Постанова

від 21.05.2024 по справі 922/4487/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. Харків Справа № 922/4487/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Міністерства оборони України (вх. №623) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2024 (рішення ухвалено суддею Кухар Н.М. в приміщенні Господарського суду Харківської області 08.02.2024 о 16:02, повний текст складено 19.02.2024) у справі №922/4487/23

за позовом Міністерства оборони України (пр. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ: 00034022)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Харків" (провул. Метизний, 12-А, м. Харків, 61020; код ЄДРПОУ: 42717564)

про стягнення 19054589,69 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з ТОВ "ТД Харків" на свою користь 19054589,69 грн., з яких: 6507376,80 грн. штраф у розмірі 20% від суми договору (суми за непоставлений товар) за не поставку одиниці товару; 6625500,00 грн. штраф за прострочення поставки понад 30 днів та 5921712,89 грн. пені за порушення зобов`язань за договором від 12.08.2022 № 286/3/22/322.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.02.2024 у справі №922/4487/23 (суддя Кухар Н.М.) у позові Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Харків" про стягнення 19054589,69 грн. відмовлено.

Міністерство оборони України звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2024 року у справі №922/4487/23 скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги Міноборони у повному обсязі; стягнути з ТОВ "ТД Харків" на користь Міністерства оборони України суму штрафних санкцій у розмірі 19054589,69 грн за порушення строків поставки товару за договором № 286/3/22/322 від 12.08.2022.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що обставини на які посилається відповідач в обґрунтування наявності форс-мажорних обставин мали надзвичайний характер, були невідворотними та такими, що унеможливили виконання ним своїх зобов`язань за договором. Зокрема, договір №286/3/22/322 був укладений сторонами 12.08.2022, а отже обставини, на які посилається відповідач вже існували на момент його укладання. При цьому, відповідачем не надано доказів знищення внаслідок бойових дій виробничих потужностей, партій (партії) товару на підтвердження виникнення обставин непереборної сили у відповідності до п. 8.1. договору. А тому, зазначені у сертифікаті ТПП форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили) не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором у вигляді пені та штрафу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України (вх. №623) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2024 у справі №922/4487/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 21.05.2024.

25.04.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2024 у справі №922/4487/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги і просив її задовольнити. Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

12.08.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ "ТД Харків" (постачальник) укладено договір №286/3/22/322 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі договір), предметом якого є взуття різне, крім спортивного та захисного (18810000-0) (бахіли утеплені, вид 2 та/або у маскувальному малюнку ММ-14).

Відповідно до п. 1.2 договору постачальник зобов`язався у 2022 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.

Номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги, згідно з якими виготовляється товар, терміни виконання договору, визначаються зазначеною специфікацією, відповідно до якої до 10.12.2022 включно постачальником мав бути поставлений товар у кількості 50000 шт., вартістю 94650000,00 грн, без ПДВ (п. 1.3 договору).

Ціна договору становить 94650000,00 грн., у тому числі ПДВ 0,00 грн. (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товару протягом 10 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунку на їх оплату.

За рішенням замовника, у встановленому законодавством порядку, розрахунки за товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати (авансу) у розмірі, що не перевищує 50 відсотків вартості товарів за договором на строк не більше, як строк постачання, який зазначено у специфікації, за умови обґрунтування постачальником строку та розміру такої попередньої оплати (п. 3.6 договору).

Згідно з п. 4.1 договору товар постачається на об`єднані центри забезпечення замовника власними силами постачальника та за рахунок постачальника згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами. Про постачання товарів постачальник повідомляє замовнику не пізніше ніж за 24 години до початку відвантаження (п. 4.3 договору).

Здійснення контролю за якістю товару проводиться представниками Центрального управління контролю якості, що є структурним підрозділом Міністерства оборони України (далі - представник Центрального управління) у місцях його здачі та Об`єднаних центрах забезпечення. Товар, що не відповідає вимогам, встановленим у нормативній або/та технічній документації на товар, прийманню не підлягає (п. 4.4 договору).

Постачальник зобов`язаний не пізніше ніж за 24 години до початку відвантаження товару за договором повідомити представника Центрального управління про готовність партії товару до постачання та місце його здачі. Результати приймального контролю якісного стану товару відображаються в розділі 5 акту приймання-передачі та засвідчується підписом і печаткою представника Центрального управління (п. 4.5 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату поставленого товару відповідно до умов договору; організувати приймання товару.

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки (термін), встановлені договором; забезпечити поставку товару у кількості, якості та у строки, що визначені п. 1.3 договору (п. 6.3 договору).

Згідно з п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених п. 7.3 договору.

Пунктом 7.3 договору передбачені види порушень та санкцій за них.

Відповідно до п. 7.3.2 договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни договору (п. 2.1).

Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2022 (включно) (п. 11.1. договору).

Відповідно до п. 11.2 договору після закінчення терміну договору, товар визначений в п. 1.3 не підлягає постачанню замовнику за цим договором, документи визначені п 3.4 замовником не приймаються та повертаються постачальнику без реалізації.

Матеріали справи свідчать, що 30.08.2022 позивачем здійснено попередню оплату на суму 47325000,00 грн.

14.12.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору від 12.08.2022 №286/3/22/322, якою змінено строки поставки товару - до 29.12.2022 включно.

Станом на 29.12.2022 на виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар у кількості 32812 пар на загальну суму 62113 116,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: №21 від 13.09.2022 на суму 1893 000,00 грн, №24 від 21.09.2022 на суму 2392752,00 грн., №25 від 30.09.2022 на суму 3377 112,00 грн., №28 від 07.10.2022 на суму 2877360,00 грн., №29 від 13.10.2022 на суму 3892008,00 грн., №31 від 21.10.2022 на суму 189300,00 грн., 332 від 36.10.2022 на суму 2074728,00 грн., №34 від 01.11.2022 на суму 2226168,00 грн., №36 від 04.11.2022 на суму 1559832,00 грн., №37 від 10.11.2022 на суму 3755712,00 грн., № 52 від 07.12.2022 на суму 21390900,00 грн., №80 від 29.12.2022 на суму 12781536, 00 грн., №81 від 29.12.2022 на суму 1999008,00 грн.

Таким чином, відповідачем не було поставлено товар у кількості 17188 пар вартістю 32536884,00 грн., що ним не заперечується.

Листом №16/12-1 від 16.12.2022 відповідач повідомив позивача про настання для ТОВ "ТД Харків" обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та просив продовжити строк договору №286/3/22/322 від 12.08.2022 на перший квартал 2023 року, а строк постачання товару на січень 2023 року.

Листом №13/01/1 від 13.01.2023 відповідач повідомив позивача про те, що ТОВ "ТД Харків" вже виготовило весь товар по договору та готово відвантажити остаточну партію товару у кількості 17188 пар при умові продовження терміну дії договору до 28.02.2023 (включно), у зв`язку з чим просив збільшити строк дії договору №286/3/22/322 від 12.08.2022 до 28.02.2023, шляхом укладання додаткової угоди до договору.

У зв`язку порушенням відповідачем умов договору щодо поставки товару позивач направив йому претензію №286/586 від 31.01.2023 про сплату штрафних санкцій на суму 26564143,40 грн., які складаються з пені, штрафу за прострочення понад 30 днів та штрафу у зв`язку з односторонньою відмовою від виконання зобов`язання.

За результатами розгляду звернення відповідача від 13.01.2023, позивач листом №286/817 від 10.02.2023 повідомив, що відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України та у зв`язку з закінченням бюджетного року бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду 2022 року для здійснення операцій за бюджетними зобов`язаннями. Крім того, позивач звернув увагу на те, що договір відповідно до п. 11.1 діяв до 31.12.2022, що унеможливлює внесення змін після його закінчення.

Листом №13/2/1 від 13.02.2023 відповідач повідомив позивача про необґрунтованість такої претензії, з огляду на настання форс-мажорних обставин, про які він повідомляв позивача, а також те, що в односторонньому поряду він не відмовлявся від договору. До вказаного листа відповідачем доданий Сертифікат про форс-мажорні обставини №3200-23-0397 від 30.01.2023.

Проте, враховуючи, що на момент закінчення терміну дії договору відповідачем не було поставлено товару в кількості 17188 пар вартістю 32536884,00грн., позивач звернувся до суду з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що відповідач відповідно умов п. 8.1 договору, вимог ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України повинен бути звільненим від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором на підставі виникнення у нього обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання договору. Також суд зазначив, що позивачем безпідставно було нараховано штраф у розмірі 20% від суми договору, оскільки неодноразові звернення відповідача з пропозицією прийняти товар не можуть свідчити про односторонню відмову від договору.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 627, 629 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ст. 231 ГК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як зазначалося, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем нараховано 19054589,69 грн. штрафних санкцій, з яких: 6507376,80 грн. штраф у розмірі 20% від суми договору (суми за непоставлений товар) за не поставку одиниці товару; 6625500,00 грн. штраф за прострочення поставки понад 30 днів та 5921712,89 грн. пені за порушення зобов`язань за договором від 12.08.2022 № 286/3/22/322.

В свою чергу, відповідач як на підставу для звільнення його від відповідальності за непостачання товару у встановлений договором строк посилається на форс-мажорні обставини, які не існували під час укладання договору, виникли поза волею сторін та безпосередньо вплинули на виконання договору.

Так, відповідач зазначає, що протягом 2022 року його підприємство займало нежитлові приміщення, якими він користувався на праві суборенди з 2020 року, та які не можуть вважатися безпечними, оскільки не мають поблизу укриття. Зазначені приміщення відповідач використовував під час здійснення своєї господарської діяльності, у т.ч. і для виготовлення товару за договором, укладеним з позивачем. У серпні 2022 року, тобто під час укладання договору, рівень збройної агресії з боку російської федерації в Харкові значно зменшився та не було відключень електроенергії, що давало підстави усвідомлювати відповідачу, що він зможе своєчасно виготовити та поставити позивачу 50000 пар взуття різного, крім спортивного та захисного (18810000-0) (Бахіли утеплені, вид 2 та/або у маскувальному малюнку ММ-14), внаслідок чого він підписав з позивачем договір на поставку товару у вищевказаній кількості. Проте, восени 2022 року в Харкові почастішали випадки відключення електроенергії, особливо в промислових районах міста, в т.ч. і в районі, де знаходяться виробничі цеха відповідача, але з метою своєчасного постачання товару замовнику, працівники ТОВ "ТД Харків" виготовляли товар при наявності електроенергії не тільки в робочі, а й у вихідні дні, оскільки технологічний процес виготовлення товару без електроенергії є неможливим. В середині грудня 2022 року знову збільшилися ракетні та артилерійські обстріли м. Харкова з території білгородської області. Внаслідок масованого ракетного обстрілу по об`єктам критичної інфраструктури м. Харкова у всьому місті повністю зникла електроенергія. Після влучання ракети неподалік від виробничих цехів підприємства відповідача частина працівників відмовилася виходити на роботу через неналежні умови праці та безпеки, а частина працівників взагалі не мала можливості прибути на роботу оскільки міський транспорт, яким вони добиралися до місця роботи, не працював. 15.12.2022 керівником відповідача був виданий наказ про зупинення виробничої діяльності підприємства по 03.01.2023. Крім того, з метою засвідчення форс-мажорних обставин відповідач звернувся до Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати з відповідною заявою. 30.01.2023 Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою видано Сертифікат про форс-мажорні обставини №3200-23-0397. У зв`язку з викладеним, на думку відповідача, він має бути звільнений від відповідальності.

У силу приписів статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно із ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту. Торгово-промислова палата України відповідно до цього Закону та свого Статуту здійснює представницькі функції як в Україні, так і за її межами, об`єднує торгово-промислові палати та координує їх діяльність. Торгово-промислова палата України: відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації; засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників); веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Отже, відповідно до вищезазначених положень законодавства форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Відповідно до п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання договору, а саме знищення, внаслідок бойових дій, виробничих потужностей виконавця, партії (партій) товару тощо.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дій обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п.8.2 договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є сертифікат, який виданий ТПП України та /або регіональним ТПП палати України (п. 8.3 договору).

Невиконання або неналежне виконання постачальником п.8.1-8.3 цього договору, позбавляє останнього права посилатися на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язань (п. 8.4 договору).

Відповідно до п. 8.5 договору продовження строку (терміну) виконання зобов`язань постачання товару можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за договором у разі, якщо вони змінилися настільки, що /якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б цей договір, або уклали б його за інших умовах. Уразі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін. Доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх зобов`язань за договором є документ (висновок) про істотну зміну обставин, що видається ТПП України або регіональними ТПП (п. 8.6 договору).

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що відповідач не довів обставини своєчасного повідомлення відповідно до п. 8.1 - 8.4 договору про настання обставин форс-мажору, колегія суддів зазначає таке.

Відповідач в основу своїх доводів щодо настання обставин непереборної сили посилається на ракетні та артилерійські обстріли по об`єктам критичної інфраструктури Харкова , які відбулися в середині грудня 2022 року, та які спричинили повне відключення електроенергії.

Як нижче встановлено судом, такі обставини дійсно мали місце у вказаний період (16.12.2022).

Самим позивачем до позову надано лист ТОВ «ТД Харків» №16/12-1 від 16.12.2022, яким відповідач відповідно до п. 8.2. договору повідомляє Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Таким чином, позивач отримав відповідне повідомлення від відповідача.

При цьому, доводи позивача зводяться лише до того, що відповідач не довів, що цей лист був направлений йому відповідачем своєчасно у строк, передбачений п. 8.2. договору.

Проте, колегія суддів не приймає такі доводи позивача до уваги, оскільки зі свого боку, він як державний орган, який зобов`язаний вести належний облік вхідної кореспонденції, повинен мати чіткі підтверджені дані щодо отримання вказаного листа від відповідача, водночас самостійно не зміг пояснити, коли саме він отримав його, та не спростував доводи відповідача, що такий лист був вручений в день його видання.

За таких обставин, апеляційний господарський вважає, що відповідач має право посилатися на (доводити) обставини непереборної сили.

В матеріалах справи міститься Сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-23-0397 від 30.01.2023, який виданий ТОВ «ТД ХАРКІВ» та засвідчує форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо виконання обов`язку (зобов`язання), а саме постачання взуття різне, крім спортивного та захисного (18810000-0) (бахіли утеплені, вид 2 та/або у маскувальному малюнку ММ-14) у кількості 50000 штук у термін до 29.12.2022 за договором: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, ракетні та артилерійські обстріли м. Харкова та як наслідок пошкодження об`єктів його енергетичної інфраструктури; визначено період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): період настання 15.12.2022, дата закінчення 03.01.2023.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Тобто, навіть у разі наявності сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини, суд має оцінювати цей доказ у сукупності з іншими.

Колегія суддів зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконанні нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Отже, як вбачається з вищенаведених норм чинного законодавства та висновків суду касаційної інстанції щодо їх застосування, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, при цьому встановлюється на наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором. Відповідну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.03.2023 у справі №922/1093/22, від 23.03.2023 у справі №920/505/22 тощо.

У спірних питаннях колегія суддів також наголошує на тому, що посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).

Згідно з наведеними позиціями Верховного Суду факт наявності для сторони форс-мажорних обставин слід встановлювати в кожному конкретному випадку на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Також Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку статті 86 ГПК України.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Колегія суддів також враховує, що висновки щодо застосування приписів 13, 14, 73-74, 76-79, 86 ГПК України є загальними і усталеними у правозастосовній практиці.

Отже, істинність твердження відповідача, що воєнний стан, введений на території України, масовий ракетний обстріл по об`єктам критичної інфраструктури, влучання ракети неподалік виробничих цехів товариства позбавляє його можливості належного виконання договірних зобов`язань (виготовити та поставити у строки, визначені договором товар) за даних умов, як і взагалі наявність таких обставин, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягали доведенню відповідачем перед судом.

Колегія суддів наголошує, що сам по собі факт запровадження воєнного стану та будь-яких обмежень, пов`язаних з цим, не є безумовною підставою для звільнення сторони від виконання договірних зобов`язань, оскільки сам собою не свідчить про принципову неможливість виконання свого зобов`язання.

Відповідач стверджує, що він посилається не на обставини введення воєнного стану як такого, а на ті конкретні визначені ним обставини, які у відповідний проміжок часу унеможливили виконання ним зобов`язань в частині виготовлення та поставки товару за договором, а саме відсутність електричної енергії в м. Харків у зв`язку з ракетними обстрілами в середині грудня 2022 року, зупинення виробничої діяльності підприємства у зв`язку з неможливістю забезпечення належних умов праці та безпеки роботи працівників, та відповідно неможливість забезпечення виробничого процесу у зв`язку з неявкою працівників на роботу.

Водночас колегія суддів зазначає, що на момент підписання договору у серпні 2022 року, коли повномасштабна агресія російської федерації проти Україні вже тривала і дані обставини були загальновідомими, сторонами було погоджено строки виконання зобов`язання, ціну, кількість та якість товару. А тому, при здійсненні господарської діяльності сторони мали враховувати ці обставини та прораховувати можливі ризики для себе.

Зокрема, відповідач повинен був враховувати та усвідомлювати зазначені обставини та об`єктивно оцінити можливість виконання своїх зобов`язань за договором, оцінити ризики (зокрема й можливі ракетні обстріли, пошкодження об`єктів енергетичної інфраструктури та, як наслідок відсутність електроенергії).

Колегія суддів підкреслює, що сторони є суб`єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності мають усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ними на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (схожа правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).

Суд апеляційної інстанції не може вважати поважними причинами невиконання відповідачем зобов`язань за договором з посиланням на відсутність електроенергії на виробничих потужностях відповідача восени 2022 року, зокрема, в середині грудня 2022 року, оскільки ці загальновідомі обставини (див. наприклад «Удари по об`єктах критичної інфраструктури України під час російсько-української війни» https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%B8_%D0%BF%D0%BE_%D0%BE%D0%B1%27%D1%94%D0%BA%D1%82%D0%B0%D1%85_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D1%96%D0%BD%D1%84%D1%80%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D0%BF%D1%96%D0%B4_%D1%87%D0%B0%D1%81_%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8) хоча й дійсно мали місце, проте носили періодичний характер та не мали наслідком повне та постійне відключення електроенергії.

Так, зокрема, 16.12.2022 після одного з наймасивніших авіаударів російської федерації по об`єктах критичної інфраструктури України (в тому числі Харківської області) в м. Харкові було відсутнє електропостачання протягом двох-трьох діб. Після чого завдяки роботі енергетиків електропостачання було відновлено, що дозволяло відповідачу продовжити виробничу діяльність, зокрема, до закінчення строку дії договору (31.12.2022).

Окрім того, систематичність зазначених подій, які (як визнає сам відповідач) тривали протягом всієї осені 2022 року, сама по собі «зобов`язувала» його, як відповідального господарюючого суб`єкта, заздалегідь підготуватися до цих обставин, зокрема, шляхом забезпечення власного виробництва автономними джерелами енергії. Тому, за вказаних умов відсутність електроенергії не була для нього непередбачуваною та непереборною обставиною.

Посилання відповідача на те, що приміщення, в яких знаходяться його виробничі потужності, постраждали внаслідок ракетних обстрілів, що могло б безпосередньо вплинути на виробничу діяльність, не підтверджені відповідними доказами.

Наказ відповідача №18/К від 15.12.2022 про зупинення з 15.12.2022 по 03.01.2023 виробничої діяльності підприємства не може вважатися доказом неможливості виконання ним обов`язку за договором, оскільки є його власним управлінським рішенням, прийнятим без будь-якого зовнішнього впливу чи зовнішніх обставин, які були б невідомими на момент укладення договору.

Відмова виходу на роботу працівників відповідача, по-перше, також не була підтверджена ним документально, а по-друге, теж носить суб`єктивний, внутрішньо-організаційний та не непереборний характер діяльності підприємства, який не може вважатися поважною причиною невиконання зобов`язань за господарським договором.

Крім того, суд враховує, що товар згідно договору у первісній редакції мав бути поставлений ще до 10.12.2022.

Водночас на підставі п. 12.1 договору, висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати про виникнення і існування документально підтверджених істотних змін обставин №ЧК 390 від 30.11.2022 та листа ТОВ "ТД Харків" №08/12/3 від 08.12.2022 сторони домовились продовжити строки поставки товару до 29.12.2022.

Проте, ні станом на 29.12.2022, ні на дату закінчення строку дії договору 31.12.2022, ні станом на час розгляду справи у суді відповідачем не надано доказів виконання умов договору у повному обсязі, зокрема, доказів виготовлення товару (його наявності), готовності товару до відвантаження та прийняття позивачем.

Листи відповідача, в яких він стверджував про виготовлення товару та готовність його до передачі позивачу після закінчення строку дії договору, не є належним доказом відповідних обставин у розумінні ст. 74, 76, 77 ГПК України.

Окрім того, відповідач стверджує, що листом №06/03/4 від 06.03.2023 він додатково повідомив позивача, що товар виготовлений та готовий до поставки, і просив вирішити питання про його прийняття. Проте, суд апеляційної інстанції зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення (вручення) цього листа позивачу, а тому відсутні підстави для врахування його під час розгляду даного спору. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийняв вказаний лист до уваги помилково.

Необхідно також зауважити, що навіть відповідач не посилається на те, що обставини форс-мажору продовжували існувати після 03.01.2023. Про таке, зокрема свідчить і зміст наданого ним сертифікату Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-23-0397 від 30.01.2023.

Отже, відповідачем не доведено існування обставин (не самих по собі, а для даного конкретного випадку), що перешкоджали б йому виконати обов`язок за договором. Тобто, відповідачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між обставинами, на які він посилається, та неможливістю належного виконання ним свого зобов`язання за договором.

Щодо звернення відповідача до позивача з листами з метою погодження наступного (після 31.12.2022) продовження строку дії договору, а відтак і поставки товару, колегія суддів звертає увагу, що такі зміни до договору позивачем не були погоджені, а відтак відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару у строки, визначені договором.

Колегія суддів звертає увагу, що зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладання відповідних додаткових угод (крім випадків передбачених п. 6.2.3 договору), які будуть додаватися до тексту цього договору як невід`ємні його частини. (п. 12.1 договору). Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ст. 41 "Про публічні закупівлі" (п. 12.2 договору).

Відповідно до положень ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України "Про оборонні закупівлі", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) у разі продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань. При цьому Закон "Про публічні закупівлі" не передбачає випадків обов`язкового продовження строку дії договору на вимогу однієї із сторін, така зміна має відбуватись за волевиявленням обох сторін.

Крім того, суд апеляційної інстанції слушними визнає доводи позивача, який повідомляв відповідача, що відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України у зв`язку з закінченням бюджетного року, бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду 2022 року для здійснення операцій за бюджетними зобов`язаннями.

Також, колегія суддів не може не зауважити, що предметом договору є «сезонний» товар спеціального призначення бахіли утеплені, поставка якого з пропуском відповідного строку може втрачати актуальність для замовника та, окрім того, мати істотні наслідки для рівня обороноздатності нашої держави.

У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на такому.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.

Прагнучі до мирного співіснування з усіма державами, Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії.

Основи організації оборони та повноваження державних органів по її забезпеченню, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України "Про оборону України".

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до статті 3 та частини першої статті 10 Закону України "Про оборону України", Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення до життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію". Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Колегія суддів відзначає, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони держави.

Тоді як неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в договорі умовами здійснення поставки продукції, має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міноборони.

З матеріалів справи також вбачається, що для позивача використання результатів отриманого за договором не становить комерційний інтерес, а спрямоване на виконання покладених на нього повноважень, а порушення строків виконання умов договору впливає на ефективність обороноздатності держави.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність достатніх підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, колегією суддів встановлено, що нараховані суми пені за порушення зобов`язань за договором від 12.08.2022 №286/3/22/322 у розмірі 5921712,89 грн. та штрафу за прострочення поставки понад 30 днів у розмірі 6625500,00 грн. є обґрунтованим, арифметично вірним, у зв`язку з чим відповідні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 6507376,80 грн. штрафу у розмірі 20% від суми договору, заявленої на підставі п. 7.3.7 договору, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п. 7.3.7 договору у разі односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань по договору, постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20 % від суми договору.

Відповідно до статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Водночас колегія суддів зазначає, що волевиявлення сторони щодо відмови від виконання нею відповідного обов`язку має бути вчинено в активній однозначній формі, доведеній до відома іншої сторони.

Проте, позивач помилково ототожнює неналежне або несвоєчасне виконання стороною умов договору з (активними) діями щодо відмови від договору. В даному випадку матеріали справи свідчать, що відповідач навпаки неодноразово звертався до позивача з пропозицією стосовно поставки остаточної партії товару та продовження дії договору, що не може свідчити про його односторонню відмову від виконання своїх зобов`язань за договором.

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що позивачем безпідставно нараховано штраф у розмірі 20% від суми договору у зв`язку з односторонньою відмовою постачальника від виконання своїх зобов`язань на підставі п. 7.3.7 договору, у зв`язку з чим, погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2024 у справі №922/4487/23 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Харків" (61020, Харківська обл., місто Харків, провулок Метизний, будинок 12-А, код ЄДРПОУ 42717564) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022) пеню за порушення зобов`язань за договором від 12.08.2022 №286/3/22/322 у розмірі 5 921 712,89 грн., штраф за прострочення поставки понад 30 днів у розмірі 6 625 500,00 грн. та 150566,55 грн. судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Харків" (61020, Харківська обл., місто Харків, провулок Метизний, будинок 12-А, код ЄДРПОУ 42717564) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022) 225849,83 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.05.2024.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль

Суддя В.О. Фоміна