівником ТОВ "ТД Харків" був виданий Наказ № 18/К від 15.12.2022 про зупинення виробничої діяльності підприємства по 03.01.2023, про що листом було повідомлено позивача. Листом вих. № 16/12-1 від 16.12.2022 відповідачем було передано позивачу Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили) № 3200-23-0397 вих. №069/03,23 від 30.01.2023, виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою. За таких обставин, відповідач вважає, що він, у відповідності з положеннями Договору (п. 8.1), ст. 617 ЦКУ та ч. 2 ст. 218 ГКУ, повинен бути звільненим від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором. Крім того, заперечуючи проти нарахування позивачем штрафу у розмірі 20% від суми Договору у зв`язку з односторонньою відмовою постачальника від виконання своїх зобов`язань по Договору, відповідач вказує, що він жодного разу не відмовлявся від виконання своїх зобов`язань по Договору, а навпаки, неодноразово пропонував замовнику (позивачу) поставити весь товар по Договору, а також звертався із проханням продовжити термін дії Договору, але не отримав позитивної відповіді.

Протокольною ухвалою господарського суду від 07.12.2023 підготовче провадження у справі № 922/4487/23 закрито; розгляд справи по суті призначено на 09.01.2023 о 14:00.

Протокольною ухвалою господарського суду від 09.01.2024 за клопотанням відповідача розгляд справи по суті відкладено на 30.01.2023 о 15:00.

30.01.2024 у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 08.02.2024 до 15:20.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.02.2024, представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву; свої заперечення додатково виклала у письмових поясненнях, які були долучені судом до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

12.08.2022 між Міністерством оборони України (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Харків" (постачальник, відповідач) було укладено Договір № 286/3/22/322 про закупівлю для державних потреб речової служби (за кошти Державного бюджету України).

Згідно з п. 1.1, 1.2 вказаного Договору, постачальник зобов`язався у 2022 році поставити в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі, взуття різне, крім спортивного та захисного (18810000-0) (бахіли утеплені, вид 2 та/або у маскувальному малюнку ММ-14) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару.

Відповідно до п. 1.3 Договору, номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги, згідно з якими виготовляється товар, терміни виконання Договору, визначаються зазначеною у цьому пункті Договору Специфікацією.

Так, згідно зі Специфікацією товару (п. 1.3 Договору), товар у кількості 50 000 шт., вартістю 94 650 000,00 грн, без ПДВ, мав бути поставлений до 10.12.2022, включно.

Додатковою угодою № 1 від 14.12.2022 до Договору було змінено термін постачання товару до 29.12.2022, включно.

Відповідно до п. 3.2 Договору, розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товару протягом 10 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунку на їх оплату.

За умовами п. 3.6 Договору, за рішенням замовника, у встановленому законодавством порядку, розрахунки за товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати (авансу) у розмірі, що не перевищує 50 відсотків вартості товарів за договором на строк не більше, як строк постачання, який зазначено у специфікації, за умови обґрунтування постачальником строку та розміру такої попередньої оплати.

25.05.2022, відповідно до п. 3.6 Договору, відповідач здійснив попередню оплату на суму 47 325 000,00 грн (платіжне доручення № 286/3/2990 від 30.08.2022).

Пунктом 6.3.1 Договору постачальник зобов`язався забезпечити поставку товару у строки (термін), встановлені Договором.

Проте, в обумовлений Договором строк відповідач не поставив товар у повному обсязі.

Так, станом на 29.12.2022, включно, відповідачем було поставлено позивачу товару в кількості 32 812 пар на загальну суму 62 113 116,00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

№ 21 від 13.09.2022, в кількості 1 000 пар, на загальну суму 1 893 000,00 грн;

№ 24 від 20.09.2022, в кількості 1 264 пари, на загальну суму 2 392 752,00 грн;

№ 25 від 30.09.2022, в кількості 1 784 пари, на загальну суму 3 377 112,00 грн;

№ 28 від 07.10.2022, в кількості 1 520 пар, на загальну суму 2 877 360,00 грн;

№ 29 від 13.10.2022, в кількості 2 056 пар, на загальну суму 3 892 008,00 грн;

№ 31 від 21.10.2022, в кількості 1 000 пар, на загальну суму 1 893 000,00 грн;

№ 32 від 26.10.2022, в кількості 1 096 пар, на загальну суму 2 074 728,00 грн;

№ 34 від 01.11.2022, в кількості 1 176 пар, на загальну суму 2 226 168,00 грн;

№ 36 від 04.11.2022, в кількості 824 пари, на загальну суму 1 559 832,00 грн;

№ 37 від 10.11.2022, в кількості 1 984 пари, на загальну суму 3 755 712,00 грн;

№ 52 від 07.12.2022, в кількості 11 300 пар, на загальну суму 21 390 900,00 грн;

№ 80 від 29.12.2022, в кількості 6 752 пари, на загальну суму 12 781 536,00 грн;

№ 81 від 29.12.2022, в кількості 1 056 пар, на загальну суму 1 999 008,00 грн.

Таким чином, на момент закінчення терміну дії Договору, а саме до 31.12.2022, включно, відповідачем не було поставлено товару в кількості 17 188 пар вартістю 32536884,00грн.

Пунктом 7.3.2 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, а саме, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору в частині термінів поставки, на підставі вищевказаного пункту Договору та приписів чинного законодавства, позивачем здійснено нарахування пені за не поставку товару у кількості 17 188 пар на суму 32 536 884, 00 грн за період прострочення 182 доби (з 29.12.2022 по 29.06.2023), що становить 5 921 712, 89 грн.

Також, за прострочення поставки товару на строк понад 30 днів за розрахунком позивача з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 7%, що становить 6625500,00 грн.

Додатково позивач зазначив, що непоставку товару Міністерству з термінами постачання до 29.12.2022 та закінчення дії Договору він вважає односторонньою відмовою відповідача від виконання своїх зобов`язань за Договором.

Згідно з п. 7.3.7 Договору, у разі односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань по Договору, постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від суми Договору. Крім того, постачальник повертає замовнику отриману попередню оплату якщо така попередня оплата була здійсненна.

За розрахунком позивача, штраф у розмірі 20% від суми непоставленого товару, якій підлягає стягненню з відповідача у зв`язку з односторонньою відмовою від виконання зобов`язання, становить 6 507 376, 80 грн.

Отже, загальний розмір неустойки, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 19 054 589, 69 грн.

Ретельно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши на їх підставі усі фактичні обставини спору та надавши їм правову кваліфікацію, суд приймаючи рішення у цій справі, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Під час розгляду справи судом встановлено, що протягом 2022 року підприємство відповідача займало нежитлові приміщення, якими відповідач користувався на праві суборенди з 2020 року, та які не можуть вважатися безпечними, оскільки не мають поблизу укриття. Зазначені приміщення відповідач використовував під час здійснення своєї господарської діяльності, у т.ч. і для виготовлення товару за Договором, укладеним з позивачем.

В серпні 2022 року, тобто під час укладання Договору, рівень збройної агресії з боку Російської Федерації в Харкові значно зменшився та не було відключень електроенергії.

З пояснень відповідача вбачається, що за вказаних вище обставин, у нього були підстави вважати, що ТОВ "ТД Харків" зможе своєчасно виготовити та поставити позивачу 50 000 пар взуття різного, крім спортивного та захисного (18810000-0) (Бахіли утеплені, вид 2 та/або у маскувальному малюнку ММ-14), у зв`язку з чим відповідач підписав з позивачем Договір на поставку товару у вищевказаній кількості.

Восени 2022 року, внаслідок збройної агресії РФ роти України, в Харкові почастішали випадки відключення електроенергії, особливо в промислових районах міста, у т.ч. і в районі, де знаходяться виробничі цеха відповідача, але, з метою своєчасного постачання товару замовнику, працівники ТОВ "ТД Харків" виготовляли товар при наявності електроенергії не тільки в робочі, а й у вихідні дні, оскільки технологічний процес виготовлення товару без електроенергії є неможливим.

В середині грудня 2022 року знову збільшилися ракетні та артилерійські обстріли м. Харкова з території Білгородської області РФ. Внаслідок одного з масованих ракетних обстрілів по об`єктам критичної інфраструктури м. Харкова у всьому місті повністю зникла електроенергіята припинив працювати міський транспорт. Після влучання ракети неподалік від виробничих цехів підприємства відповідача частина працівників відмовилася виходити на роботу через неналежні умови праці та безпеки, а частина працівників взагалі не мала можливості прибути на роботу оскільки міський транспорт, яким вони добиралися до місця роботи, не працював.У виробничих приміщеннях Відповідача не було електроенергії декілька діб, що зупинило виробничий процес по виготовленню Товару.

Отже,суд дійшов висновку, що вищенаведені обставини не залежали від волі відповідача, як учасника господарських відносин за Договором, мали надзвичайний характер, були невідворотними та такими, що унеможливили виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, з огляду на наступне.

15.12.2022, у зв`язку із неможливістю забезпечення належних умов праці та безпеки роботи працівників, а також неможливістю забезпечення виробничого процесу у зв`язку з неявкою працівників на роботу, а також у зв`язку із системною відсутністю електричної енергії через ракетні обстріли Російською Федерацією міста Харкова, керівником ТОВ "ТД Харків" був виданий Наказ № 18/К від 15.12.2022 про зупинення виробничої діяльності підприємства по 03.01.2023.

За умовами п. 8.2 Договору, сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

У разі неповідомлення у строк, який визначений у пункті 8.2 Договору, у письмовій формі іншої сторони про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої розділом VII Договору, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними Торгово-промисловими палатами України.

Листом за вих. № 16/12-1 від 16.12.2022 відповідач, відповідно до п. 8.2 Договору, повідомив позивача про настання для ТОВ "ТД Харків" обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та зобов`язався надати пізніше підтвердження про настання форс-мажору. Окрім цього, в цьому ж листі відповідач просив подовжити строк дії Договору на перший квартал 2023 року та строк постачання товару - на січень 2023 року.

Відповіді на свій лист вих. № 16/12-1 від 16.12.2022 відповідач від позивача не отримав.

Частиною 4 статті 219 Господарського кодексу України визначено, що сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до п. 8.3 Договору, доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є сертифікат, який виданий Торгово- промисловою палатою України та/або регіональними Торгово-промисловими палатами України.

Згідно зі статтями 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України об`єднує торгово-промислові палати та координує їх діяльність. Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

З метою отримання, у зв`язку з вищенаведеними обставинами, доказу виникнення у постачальника за Договором обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії, ТОВ "ТД Харків" звернулося до Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати з відповідною заявою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) для суб`єктів господарювання за господарськими зобов`язаннями.

Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата підтвердила виникнення та існування обставин непереборної сили у відповідача за Договором, які унеможливили його виконання у період з 15.12.2022 по 03.01.2023, шляхом видачі Сертифікату про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили) № 3200-23-0397 вих. № 069/03,23 від 30.01.2023, котрим засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у вищевказаний період, саме з підстав ракетних та артелирійських обстрілів м. Харкова , та як наслідок пошкодження об"єктів його енергитичної інфраструктури.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили) №3200-23-0397 вих. № 069/03,23 від 30.01.2023 був переданий відповідачем позивачу.

Позивач вказує, що Сертифікат було йому надано відповідачем з порушенням строку, встановленого п. 8.2 Договору, з чим відповідач не погоджується та стверджує, що Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили) був наданий позивачу своєчасно, у визначений Договором строк.

Водночас, матеріали справи не містять як доказів на підтвердження несвоєчасного так і доказів на підтвердження своєчасного отримання позивачем Сертифікату про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили) № 3200-23-0397 вих. № 069/03,23 від 30.01.2023.

За змістом ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.

У пунктах 8.15-8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначено: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вирогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 № 910/8861/20.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких посилань на несвоєчасне отримання Позивачем повідомлення Відповідача про виникнення форс-мажорних обставин і вимоги Позивача про позбавлення права Відповідача посилатися на ці обставини та бути звільненим від відповідальності , у відповідності до п.8.2 Договору.

Враховуючи , що копію листа-повідомлення від 16.12.2022р. про настання обставин непереборної сили та копію Сертифікату про форс-мажорні обставини позивач мав у своєму розпорядженні та було надано ним разом з позовом , то суд приходить до висновку ,що більш вірогідним є тверження відповідача , що його було своєвчасно надано позивачу , у визначений Договором строк .

Відповідно до п. 8.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставини непереборної (форс-мажорні обставини), які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання Договору.

Стаття 617 Цивільного кодексу України передбачає підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: "особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач, відповідно до положень Договору (п. 8.1), ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України, повинен бути звільненим від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором на підставі виникнення у нього обставини непереборної сили (форс-мажорних обставин), які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання Договору.

При цьому, суд не погоджується з висновком позивача щодо односторонньої відмови відповідача, як постачальника, від виконання своїх зобов`язань за Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач жодного разу не відмовлявся від виконання своїх зобов`язань за Договором, а навпаки, неодноразово пропонував позивачу поставити весь товар.

Положення IV розділу Договору визначають порядок та умови поставки і приймання товарів.

Так, згідно з абз. 1 та 4 п. 4.4 Договору, здійснення контролю за якістю товару проводиться представниками Центрального управління контролю якості, що є структурним підрозділом Міністерства оборони України (далі - представник Центрального управління) у місцях його здачі та Об`єднаних центрах забезпечення. Товар, що не відповідає вимогам, встановленим у нормативній або/та технічній документації на товар, прийманню не підлягає.

Першим та четвертим абзацами п. 4.5 Договору визначено, що постачальник зобов`язаний не пізніше ніж за 24 години до початку відвантаження товару за Договором повідомити представника Центрального управління про готовність партії товару до постачання та місце його здачі. Результати приймального контролю якісного стану товару відображаються в розділі 5 акту приймання-передачі та засвідчується підписом і печаткою представника Центрального управління.

Отже, приймання товару позивачем та підписання видаткової накладної можливо лише після прийняття партії товару за якістю та надання йому акту приймання-передачі, який засвідчений підписом і печаткою представника Центрального управління.

Починаючи з 05.01.2023, директор ТОВ "ТД Харків" неодноразово звертався до представників Центрального управління контролю якості Міністерства оборони України з проханням надати розпорядження підпорядкованому структурному підрозділу щодо прийняття партії товару за Договором, але кожного разу отримував негативну відповідь з поясненням того, що представники Центрального управління не можуть прийняти товар за договором, у якого вже скінчився строк дії. Це підтверджується письмовими поясненнями директора ТОВ "ТД Харків" від 09.11.2023, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням продовжити термін дії (зокрема, листами за вих. № 16/12-1 від 16.12.2022 та за вих. № 06/03/4 від 06.03.2023), але прохання відповідача залишалося без відповіді або відповідь була негативною.

В період з 16.12.2022 по 31.12.2022 директор ТОВ "ТД Харків" неодноразово в робочому порядку звертався до керівництва Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України з проханням продовжити термін дії Договору задля надання можливості завершити виготовлення товару та здійснити його постачання для повного виконання умов Договору (з врахуванням дії форс-мажорних обставин), але отримував негативну відповідь. Це підтверджується письмовими поясненнями директора ТОВ "ТД Харків" від 09.11.2023.

13.01.2023 відповідач листом за вих. № 13/01/1 від 13.01.2023 повідомив позивача про те, що весь товар за Договором вже виготовлений ТОВ "ТД Харків" і про готовність постачальником відвантажити останню партію товару у кількості 17188 пар при умові продовження терміну дії Договору до 28.02.2023 (включно) та просив збільшити строк дії Договору для надання відповідачу можливості поставити, а позивачу - оплатити вартість поставленої відповідачем партії товару у строки та на умовах, передбачених Договором.

Листом вих. № 286/817 від 10.02.2023 позивач, у відповідь на лист відповідача № 13/01/1 від 13.01.2023, повідомив про те, що у зв`язку із закінченням бюджетного року, бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду 2022 року для здійснення операцій за бюджетними зобов`язаннями, та про те, що внесення змін в Договір після його закінчення є неможливим.

06.03.2023 відповідач листом за вих. № 06/03/4 від 06.03.2023 звернувся до позивача з проханням вирішити питання прийняття товару за Договором, але цей лист також залишився без відповіді позивача.

Відмову у продовженні дії Договору позивач обґрунтовує умовами п.12.2 Договору, згідно з яким істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Проте, позивачем було проігноровано приписи п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно з якими істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, неодноразові звернення відповідача до позивача з пропозицією стосовно поставки остаточної партії товару та продовження дії Договору, не можуть свідчити про односторонню відмову відповідача, як постачальника, від виконання своїх зобов`язань за Договором. Відтак, позивачем безпідставно було нараховано штраф у розмірі 20% від суми Договору у зв`язку з односторонньою відмовою постачальника від виконання своїх зобов`язань, згідно з п. 7.3.7 Договору.

З огляду на встановлені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених Міністерством оборони України позовних вимог, та визнав їх такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою у позові, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 29, 42, 73, 74, 79, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Міністерства оборони України (пр. Повітрофлотський, буд. 6, м.Київ, 03168; код ЄДРПОУ: 00034022) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Харків" (провул. Метизний, 12-А, м. Харків, 61020; код ЄДРПОУ: 42717564) про стягнення 19054589,69 грн - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.ст. 256-257 ГПК України.

Повне рішення складено "19" лютого 2024 р.

СуддяН.М. Кухар