Окрема думка

від 16.01.2024 по справі 914/2848/22

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Мартєва С. Ю.

16 січня 2024 року

м. Київ

Справа № 914/2848/22

Провадження № 14-66гс23

за касаційною скаргою Приватного підприємства фірма «Курорт-Сервіс» на рішення Господарського суду Львівської області від 28 березня 2023 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26 червня 2023 рокуу справі за позовом Східницької селищної ради до Приватного підприємства фірма «Курорт-сервіс» про визнання укладеною додаткової угоди від 02 вересня 2022 року до договору оренди землі від 06 вересня 2004 року № 04.04.439.00669.

Відповідно до змісту частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку; про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні.

І. Обставини справи

1. Східницька селищна рада (далі - Східницька сільрада) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства фірма «Курорт-сервіс» (далі - ПП «Курорт-сервіс») про визнання укладеною додаткової угоди від 02 вересня 2022 року до договору оренди землі від 06 вересня 2004 № 04.04.439.00669.

2. Позов мотивувала тим, що рішенням від 08 грудня 2021 року № 563 затвердила нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати.

3. Рішенням від 13 березня 2023 року Господарський суд Львівської області задовольнив позов частково. Визнав укладеною за рішенням суду додаткову угоду від 01 лютого 2023 року до договору оренди землі від 06 вересня 2004 року № 04.04.439.00669.

4. Постановою від 26 червня 2023 року Західний апеляційний господарський суд змінив рішення суду першої інстанції в частині дати, з якої суд визнав укладеною додаткову угоду.

Мотивував рішення тим, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 921/530/18, якщо права та обов`язки сторін змінюються внаслідок внесення змін до договору судовим рішенням, то відповідне зобов`язання змінюється з моменту набрання таким рішенням законної сили.

5. Суд апеляційної інстанції визнав укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 06 вересня 2004 року № 04.04.439.00669 з моменту набрання рішенням Господарського суду Львівської області від 28 березня 2023 року у справі № 914/2848/22 законної сили. У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

6. 20 липня 2023 року ПП «Курорт-сервіс» подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 28 березня 2023 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26 червня 2023 року та просило скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

7. Ухвалою від 12 вересня 2023 року колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відкрила касаційне провадження.

8. Ухвалою від 04 жовтня 2023 року колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

9. Ухвалою від 16 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла і призначила до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 11 год. 00 хв. 21 лютого 2024 року.

10. Мотивувала ухвалу тим, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не погодився із висновком викладеним Великою Палатою Верховного Суду у справі № 635/4233/19 про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки може встановлюватися договором, та про необхідність внесення змін до договору оренди у зв`язку зі зміною розміру нормативно-грошової оцінки землі.

11. Нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

12. Тобто, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суд вважав, що положення договору, у яких зазначено розмір нормативно-грошової оцінки (та відповідно й розмір орендної плати, розрахованої на підставі цієї оцінки), носять довідковий характер і містять лише інформацію, якою була нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору. Цей пункт договору не впливає на подальші зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, які відбуваються у порядку, встановленому законом.

13. Виходив з того, що внесення змін до договору в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки не спричиняє виникнення, зміну або припинення прав сторін за договором. Отже, задоволення позовної вимоги про внесення таких змін до договору не призведе до захисту прав чи інтересів позивача; тож така позовна вимога не відповідає критеріям належного (ефективного) способу захисту прав.

14. Задоволення судом (зокрема, часткове) позовної вимоги про внесення змін до договору в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки здатне створити хибне уявлення про зміст прав та обов`язків сторін до набрання судовим рішенням законної сили.

15. Адже якщо договір змінив суд, то згідно із частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України відповідне договірне зобов`язання змінюється з моменту набрання рішенням суду законної сили (див. пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 921/530/18).

16. Підставою передачі справи Касаційним господарським судом у складі Верховного Суд є непогодження із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка призводить до невизначеності у питанні, з якого моменту слід стягувати орендну плату, розраховану за новою нормативною грошовою оцінкою, а також у правовій природі сум, які нараховуються орендодавцями у проміжку часу між зміною нормативної грошової оцінки та внесенням змін до договору оренди, щодо відмови у стягненні орендної плати, розрахованої на підставі зміненої нормативної грошової оцінки, спричиняє можливість зловживання орендарем своїми правами шляхом створення штучних спорів про внесення змін до договору оренди.

17. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суд зауважив, що зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка відбувається внаслідок дій відповідної місцевої ради як суб`єкта владних повноважень у цивільних відносинах, у тому числі за участю такої ради як суб`єкта цивільного права, слід розглядати як подію, від якої залежить настання відкладальної умови.

18. У разі зміни нормативної грошової оцінки автоматично в силу договору змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. Із цього випливає, що належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем.

19. При цьому несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з дня набрання чинності рішенням ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

20. Касаційного господарський суд у складі Верховного Суду звернув увагу, що у випадку ухилення орендаря від внесення змін до договору оренди у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки орендодавці земель державної та комунальної форми власності змушені звертатись із позовами про стягнення безпідставно збережених коштів і, як слідує з аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень, такі позови є множинними. Це вочевидь свідчить про недосконалість підходу, за яким внесення змін до договору оренди є обов`язковим.

21. Отже, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважав за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19.

ІІ. Зміст окремої думки

8. З ухвалою Великої Палати Верховного Судупро прийняття до розгляду цієї справи не погоджуюсь.

9. Вважаю, що оскільки у справі № 635/4233/19 умови договору різняться із договором у цій справі, то фактичні обставини і спірні правовідносини у цих справах не є подібними.

У справі № 635/4233/19, від висновку якої Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду має намір відступити, договір передбачає, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 48 309,76 грн.

Пунктами 9, 10, 11, 12, 33 договору встановлюють, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок селищної ради в розмірі 5 % від грошової оцінки земельної ділянки, у сумі 2 415, 49 грн на рік.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, затвердженим Кабінетом Міністрів України, нормами, що заповнюються під час укладання або зміни договору оренди чи продовження його дії.

Орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 1/12 частини річної орендної плати. Протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується в судовому порядку.

Додатками до договору оренди землі від 25 грудня 2007 року є схема розташування земельної ділянки, план встановлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 6325158200:00:006:0049, акт обміру та погодження меж земельної ділянки, розрахунок розміру орендної плати, акт приймання-передачі земельної ділянки.

У справі № 914/2848/22, умовами укладеного договору передбачено:

нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 300 000 грн (15 грн за 1 кв. м);

- орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 3 грн за 1 кв. м або 60 000 грн за рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції;

- орендна плата вноситься в такі строки: щомісячно до 15 числа наступного місяця за попередній місяць, рівними долями річної суми орендної плати, тобто 5 000 грн на місяць;

- розмір орендної плати переглядається один раз в рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; - в інших випадках, передбачених законом.

Тобто на відміну від договору оренди земельної ділянки у справі № 914/2848/22 орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 3 грн за 1 кв. м або 60 000 грн за рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції), а у справі № 635/4233/19 від висновку якого хоче відступити Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду чітко визначено обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку, а саме 5 % від грошової оцінки земельної ділянки, у сумі 2 4415,76 грн.

Отже, з урахуванням наведеного вважаю, що відсутні підстави, передбачені частиною четвертої статті 302 ГПК України, для прийняття цієї справи до свого розгляду, оскільки висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду, на яку посилається Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, не є такими, що прийнятий у подібних правовідносинах.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. У його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»). Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви міста Люпені та інші проти Румунії» (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), № 76943/11, § 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року у справі «С.В. проти Сполученого Королівства» (S.W. v. the United Kingdom),№ 20166/92, § 36).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», № 20372/11, § 65; від 21 жовтня 2013 року у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії» (Del Rio Prada v. Spain), № 42750/09, § 93).

Згідно із частиною шостою статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Підсумовуючи викладене, вважаю, що мотиви, викладені в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року, не містять достатніх підстав для прийняття справи на розгляд Великою Палатою Верховного Суду, а її слід було повернути на розгляд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Суддя: С. Ю. Мартєв