Постанова

від 08.02.2024 по справі 639/6984/14-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 639/6984/14-ц Номер провадження 22-ц/814/226/24Головуючий у 1-й інстанції Рубіжний С.О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Триголов В.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні умісті Полтавіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 25 листопада 2014 року, постановлене суддею Рубіжним С.О.,

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є фізична особа ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ИГНАТ» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ИГНАТ» (далі- ТОВ «ИГНАТ») про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування підстав позову зазначає, що 24.11.2006 між ТОВ «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 58000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування ними у розмірі 13,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 23.11.2021.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 24.11.2006 між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 і ТОВ «ИГНАТ» укладені договори поруки, відповідно до умов яких поручителі поручаються перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором від 24.11.2006.

30.06.2010 між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України (далі - НБУ) укладений договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельт Банк», відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед НБУ, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінюєТОВ «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у визначених зобов`язаннях.

У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором, станом на 16.04.2014 утворилась заборгованість у розмірі 850930,78 грн., з яких: тіло кредиту 569173,02 грн., відсотки за користування кредитом - 281757,77 грн., яку ПАТ «Дельта Банк» заявляє до стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь банку.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 25.11.2014 позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТОВ «ИГНАТ» на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 24.11.2006 у розмірі 850930,78 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що із підстав неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, забезпеченого порукою, з відповідачів підлягає стягненню в солідарному порядку заборгованість за тілом кредиту та відсотками, як обґрунтована належними доказами.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 06.06.2016 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 25.11.2014 відмовлено.

Відповідач ОСОБА_1 оскаржив судове рішення в загальному порядку до Апеляційного суду Харківської області. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального закону просить скасувати рішення районного суду та закрити провадження у справі на підставі ст.205 ЦПК України.

Зазначає, що при постановленні оскаржуваного рішення поза увагою суду залишилася наявність заочного рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 03.08.2010 у справі №2-8257/10. Доводить, що зазначене судове рішення ухвалено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й рішення в цій справі. Так, сторонами по справі №2-8257/10 є ТОВ «Укрпромбанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТОВ «ИГНАТ». При цьому, звертає увагу, що ПАТ «Дельта Банк» набуло права і обов`язки ТОВ «Укрпромбанк», як кредитора.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15.02.2017 заочне рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 25.11.2014 в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк`до ТОВ «ИГНАТ» скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 25.11.2014 в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24.11.2006 за період з 24.11.2006 по 26.03.2010 - скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15.02.2017 заочне рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 25.11.2014 в частині вирішення позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 - змінено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за процентами за кредитним договором від 24.11.2006 у сумі 83452,35 грн. (що в еквіваленті становить 7322,88 дол. США).

Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 25.11.2014 в частині позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24.11.2006 за період з 27.03.2010 по 16.04.2014 та судових витрат скасовано, у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» в цій частині відмовлено.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15.02.2017 в частині закриття провадження в частині вирішення позовних вимог до ТОВ «ИГНАТ» скасовано,оскільки спір в частині вимог позивача до поручителя-юридичної особи має розглядатися за правилами цивільного судочинства; справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. В іншій частині ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15.02.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 05.02.2020 рішення Апеляційного суду Харківської області від 15.02.2017 - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16.03.2020 справу призначено до судового розгляду./а.с.103 т.2/

27.04.2020 АТ «Дельта Банк» звернулося до Харківського апеляційного суду із заявою, за змістом якої відповідно до договору №815/К купівлі-продажу майнових прав від 02.10.2018 право вимоги за кредитним договором №826/06-КВ від 24.11.2006 та договорами забезпечення перейшло від АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ). На підтвердження викладеного до заява додано: копію протоколу електронного аукціону №UA-EA-2018-07-23-000126-b від 06.09.2018, копію договору №815/К купівлі-продажу майнових прав від 02.10.2018./а.с.129-135 т.2/

16.06.2020 представник відповідача ОСОБА_1 звернувся в Харківський апеляційний суд із клопотанням про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки ПАТ «Дельта Банк» втратило право вимоги за кредитним договором.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 07.10.2020 залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості правонаступника позивача за кредитним договором №826/06-КВ від 24.11.2006./а.с.199-202 т.2/

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 07.10.2020 клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про закриття провадження у справі залишено без задоволення./а.с.203-205 т.2/

Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02.01.2023 справа прийнята до провадження та призначена до судового розгляду із повідомленням сторін.

Учасники судового процесу будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи в порядку ч.13 ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з`явилися, що відповідно до ч.2 ст.372 цього Кодексу, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установленота підтверджуєтьсяматеріалами справи,що 24 листопада 2006 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №826/06-КВ, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 58000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредиту у розмірі 13,5% річних з кінцевим терміном повернення до 23 листопада 2021 року.

Пунктом 4.2.5 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується достроково повністю повернути кредит, сплатити проценти за фактичний період користування кредитом, комісії, штрафні санкції (за наявності) та інші платежі за цим договором у разі настання будь-якого з випадків, передбачених пунктом 6.2 цього договору. Зобов`язання, передбачене цим пунктом, повинно бути виконано позичальником протягом 15 робочих днів з дати надіслання банком позичальнику відповідної письмової вимоги.

Відповідно до пунктів 6.2, 6.3 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителями (гарантами, заставодавцями, майновими поручителями) умов цього договору та/або договорів, укладених на забезпечення виконання позичальником зобов`язань за цим договором, a позичальник зобов`язаний протягом 15 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги (а у випадку передбаченому пунктом 4.2.5 - не пізніше наступного робочого дня) повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку. Зазначені у цьому пункті випадки є істотними порушеннями позичальником умов цього договору.

У разі невиконання позичальником вимоги про дострокове виконання зобов`язань за цим договором у встановлений строк банк має право стягнути примусово (у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно, стягнення заборгованості з поручителів тощо, та/або шляхом договірного списання) всю заборгованість за цим договором (кредит, проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі)./а.с.6-13 т.1/

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 24 листопада 2006 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 й ТОВ «ИГНАТ» укладені договори поруки, відповідно до умов яких поручителі поручаються перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором від 24 листопада 2006 року.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та НБУ укладений договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельт Банк», відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед НБУ, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у визначених зобов`язаннях.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором, станом на 16 квітня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 850930,78 грн, з яких: тіло кредиту - 569173,02 грн, відсотки за користування кредитом - 281757,77 грн.

17 квітня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» направило ОСОБА_1 та ОСОБА_3 досудову вимогу, в якому вказувало, що у випадку невиконання позичальником зобов`язань, передбачених кредитним договором, банк має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі протягом встановленого договором строку з дати отримання відповідної вимоги./а.с.17,18 т.1/

Задовольняючи вимоги позову, районний суд виходив із того, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує протягом тривалого часу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Апеляційним суд із такими висновками судлу першої інстанції погодитися не може з таких підстав.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

У відповідності до положень статей 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ч.1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у справі №310/11534/13-ц від 04.07.2018, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України.Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

У справі, яка переглядається, апеляційним судом установлено, що у травні2010року ТОВ «Укрпромбанк» звернулося в суд із позовом до відповідачів про дострокове стягнення кредиту, за наслідками розгляду якого постановлено рішення від 03 серпня 2010 року у справі №2-8275/10, яким такий позов задоволено та постановлено до стягнення заборгованість за тілом кредиту та процентами станом на 26.03.2020 у розмірі 446936,00 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 49944,50 дол. США, еквівалент якої по курсу НБУ на 23.03.2010 складає 397278,53 грн.; заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитними коштами в сумі 5560,22 дол. США, еквівалент якої по курсу НБУ на 23.03.2010 складає 44228,21 грн.; пені в сумі 5429,49 грн.

Такими діями кредиторна власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, неустойки, а також валюти кредитування із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги первинного кредитора.

Із підстав не виконання зобов`язання ПАТ «Дельта Банк» у липня2014року звернулося в суд із позовом до позичальника і його поручителів про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договоромстаном на 16.04.2014 у розмірі 850930,78 грн., з яких: тіло кредиту 49944,50 дол. США, в еквіваленті 569173,02 грн., відсотки за користування кредитом - 24724,03 дол. США, в еквіваленті 281757,77 грн.

Як убачається із матеріалів справи, сторони встановили, що позичальник зобов`язаний повернути кредит частинами в терміни, встановлені у п.2.4., п.2.7. - в строк по 10-те число кожного місяця. Дата повернення кредиту - 23 листопада 2021 року.

Таким чином, згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту, частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що після 03.08.2010 відповідачами здійснювались платежі за кредитним договором; тоді як позов подано до суду у липні 2014 року.

Заперечуючи проти позову в суді апеляційної інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 посилався на порушення банком строку позовної давності, про застосування якої відповідачі не мали можливості заявити у суді першої інстанції, оскільки справу судом розглянуто у їх відсутності та у справі ухвалено заочне рішення.

Колегією суддів установлено, що відповідач ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату судового розгляду у суді першої інстанції, оскільки судові повістки, які направлялися на його адресу повертались поштовою установою до суду без вручення за спливом строку зберігання.

За таких обставин не можна вважати, що суд дотримався вимог щодо належного повідомлення відповідача про наявність судового спору та повідомлення його про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст.ст.74-76 ЦПК України, що призвело до недотримання принципу рівності та змагальності сторін та порушення вимоги ст.6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя та позбавив відповідача подати заперечення на позовну заяву та докази, які б довели ті обставини, на які він посилався.

Відповідно до статті 256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

Тлумачення частини першої статті 261ЦК України дозволяє стверджувати, що початок перебігу позовної давності пов`язується з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У статті 264ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Тоді як сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Із огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовна давність підлягає застосуванню до вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту за заявою, поданною відповідачем ОСОБА_1 у апеляційному суді.

Вимоги позову про стягнення процентів за користування кредитом є необгрунтованими, оскільки після пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося. Тоді як позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. За встановлених обставин кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, які ним в цій справі не заявлялися.

Стосовно вимог позову до поручителів, колегія суддів враховує наступне.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 559ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Умова договорів поруки про їхню дію до повного виконання зобов`язань за кредитним договором та договором комісії, не є строком, встановленим у договорі поруки, оскільки останній визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. З огляду на цей висновок слід застосувати припис, викладений у реченні другому ч.4 ст.559 ЦК України про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у справі №202/781/14-ц від 08.06.2021.

Відтак, і право кредитора, і обов`язок поручителів після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Судувід 20.03.2019 у справі №1411/3467/12.

Як раніше наголошувалося, у травні 2010 року ТОВ «Укрпромбанк» звернулося в суд із позовом до відповідачів, у тому числі поручителів ОСОБА_3 , ТОВ «ИГНАТ», про дострокове стягнення кредиту, за наслідками розгляду якого постановлено рішення від 03 серпня 2010 року у справі №2-8275/10. Тим самим кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України було змінено строк виконання основного зобов`язання, а тому за правилами частини четвертої статті 559 цього Кодексу, шестимісячний строку повинен був обчислюватися від цієї дати і станом на липень 2014 року (звернення в суд із цим позовом) він сплив, що виключає підстави задоволення вимог позову до поручителів ОСОБА_3 та ТОВ «ИГНАТ».

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, що підставності закриття провадження, не знайшли свого підтвердження. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Установивши викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення районного суду, із ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Згідно ст.141 ЦПК України із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1339,80 грн.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 25 листопада 2014 року -скасувати.

Ухвалити новерішення,яким узадоволенні позовнихвимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є фізична особа ОСОБА_2 ,до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«ИГНАТ» простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1339,80 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14.02.2024.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

В.М. Триголов