Рішення

від 13.02.2024 по справі 924/1254/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2024 р. Справа № 924/1254/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., при секретарі судового засідання Буй К.В., розглянувши матеріали справи

за позовом ТОВ "Торговий Дім "Авіа - Шина", м.Дніпро

до Хмельницького комунального підприємства "Електротранс", м.Хмельницький

про стягнення 7 295,08 грн. матеріальної шкоди

Представники сторін:

Від позивача: Юрченко І.О. - на підставі ордеру серії АЕ №1240598 від 14.11.2023р. (в режимі відеоконференції)

Від відповідача: Бартащук К.В. - на підставі довіреності №13/23 від 24.11.2023р.

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: з оголошенням перерви в засіданні суду 08.02.2024р.

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява ТОВ "Торговий Дім "Авіа - Шина", м.Дніпро до Хмельницького комунального підприємства "Електротранс", м.Хмельницький про стягнення 7 295,08 грн. матеріальної шкоди.

Ухвалою суду від 06.12.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні 22.01.2024р. постановлено ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 18.12.2023р. вважає, що вимоги позивача про стягнення 7 295,08 грн. матеріальної шкоди та докази надані позивачем є необгрунтованими, а понесення ним витрат на відрядження, викликають сумніви щодо їх достовірності як доказів у справі, є неналежними та недопустимими відповідно до статей 76, 77 ГПК України, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Представник позивача в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

20 березня 2023 року в системі публічних закупівель "PROZORRO", опубліковано оголошення про проведення процедури закупівлі «Код ДК 021:2015 - 34350000-5-Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності.», для потреб Хмельницького комунального підприємства «Електротранс» ЄДРПОУ: 03328646 (далі - Відповідач), ідентифікатор у системі "PROZORRO": UА-2023-03-20-011662-а.

ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АВІА-ШИНА" (далі - Позивач), як суб`єкт господарювання, основним видом діяльності якого є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (КВЕД 45.31), що включає в себе продаж гумових пневматичних шин, протекторів та об одних стрічок, прийняло рішення відповідно до оголошення Відповідача та взяти участь у зазначених торгах.

За результатами розгляду цінових пропозицій, Відповідач ухвалив рішення, оформлене протоколом №107/1 від 28.04.2023р., про визнання переможцем процедури ТОВ «ІБК «ГАЙВЕЙ».

Позивач, вважаючи вказане рішення таким, що ухвалене з порушеннями законодавства, яке регулює сферу публічних закупівель та таким, що порушує його права, керуючись ст. 18 ЗУ "Про публічні закупівлі", (далі - Закон), пунктів 55-67 Особливостей здійснення, публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених. Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022р. № 117.8 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (далі - Особливості), звернувся до Комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (далі - Комісія) зі скаргою № 0305/23 від 03.05.2023р.

05 травня 2023 року Комісією прийнято рішення № 6009-р/пк-пз про прийняття скарги Позивача до розгляду, який призначено 15:05.2023р. об 11:00 за адресою: вул. Митрополита В. Липківського, 45, кім. 111, м. Київ.

З метою захисту своїх порушених прав Позивачем на підставі довіреності від 05.05.2023 року було організовано поїздку представника - заступника директора з юридичних питань ТОВ «ТД «АВІА-ШИНА» Юрченка Ігоря Олексійовича.

У зв`язку з тим, що Позивач має фактичне місцезнаходження у м.Дніпро, а його представник у Дніпропетровській області, з метою прибуття на засідання Комісії, у м.Київ, директором ТОВ «ТД «АВІА-ШИНА» видано наказ №1-В від 12.05.2023 року про направлення у відрядження Юрченка І.О. до Антимонопольного Комітету України, м.Київ, Україна, на три календарні дні з 14.05.2023 року по 16.05.2023 року. Також, Позивач придбав квитки для поїздки у м.Київ та у зворотному напрямку у м.Дніпро, а саме:

- посадочний документ № 000В455В-БСРВ-РВ58-0001 від 11.05.2023 року на потяг зі сполученням Дніпро-Головний - Київ-Пасажирський, з датою відправлення 14.05.2023 року о 22:15 та прибуттям 15.05.2023 року о 05:54, вартість якого склала 711,61 грн;

- посадочний документ № 000В455В-7ШВ-РВ93-0001 від 11.05.2023 року на потяг зі сполученням Київ-Пасажирський - Дніпро-Головний, з датою відправлення 15.05.2023 року о 21:14 та прибуттям 16.05.2023 року о 05:08, вартість якого склала 655,09 грн;

На проїзд до м.Київ та у зворотньому напрямку було витрачено 1366,70 грн.

Розмір понесених витрат також підтверджується звітом про використання коштів, виданих на відрядження № Ц373 від 18.05.2023 року.

15 травня 2023 року, представник Позивача Юрченко І.О. взяв участь у засіданні Комісії з розгляду скарги, поданої Позивачем, що підтверджується відповіддю Комісії №300-29.4/0112278е від 22.11.2023р. на адвокатський запит № 1411/23 від 14.11.2023р. На підвердження факту участі адвоката Юрченка І.О. у вищезгаданому засіданні, АМКУ додав до своєї відповіді копію витягу із протоколу засідання Комісії від 15.05.2023р. № 94/ПК.ПЗ.

За результатами розгляду скарги Комісією прийнято рішення № 6510-р/пк-пз від 15.05.2023 року, відповідно до якого уповноваженим органом встановлено, що рішення Відповідача про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія Тайвей" прийняте з порушенням Закону та Особливостей. Текст рішення Комісії № 6510-р/пк-пз від 15.05.2023 року опубліковано на офіційному сайті "PROZORRO".

Рішення Комісії № 6510-р/пк-пз від 15.05.2023 року Відповідач не оскаржував, 18.05.2023 року на сайті "PROZORRO" опублікував інформацію про його виконання.

Після визнання рішення Відповідача (оформленого протоколом № 107/1 від 28.04.2023р.) незаконним, останній, бажаючи здійснити закупівлю у ТОВ "Інженерно-будівельна компанія "Гайвей", повторно, ухвалив рішення про визнання його переможцем процедури закупівлі.

Рішення оформлене протоколом уповноваженої особи Відповідача №114/1 від 19.05.2023 року.

Зазначене рішення також прийняте з порушенням Закону та Особливостей, тому Позивач вчергове звернувся до Комісії з відповідною скаргою за № 2205/23 від 22.05.2023р.

24 травня 2023 року Комісією прийнято рішення № 7178-р/пк-пз, про прийняття скарги Позивача до розгляду, який призначено 01.06.2023р. о 11:00 за адресою: вул. Митрополита В. Липківського, 45, кім. 111, м. Київ.

З метою захисту своїх порушених прав Позивачем на підставі довіреності від 05.05.2023 року було організовано поїздку свого представника - заступника директора з юридичних питань ТОВ «ТД «АВІА-ШИНА» Юрченка І.О.

У зв`язку з тим, що Позивач має фактичне місцезнаходження у м.Дніпро, а його представник у Дніпропетровській області, з метою прибуття у засідання Комісії у м.Київ, директором ТОВ «ТД «АВІА-ШИНА» видано наказ №4-В від 31.05.2023 року про направлення у відрядження Юрченка І.О. до Антимонопольного Комітету України, м.Київ, на три календарні дні з 01.06.2023 року о 03.06.2023 року.

01 червня 2023 року, представник Позивача - Юрченко І.О., прийняв участь у засіданні Комісії з розгляду скарги, поданої Позивачем, що підтверджується відповіддю Комісії № 300-29.4/0112278е від 22.11.2023р. на адвокатський запит № 1411/23 від 14.1.1.2023р. На підвердження факту участі адвоката Юрченка І.О. у вищезгаданому засіданні, АМКУ додав до своєї відповіді копію витягу із протоколу засідання Комісії Комітету від 01.06.2023р. №113/ПК-ПЗ.

Поїздка здійснена автомобільним транспортом, в результаті, чого використано 59,3 л. бензину марки А-95 за ціною 46,99 грн/літр, що в сумі склало 2 786,51 грн., та підтверджується копіями фіскальних чеків №7061 від 31.05.2023 та № 7297 від 01.06.2023р.

Розмір понесених витрат також підтверджується звітом про використання коштів, виданих на відрядження № Ц374 від 02.06.2023 року.

За результатами розгляду скарги Комісією прийнято рішення № 7847-р/пк-пз від 01.06.2023 року, відповідно до якого уповноваженим органом встановлено, що рішення Відповідача про визнання ТОВ "Інженерно-будівельна компанія "Гайвей", прийняте з порушенням Закону та Особливостей. Текст рішення Комісії №7847-р/пк-пз від 01.06.2023 року опубліковано на офіційному сайті "PROZORRO".

Рішення Комісії № 7847-р/пк-пз. від 01.06.2023 року Відповідач не оскаржував, 11.07.2023 року на сайті "PROZORRO" опублікував інформацію про його виконання.

Після визнання рішення Відповідача (оформленого протоколом № 114/1 від 19.05.2023р.) незаконним, останній, прийняв рішення відмінити закупівлю, яке оформлено протоколом уповноваженої особи Відповідача № 125/1 від 10.07.2023 року.

19 липня 2023 року Комісією прийнято рішення № 10946-р/пк-пз, про прийняття скарги Позивача до розгляду, який призначено 01.08.2023р. о 11:00 за адресою: вул. Митрополита В. Литовського, 45, кім. 111, м. Київ.

З метою захисту своїх порушених прав Позивачем на підставі довіреності від 05.05.2023 року було організовано поїздку свого представника - заступника директора з юридичних питань ТОВ «ТД «АВІА ЦІЙНА» Юрченка І.О.

У зв"язку з тим, що у Позивача фактичне місцезнаходження у м.Дніпро, а його представник у Дніпропетровській області, з метою прибуття у засідання Комісії у м.Київ, директором ТОВ «ТД «АВІА-ШИИА» видано наказ № 6-В від 31.07.2023 року про направлення у відрядження Юрченка І.О. до Антимонопольного Комітету України, м.Київ, на один календарний день 01.08.2023 року.

01 серпня 2023 року, представник Позивача - Юрченко І.О. взяв участь у засіданні Комісії з розгляду скарги поданої Позивачем, що підтверджується відповіддю Комісії № 300-29.4/0112278е від 22.11.2023р. на адвокатський запит № 1411/23 від 14.11.2023р. На підтвердження факту участі адвоката Юрченка І.О. у вищезгаданому засіданні, АМКУ додав до своєї відповіді копію витягу із протоколу засідання Комісії Комітету від 01.08.2023р. № 156/ПК-ПЗ.

Поїздка здійснена автомобільним транспортом, в результаті чого використано 62,85 л. бензину марки А-95 за ціною 49,99 грн/літр, що в сумі склало 3 141,87 грн., та підтверджується копією фіскального чеку № 7904 від 31.07.2023р.

Розмір понесених витрат також підтверджується звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №Ц375 від 02.08.2023 року.

За результатами розгляду скарги Комісією прийнято рішення №11890-р/пк-пз від 01.08.2023 року, відповідно до якого уповноваженим органом встановлено, що рішення Відповідача про відміну процедури закупівлі, прийняте з порушенням Закону та Особливостей. Текст рішення Комісії №11890-р/пк-пз від 01.08.2023 року опубліковано на офіційному сайті "PROZORRO".

Рішення Комісії №11890-р/пк-пз від 01.08.2023 року Відповідач не оскаржував, 09.08.2023 року на сайті "PROZORRO" опублікував інформацію про те, що вказане рішення Комісії ним виконане.

За наслідками розгляду 3 (трьох) скарг, Комісія, здійснюючи повноваження на підставі ч.4 ст.7 ст.18 ЗУ «Про публічні закупівлі» визнала прийняті Відповідачем рішення - протиправними та такими, що порушують положення Закону та Особливостей.

Таким чином витрати Позивача на оплату проїзду його представника з метою взяття участі у засіданні Комісії з розгляду скарг склали у загальній сумі 7 295,08 грн.

З метою захисту свого права на відшкодування матеріальної шкоди, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд враховує наступне.

Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Позивач у позові зазначає, що з метою оскарження процедури закупівлі Відповідача, ним було організовано поїздку представника - заступника директора з юридичних питань Юрченка Ігоря Олексійовича, який у відносинах із комісією АМКУ діяв на підставі довіреності від 05.05.2023 року. Як зазначає Позивач, заступник директора з юридичних питань Юрченко Ігор Олексійович здійснював представництво його інтересів під час розгляду скарг, а саме: 15.05.2023р., 01.06.2023р. та 01.08.2023р., що підтверджується витягами з протоколу засідань комісії АМКУ з розгляду скарг.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, заподіяння Відповідачем матеріальної шкоди тим, що Позивач поніс додаткові витрати на оплату проїзду його представника для участі в засіданні Комісії з розгляду скарг у загальній сумі 7 295,08 грн.

На підтвердження витрат понесених Позивачем 15.05.2023р. надано наказ про відрядження представника від 12.05.2023р. №1-В, звіт про використання коштів від 18.05.2023р. № Ц373, посадочний документ №000В455В-DCFB-FВ58-0001 від 11.05.2023 року, посадочний документ №000В455В-7DВВ-FВ93-0001 від 11.05.2023 року. Відповідно до звіту про використання коштів від 18.05.2023р. № Ц373 представником Позивача 11.05.2023р. отримано готівкові кошти в сумі 1500,00 грн. на підставі видаткового касового ордеру №1К, залишок коштів в сумі 133,30 повернуто на підставі касового ордеру 18.05.2023р. №2К.

На підтвердження витрат понесених Позивачем 01.06.2023р. надано наказ про відрядження представника від 31.05.2023р. №4-В, звіт про використання коштів від 02.06.2023р. № Ц374, фіскальний чек від 31.05.2023р. № 7061, фіскальний чек від 01.06.2023р. № 7297. Відповідно до звіту про використання коштів від 02.06.2023р. № Ц374 представником Позивача 31.05.2023р. отримано готівкові кошти в сумі 3000,00 грн на підставі видаткового касового ордеру в № ЗК, залишок коштів в сумі 213,49 грн. повернуто на підставі касового ордеру 02.06.2023р. №4К.

На підтвердження витрат понесених Позивачем 01.08.2023р. надано наказ про відрядження представника від 31.07.2023р. № 6-В, звіт про використання коштів від 02.08.2023р. №Ц375, фіскальний чек від 31.07.2023 року № 7904. Відповідно до звіту про використання коштів від 02.08.2023р. №Ц375 представником Позивача 31.05.2023р. отримано готівкові кошти в сумі 3 200,00 грн. на підставі видаткового касового ордеру в №5К, залишок коштів в сумі 58,13 грн. повернуто на підставі касового ордеру 02.06.2023р. №4К.

Готівкові розрахунки здійснюються відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженому постановою Правління Національного банку України 29.12.2017р. № 148 (надалі - Положення № 148).

Розділом 3 Положенням № 148 передбачено, що суб`єкти господарювання, які відкрили рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, у безготівковій формі, а також у готівковій формі з дотриманням обмежень та в порядку, установленому законодавством України.

Суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Суб`єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Установа (підприємство) на підставі Положення №148 зобов`язане розробити та затвердити внутрішнім документом порядок оприбуткування готівки в касі установи, підприємства, у якому максимально врахувати особливості роботи як установи (підприємства), так і його, відокремлених підрозділів внутрішній, трудовий розпорядок, режим роботи, графіки змінності, порядок та особливості здавання готівкової виручки (готівки) до банку. Для відокремлених підрозділів установи (підприємства) порядок оприбуткування готівки в касі встановлюється та доводиться внутрішніми документами установи (підприємства). Розроблений порядок повинен відповідати вимогам Положення № 148 та не суперечити законодавству України.

Суб`єкти господарювання використовують готівкову виручку (готівку), у тому числі готівку, одержану з банку, для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов`язковими платежами).

Готівка під звіт або на відрядження видається суб`єктами господарювання підзвітним особам відповідно до законодавства України.

Звітування за одержану під звіт або на відрядження готівку здійснюється відповідно до законодавства України.

Положенням №148 встановлений також чіткий порядок оформлення касових операцій, відповідно до якого касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, електронними розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних інструментів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи (підприємства). До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.

Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості заповнюються бухгалтером (відповідальною особою установи (підприємства), на яку покладено обов`язок з оформлення цих документів) у будь-який спосіб, який забезпечив би належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну.

У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, які вносять або одержують готівку, забороняється.

Питання, пов`язані з відшкодуванням витрат на відрядження унормовані постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року №98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59.

За змістом пунктів 7, 9 постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фшансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються, окрім іншого, витрати на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

Витрати на проїзд державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, у вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу, фактичні витрати, що перевищують граничні суми витрат на найм житлового приміщення та на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з підтвердними документами.

Вищевказані нормативно-правові акти органів виконавчої влади передбачають можливість відшкодування витрат на проїзд в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі), або ж витрат на пально-мастильні матеріали, які відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту.

Витрати, які підприємство може компенсувати працівнику, наразі регулюються нормами п.п. 170.9.1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98. Серед них, зокрема, витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті). До витрат, зумовлених використанням службового автомобіля, можуть бути віднесені витрати на ПММ та на техобслуговування автомобіля, вартість паркування та автостоянки тощо.

Отже, вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов`язаних із прибуттям до органу оскарження, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат. Якщо на підтвердження здійснених стороною витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, подано документи щодо проїзду транспортом загального користування, то такі витрати повинні бути відшкодовані у розмірі вартості квитка, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством. Такі витрати також можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали, з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально.

Норми витрат палива і мастильних матеріалів йа автомобільному транспорті затверджено наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43 і призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива (аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.09.2020р. у справі № 379/1418/18 та постанові КГС ВС від 12 липня 2022 року у справі № 903/261/21).

Згідно із Положенням № 148 звітування за одержану під звіт або на відрядження готівку здійснюється відповідно до законодавства України. Фізичні особи - довірені особи установ (підприємств) юридичних осіб, які відповідно до законодавства України одержали готівку з рахунку із застосуванням платіжного інструменту, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Фізичні особи - довірені особи установ (підприємств) - юридичних осіб подають до підрозділу бухгалтерського обліку установи (підприємства) звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, разом із підтвердними документами про використання коштів за призначенням та повертають невикористаний залишок коштів на рахунок установи (підприємства) або в касу в установлені строки і порядку, визначені для підзвітних осіб законодавством України.

Пунктом 14 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59 визначено, що підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України.

У абзаці сімнадцятому статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Документи, зокрема, накази про відрядження, звіти про використання коштів, чеки про вартість пального та проїзні квитки надані Позивачем на підтвердження понесених ним витрат, витрат з відрядження, не відповідають вимогам з належності та допустимості у визначенні статей 76, 77 ГПК України.

У позовній заяві зазначено, що поїздки представника у відрядження були здійснені, як поїздом, так і автомобільним транспортом. Як вбачається з розрахунку ціни позову (в частині «Витрати на паливо») надано тільки посилання на чеки про вартість пального, проте середня витрата палива невідома (літрів/100км); транспортний засіб невідомий, в наказах про відрядження відсутня будь яка інформація щодо здійснення відрядження автомобільним транспортним засобом, чи є даний транспортний засіб на балансі Позивача, чи це власний транспортний засіб представника Юрченка Ігоря Олексійовича. Позивачем не доведено використання певного транспортного засобу (марка, модель державний номер), яким відряджена особа дісталася із міста Дніпра до міста Києва та в зворотному напряму, відсутні документи, що підтверджують реєстрацію транспортного засобу та право керування таким транспортним засобом представником Юрченком І.О., відсутня інформація та документи що підтверджують середні витрати палива транспортного засобу (в частині «Витрати на паливо»), який був заправлений:

- 31.05.2023р., бензином А-95 у кількості 23,69 літрів за ціною 46,99 грн. на загальну суму 1122,59 грн. (фіскальний чек №7061 від 31.05.2023р.);

- 01.06.2023р. бензином А-95 у кількості 35,41 літрів за ціною 46,99 грн. на загальну суму 1663,92 грн. (фіскальний чек №7297 від 01.06.2023р.);

- 31.07.2023р. бензином А-95 у кількості 62,85 літрів за ціною 46,99 грн. на загальну суму 3141,87 грн. (фіскальний чек №7904 від 31.07.2023р.).

В зазначених чеках відсутня будь яка інформація про транспортний засіб, заправку якого було здійснено, відсутня інформація про особу, яка здійснювала розрахунок згідно долучених Позивачем чеків. Тобто, з наданих Позивачем чеків від 31.05.2023р., 01.06.2023р. та 31.07.2023р. про вартість пального не можливо встановити, чи були ці витрати здійснені безпосередньо Позивачем чи його представником Юрченком Ігорем Олексійовичем.

Також, як вбачається з чеків про вартість пального, розрахунок був здійснено у безготівковій формі за допомогою електронного платіжного засобу (ЕПЗ), проте в звітах про використання коштів зазначено, що кошти на відрядження Юрченку І.О. підприємство видало у готівковій формі напередодні поїздки (аванс) на підставі видаткового касового ордеру. Тому, яким чином представник Позивача відзвітував за отриману ним готівку на відрядження шляхом надання чеків оплата яких здійснювалась у безготівковій формі нам відомо, що ставить під сумнів допустимість таких доказів.

Наданий Позивачем розрахунок ціни позову та чеки про вартість пального не підтверджують ні фактичне використання певної кількості палива на вказаний доїзд, ні фактичні фінансові витрати на забезпечення паливом, щодо даної поїздки, а також враховуючи те, що інших доказів в підтвердження фактичних витрат на транспортні витрати м. Дніпро - м.Київ не долучено, тому не є підтвердженим належними доказами.

Згідно наданого звіту про використання коштів від 18.05.2023р. № 373Ц представнику Позивача Юрченку І.О. 11.05.2023 року видано готівкові кошти в сумі 1 500,00 грн. згідно видаткового касового ордера № 1К від 11.05.2023р. Позивач зазначає, що його представником було придбано посадочні документи в електронному вигляді.

Згідно Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом затвердженого Постановою КМУ від 19.03.2023 року №252 документом на право проїзду залізничним транспортом є проїзний документ, який оформлюється на відповідному бланку або в електронно у вигляді, форма та зразки яких затверджуються Мінінфраструктури в установленому законодавством порядку.

Відповідно до Порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті затвердженого наказом міністерства інфраструктури України від 30.05.2013р. №331/137 електронний проїзний (перевізний) документ - електронний документ, сформований відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" за допомогою ПАК ЕПД ПП, який є договором на перевезення пасажира (багажу).

Згідно із ст. 14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Згідно інформації розміщеної на офіційному веб-сайті АТ "Укрзалізниця", оприлюднено Договір публічної оферти про надання послуг з оформлення проїзних/перевізних документів у пасажирських перевезеннях через сайт АТ "Укрзалізниця", згідно ст.ст. 633, 641 Цивільного кодексу України, його умови однакові для всіх споживачів, беззастережне прийняття умов якого (оплата будь-яким способом відповідно до ч.2 ст. 642 Цивільного кодексу України) вважається акцептом даного Договору між замовником і виконавцем та засвідчує факт його укладання.

Відповідно до зазначеного договору Електронний проїзний/перевізний документ (ЕПД) - електронний документ, сформований за результатами успішного оформлення та оплати ЕПД на Веб-сайті, що містить повну інформацію про майбутню поїздку та оформлений багаж (прізвище та ім`я пасажира, станції відправлення/призначення, дату відправлення/прибуття, номер поїзда, вагон, місце та інше) та унікальний номер.

Посадочний документ (візуальна форма електронного проїзного документа) розрахунковий документ, який одержує Замовник за результатами успішного оформлення та оплати електронного проїзного документа на Веб-сайті.

Тобто, посадочний документ (візуальна форма електронного проїзного документа) документ, який одержує Замовник у результаті успішного оформлення та оплати електронного проїзного документа на Веб-сайті. Оформлення ЕПД можливе лише при оплаті замовлення банківською платіжною карткою міжнародних платіжних систем. В іншому випадку оформлюється Бланк замовлення.

Позивач зазначає, що розрахунок за посадочні документи було здійснено у безготівковій формі за допомогою електронного платіжного засобу (ЕПЗ), проте в звітах про використання коштів зазначено, що кошти на відрядження Юрченку І.О. підприємство видало у готівковій формі напередодні поїздки (аванс) на підставі видаткового касового ордеру від 11.05.2023р. Тому, яким чином представник Позивача відзвітував за отриману представником готівку на відрядження шляхом надання посадочних документів оплата яких здійснювалась невідомо ким у безготівковій формі невідомо, що також ставить під сумнів допустимість таких доказів.

Згідно з пунктами 1 -3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 р. набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Водночас, у застосуванні приписів статті 86 ГПК України Верховний Суд виходить, зокрема, з того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт "вірогідності доказів" не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною першої статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 зі справи № 908/2846/19, від 27.05.2021 зі справи № 910/702/17, від 17.11.2021 зі справи № 910/2605/20.

Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів"). Водночас принцип jura novit curia ("суд знає закон") зобов`язує суд визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти встановлені під час розгляду справи, застосувавши положення які дійсно регулюють відповідні правовідносини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладене, проаналізувавши, дослідивши наявні в матеріалах справи та додані докази, заслухавши пояснення представників сторін, оцінюючи їх в сукупності господарський суд приходить до висновку про відмову у позові, оскільки позовні вимоги не обгрунтовані та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Судові витрати по справі необхідно покласти на позивача, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відмовою у позові.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2024р.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - yio1988@ukr.net

3 - відповідачу - hkpeltrans@ukr.net