Постанова

від 15.02.2024 по справі 295/13930/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/13930/21 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т.А.

Категорія 23 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Шевчук А.М.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 295/13930/21за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліська технічна компанія», Житомирської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим, усунення перешкод у користуванні майном, встановлення порядку користування земельною ділянкою

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліська технічна компанія» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 березня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Воробйової Т.А. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом, в якому просив та просив:

- визнати припиненим договір оренди земельної ділянки, укладений 03.12.2004 між Житомирською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліська технічна компанія» в частині права користування тією частиною земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:05:002:0002, загальною площею 0,5047 га, на якій розміщене нежиле приміщення, позначене на плані літ. «А», загальною площею 502,8 кв.м., а саме приміщення гаражу-столярки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та частиною ділянки, яка необхідна для його обслуговування, площею 0,1611 га;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Поліська технічна компанія» (10014, м. Житомир, вул. Театральна, будинок 9/5, квартира 27, код ЄДРПОУ 31600106), його підрядникам, орендарям або виконавцям робіт, чинити будь-які перешкоди проходу фізичних осіб, проїзду легкових та вантажних автомобілів до нежилого приміщення, позначеного на плані літ. «А», загальною площею 502,8 кв.м., а саме приміщення гаражу- столярки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, розміщене на земельній ділянці, кадастровий номер 1810136300:05:002:0002, загальною площею 0,5047 га;

- встановити порядок використання земельної ділянки, кадастровий номер 1810136300:05:002:0002, загальною площею 0,5047 га, відповідно до умов проекту угоди про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою, шляхом залишення у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліська технічна компанія» частини земельної ділянки площею 0,3415 га та передачу у фактичне користування ОСОБА_1 частини земельної ділянки площею 0,1611 га.

В обґрунтування позову зазначено, що 28.09.2021 позивач набув право власності на приміщення гаражу-столярки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, проте через дії директора власника сусідньої будівлі, а саме директора ТОВ «Поліська технічна компанія» ОСОБА_3 він позбавлений можливості дістатись до свого приміщення. Такі дії пов`язані із правом користування земельною ділянкою, на якій розміщені його (позивача) та ТОВ «Поліська технічна компанія» будівлі.

Позивач вказує, що 03.12.2004 між ТОВ «Поліська технічна компанія» та Житомирською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1810136300:05:002:0002, загальною площею 0.5047 га, в тому числі на частину земельної ділянки під належним позивачу приміщенням. Державна реєстрація договору оренди була здійснена 14.01.2011.

На момент укладення спірного договору оренди земельної ділянки, приміщення гаражу-столярки не належало ТОВ «Поліська технічна компанія», тобто товариство не було власником всіх приміщень, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 1810136300:05:002:0002 загальною площею 0,5047 га, проте при укладанні договору оренди земельної ділянки відповідачами це не бралось до уваги.

Раніше приміщенням гаражу-столярки володів ОСОБА_2 , який набув право власності на цю нерухомість на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 28.07.2005.

ОСОБА_2 29.03.2016 звернувся до Житомирської міської ради із заявою щодо оформлення права оренди земельної ділянки під приміщенням, яке йому належить на праві приватної власності, та частини земельної ділянки необхідної для обслуговування та 30.07.2020 рішенням №1975 Житомирська міська рада надала йому згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

17.11.2020 ОСОБА_2 подав Житомирській міській раді заяву про затвердження технічної документації на спірну земельну ділянку та в подальшому направив відповідачам проект угоди про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою для погодження.

У зв`язку з тим, що ТОВ «Поліська технічна компанія» почала забороняти ОСОБА_2 прохід та проїзд автотранспортних засобів до приміщенням гаражу-столярки, він звернувся до Товариства з вимогою припинити чинити перешкоди у користуванні приміщенням та надав два примірника угоди про порядок користування спірною земельною ділянкою, проте відповіді на вимогу чи погоджений примірник угоди не отримав.

За повідомленням Житомирська міська рада від 24.05.2021 спірна земельна ділянка перебуває в оренді у ТОВ «Поліська технічна компанія», відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного 03.12.2004 терміном на 25 років. Позивач вважає, що цей договір є припиненим в частині оренди земельної ділянки, що знаходиться під будівлею, та необхідна для її обслуговування, якою володів ОСОБА_2 , а з 28.09.2021 володіє він на праві приватної власності.

Позивач наводить дії попереднього власника приміщення ОСОБА_2 як доказ реалізації ним ( ОСОБА_2 ) свого права користування спірною земельною ділянкою та визначення умов користування.

Позивач зазначає, що він позбавлений можливості реалізувати своє право оренди спірної частини земельної ділянки, з огляду на відсутність згоди на поділ земельної ділянки ТОВ «Поліська технічна компанія» та погодження порядку використання земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:05:002:0002 загальною площею 0,5047 га.

Вказує, що рішенням Житомирської міської ради від 30.07.2020 за №1975 було надано згоду ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:05:002:0002 в натурі (на місцевості).

Позивач також зазначає, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , сертифікованим інженером-землевпорядником було запропоновано погодити угоду про порядок використання земельної ділянки і розпорядження нею, відповідно до умов якої у користуванні ТОВ «Поліська технічна компанія» залишається частина земельної ділянки 0,3415 га, а у користуванні ФОП ОСОБА_2 частина земельної ділянки площею 0,1611 га. Позивач вважає, що запропонований угодою порядок користування відповідає його законним правам та інтересам, як нового власника приміщення.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21 березня 2023 року позов задоволено частково. Заборонено ТОВ «Поліська технічна компанія», його підрядникам, орендарям або виконавцям робіт, чинити будь-які перешкоди проходу фізичних осіб, проїзду легкових та вантажних автомобілів до нежилого приміщення, позначеного на плані літ. «А», загальною площею 502,8 кв.м., а саме приміщення гаражу-столярки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, розміщене на земельній ділянці, кадастровий номер 1810136300:05:002:0002, загальною площею 0,5047 га.

Встановлено порядок використання земельної ділянки, кадастровий номер 1810136300:05:002:0002, загальною площею 0,5047 га, відповідно до умов проекту угоди про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою, шляхом залишення у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліська технічна компанія» частини земельної ділянки площею 0,3415 га та передачу у фактичне користування ОСОБА_1 частини земельної ділянки площею 0,1611 га.

В решті вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Поліська технічна компанія» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, а рішення суду в частині відмови у задоволенні позову змінити та викласти мотиви відмови в іншій редакції.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу ТОВ «Поліська технічна компанія» вказало, що попередньому власнику нежилого приміщення (приміщення гаражу-столярки 1-І, 1-2,1-3), загальною площею 502,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - ОСОБА_2 , у якого Позивач надалі купив це приміщення, не було виділено у встановленому законом порядку в користування та не було здійснено державну реєстрацію речового права на частину земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:05:002:0002, яка у повному обсязі знаходиться у користуванні Товариства, відтак, до Позивача в силу положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України також не перейшло право користування на частину спірної земельної ділянки. У договорі купівлі-продажу від 28.09.2021 зазначено лише земельну ділянку кадастровий номер 1810136300:05:002:0002, право користування якою повністю належить Товариству, а відповідно до статті 120 ЗК України, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Наголошує, що попередній власник гаража-столярки ОСОБА_2 на момент укладення договору купівлі-продажу від 28.09.2021 не мав належно оформленого речового права на цю земельну ділянку, однак суд першої інстанції вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку щодо автоматичного переходу до Позивача майнових прав користування частиною спірної земельною ділянкою при укладенні договору купівлі продажу від 28.09.2021 та на підставі цього наявності підстав для встановлення порядку використання земельної ділянки.

Зазначає, що ОСОБА_2 вчиняв лише дії, направлені на оформлення права користування земельною ділянкою, проте так і не набув права користування частиною земельної ділянки, що знаходиться під гаражем-столяркою. Водночас позивач ОСОБА_1 не вчиняв таких дій. Крім того вважає, що в розумінні положень ст. 120 ЗК України та 377 ЦК України з огляду на наведені обставини право користування земельною ділянку у зв`язку із укладенням договору купівлі-продажу гаражу-столярки не перейшло.

Також вказує, що всупереч чинному законодавству, позивач не звертався ні до Товариства щодо надання згоди на розроблення проекту землеустрою, ні до Житомирської міської ради щодо надання безпосередньо йому дозволу на розроблення проектної документації. Так само розроблений ФОП ОСОБА_4 проект угоди про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою, яка фігурує у резолютивній частині оскаржуваного рішення, стосується ТОВ «Поліськатехнічна компанія»та ФОП ОСОБА_2 й не має жодного відношення до позивача, відтак, подання цього позову є передчасним та відповідно Богунський районний суд м. Житомира мав би відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до Товариства та Житомирської міської ради щодо вирішення питання про встановлення порядку користування земельною ділянку, а тому, на його думку, відсутній предмет спору. Вважає, що позивачем не доведено порушення його права власності.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В суді апеляційної інстанції представник ТОВ «Поліська технічна компанія» адвокат Кирилюк В.Л. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.

Інші учасники процесу відповідно до положень ЦПК України вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, що не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи земельна ділянка кадастровий номер 1810136300:05:002:0002 перебуває у комунальній власності та належить Житомирській міській об`єднаній територіальній громаді.

03.12.2004 між Житомирською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліська технічна компанія» (орендар) укладено нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в користування земельну ділянку для іншої промисловості, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,5047 га, в тому числі під будівлями та спорудами 0,1474 га, під проходами та площадками 0,3573 га. Договір укладено на 25 років (т. 2).

28.07.2005 між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність нежиле приміщення, позначених на плані літ. «А», загальною площею 502,8 кв.м., а саме: приміщення гаражу-столярки 1-1, 1-2, 1-3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до змісту договору, користування земельною ділянкою та питання відводу землі, вирішується новим власником самостійно. Продавець стверджує, що на момент відчуження приміщення, земельна ділянка не приватизована (т. 1 а.с. 30-31).

14.01.2011 зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ «Поліська технічна компанія», що підтверджується відомостями з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна (т. 1 а.с. 34).

Із заяви директора ТОВ «Поліська технічна компанія» Камінського С.Б. від 10.05.2016 вбачається, що у зв`язку з продажем ФОП ОСОБА_2 частини приміщення, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, згідно з договором від 03.12.2004, відсутні заперечення щодо переоформлення відповідної частини земельної ділянки на ФОП ОСОБА_2 у відповідності до чинного законодавства (т. 1 а.с. 36).

Судом також встановлено, що рішенням №1975 від 30.07.2020 Житомирської міської ради надано згоду ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площею 0,5046 га (т. 1 а.с. 38-39).

На замовлення ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_4 , виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,5046 га, з метою передачі в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . У пояснювальній записці, яка міститься у технічній документації, вказано, що місцезнаходження кутів зовнішніх меж земельної ділянки детально досліджено і встановлено в натурі по фактичному її положенню на місцевості в присутності представників суміжних землевласників та землекористувачів. При відновленні зовнішніх меж земельної ділянки претензій суміжними землевласниками не заявлено (т. 1 а.с. 40-47).

ФОП ОСОБА_4 також розроблено проект угоди про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,5046 га, якою запропоновано встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до фактичного порядку користування, та ТОВ «Поліська технічна компанія» виділити у користування земельну ділянку площею 0,3415 га, ФОП ОСОБА_2 виділити у користування земельну ділянку площею 0,1611 га (т. 1 а.с. 48).

12.04.2021 ФОП ОСОБА_2 звернувся з листом до ТОВ «Поліська технічна компанія», яким запропонував у 5-ти денний термін з момент отримання даного листа підписати та повернути ФОП ОСОБА_2 другий примірник проекту угоди, що додається. Також просив не чинити перешкоди у користуванні належним йому нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 502,8 кв.м. (т. 1 а.с. 49).

З відповідним листом ОСОБА_2 звернувся і до Житомирської міської ради, яка у своїй відповіді від 24.05.2021 вказала, що земельна ділянка, на якій розміщене належне ОСОБА_2 нерухоме майно, складає 0,1611 га. В той же час, земельна ділянка площею 0,5047 га перебуває в оренді ТОВ «Поліська технічна компанія» відповідно до договору оренди від 03.12.2004 терміном на 25 років. ОСОБА_2 повідомлено про необхідність надати нотаріально посвідчену угоду про порядок користування земельною ділянкою (т. 1 а.с. 50).

28.08.2021 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гуковою Н.Є., зареєстрований в реєстрі за №2029, відповідно до умов якого продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність належне продавцю на праві приватної власності нерухоме майно: нежиле приміщення (приміщення гаражу-столярки 1-1, 1-2, 1-3), загальною площею 502,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вищевказане майно розташоване на земельній ділянці площею 0,5047 га, кадастровий номер 1810136300:05:002:0002, яка належить Житомирській міській об`єднаній територіальній громаді (т. 1 а.с. 14-15).

Право власності ОСОБА_1 на нежиле приміщення (приміщення гаражу-столярки 1-1, 1-2, 1-3), загальною площею 502,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано у Реєстрі речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 16).

Згідно з технічним паспортом на групу нежитлових приміщень №1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: приміщення гаражу-столярки 1-1, 1-2, 1-3, останнє позначено на плані літерою «А» (т.1 а.с. 27-29).

Вирішуючи спір,місцевий суддійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки, укладеного 03.12.2004 між Житомирською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліська технічна компанія» в частині права користування тією частиною земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:05:002:0002, загальною площею 0,5047 га, на якій розміщене нежиле приміщення, позначене на плані літ. «А», загальною площею 502,8 кв.м., а саме приміщення гаражу-столярки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та частиною ділянки, яка необхідна для його обслуговування, площею 0,1611 га, з підстав неправильного обрання позивачем способу захисту порушеного права.

Стосовно позовної вимоги про заборону відповідачу чинити будь-які перешкоди проходу фізичних осіб, проїзду легкових та вантажних автомобілів до належного позивачу нежилого приміщення, судпершої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача, як власника, шляхом заборони відповідачу чинити перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права власності та користування нежитловим приміщенням гаражу-столярки за адресою АДРЕСА_1 , тому в цій частині позов задоволив.

Щодо вимоги про встановлення порядку використання земельної ділянки, кадастровий номер 1810136300:05:002:0002, загальною площею 0,5047 га, відповідно до умов проекту угоди про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою, суд першої інстанції вказав, що як вбачається з матеріалів справи питання щодо оформлення права користування частиною земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:05:002:0002, на якій розміщене нежитлове приміщення гаражу-столярки за адресою АДРЕСА_1 , та яка потрібна для її обслуговування, вирішувалось з 2021 року ще попереднім власником, ОСОБА_2 , права якого щодо користування частиною вказаної земельної ділянки у відповідності до ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України, перейшли до позивача при укладенні договору купівлі продажу від 28.08.2021, та дійшов висновку що така вимога є обгрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено право власності як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України гарантовано непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частини другої статті 377 ЦК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 зроблено правовий висновок про те, що чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Так, підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

В оцінці положень статті 120 ЗК України Верховний Суд України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16 та від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 дійшов висновку про те, що зазначена норма визначає особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, який також пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.

Стаття 120 ЗК України визначає особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будівлю і споруди, які розміщені на ній, і закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) Велика Палата Верховного Суду не встановила правових підстав для відступу від вказаних висновків Верховного Суду України.

Отже, за змістом статті 328 ЦК України та статті 120 ЗК України ОСОБА_1 як власник об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , має право користуватися земельною ділянкою, на якій цей об`єкт нерухомості розташований.

Згідно з п.«е» ч.1 ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній власник земельної ділянки порядку припинення прав на земельну ділянку, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення (Суд у цьому висновку враховує mutatis mutandis висновки, викладені у пункті 8.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі N 910/18560/16).

Виходячи ізнаведеного,місцевий судвстановивши,що позовна вимога про визнання припиненим договору оренди землі земельної ділянки від 03.12.2004 обгрунтовується вищенаведеними положеннями законодавства та ст.120, п.«е» ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, які прямо передбачають припинення таких правовідносин по факту відчуження майна, обгрунтовано вказав, що заявлений позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту припинення правовідносин між відповідачами, які припинились в силу закону. При цьому, дія самого договору оренди не припинилась, оскільки відповідні права та обов`язки орендаря, в даному випадку особи, яка має право користуватися земельною ділянку під належним йому нерухомим майном, перейшли до нового власника нерухомості, розміщеної на орендований земельній ділянці. Таким чином, місцевий суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки, укладеного 03.12.2004 між Житомирською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліська технічна компанія» в частині права користування тією частиною земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:05:002:0002, загальною площею 0,5047 га, на якій розміщене нежиле приміщення, позначене на плані літ. «А», загальною площею 502,8 кв.м., а саме приміщення гаражу-столярки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та частиною ділянки, яка необхідна для його обслуговування, площею 0,1611 га, з підстав неправильного обрання позивачем способу захисту порушеного права.

Безпідставність аргументівапеляційної скаргиТОВ «Поліськатехнічна компанія» апеляційнийсуд обгрунтовує,посилаючись напостанову ВеликоїПалати ВерховногоСуду усправі №910/18560/16від04 грудня 2018 року, в якій було вказано, що чинне законодавствоімперативно передбачаєперехід правана земельнуділянку вразі набуттяправа власностіна об`єктнерухомості,що відображаєпринцип єдностіюридичної доліземельної ділянкита розташованоїна нійбудівлі абоспоруди. Такий перехід відбувається відповідно до законодавства незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки. Принцип спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки має на меті дотримання законних прав та інтересів власника нерухомого майна, а також забезпечення можливості реалізації ним відповідних правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

Щодо вимоги про заборону відповідачу чинити будь-які перешкоди проходу фізичних осіб, проїзду легкових та вантажних автомобілів до належного позивачу нежилого приміщення, колегія суддів зазначає наступне.

Встановлено та не заперечується сторонами, що між ОСОБА_1 , як власниками нерухомого майна - гаражу-столяркизагальною площею 502,8 кв.м., та ТОВ «Поліська технічнакомпанія»добровільно не встановлено порядку користування земельною ділянкою, на якій це майно розташоване.

Як вбачається з технічної документації, іншим чином потрапити до належного позивачу приміщення, без користування частиною земельної ділянки для обслуговування належної позивачу нерухомості, для забезпечення проходу та проїзду до неї, не є можливим.

Водночас, звертаючись із позовом, ОСОБА_1 вказав, що ТОВ «Поліська технічна компанія» чинить йому перешкоди у доступі до належного йому нерухомого майна. Вказане зокрема підтверджується і змістом листа попереднього власника ОСОБА_2 про встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою, в якому міститься вимога не чинити перешкоди у доступі до нерухомого майна.

Виходячи із наведеного, місцевий суд, з урахуванням положень ст. 391 ЦК України, встановивши, що ТОВ «Поліська технічна компанія» фактично чинить перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки, призначеної для обслуговування нежилої будівлі - приміщення гаражу столярки шляхом недопущення власника до свого приміщення, дійшов обгрунтованого висновку про необхідність захисту прав позивача як власника шляхом заборони відповідачу чинити перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права власності та користування нежитловим приміщенням гаражу-столярки за адресою АДРЕСА_1 , тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Поліська технічна компанія» про недоведеність вчинення ним перешкод позивачу у користуванні належним майном спростовуються наведеним вище та тим, що навіть під час розгляду справи як судом першої інстанції, починаючи з 2021 року, так і судом апеляційної інстанції вказане питання (доступ до приміщення) між сторонами не вирішено.

Аргументи в апеляційній скарзі про те, що додана до справи заява ОСОБА_6 не може бути допустимим, належним та достовірним доказом вчинення ТОВ «Поліська технічна компанія» перешкод у доступі позивачу до належного йому гаражу-столярки, є безпідставними, оскільки, хоча судом першої інстанції було задоволено клопотання сторони позивача про допит у судовому засіданні як свідка ОСОБА_6 , проте зазначений свідок судом першої інстанції не допитувався у зв`язку з незабезпеченням його явки до суду, а тому, як наслідок, судом першої інстанції пояснення ОСОБА_6 не могли і не брались судом до уваги і суд не мотивував своє рішення посиланням на пояснення ОСОБА_6 .

Щодо вимоги про встановлення порядку використання земельної ділянки, кадастровий номер 1810136300:05:002:0002, загальною площею 0,5047 га, відповідно до умов проекту угоди про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою.

Колегія суддів, зазначає, що без визначення земельних ділянок, які відносяться до конкретної частини нерухомого майна або цілісного майна кожної зі сторін у справі, укладення ними окремих договорів оренди землі з Житомирською міською радою є неможливим. Вказане питання ініційоване попереднім власником нерухомого майна ОСОБА_2 , проте станом на час розгляду справи у суді не вирішено.

Водночас, із заяви директора ТОВ «Поліська технічна компанія» Камінського С.Б. від 10.05.2016 вбачається, що ним було надано згоду на переоформлення відповідної частини земельної ділянки на ФОП ОСОБА_2 у відповідності до чинного законодавства (т. 1 а.с. 36), а рішенням №1975 від 30.07.2020 Житомирської міської ради надано згоду ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площею 0,5046 га (т. 1 а.с. 38-39), яка була виготовлена ФОП ОСОБА_4 , на замовлення ОСОБА_2

Більше того, ФОП ОСОБА_4 також розроблено проект угоди про порядок використання і розпорядження спірною земельною ділянкою та запропоновано встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до фактичного порядку користування, проте подальше звернення ОСОБА_2 до ТОВ «Поліська технічна компанія» щодо підписання цього проекту угоди, залишилось без відповіді, відповідно, і нотаріально посвідчену угоду не було подано Житомирській міській раді та до Центру надання адміністративних послуг, про що обгрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Врешті-решт, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц).

Отже, визначення предмета позову у цій справі як встановлення порядку користування земельною ділянкою спрямоване на забезпечення права позивача безперешкодно користуватися належним їй нерухомим майном, яке він набув у передбачений законом спосіб, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обгрунтованість цієї позовної вимоги.

З метою визначення можливих варіантів щодо користування сторонами спірною земельною ділянкою кадастровий номер 1810136300:05:002:0002, загальною площею 0,5047 га, судом першоїінстанції обгрунтовано взято до уваги умови проекту угоди про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою, шляхом залишення у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліська технічна компанія» частини земельної ділянки площею 0,3415 га та передачу у фактичне користування ОСОБА_1 частини земельної ділянки площею 0,1611 га, оскільки інших доказів, таких як висновок судової земельно-технічної експертизи, в матеріалах справи не міститься.

Водночас, відповідачем відповідне клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи під час розгляду справи судом першої інстанції не заявлялося.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи та врахувавши наведені вище норми закону, дійшов обгрунтованого висновку про те, що вимоги позову в частині встановлення порядку використання земельної ділянки, кадастровий номер 1810136300:05:002:0002, загальною площею 0,5047 га, відповідно до умов проекту угоди про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Поліська технічна компанія» про те, що ОСОБА_2 ніколи не належало право оренди спірної земельної ділянки під належним йому об`єктом нерухомого майна, а відтак наведені вище норми Закону не підлягають застосуванню не заслуговують увагу крім зазначеного вище і тому, що при вирішенні питання про передачу Житомирською міською радою земельної ділянки ТОВ «Поліська технічна компанія», відповідачі знали про наявність на ній інших об`єктів нерухомого майна, які не належали Товариству, проте, незважаючи на це, було вирішено передати в оренду всю земельну ділянку без з`ясування прав та інтересів таких власників.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліська технічна компанія» залишити без задоволення.

Рішення Богунськогорайонного судум.Житомира від21березня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19.02.2024.

Головуючий Судді