Постанова

від 14.02.2024 по справі 910/8948/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/8948/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Краснов Є. В., Могил С. К.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 (колегія суддів: Коробенко Г. П. - головуючий, Козир Т. П., Кравчук Г. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 (суддя Паламар П. І.)

за позовом Фонду державного майна України

до Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Олівер-Буд»

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «СітіБудСервіс»

про скасування наказу

за участю: позивача: Федорчук С. В. (самопредставництво); відповідача: Шевчук-Мельниченко О. П. (самопредставництво); третьої особи 2,3: Іванов О. В. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Фонд державного майна України звернувся з позовом до суду до Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у м.Києві від 31.10.2014 № 21/0/13-14 "Про зміну цільового призначення земельних ділянок та затвердження документації із землеустрою».

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним наказом незаконно відчужено земельну ділянку, без згоди землекористувача та уповноваженого органу управління майном, тому позов підлягає задоволенню. Крім того, позивач вказував на те, що строк позовної давності не пропущений, оскільки про спірний наказ позивач довідався з листа від 03.07.2020 № 388/1.01-13 Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (далі - третя особа-1).

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023, в позові відмовлено повністю.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що позивач на момент прийняття спірного наказу не був наділений повноваженнями на управління державним майном третьої особи-1, оскільки уповноваженим органом було Міністерство аграрної політики та продовольства України; позивач не наділений правом звертатися до суду за захистом прав та інтересів третьої особи-1 поза відносинами представництва; спірний наказ виданий уповноваженим органом та проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок погоджено у встановленому чинним законодавством порядку, що виключає правові підстави для задоволення позову.

2.3. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів припинення у третьої особи-1 права постійного користування земельною ділянкою.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник послався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 75 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в поєднанні із частиною дев`ятою статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та суди встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.

3.3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Олівер-Буд», Товариство з обмеженою відповідальністю «СітіБудСервіс» та відповідач у відзивах на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначили про безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просять залишити без змін оскаржувані судові рішення.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 25.08.1998 на підставі рішення Київської міської державної адміністрації № 891 від 21.04.1998 Державному підприємству "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" було надано право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 50,4525 га на масиві № 3 відділення "Центральне" у м. Києві та видано державний акт на право постійного користування землею.

4.2 Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, станом на жовтень 2014 року за Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на праві постійного користування перебували земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:85:227:0300 та 8000000000:85:227:0303 (відповідно загальними площами 7,9883 га та 3,3865 га на масиві № 3 відділення "Центральне" у м. Києві), 8000000000:91:066:0096 (загальною площею 44,0615 га по проспекту Правди навпроти перетину з проспекту Василя Порика у м. Києві), цільове призначення - для ведення сільськогосподарської діяльності.

4.3 31.10.2014 Головним управлінням Держземагентства у м. Києві видано наказ № 21/0/13-14 "Про зміну цільового призначення земельних ділянок та затвердження документації із землеустрою", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок (загальною площею 44,0615 га по проспекту Правди навпроти перетину з проспекту Василя Порика у м. Києві, кадастровий номер 8000000000:91:066:0096 та 7,9883 га на масиві № 3 відділення "Центральне" у м. Києві, кадастровий номер 8000000000:85:227:0300), які знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", змінено цільове призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, на землі житлової та громадської забудови для здійснення комплексного будівництва житлової та громадської забудови з об`єктами побутового призначення, інженерно-транспортною інфраструктурою та створенням озеленених територій загального користування.

4.4 20.12.2019 на підставі акта приймання-передачі, який затверджено головою Фонду державного майна України, цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства передано до сфери управління Фонду державного майна України.

4.5 Крім того встановлено, що відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

4.6 Причиною виникнення спору у справі, яка розглядається стало те, що позивач вважав, що відповідач прийняв оспорюваний наказ, яким фактично припинив ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» право постійного користування землею.

4.7 Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.8 Позивач у касаційній скарзі як на виключний випадок касаційного оскарження посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 5 статті 75 ГК України в поєднанні із частиною 9 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності».

4.9 Частина п`ята статті 75 ГК України, у редакції чинній на момент прийняття спірного наказу, визначала, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об`єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами. Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

4.10 В той же час за приписами частини першої статті 4 ГК України, у тій же редакції, визначено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, земельні відносини.

4.11 Оскільки, як вбачається із доводів позивача, у спірних правовідносинах, як вважає позивач, незаконно відчужено земельну ділянку і судами вирішувався спір щодо того, чи мало місце незаконне відчуження земельної ділянки, стаття 75 ГК України не регулює спірні правовідносини, а тому в цій частині доводи, викладені у касаційній скарзі, не можуть бути правовою підставою для скасування судових рішень.

4.12 Частиною дев`ятою статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», у редакції чинній на момент прийняття спірного наказу, передбачено, що нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

4.13 Апеляційний суд залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, вказав, що позивач не подав суду доказів відчуження земельної ділянки, тому колегія суддів вважає, що правові підстави для застосування положень вищевказаного закону у спірних правовідносинах відсутні.

4.14 Таким чином, зважаючи на встановлені судами обставини справи, враховуючи, що касаційним судом не було встановлено порушень судами законодавства, колегія суддів не вбачає підстав для викладення відповідного правового висновку щодо вказаних положень.

4.15 Крім того, у касаційній скарзі заявник як виключний випадок касаційного оскарження зазначає те, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.

4.16 За змістом пункту 4 частини 2 статті 287 та пункту 4 частини 3 статті 310 ГПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

4.17 Як вже зазначалося, за висновками суду апеляційної інстанції правовою підставою для відмови у позові визначено те, що позивач не подав доказів про відчуження земельної ділянки.

4.18 Отже, правовою підставою для відмови у позові є не прийняття судового рішення на підставі недопустимих доказів, а не подання доказів про відчуження земельної ділянки.

4.19 За вказаних обставин оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не містять правових підстав для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувану постанову належить залишити без змін.

4.20 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати з касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 910/8948/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

С. К. Могил