Рішення

від 09.02.2024 по справі 922/4597/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2024м. ХарківСправа № 922/4597/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Аттіка-2007" (61011, м. Харків, вул. Суздальські ряди, 12; код ЄДРПОУ: 34630835) до Фізичної особи-підприємця Воронкова Віктора Олександровича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за участю представників:

позивача Оганезова О.А., адвоката, ордер АО №1097729 від 16.08.2023;

відповідача Підвербної І.В., адвоката, ордер АХ №1164836 від 26.12.2023.

ВСТАНОВИВ:

30.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю"Аттіка-2007" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Воронкова Віктора Олександровича, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Воронкова Віктора Олександровича заборгованість у загальному розмірі 106 624,06 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 74 855,00 грн., 3% річних у розмірі 26 497,30 грн., інфляційні збитки у розмірі 5 271,76 грн., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач набув статусу нового кредитора на підставі договору про відступлення права вимоги №5 від 04.08.2023 і отримав право грошової вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за договором поставки №ТКС 20/10/561 від 20.10.2020, укладеним між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Тютюнова компанія Слобожанщини.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.11.2023 позовну заяву (вх. №4597/23 від 31.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю"Аттіка-2007" залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

09.11.2023 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю"Аттіка-2007" надійшла заява про усунення недоліків (вх.№30618 від 09.11.23) разом з відомостями про наявність електронного кабінету позивача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю"Аттіка-2007" до Фізичної особи-підприємця Воронкова Віктора Олександровича про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/4597/23. Вирішено розгляд справи №922/4597/23 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

30.11.2023 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№32862 від 30.11.2023) разом з клопотанням про перехід до розгляду справи №922/4597/23 за правилами загального позовного провадження.

У відзиві представник відповідача зазначив, що на підставі укладеного між ФОП Воронковим Віктором Олександровичем та ТОВ Тютюнова компанія Слобожанщини договору поставки №ТКС 20/10/561 від 20 жовтня 2020 року, останній поставив відповідачу за період квітень-травень 2021 року тютюнові вироби на загальну суму 261 303,89 грн. Довіритель відповідача частково оплатив поставлену продукцію в розмірі 244 666,56 грн. Залишок заборгованості складає 74855,00 грн. У зв`язку з тим, що ТОВ Тютюнова компанія Слобожанщини на залишок суми не змогла зареєструвати податкові накладні, які вона повинна була надати та зареєструвати, відповідач не мав можливості сплати 74 855,00 грн. Відповідач неодноразово вказував представникам ТОВ Тютюнова компанія Слобожанщини на неналежне виконання ними умов договору, але замість того, щоб провести реєстрацію податкових накладних та отримати залишок суми, вони чомусь звернулись до суду з необґрунтованою позовною заявою про стягнення заборгованості. Крім того, ТОВ Тютюнова компанія Слобожанщини без повідомлення ФОП Воронкова В.О., уклало договір з ТОВ "Аттіка-2007" про відступлення права вимоги №5 від 04 серпня 2023 року.

Разом з цим, як зазначив представник відповідача, відповідно до п.12.6 договору поставки №ТКС 20/10/561 від 20 жовтня 2020 року, заміна сторони цього Договору (в т.ч. укладення договору про відступлення права вимоги, що виникло (або виникне в майбутньому) здійснюється виключно за попередньою письмовою згодою постачальника. В пункті 12.6 договору поставки №ТКС 20/10/561 від 20 жовтня 2020 року помилково було вказано постачальник замість покупець, так як відповідно до законодавства України можливі дві підстави зміни сторони в зобов`язані: це по ініціативи кредитора (ст.512 ЦК України) та з ініціативи боржника (ст.520 ЦК України). Якщо ініціатором зміни зобов`язання виступає ТОВ Тютюнова компанія Слобожанщини, то вона ж не буде сама себе про це повідомляти. А якщо б ініціатором зміни зобов`язання (переведення боргу ст.520 ЦК України) виступав би ФОП Воронков В.О., то він би в будь-якому випадку, без врахування умов договору, повинен був мати обов`язкову згоду позивача на укладання такого договору. Таким чином, в порушення вимог ст.516 ЦК України ТОВ Тютюнова компанія Слобожанщини без повідомлення ФОП Воронков В.О. уклала договір з ТОВ АТТІКА про відступлення права вимоги №5 від 04 серпня 2023 року і тому такий договір є нікчемним.

Також, на переконання представника відповідача, позивач, до якого відповідно вимогам ст.514 ЦК України нібито перейшли права первісного кредитора, порушуючи вимоги договору та ст.19 ГПК України, замість того щоб звернутись до відповідача з претензіями (вимогами), звернувся з необґрунтованою позовною заявою до суду.

На підтвердження своєї позиції представник відповідача надав до суду квитанції про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрація яких була зупинена з копіями видаткових накладних які були надані ТОВ Тютюнова компанія Слобожанщини.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.12.2023 клопотання представника Фізичної особи-підприємця Воронкова Віктора Олександровича (вх.№32682 від 30.11.2023) про розгляд справи за правилами загального позовного задоволено. Вирішено перейти до розгляду справи №922/4597/23 за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено справу №922/4597/23 до розгляду у підготовчому засіданні на 27 грудня 2023 року.

27.12.2023 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№35722 від 27.12.2023).

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що позивач повністю заперечує вказану хибну думку відповідача та його представника, оскільки договір поставки був укладений за взаємною згодою сторін та не містить помилки в пункті 12.6. Окрім того, позивач звертає увагу на те, що а ні договір поставки в цілому, а ні окремо його пункт 12.6. не було оскаржено відповідачем станом на дату розгляду даної справи, а отже, договір поставки та його пункт 12.6. діють саме в тій редакції, в якій його уклали сторони. Таким чином, сторонами в договорі поставки було узгоджено всі істотні умови цього договору у зазначеному вигляді, а відповідач навмисно вводить суд в оману щодо обставин укладання договору поставки.

За твердженнями представника позивача, розділом 6 договору поставки Ціна товару. Порядок розрахунків не передбачено звільнення відповідача, як покупця, повністю або частково від обов`язку сплати за договором поставки в разі несвоєчасної реєстрації постачальником податкових накладних. Таким чином, несвоєчасна сплата відповідачем заборгованості за договором поставки є безпідставне порушенням його умов з боку відповідача.

Разом з цим, представник позивача зазначив, що постачальник за договором поставки ТОВ Тютюнова компанія Слобожанщини зверталось до відповідача із досудовою вимогою вих.№15/11-22 від 15.11.2022 щодо повернення заборгованості, а сама вимога та докази її направлення відповідачу додані до позовної заяви по справі. При цьому, відповідачем була проігнорована вказана вимога та залишена взагалі без відповіді. Отже, постачальником було виконано п.10.1. договору поставки щодо досудового врегулювання спору, натомість відповідачем ця процедура була проігнорована.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2023 відкладено підготовче засідання на 10.01.2024.

02.01.2024 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача надійшли заперечення (вх.№98 від 02.01.2024).

У запереченні представник відповідача зазначив, що вимоги позивача щодо сплати на його користь 106 624,06 грн., з яких: 74 855,00 грн. основний борг, 26 497,30 грн. три проценти річних, 5 271,76 грн. інфляційні втрати є незаконними, оскільки, вважаємо, що договір про відступлення права вимоги №5 від 04 серпня 2023 року є незаконним. Відповідач не повинен виконувати свого обов`язку за договором поставки №ТКС20/10/561 від 20.10.2020 позивачу, оскільки відповідач не повідомлявся про заміну кредитора в зобов`язанні. Відтак, представник відповідача вважає вимоги в цій частині передчасними.

Також представник відповідач не згоден з розрахунком позовних вимог. Вважає, що договором про відступлення права вимоги, датою укладання якого є 04.08.2023 було встановлено, що до нового кредитора переходить право вимагати сплати суми визначеної в п.1.1 цього договору, а саме суми у розмірі 74 855,00 грн. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних нарахувань є незаконними та не підлягають задоволенню.

Разом з цим представник відповідача наполягає на тому, що ТОВ Тютюнова компанія Слобожанщини неналежним чином були здійснені дії по реєстрації податкових накладних, що позбавило можливості відповідача використати податковий кредит за даним правочином в своїй господарській діяльності. Такими діями ТОВ Тютюнова компанія Слобожанщини по неналежній реєстрації податкових накладних були спричинені збитки відповідачу на суму в розмірі 74 855,00 грн. На даний момент відповідачем готується позовна заява до ТОВ Тютюнова компанія Слобожанщини про стягнення збитків, спричинених неналежним виконанням своїх договірних зобов`язань за Договором поставки №ТКС20/10/561 від 20.10.2020.

В підготовчому засіданні 10.01.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.02.2024.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.02.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 09.02.2024.

Представник позивача, який приймав участь в судовому засіданні 09.02.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Присутня в судовому засіданні 09.02.2024 представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та просила суд відмовити в їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 09.02.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

20.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Тютюнова компанія Слобожанщини (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Воронковим Віктором Олександровичем (покупцем) було укладено договір поставки №ТКС 20/10/561 (надалі - Договір поставки).

Відповідно до п.1.1. Договору поставки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставляти покупцю тютюнові вироби (далі за текстом: товар) відповідно до замовлень покупця на поставку товару, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати такий товар. Придбаний покупцем за цим договором товар буде в подальшому реалізовуватися через об`єкти торгівлі покупця в межах території України.

Асортимент, кількість, ціна партії товару визначається за згодою сторін та фіксується у видаткових накладних на товар та/або товарно-транспортних накладних (п.1.2.Договору поставки).

Згідно з п.2.1. Договору поставки, товар поставляється постачальником окремими партіями відповідно до замовлень покупця, які складаються на підставі прайс-листів постачальника та надаються постачальнику шляхом передачі елект ронного повідомлення (документ ORDER) через одну з компаній-операторів ЕDI: eXitе чи КомАрх, або електронною поштою на адреси постачальника, зазначені у цьому договорі.

Постачання товару здійснюється згідно з правилами Інкотермс 2010 на умовах ЕXW - поставка зі складу постачальника, зазначеного в узгодженому сторонами замовленні (п.2.3. Договору поставки).

Згідно з п.2.4. Договору поставки, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної на такий товар.

Відповідно до п.2.6 Договору поставки, підписанням цього договору покупець підтверджує наявність у особи, яка здійснює фактичне приймання товару, всіх необхідних повноважень, пов`язаних з передачею - прийманням товару покупцю (за кількістю, якістю, наявності та належного оформлення товаросупровідної документації тощо), в т.ч. права підпису будь-яких актів та інших документів, пов`язаних з передачею-прийманням товару покупцеві, а також права отримання від постачальника будь-яких повідомлень та/або інших документів, що стосуються цього договору та/або його виконання. Покупець зобов`язаний надати довіреність на особу яка здійснює фактичне приймання товару, інакше постачальник має право відмовитись передавати товар покупцю та вимагати відшкодування штрафних санкцій та витрату розмірі, встановленому п.8.7. цього Договору.

Постачальник та/або покупець зобов`язані складати, реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до них за господарськими операціями, здійсненими на підставі цього договору, в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку і в терміни, встановлені чинним законодавством (п.2.7. Договору поставки).

Сторони домовились про те, що для реєстрації та надання в електронній формі податкових накладних та розрахунків коригувань до них за господарськими операціями, які будуть здійснюватися за цим договором, будуть використовувати програмний комплекс M.K.Doc (комп`ютерну програму M.E.Doc IS), або сумісний із ним програмний комплекс (комп`ютерну програму) (п.2.8. Договору поставки).

Відповідно до п.3.1. договору поставки, приймання товару здійснюється на складі постачальника, якщо інше місце поставки товару не уз годжено сторонами в замовленні та рахунку.

Згідно з п.3.2. Договору поставки сторонами погоджено, що під час приймання товару за кількістю та якістю застосовується поря док, визначений цим Договором та чинним законодавством України.

Покупець при прийманні товару має перевірити його на предмет відсутності пошкоджень та види мих недоліків.

Претензії по кількості товару мають бути заявлені одночасно з його передачею від постачальника покупцеві .

У будь-якому разі покупцю забороняється здійснювати поставку товару неналежної якості до наступ них покупців, якщо покупцю було відомо проте, що вказаний товар неналежної якості.

Відповідно до п.3.3. Договору поставки, право власності на товар переходить до покупця в момент отримання покупцем товару від постачальника за відповідною накладною.

Ціна на товар визначається на підставі чинних прайс-листів постачальника та зазначається у ви даткових накладних на товар. Прайс-листи надсилаються покупцю у вигляді ЕDІ-документу РRІСАТ або електронною поштою (п.6.1.Договору поставки).

Пунктом 6.3. Договору встановлено, що покупець оплачує поставлений за цим договором товар протягом 4 (чотирьох) календарних днів з моменту виконання постачальником зобов`язання з поставки такого товару.

У разі, якщо останній день строку на оплату товару припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку здійснення оплати вважається перший наступний за ним банківський день.

Згідно п.6.4. Договору поставки, щомісячно до 10 (десятого) числа поточною місяця постачальник направляє покупцю Акт звірки взаємних розрахунків за попередній місяць. Покупець, протягом 7 (семи) календарних днів з дня направ лення йому Акту звірки взаємних розрахунків, зобов`язаний розглянути його та заповнити свою редакцію Акту, підписати та направити постачальнику. У випадку неотримання від покупця заповненого та підписа ною Акту звірки взаємних розрахунків, сторони домовились вважати таку бездіяльність згодою покупця з редакцією Акту звірки взаємних розрахунків, запропонованих постачальником.

Розрахунки за товар здійснюються в національній валюті України - гривні у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника, зазначених у цьому Договорі (п.6.6. Договору поставки).

За невиконання чи неналежне виконання умов цього договору сторони будуть нести відповідаль ність відповідно до чинного законодавства України і умов цього Договору (п.8.1.Договору поставки).

Відповідно до п.10.1. договору поставки, у разі виникнення у сторони договору пропозиції/ претензії/ вимоги/ рекламації до іншої сторони, така сторона письмово звертається до іншої сторони з доданням документів, що підтверджують таку пропозицію/ претензію/ вимогу/ рекламацію. Сторона, що отримала від іншої сторони претензію/ вимогу/ рекламацію зобов`язана надати вмотивовану відповідь на неї протягом 10 (десяти) календарних днів з дня її вру чення такій стороні або виконати викладені в ній вимоги.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року. У разі, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про інше за 30 (тридцять) календарних днів до спливу терміну договору, договір вважається продовженим строком на кожен наступний календарний рік з дати спливу зазначеного у цьому пункті договору терміну договору (п.11.1. Договору поставки).

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, що відбулося протягом терміну дії договору (п.11.2. Договору поставки).

Будь-які зміни умов цього договору оформляються шляхом додаткових угод і додатків до цього договору, які набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін (п.11.3. Договору поставки).

Відповідно до п.12.6. Договору поставки, заміна сторони цього договору (в т.ч. укладення договору про відступлення права вимоги, що виникло або виникне в майбутньому) здійснюється виключно за попередньою письмовою згодою постачальника.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Тютюнова компанія Слобожанщини було поставлено Фізичній особі-підприємцю Воронкову Віктору Олександровичу товар за наступними видатковими накладними:

- № 341-00027005 від 30 квітня 2021 року на суму 22686,14 грн.;

- № 341-00028852 від 05 травня 2021 року на суму 10210,48 грн.;

- № 341-00028891 від 05 травня 2021 року на суму 9226,98 грн.;

- № 341-00030088 від 08 травня 2021 року на суму 17396,86 грн.;

- № 341-00031932 від 12 травня 2021 року на суму 11631,30 грн.;

- № 341-00032037 від 12 травня 2021 року на суму 12928,39 грн.;

- № 341-00033209 від 14 травня 2021 року на суму 11827,26 грн.

Як стверджує позивач, видаткова накладна № 341-00027005 від 30 квітня 2021 року на суму 22 686,14 грн. була частково сплачена відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю Тютюнова компанія Слобожанщини, залишок заборгованості за цією видатковою накладною становить 1633,73 грн.

Також позивач надав Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.04.2021 р. по 01.08.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Тютюнова компанія Слобожанщини та Фізичною особою-підприємцем Воронковим Віктором Олександровичем, однак останнім вказаний Акт не підписано.

22.11.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю Тютюнова компанія Слобожанщини було надіслано на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за Договором поставки у сумі 78 268,58 грн.

Відповіді відповідача на вищевказану вимогу постачальника матеріали справи не містять.

04.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Тютюнова компанія Слобожанщини (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю"Аттіка-2007" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги №5 (надалі - Договір відступлення).

Відповідно до п.1.1 Договору відступлення, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе, належне первісному кредиторові, право вимоги у боржника (Фізична особа - підприємець Воронков Віктор Олександрович, РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошової суми 74 855,00 грн. за Договором поставки №ТКС 20/10/561 від 20.10.2020 та витратами, пов`язаними з його виконанням (далі - Основний договір), укладеним між первісним кредитором та боржником, а новий кредитор зобов`язується сплатити за відступлення права вимоги первісному кредитору суму, вказану в п.1.2. цього договору.

Новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору грошову суму у розмірі 74855,00 грн. протягом 18 місяців з моменту підписання цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора, або в іншій, не забороненій чинним законодавством, формі (п.1.2 Договору відступлення).

За цим договором новий кредитор з моменту підписання цього договору одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за основним договором, а саме: сплатити визначену п.1.1. цього договору, грошову суму (п.1.3. Договору відступлення).

Право вимоги засноване на договорі поставки №ТКС 20/10/561 від 20.10.2020, укладеного між боржником та первісним кредитором (п.1.4. Договору відступлення).

Згідно п.2.2 Договору відступлення з моменту укладення цього договору у нового кредитора виникає право вимоги до боржника виконання останнім умов основного договору.

Як стверджує позивач, відповідач заборгованість за Договором поставки у сумі 74 855,00 грн. не сплатив, а відтак у позивача, як у нового кредитора на підставі договору про відступлення права вимоги №5 від 04.08.2023 виникло право грошової вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за договором поставки №ТКС 20/10/561 від 20.10.2020 у сумі 74 855,00 грн. Також позивач нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні збитки за час прострочення виконання зобов`язання.

В свою чергу відповідач не спростовує наявність заборгованості за Договором поставки в сумі 74 855,00 грн., однак вважає, що оскільки ТОВ Тютюнова компанія Слобожанщини на залишок суми не змогла зареєструвати податкові накладні, які вона повинна була надати та зареєструвати, відповідач не мав можливості вказану суму заборгованості. Крім того, ТОВ Тютюнова компанія Слобожанщини без повідомлення ФОП Воронкова В.О., уклало договір з ТОВ "Аттіка-2007" про відступлення права вимоги №5 від 04 серпня 2023 року і тому такий договір є нікчемним.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частинах 1,2 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 20.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Тютюнова компанія Слобожанщини (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Воронковим Віктором Олександровичем (покупцем) було укладено договір поставки №ТКС 20/10/561, відповідно до п.1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставляти покупцю тютюнові вироби відповідно до замовлень покупця на поставку товару, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати такий товар. Придбаний покупцем за цим договором товар буде в подальшому реалізовуватися через об`єкти торгівлі покупця в межах території України.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.265 ГК України).

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України (ч.3 ст.265 ГК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Як було встановлено судом, на виконання умов Договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю Тютюнова компанія Слобожанщини передало, а відповідач прийняв товар згідно наступних видаткових накладних:

- № 341-00027005 від 30 квітня 2021 року на суму 22686,14 грн.;

- № 341-00028852 від 05 травня 2021 року на суму 10210,48 грн.;

- № 341-00028891 від 05 травня 2021 року на суму 9226,98 грн.;

- № 341-00030088 від 08 травня 2021 року на суму 17396,86 грн.;

- № 341-00031932 від 12 травня 2021 року на суму 11631,30 грн.;

- № 341-00032037 від 12 травня 2021 року на суму 12928,39 грн.;

- № 341-00033209 від 14 травня 2021 року на суму 11827,26 грн..

Вказаний товар було отримано уповноваженим представником відповідача без жодних зауважень чи заперечень.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як стверджує позивач, видаткова накладна № 341-00027005 від 30 квітня 2021 року на суму 22 686,14 грн. була частково оплачена відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю Тютюнова компанія Слобожанщини, залишок заборгованості за цією видатковою накладною становить 1 633,73 грн., а загальний залишок заборгованості відповідача за вищезазначеними видатковими накладними складає 74 855,00 грн.

Доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості у розмірі 74 855,00 грн. матеріали справи не містять.

За твердженнями відповідача, його довіритель частково оплатив Товариству з обмеженою відповідальністю Тютюнова компанія Слобожанщини поставлену продукцію в розмірі 244 666,56 грн. Залишок заборгованості складає 74 855,00 грн.

Відтак відповідач фактично визнає наявність заборгованості у розмірі 74 855,00 грн.

В свою чергу відповідач стверджує, що у зв`язку з тим, що оскільки ТОВ Тютюнова компанія Слобожанщини на залишок суми не змогла зареєструвати податкові накладні, які вона повинна була надати та зареєструвати, відповідач не мав можливості сплатити суму у розмірі 74 855,00 грн.

Відповідно до вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що покупець оплачує поставлений за цим договором товар протягом 4 (чотирьох) календарних днів з моменту виконання постачальником зобов`язання з поставки такого товару.

У разі, якщо останній день строку на оплату товару припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку здійснення оплати вважається перший наступний за ним банківський день.

Пунктом 2.7. Договору поставки сторони визначили, що постачальник та/або покупець зобов`язані складати, реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до них за господарськими операціями, здійсненими на підставі цього договору, в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку і в терміни, встановлені чинним законодавством.

З огляду на зазначене, передбачений п.6.3. Договору поставки обов`язок покупця оплатити товар та передбачений п.2.7. Договору поставки обов`язок постачальника та/або покупця складати та реєструвати податкові накладні не є зустрічним виконанням зобов`язання в розумінні статті 538 ЦК України, а їх виконання не залежить одне від одного.

При цьому умовами Договору поставки не передбачено звільнення відповідача, як покупця, повністю або частково від обов`язку оплати товару за Договором поставки в разі не реєстрації чи несвоєчасної реєстрації постачальником податкових накладних.

Разом з цим, суд звертає увагу, що за приписами п.2.7. Договору поставки складати, реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до них за господарськими операціями, здійсненими на підставі цього договору, зобов`язані постачальник та/або покупець.

Відтак, обов`язок з належної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку і в терміни, встановлені чинним законодавством, за приписами п.2.7. Договору поставки покладається як на постачальника так і на покупця.

Водночас, суд не надає оцінку обставинам щодо реєстрації відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних при розгляді цієї справи, оскільки реєстрація таких податкових накладних не є предметом цього спору.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено судом, 04.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Тютюнова компанія Слобожанщини (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю"Аттіка-2007" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги №5, відповідно до п.1.1 якого, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе, належне первісному кредиторові, право вимоги у боржника (Фізична особа - підприємець Воронков Віктор Олександрович, РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошової суми 74 855,00 грн. за Договором поставки №ТКС 20/10/561 від 20.10.2020 та витратами, пов`язаними з його виконанням (Основний договір), укладеним між первісним кредитором та боржником, а новий кредитор зобов`язується сплатити за відступлення права вимоги первісному кредитору суму, вказану в п.1.2. цього договору.

За цим договором новий кредитор з моменту підписання цього договору одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за Основним договором, а саме: сплатити визначену п.1.1. цього договору, грошову суму (п.1.3. Договору відступлення).

Згідно п.2.2 Договору відступлення з моменту укладення цього договору у нового кредитора виникає право вимоги до боржника виконання останнім умов Основного договору.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Зі змісту наведених норм слідує, що за загальним правилом відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів.

Тобто, заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов`язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, оскільки внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов`язанні, а не заміна сторони в договорі.

Відтак суд зазначає, що після укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю Тютюнова компанія Слобожанщини (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю"Аттіка-2007" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги №5 від 04.08.2023, Фізична особа-підприємець Воронков Віктор Олександрович продовжив залишатися зобов`язаною особою за договором поставки №ТКС 20/10/561 від 20.10.2020.

При цьому, умовами договору поставки №ТКС 20/10/561 від 20.10.2020 не передбачено обов`язкової згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні.

Суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що в пункті 12.6 договору поставки №ТКС 20/10/561 від 20.10.2020 помилково було вказано постачальник замість покупець, оскільки такі доводи є необґрунтованими та недоведеними.

Відповідно до п.12.6. Договору поставки сторони погодили, що заміна сторони цього договору (в т.ч. укладення договору про відступлення права вимоги, що виникло або виникне в майбутньому) здійснюється виключно за попередньою письмовою згодою постачальника.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №753/11000/14-ц від 18 квітня 2018 року.

Доказів того, що у пункті 12.6 договору поставки №ТКС 20/10/561 від 20.10.2020 дійсно помилково було вказано постачальник замість покупець, зокрема, виправлення такої помилки сторонами шляхом укладання відповідної додаткової угоди чи вирішення даного питання судом, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що договір про відступлення права вимоги №5 від 04.08.2023 на час розгляду даного спору не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, суд виходить з принципу правомірності цього правочину, а відтак до позивача перейшло право вимоги оплати товару за договором поставки №ТКС 20/10/561 від 20.10.2020, який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю Тютюнова компанія Слобожанщини (первісним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю"Аттіка-2007" (новим кредитором).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів оплати відповідачем товару, отриманого на підставі видаткових накладних № 341-00027005 від 30 квітня 2021 року, № 341-00028852 від 05 травня 2021 року, № 341-00028891 від 05 травня 2021 року, № 341-00030088 від 08 травня 2021 року, № 341-00031932 від 12 травня 2021 року, № 341-00032037 від 12 травня 2021 року, № 341-00033209 від 14 травня 2021 року на загальну суму 74 855,00 грн. у встановлений Договору строк матеріали справи не містять.

22.11.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю Тютюнова компанія Слобожанщини було надіслано на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за Договором поставки у сумі 78 268,58 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо недотримання умов Договору в частині обов`язкового досудового порядку врегулювання спорів.

Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність перед позивачем заборгованості з оплати за товар, отриманий на підставі спірних видаткових накладних на загальну суму у розмірі 74 855,00 грн., керуючись приписами ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред`явлено позов про стягнення суми боргу з відповідача у розмірі 74 855,00 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Суд констатує, що надані відповідачем заперечення щодо відсутності у позивача права вимоги заборгованості за товар згідно спірних накладних та не виникнення обов`язку у відповідача платити за такий товар спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 26 497,30 грн. та інфляційні збитки у розмірі 5 271,76 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Доводи відповідача стосовно незаконності нарахування позивачем суми 3% річних та інфляційних втрат з підстав переходу згідно договору про відступлення права вимоги до нового кредитора права вимагати сплати лише суми визначеної в п.1.1 цього договору, а саме суми у розмірі 74 855,00 грн., суд відхиляє, оскільки на підставі Договору відступлення до позивача перейшло право вимоги основної суми заборгованості за Договором поставки у розмірі 74 855,00 грн., а індекс інфляції за час прострочення сплати відповідачем такої суми заборгованості, а також три проценти річних від цієї простроченої суми, позивачем нараховано на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, що є законним та врегульовано зазначеною нормою.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю"Аттіка-2007" до Фізичної особи-підприємця Воронкова Віктора Олександровича про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Воронкова Віктора Олександровича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Аттіка-2007" (61011, м. Харків, вул. Суздальські ряди, 12; код ЄДРПОУ: 34630835) суму основного боргу у розмірі 74 855 (сімдесят чотири тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп., суму 3% річних у розмірі 26 497 (двадцять шість тисяч чотириста дев`яносто сім) грн. 30 коп., суму інфляційних збитків у розмірі 5271 (п`ять тисяч двісті сімдесят одна) грн. 76 коп. та судові витрати у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "19" лютого 2024 р.

СуддяТ.О. Пономаренко