Постанова

від 22.05.2024 по справі 924/1254/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року Справа № 924/1254/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.,

суддя Петухов М.Г.,

суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Авіа - Шина" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.02.2024 (суддя Вибодовський О.Д., повний текст рішення складено 19.02.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Авіа - Шина"

до Хмельницького комунального підприємства "Електротранс"

про стягнення 7295,08 грн матеріальної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.02.2024 у позові відмовлено.

В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги позивача щодо стягнення 7295,08 грн матеріальної шкоди на підтвердження понесення витрат на оплату проїзду його представника для участі в засіданні Комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель є не обґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Суд вказує, що позивачем не було доведено використання автомобільного транспортного засобу (марка, модель державний номер), яким відряджена особа дісталася із м. Дніпра до м.Києва та в зворотному напряму, відсутні документи, що підтверджують реєстрацію транспортного засобу та право керування таким транспортним засобом представником Юрченком І.О., відсутня інформація та документи, що підтверджують середні витрати палива транспортного засобу, відтак наданий розрахунок ціни позову та чеки про вартість пального не підтверджують ні фактичне використання певної кількості палива на вказаний доїзд, ні фактичні фінансові витрати на забезпечення паливом щодо даної поїздки.

Окрім того, зазначає, що наданий позивачем розрахунок за посадочні документи було здійснено у безготівковій формі за допомогою електронного платіжного засобу (ЕПЗ), проте в звітах про використання коштів зазначено, що кошти на відрядження Юрченку І.О. підприємство видало у готівковій формі напередодні поїздки (аванс) на підставі видаткового касового ордеру від 11.05.2023. Дане ставить під сумнів допустимість таких доказів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у позові.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на норми ст. 121 КЗпП, які передбачають гарантії і компенсації при службових відрядженнях, а також на норми п.170.9 ст.170 ПК України, згідно яких, однією з підстав для відшкодування витрат на придбання електронного проїзного /перевізного документа на поїзд є роздрукований на паперовому носії посадковий документ. Також, зазначає що вищевказаним положеннями передбачено, що якщо під час відрядження чи виконання окремих цивільно-правових дій платник податку для проведення розрахунків застосував платіжний інструмент, включаючи корпоративний (бізнесовий) платіжний інструмент або особистий платіжний інструмент, чи його реквізити, вартість витрат засвідчується документом (випискою та/або відомостями з рахунку) в електронній або паперовій формі, що містить визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітований такий платіжний інструмент.

Відтак, вважає, що висновки суду про відмову у задоволенні позову в частині компенсації вартості залізничних квитків є помилковими.

Окрім того, позивач не погоджується з висновками суду в частині відмови компенсації витрат на бензин, оскільки Наказ Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 "Про затвердження Нормативних витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті", на який посилався суд першої інстанції, не має імперативного характеру для підприємства з організаційно-правовим статусом як у позивача.

Таким чином вважає, що надані ним докази засвідчують факт використання позивачем автомобільного транспорту при здійсненні поїздки його представником на засідання Комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у м. Київ.

Відповідно до ст.263 ГПК України відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує про наявність розбіжностей у поданих позивачем доказах, а саме: у звітах про використання коштів, зазначається, що позивач їх отримав у готівковій формі, відповідно до видаткових касових ордерів, водночас, документи, якими підтверджується використання коштів представника позивача містять інформацію про здійснення безготівкового розрахунку. Тому, встановити факт видачі коштів у готівковій формі під звіт представнику позивача та підтвердження ним їх використання не можливо.

Разом з тим, вказує на невідповідність дат у поданих позивачем доказах, що може свідчити про службове підроблення, а саме: кошти під звіт видані представнику - 11.05.2023, наказ про його відрядження - 12.05.2023, а зі звіту від 31.07.2023 вбачається, що представник отримав кошти під звіт 31.05.2023.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2023 в системі публічних закупівель "PROZORRO" було опубліковано оголошення про проведення процедури закупівлі "Код ДК 021:2015 - 34350000-5-Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності", для потреб Хмельницького комунального підприємства "Електротранс" ЄДРПОУ: 03328646, ідентифікатор у системі "PROZORRO": UА-2023-03-20-011662-а.

ТОВ "Торговий Дім "Авіа-Шина", як суб`єкт господарювання, основним видом діяльності якого є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (КВЕД 45.31), що включає в себе продаж гумових пневматичних шин, протекторів та ободних стрічок, прийняло рішення відповідно до оголошення відповідача та взяти участь у зазначених торгах.

За результатами розгляду цінових пропозицій, відповідач ухвалив рішення, оформлене протоколом №107/1 від 28.04.2023, про визнання переможцем процедури ТОВ "ІБК "Гайвей".

Позивач, вважаючи вказане рішення таким, що ухвалене з порушеннями законодавства, яке регулює сферу публічних закупівель та таким, що порушує його права, звернувся до Комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель зі скаргою № 0305/23 від 03.05.2023.

05.05.2023 Комісією прийнято рішення №6009-р/пк-пз про прийняття скарги позивача та призначено її до розгляду на 15.05.2023 о 11:00 год за адресою: вул. Митрополита В. Липківського, 45, кім. 111, м. Київ.

Позивач (фактичне місцезнаходження у м.Дніпро), бажаючи взяти участь у розгляді скарги №0305/23 від 03.05.2023, відрядив представника - заступника директора з юридичних питань ТОВ "Торговий Дім "Авіа-Шина" Юрченка Ігора Олексійовича, з метою прибуття на засідання Комісії у м.Київ до Антимонопольного Комітету України на три календарні дні з 14.05.2023 по 16.05.2023, що підтверджується наказом №1-В від 12.05.2023.

Для здійснення поїздки, було придбано залізничні квитки у м. Київ та у зворотному напрямку у м. Дніпро, а саме:

- посадочний документ №000В455В-БСРВ-РВ58-0001 від 11.05.2023 на потяг із сполученням Дніпро-Головний - Київ-Пасажирський, з датою відправлення 14.05.2023 о 22:15 год та прибуттям 15.05.2023 о 05:54 год, вартість якого склала 711,61 грн;

- посадочний документ №000В455В-7ШВ-РВ93-0001 від 11.05.2023 на потяг із сполученням Київ-Пасажирський - Дніпро-Головний, з датою відправлення 15.05.2023 о 21:14 год та прибуттям 16.05.2023 о 05:08 год, вартість якого склала 655,09 грн.

На проїзд до м.Київ та у зворотньому напрямку було витрачено 1366,70 грн.

Розмір понесених витрат також підтверджується звітом про використання коштів №Ц373 від 18.05.2023, виданих на відрядження.

За результатами розгляду скарги, Комісією, в засіданні якої був особисто присутній представник позивача - Юрченко І.О., що підтверджується наданою копією витягу із протоколу засідання Комісії від 15.05.2023 № 94/ПК.ПЗ, останньою прийнято рішення №6510-р/пк-пз від 15.05.2023, що рішення відповідача про визнання ТОВ "Інженерно-будівельна компанія "Гайвей" переможцем процедури закупівлі прийняте з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі" та Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених Постановою КМУ від 12.10.2022 №1178. Текст рішення Комісії №6510-р/пк-пз від 15.05.2023 опубліковано на офіційному сайті "PROZORRO".

Рішення Комісії № 6510-р/пк-пз від 15.05.2023 відповідач не оскаржував та 18.05.2023 на сайті "PROZORRO" опублікував інформацію про його виконання.

Хмельницьке комунальне підприємство "Електротранс", бажаючи здійснити закупівлю у ТОВ "Інженерно-будівельна компанія "Гайвей", повторно ухвалив рішення про визнання його переможцем процедури закупівлі, яке оформлене протоколом №114/1 від 19.05.2023.

Вважаючи, що зазначене рішення також прийняте з порушеннями Закону України "Про публічні закупівлі", позивач вдруге звернувся до Комісії з відповідною скаргою № 2205/23 від 22.05.2023, яка була нею прийнята, згідно рішення №7178-р/пк-пз від 24.05.2023 та призначена до розгляду на 01.06.2023 о 11:00 год за адресою: вул. Митрополита В. Липківського, 45, кім. 111, м. Київ.

Позивач (фактичне місцезнаходження у м.Дніпро), бажаючи взяти участь у розгляді своєї скарги №2205/23 від 22.05.2023, відрядив представника - заступника директора з юридичних питань ТОВ "Торговий Дім "Авіа-Шина" Юрченка Ігора Олексійовича, з метою прибуття на засідання Комісії у м.Київ до Антимонопольного Комітету України на три календарні дні з 01.06.2023 по 03.06.2023, що підтверджується наказом №4-В від 31.05.2023.

Поїздка була здійснена автомобільним транспортом, в результаті чого використано 59,3л. бензину марки А-95 за ціною 46,99 грн/літр, що в сумі склало 2786,51 грн. Дане підтверджується наданими позивачем копіями фіскальних чеків №7061 від 31.05.2023 та №7297 від 01.06.2023.

Розмір понесених витрат також підтверджується звітом про використання коштів № Ц374 від 02.06.2023., виданих на відрядження.

За результатами розгляду скарги Комісією, в засіданні якої був особисто присутній представник позивача Юрченко І.О., що підтверджується наданою копією витягу із протоколу засідання Комісії від 01.06.2023р. №113/ПК-ПЗ, останньою прийнято рішення №7847-р/пк-пз від 01.06.2023, що рішення відповідача про визнання ТОВ "Інженерно-будівельна компанія "Гайвей" переможцем процедури закупівлі прийняте з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі" та Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених Постановою КМУ від 12.10.2022 №1178. Текст рішення Комісії №7847-р/пк-пз від 01.06.2023 опубліковано на офіційному сайті "PROZORRO".

Рішення Комісії № 7847-р/пк-пз. від 01.06.2023 відповідач не оскаржував та 11.07.2023 року на сайті "PROZORRO" опублікував інформацію про його виконання.

Згідно протоколу №125/1 від 10.07.2023, відповідач прийняв рішення про відміну проведення процедури закупівлі.

Позивач, вважаючи вказане рішення таким, що ухвалене з порушеннями законодавства, та таким, що порушує його права, втретє звернувся зі скаргою до Комісії, яка була нею прийнята, згідно рішення №10946-р/пк-пз від 19.07.2023, та призначена до розгляду на 01.08.2023 о 11:00 год за адресою: вул. Митрополита В. Липківського, 45, кім. 111, м. Київ.

Позивач (фактичне місцезнаходження у м.Дніпро), бажаючи взяти участь у розгляді своєї скарги, відрядив представника - заступника директора з юридичних питань ТОВ "Торговий Дім "Авіа-Шина" Юрченка Ігора Олексійовича, з метою прибуття на засідання Комісії у м.Київ до Антимонопольного Комітету України на один календарний день - 01.08.2023, що підтверджується наказом № 6-В від 31.07.2023.

Поїздка була здійснена автомобільним транспортом, в результаті чого використано 62,85 л. бензину марки А-95 за ціною 49,99 грн/літр, що в сумі склало 3141,87 грн. Дане підтверджується копією фіскального чеку №7904 від 31.07.2023.

Розмір понесених витрат також підтверджується звітом про використання коштів, виданих на відрядження № Ц375 від 02.08.2023.

За результатами розгляду скарги Комісією, в засіданні якої був особисто присутній представник позивача Юрченко І.О., що підтверджується наданою копією витягу із протоколу засідання Комісії від 01.08.2023 №156/ПК-ПЗ, останньою прийнято рішення №11890-р/пк-пз від 01.08.2023, що рішення відповідача про відміну процедури закупівлі, прийняте з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі" та Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених Постановою КМУ від 12.10.2022 №1178. Текст рішення Комісії №11890-р/пк-пз від 01.08.2023 опубліковано на офіційному сайті "PROZORRO".

Рішення Комісії №11890-р/пк-пз від 01.08.2023 відповідач не оскаржував та 09.08.2023 на сайті "PROZORRO" опублікував інформацію про його виконання.

Враховуючи, що за наслідками розгляду трьох скарг позивача, Комісія визнала прийняті відповідачем рішення протиправними та такими, що порушують положення Закону України "Про публічні закупівлі" та Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених Постановою КМУ від 12.10.2022 №1178, ТОВ "Торговий Дім "Авіа-Шина" звернулось до суду для відшкодування завданої йому матеріальної шкоди у вигляді оплати проїзду його представника, який брав особисту участь у засіданні Комісії з розгляду скарг, у загальній сумі 7 295,08 грн.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 15 ЦК України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ч.1,п, 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Згідно п. 12 розділу 2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом №59 від 13.03.1998, у разі використання електронного проїзного/перевізного документа на поїзд підставою для відшкодування витрат на його придбання є роздрукований на паперовому носії посадочний документ (у разі перевезення багажу - роздрукований на паперовому носії перевізний документ; у разі окремого замовлення послуги (зокрема, послуги з користування комплектом постільних речей, резервування місць) - роздрукований на паперовому носії документ на послуги).

Таким чином, суд, вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов`язаних із прибуттям до органу оскарження, повинен виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат. Якщо на підтвердження здійснених стороною витрат подано документи щодо проїзду транспортом загального користування, то такі витрати повинні бути відшкодовані у розмірі вартості квитка, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством. Такі витрати також можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали, з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач, на підтвердження витрат на оплату проїзду свого представника - ОСОБА_1 для участі в засіданнях Комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг у загальній сумі 7 295,08 грн надав наступні докази:

- на підтвердження понесених витрат 15.05.2023: наказ про відрядження представника №1-В від 12.05.2023, звіт про використання коштів № Ц373 від 18.05.2023, посадочний документ №000В455В-DCFB-FВ58-0001 від 11.05.2023, посадочний документ №000В455В-7DВВ-FВ93-0001 від 11.05.2023. Відповідно до звіту про використання коштів № Ц373 від 18.05.2023, представником позивача 11.05.2023 було отримано готівкові кошти в сумі 1500,00 грн на підставі видаткового касового ордеру №1К, залишок коштів в сумі 133,30 грн повернуто на підставі касового ордеру №2К від 18.05.2023;

- на підтвердження понесених витрат 01.06.2023 - наказ про відрядження представника №4-В від 31.05.2023, звіт про використання коштів №ЦЗ74 від 02.06.2023, фіскальний чек №7061 від 31.05.2023, фіскальний чек №7297 від 01.06.2023. Відповідно до звіту про використання коштів №ЦЗ74 від 02.06.2023 представником позивача 31.05.2023 було отримано готівкові кошти в сумі 3000,00 грн на підставі видаткового касового ордеру №3К, залишок коштів в сумі 213,49 грн повернуто на підставі касового ордеру №4К від 02.06.2023;

- на підтвердження понесених витрат 01.08.2023 - наказ про відрядження представника №6-В від 31.07.2023, звіт про використання коштів №ЦЗ75 від 02.08.2023, фіскальний чек №7904 від 31.07.2023. Відповідно до звіту про використання коштів №ЦЗ75 від 02.08.2023, представником позивача 31.07.2023 було отримано готівкові кошти в сумі 3 200,00 грн на підставі видаткового касового ордеру №5К, залишок коштів в сумі 58,13 грн повернуто на підставі касового ордеру № 6К від 02.08.2023.

З останніх вбачається, що поїздки представником позивача здійснювались як залізничним так і автомобільним транспортом.

Аналізуючи докази понесених витрат на оплату проїзду представником позивача 15.05.2023 за допомогою залізничного транспорту, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до звіту про використання коштів від №373Ц від 18.05.2023, позивач, згідно касового ордера №1 К від 11.05.2023 видав своєму представнику - ОСОБА_1 готівкові кошти у розмірі 1500,00 грн.

У подальшому, задля забезпечення особистої участі ОСОБА_1 на засіданні Комісії з розгляду скарг, було придбано електронні посадочні документи №000В455В-DCFB-FВ58-0001 від 11.05.2023 та №000В455В-7DВВ-FВ93-0001 від 11.05.2023.

Пунктом 9 "Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом" затвердженого Постановою КМУ №252 від 19.03.2023 передбачено, що документом на право проїзду залізничним транспортом є проїзний документ, який оформлюється на відповідному бланку або в електронному вигляді, форма та зразки яких затверджуються Мінінфраструктури в установленому законодавством порядку.

Відповідно до Порядку, оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №331/137 від 30.05.2013, електронний проїзний (перевізний) документ - електронний документ, сформований відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" за допомогою ПАК ЕПД ПП, який є договором на перевезення пасажира (багажу).

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

Як вбачається з Договору публічної оферти про надання послуг оформлення проїзних/перевізних документів у пасажирських перевезеннях через сайт АТ "Укрзалізниця", який опублікований на офіційному веб-сайті АТ "Укрзалізниця", електронний проїзний/перевізний документ (ЕПД) - електронний документ, сформований за результатами успішного оформлення та оплати ЕПД на Веб-сайті, що містить повну інформацію про майбутню поїздку та оформлений багаж (прізвище та ім`я пасажира, станції відправлення/призначення, дату відправлення/прибуття, номер поїзда, вагон, місце та інше) та унікальний номер.

Посадочний документ (візуальна форма електронного проїзного документа) - розрахунковий документ, який одержує замовник за результатами успішного оформлення та оплати електронного проїзного документа на Веб-сайті.

Відтак, оформити та отримати ЕПД можливо лише при оплаті замовлення банківською платіжною карткою міжнародних платіжних систем.

Згідно ст. 633, 641 ЦК України, умови вищевказаного договору є однакові для всіх споживачів і їх беззастережне прийняття (оплата будь-яким способом відповідно до ч.2 ст. 642 ЦК України) вважається акцептом даного Договору між замовником і виконавцем та засвідчує факт його укладанння.

З інформації, що міститься у звіті про використання коштів №Ц373 від 18.05.2023 вбачається, що кошти на відрядження представника ОСОБА_1 позивач видав у готівковій формі, на підставі видаткового касового ордеру №1К від 11.05.2023.

Однак, враховуючи, здійснення купівлі посадочних документів №000В455В-DCFB-FВ58-0001 від 11.05.2023 та №000В455В-7DВВ-FВ93-0001 від 11.05.2023 у безготівковій формі, суд позбавлений можливості встановити з їх змісту особу платника, що свідчить про недоведеність використання саме ОСОБА_1 виданих останньому готівкових коштів.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесених ним витрат на оплату проїзду залізничним транспортом.

Щодо заявлених до відшкодування витрат на оплату проїзду автомобільним транспортом, апеляційний суд зазначає, що накази про відрядження не містять вказівки про використання службового чи приватного автомобільного транспорту.

Окрім того, позивачем не доведено використання певної марки транспортного засобу, що унеможливлює встановлення нормативно визачених середніх витрат палива такого транспортного засобу.

Колегія суддів зазначає, що в поданих позивачем фіскальних чеках відсутня будь-яка інформація про транспортний засіб, заправку якого було здійснено та відсутня інформація про особу, яка здійснювала розрахунок.

Відтак, встановити ким саме було здійснено вищевказані витрати - безпосередньо ТОВ "Торговий Дім "Авіа-Шина", його представником ОСОБА_1 чи будь-якою іншою особою є неможливим.

Разом з тим, розрахунок за вартість пального, згідно вищевказаних фіскальних чеків, здійснювалась у безготівковій формі за допомогою електронного платіжного засобу, однак згідно звітів використання коштів, останні, на відрядження представнику ОСОБА_1 , видавались позивачем у готівковій формі.

Таким чином, враховуючи, що надані позивачем фіскальні чеки не підтверджують фактичне використання певної кількості палива на вказаний доїзд, а також фактичні фінансові витрати на забезпечення паливом, щодо даної поїздки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що останні не є належними доказами.

Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що Законом України "Про публічні закупівлі" передбачено право, зокрема і суб`єкта оскарження, брати участь у розгляді скарги шляхом застосування телекомунікаційних систем в інтерактивному режимі реального часу. Відтак, позивач міг скористатись даним правом, задля уникнення можливих понесених ним додаткових витрат.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Відповідно до ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.02.2024 у справі №924/1254/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Авіа-Шина" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.