Постанова

від 15.02.2024 по справі 904/7413/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 904/7413/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

скаржника - Міщанин Є.В.,

боржника - не з`явився,

арбітражного керуючого - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 (колегія суддів у складі: Чередко А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Мороз В.Ф.)

та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 (суддя Мартинюк С.В.)

у справі №904/7413/21

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Лященко С.С.

3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2022 визнано ОСОБА_2 кредитором фізичної особи ОСОБА_1 на суму 10000,00 грн (заборгованість) - 2 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 4540,00 грн (судовий збір) - позачергове задоволення вимог кредиторів; визнано Акціонерне товариство "Альфа-Банк" кредитором фізичної особи ОСОБА_1 на суму 87533,84 грн (заборгованість) - 2 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 4540,00 грн (судовий збір) - позачергове задоволення вимог кредиторів; визнано Акціонерне товариство "Укрсиббанк" (далі - АТ "Укрсиббанк") кредитором фізичної особи ОСОБА_1 на суму 6013724,42 грн (заборгованість) - 2 черга задоволення вимог кредиторів, 85231,68 грн (пеня) - 3 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 4540, 00 грн (судовий збір) - позачергове задоволення вимог кредиторів.

4. Керуючим реструктуризацією неодноразово скликалися збори кредиторів боржника для розгляду та схвалення плану реструктуризації боргів боржника, втім кредиторами цього плану схвалено не було.

Стислий виклад постанови суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Лященко С.С.; визнано фізичну особу ОСОБА_1 банкрутом; введено щодо фізичної особи ОСОБА_1 процедуру погашення боргів; призначено керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Макаренка Володимира Анатолійовича.

6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 залишено без змін.

7. Приймаючи судові рішення, господарські суди виходили з того, що матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, однак строк встановлений КУзПБ для його схвалення, сплив, а підстави для закриття провадження у справі, передбачені п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ відсутні, тому господарські суди дійшли висновку про наявність правових підстав для припинення процедури реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , припинення повноважень керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 , визнання банкрутом фізичної особи ОСОБА_1 , введення процедури погашення боргів боржника та призначення керуючим реалізацією майна банкрута фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Макаренка В.А.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

8. АТ "Укрсиббанк" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023, а справу №904/7413/21 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

9. Скаржник у касаційній скарзі зазначає підстави касаційного оскарження, які передбачені пунктами 1, 4 ч. 2 ст. 287, п. 1 ч. 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

10. Так, скаржник вказує на те, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.08.2021 у справі №925/473/20, від 16.12.2021 у справі №910/8306/20 про застосування ст.ст. 116, 123, 124, 126, 130 КУзПБ щодо оцінки та врахування судом мети і завдань процедури реструктуризації боргів та оцінки плану на предмет фіктивності, формальності (зазначення мізерних розмірів сум погашення, намагання боржника імітувати виконання завдань і цілей процедури реструктуризації боргів, при цьому маючи єдину мету - списати борги, явного наміру спонукати кредиторів відхили запропонований план реструктуризації та створити формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів де отримати можливість повного списання своєї заборгованості та ін.) та виконуваності плану реструктуризації, та відповідності плану реструктуризації вимогам ст. 124 КУзПБ; а також висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20 щодо оцінки доказів та з`ясування судом причини недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів, з`ясування підстав для закриття провадження у справі в порядку судового контролю.

11. Також скаржник вважає, що господарські суди порушили норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 89, 236 ГПК України.

12. На думку скаржника, план реструктуризації суперечить вимогам КУзПБ та не схвалений кредиторами боржника, а господарські суди не оцінили, чи міг поданий план бути затверджений судом взагалі, в контексті того, що його умови суперечать положенням ст. 124 КУзПБ та він не може бути затверджений з огляду на приписи п. 2 ч. 8 ст. 126 КУзПБ.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

13. Відзиви інших учасників до Верховного Суду не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

14. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про припинення процедури реструктуризації боргів фізичної особи, визнання боржника банкрутом та введення щодо фізичної особи процедури погашення боргів.

15. З урахуванням встановлених ст. 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги.

16. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ (тут і далі в редакції на дату спірних правовідносин) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

17. Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, визначено Книгою четвертою КУзПБ.

18. За ч. 2 ст. 6 КУзПБ щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

19. Реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (ст. 1 КУзПБ).

20. Погашення боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 1 КУзПБ).

21. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

22. Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, передбачено Книгою четвертою КУзПБ. Зокрема, розділом ІІІ Книги четвертої КУзПБ врегульовано реструктуризацію боргів боржника - фізичної особи.

23. Згідно з положеннями КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та має строковий характер.

24. Так, в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, про: введення процедури реструктуризації боргів боржника; строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (ч. 5 ст. 119 КУзПБ).

25. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 2 ст. 122 КУзПБ).

26. Загальні вимоги щодо плану реструктуризації боргів боржника встановлено у ст. 124 КУзПБ, виконання їх є необхідним при розробленні проекту плану реструктуризації, адже це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливість прийняти рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.

27. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов`язкових періодичних зобов`язань (виплата аліментів тощо).

28. План реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов`язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов`язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо) (ч. 3 ст. 124 КУзПБ).

29. Розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність віднесено до основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (ч. 2, ч. 3 ст. 123 КУзПБ).

30. Порядок затвердження плану реструктуризації боргів боржника закріплений у ст. 126 КУзПБ, яка передбачає подання керуючим реструктуризацією відповідної заяви протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів, розгляд такої заяви господарським судом протягом 10 днів з для її отримання із заслуховуванням кожного присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану реструктуризації боргів.

31. Господарський суд зобов`язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником. Утім частиною 8 вказаної статті передбачені підстави для постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність. У разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржник, збори кредиторів мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 10 ст. 126 КУзПБ).

32. Водночас якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 11 ст. 126 КУзПБ).

33. Окрім загальних підстав закриття провадження у справі про банкрутство, встановлених ч. 1 ст. 90 КУзПБ (з урахуванням ст. 113 КУзПБ тією мірою, якою вони можуть стосуватися боржника - фізичної особи), відповідно до ч. 7 ст. 123 КУзПБ суд також приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: 1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї; 2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами; 3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

34. Частиною 1 ст. 130 КУзПБ передбачено, що господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

35. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема викладеною в постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 (на яку посилається скаржник), процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

36. Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

37. За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах ст.ст. 3 та 13 ЦК України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України).

38. До боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

39. Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (ч. 4 ст. 116, ч. 7 ст. 126 КУзПБ);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (ст. 125 КУзПБ);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (ч. 1 ст. 128 КУзПБ).

40. КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:

- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (пункти 3, 4 ч. 4 ст. 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених ч. 7 ст. 123 КУзПБ;

- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 ч. 7 ст. 123 КУзПБ);

- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з ч. 3 ст. 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 ч. 8 ст. 126 КУзПБ);

- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (ч. 11 ст. 126 КУзПБ).

41. Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

42. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

43. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 звернув увагу на те, що конструкція ч. 7 ст. 123 КУзПБ побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом. До того ж розширене коло ініціаторів застосування вказаної норми та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

44. Враховуючи призначення зазначеної норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, Верховний Суд наголосив на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за ч. 7 ст. 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

45. Щодо застосування ч. 11 ст. 126 КУзПБ у постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі №925/473/20 (на яку посилається скаржник) викладена правова позиція, що також підтримана судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, за змістом якої суд може прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, лише за умови добросовісного виконання боржником своїх обов`язків та якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника (ч. 1 ст. 130 КУзПБ). Суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

46. У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених ст.ст. 123, 126, 128 КУзПБ. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

47. Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

48. Також Верховний Суд у зазначеній постанові зауважив, що приписи ч. 11 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а ч. 1 ст. 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

49. Як вбачається з встановлених судами обставин, провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відкрито 13.09.2021, однак станом на момент ухвалення постанови суду першої інстанції від 07.03.2023 господарському суду не було подано погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника.

50. Наведене свідчить про наявність у господарського суду передумов для застосування положень ч. 11 ст. 126 КУзПБ, тобто відкриття процедури погашення боргів або закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , зважаючи на причини недостягнення мети процедури реструктуризації боргів, зокрема, враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

51. У цій справі господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що план реструктуризації боргів ОСОБА_1 , який долучено до матеріалів справи, містить порядок, розмір та джерела погашення боргів боржника, виходячи з наявних активів та доходу останнього, тому відмова кредиторів у його схваленні не може вважатися обґрунтованою. Враховуючи, що зборами кредиторів всупереч ч. 1 ст. 130 КУзПБ протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника, зважаючи на дискрецію господарського суду при вирішенні питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для припинення процедури реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 та перехід до наступної судової процедури - погашення боргів боржника.

52. Верховний Суд зауважує, що неприйняття зборами кредиторів рішення про схвалення або відмову у схваленні наявного у матеріалах справи плану реструктуризації боргів боржника жодним чином не може свідчити про неналежну реалізацію кредиторами своїх правомочностей та/або їх недобросовісну поведінку, оскільки цим обставинами має надаватися відповідна оцінка з урахуванням усієї сукупності обставин справи про неплатоспроможність фізичної особи та з урахуванням змісту поданого плану реструктуризації боргів.

53. В даному випадку господарський суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

54. За змістом постанови про визнання боржника банкрутом (яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції), місцевий господарський суд при її ухваленні не перевірив причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації, обмежившись посиланням на відсутність у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів, неспроможність боржника самостійно відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування процедури погашення боргів.

55. Верховний Суд вважає, що господарські суди, перш ніж перейти до процедури погашення боргів боржника, мали надати оцінку не лише діям кредиторів щодо незатвердження плану реструктуризації боргів протягом тривалого часу, а й надати оцінку діям боржника щодо сумлінного виконання ним своїх обов`язків боржника, зокрема щодо подання ним виконуваного плану реструктуризації боргів, який би врахував й інтереси кредиторів, з`ясувати, чи відображені у плані реструктуризації усі відомості, що передбачені ст. 124 КУзПБ, та встановити, чи є поведінка боржника добросовісною.

56. Отже, Верховний Суд вважає, що доводи скаржника про неврахування господарськими судами правових позицій, викладених Верховним Судом у постановах від 25.08.2021 у справі №925/473/20, від 16.12.2021 у справі №910/8306/20, від 26.05.2022 у справі №903/806/20 знайшли своє підтвердження.

57. Верховний Суд враховує, що ОСОБА_1 , звертаючись із заявою про відкриття щодо неї провадження у справі про неплатоспроможність, вказує, що нею не здійснювалися будь-які платежі з дати надання кредитних коштів, оскільки замість неї ці кошти отримала інша особа - ОСОБА_3 , що підтверджується постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по кримінальній справі №0418/752/2012 від 09.02.2012.

58. Водночас оскаржувані судові рішення не містять оцінки умов кредитних договорів, укладених з АТ "Альфа-Банк" (на даний час АТ "Сенс Банк"), яке є правонаступником АТ "Укрсоцбанк", та АТ "Укрсиббанк", зокрема на які цілі надавалися кредитні кошти боржнику. Також господарські суди всупереч ст. 86 ГПК України не надали оцінки доводам боржника про те, що замість неї ці кошти отримала інша особа, що підтверджується постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по кримінальній справі №0418/752/2012 від 09.02.2012. У цьому зв`язку господарські суди мали надати оцінку обставинам, встановленим постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.02.2012 по справі №0418/752/2012, на яку боржник та керуючий реструктуризацією посилаються як на підставу для звільнення боржника від боргів.

59. Слід окремо відмітити, що відмова у схвалені плану за позицією кредиторів, зокрема AT "Укрсиббанк" обґрунтована, в тому числі, невідповідністю плану вимогам КУзПБ. AT "Укрсиббанк" зауважувало, що в даному випадку процедура реструктуризації боргів боржника мала б передбачати додаткові заходи, направлені на відновлення платоспроможності. Проте, таких обов`язків боржник для себе не передбачав, оскільки на весь строк реструктуризації боржник констатував, що протягом 5 років боржник не має наміру змінювати своє майнове становище та отримати додаткові доходи для покращення свого фінансового становища. Банк вказував, що матеріали справи не містять жодних доказів щодо вжиття боржником заходів стосовно покращення свого фінансового стану, та щодо намірів, спрямованих на погашення заборгованості перед кредиторами, позаяк боржник працездатного віку, не позбавлений права на зайняття господарською/підприємницькою діяльністю, не позбавлений права на працевлаштування.

60. Запереченням AT "Укрсиббанк" проти схвалення плану реструктуризації господарські суди першої та апеляційної інстанцій оцінки не надали як і не оцінили умови плану реструктуризації як елементу дій боржника в аспекті добросовісності поведінки боржника в цій частині та реальності плану реструктуризації.

61. Враховуючи, що господарські суди не надали оцінки умовам та змісту плану реструктуризації, залишилися не вирішеними причини недосягнення мети реструктуризації та чи пов`язані такі причини з діями боржника у вигляді відсутності реального наміру здійснювати виконання зобов`язань перед кредитором згідно з наданим планом реструктуризації.

62. Вказане безперечно не повинно залишатись поза судовим контролем та свідчить про те, що при вирішення питання переходу до наступної судової процедури суд не надав оцінку діям учасників у справі (кредиторам та боржника).

63. Верховний Суд зазначає, що згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

64. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

65. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

66. У пунктах 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

67. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

68. ЄСПЛ під час розгляду справ неодноразово звертав увагу, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (див. mutatis mutandis - 'з урахуванням відповідних відмінностей' рішення ЄСПЛ від 22.06.2006 у справі "Miholapa v. Latvia" (Михолапа проти Латвії), від 31.05.2007 у справі "Andrejeva v. Latvia" (Андрєєва проти Латвії), від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України").

69. Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою справу, зокрема докази, в умовах, які не ставлять її в суттєво невигідне становище у порівнянні з опонентом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 03.05.2016 у справі "Летінчич проти Хорватії" (Letincic v. Croatia)).

70. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду (постанови Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №757/28231/13-ц, від 06.07.2022 у справі №910/6210/20).

71. Проте, господарські суди попередніх інстанції наведеного не врахували та в межах наявних в них повноважень, передбачених ст.ст. 86, 237, 269 ГПК України, на надали будь-якої оцінки доводам AT "Укрсиббанк" щодо необхідності доопрацювання плану реструктуризації з огляду на наявність питань, які необхідно вирішити, зокрема, про те, що згідно з наданим планом зазначалося про відсутність за боржником будь-якого майна та активів, але згідно з наданою декларацією ОСОБА_1 володіє 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Прайм Сервіс", що має враховуватися під час підготовки плану реструктуризації. Банк також зауважив, що в плані реструктуризації є посилання на прожитковий мінімум 4-х дітей, але відповідно до даних декларації ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 є повнолітньою особою. Дані обставини також не враховані при складанні плану реструктуризації.

72. Отже, господарські суди, крім іншого, мали встановити обставини надання боржником повних і достовірних відомостей щодо його майна, доходів та витрат, зокрема й сім`ї боржника, враховуючи, що ОСОБА_1 неодноразово подавала декларації, які містили неточну інформацію, зокрема щодо володіння нею 100% часткою у статутному капіталі ТОВ "Прайм Сервіс" та ін.

73. В цій частині Верховний Суд звертається до висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №916/1941/21 про те, що невстановлення певних обставин арбітражним керуючим не може безумовно свідчити про повноту та достовірність декларацій боржника та не звільняє суд від обов`язку здійснити з власної ініціативи перевірку таких обставин і надати їм юридичну оцінку.

74. Наведене в сукупності вказує на неповне з`ясування господарськими судами фактичних обставин справи, що, в свою чергу, свідчить про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

75. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи та передчасність висновків знайшли своє підтвердження. Водночас відсутність у суду касаційної інстанції процесуальної можливості дослідження доказів та встановлення обставин справи унеможливлюють прийняття Верховним Судом рішення по суті справи, а тому Верховний Суд дійшов висновку про скасування прийнятих у справі постанови суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду із направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

76. За результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

77. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

78. Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 308, ст. 310 ГПК України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а прийняті у справі постанова апеляційного господарського суду та постанова господарського суду - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

79. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 у справі №904/7413/21 скасувати.

3. Справу №904/7413/21 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді В. Білоус

В. Пєсков