Постанова

від 06.02.2024 по справі 554/11867/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/11867/21 Номер провадження 22-ц/814/810/24Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Чумак О.В.

суддів Обідіної О.І., Пилипчук Л.І.,

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Маліннікової Дар`ї Костянтинівни, яка представляє відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2023 року, ухвалене суддею Материнко М.О., по цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про визначення місця проживання дитини з батьком, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а:

14.12.2021 року ОСОБА_2 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа Виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 .

Позов мотивований тим, що у період часу з 2014 року по 2016 рік ОСОБА_4 проживали однією сім`єю та вели спільне господарство з ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 . Мати дитини ОСОБА_5 фактично з народження перешкоджала ОСОБА_2 в реалізації своїх прав та обов`язків щодо доньки. У 2018 році ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовною заявою про визнання батьківства щодо доньки. 22 лютого 2018 року було ухвалено рішення, яким ОСОБА_2 визнано батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Деякий час ОСОБА_1 мирно надавала ОСОБА_2 можливість виконувати свої батьківські обов`язки та піклуватися про доньку, зустрічатися з нею. У 2018 році виникла ситуація, при якій ОСОБА_1 повністю фактично обмежила ОСОБА_2 у спілкуванні з донькою.

Рішенням Шевченківської районної ради у місті Полтаві від 26.06.2018 року № 133 ОСОБА_2 отримав можливість бачитися з донькою тільки на протязі 3-х годин. Однак ОСОБА_1 обмежувала зустрічі з дитиною з різних надуманих причин.

ОСОБА_2 спостерігав, що ОСОБА_1 належним чином не займається вихованням, утриманням, доглядом, розвитком доньки і тому вирішив звернутися до суду з вимогами про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 . При цьому зазначив, що він працююча особа, матеріально спроможний забезпечувати себе та повністю доньку, має вільний графік роботи і час відводити доньку до школи, займатися з логопедом, іншими розвиваючими зайняттями, має у власності квартиру, в якій проживає, де дочці виділена окрема кімната, з необхідними предметами розвитку (книги, комп`ютер, іграшки, меблі, одяг і таке інше).

Вказував, що проживає разом з рідною матір`ю, яка постійно надає йому допомогу у веденні домашнього господарства, піклується також про свою онуку та має в цьому будинку двокімнатну квартиру на праві приватної власності.

Позивач посилався на акт оцінки потреб сім`ї, складений 20 грудня 2022 року та затверджений директором Полтавського міського центру соціальних служб Л. Векленко.

Зазначав, що він повністю спроможний виконувати батьківські обов`язки по відношенню до доньки ОСОБА_3 та за значно кращих умов, які має його донька, проживаючи разом з матір`ю.

Просив суд визначити місце проживання доньки ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_2 за місцем свого проживання.

03.05.2022 року до суду від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка зазначила, що ніколи не чинила перешкод у спілкуванні відповідача з донькою, адже розуміє необхідність присутності батька в житті дитини. Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради від 26.06.2018 року № 133 ОСОБА_2 було встановлено відповідний графік спілкування з дитиною, якого позивачка дотримувалась. Протягом усього часу батько мав можливість спілкуватись з дитиною.

З моменту народження та до сьогодні дитина проживає з нею та своїм старшим братом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та її цивільним чоловіком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з яким вони проживають однією родиною, ведуть побут та господарство, що підтверджено актом оцінки потреб родини від 19.04.2022 року.

Вказувала, що вона разом з дітьми проживають за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить її матері ОСОБА_8 на підставі договору купівлі - продажу від 30 серпня 2003 року. У даній квартирі створені усі умови для комфортного проживання дитини, яка і проживає в ній з січня 2018 року. Вона працює фізичною особою-підприємцем та зможе забезпечити себе і дитину необхідними речами та продуктами харчування.

Просила суд визначити місце доньки ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 .

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про визначення місця проживання дитини з батьком, задоволено в повному обсязі.

Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю відмовлено в повному обсязі.

При ухваленні рішення суд дійшов висновку, що якнайкращим інтересам дитини буде відповідати її проживання з батьком, що не спростовано ОСОБА_1 . Обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з матір`ю буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж визначення її проживати разом з батьком, не встановлено.

На вказане рішення суду представник ОСОБА_1 адвокат Маліннікова Д.К. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи та упередженість у дослідженні доказів та встановленні фактів, що мали визначальне значення при вирішенні цієї справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити зустрічний позов про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 , відмовивши у первісному позові ОСОБА_2 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, представник позивачки за зустрічним позовом, зокрема вказує, що суд упереджено поставився до відповідачки, здійснював на неї тиск, ставив провокативні питання, підвищував голос на свідків, критикував поведінку ОСОБА_1 , яка також була свідком розмов судді та представника позивача за первісним позовом за зачиненими дверима перед судовими засіданнями. У зв`язку з чим було заявлено суду відвід, який залишено без задоволення.

Вказує, що рішенням Виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради № 311 від 14.12.2021 визначено місце проживання дитини з матір`ю. Після чого ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом по визначення місця проживання дитини з батьком, про який ОСОБА_1 дізналась випадково у квітні 2023 р., хоча ухвала про відкриття провадження постановлена 17.12.2021. Після чого ОСОБА_1 скористалася правом на подачу зустрічного позову.

Вважає, що суд прийняв та долучив до справи докази та заяви представника позивача за первісним позовом, поданих з порушенням ЦПК України.

Судом порушено розумні строки розгляду справи та обмежувалося право сторони на апеляційний перегляд та оскарження ухвал суду першої інстанції. Приймалися безпідставні ухвали про витребування доказів, порушено процесуальний порядок виклику свідків з боку позивача за первісним позовом.

Мотивувальна частина рішення містить неправильно встановлені обставини щодо спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу, що не мало місце та спростовано стороною позивачки за зустрічним позовом.

Батько дитини три роки від дня її народження не приймав участі у її вихованні, про що свідчить рішення суду про встановлення батьківства. З нього були стягнуті аліменти на утримання дитини. Графік спілкування дитини з батьком з боку ОСОБА_1 не порушувався. Матір`ю дитини було створено належні умови для проживання та виховання дитини, її розвитку.

Судом надано неправильну оцінку обставинам щодо відвідування дитини навчального закладу, умов проживання, заслуховування думки дитини, показам свідків з боку ОСОБА_1 .

Судом не враховано, що мати ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_3 на час ухвалення рішення перебувають в республіці Польща, де вони проживають, оформили відповідні документи, дитина відвідує навчальний заклад, має право на медичну допомогу. Вважає, що в найкращих інтересах дитини буде її проживання з матір`ю.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача за первісним позовом адвокат Листопад Н.А. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення суду першої інстанції, яке вважає законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Від сторони відповідачки за первісним позовом адвоката Маліннікової Д.К. надійшла заява про долучення доказів, а саме: довідки-характеристики з фотокартками, договору оренди житлового приміщення, укладеного ОСОБА_1 в Республіці Польща на строк з жовтня по травень 2024 року, довідки з навчального закладу № 33 м. Полтави про переведення дитини на домашню форму навчання.

Колегія суддів, з`ясувавши думку учасників справи, дійшла висновку про відмову в приєднанні вказаних документів, враховуючи, що стороною відповідача не наведено та не доведено неможливості надати вказані докази до суду першої інстанції, з причин, що об`єктивно не залежали від відповідачки.

У судове засідання до залу апеляційного суду з`явилися представники сторін адвокати Маліннікова Д.К. та Листопад Н.А. Відповідач за первісним та позивачка за зустрічним позовами ОСОБА_1 вийшла на відеокорнференцзв`язок поза межами приміщення суду власними технічними засобами. Позивач за первісним та відповідач за зустрічним позовами ОСОБА_2 не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, його участь в суді забезпечена адвокатом Листопад Н.А.

Третя особа виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради представника до апеляційного суду не направив, також повідомлений про розгляд справи належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Їх неявка не перешкоджає розгляду справи, що відповідає ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , її представника адвоката Маліннікову Д.К., представника ОСОБА_2 адвоката Листопад Н.А., дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно із ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_10 та ОСОБА_1 проживали разом однією сім`єю без укладення шлюбу разом з дитиною відповідачки від першого шлюбу ОСОБА_6 .

За час спільного проживання у позивача з відповідачем народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22.02.2018 року Київським районним судом м. Полтави по справі № 552/4907/17 винесено рішення, яким визнано батьківство ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця міста Полтава, щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої є ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_3 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить матері ОСОБА_1 - ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2003 року.

ОСОБА_1 являється фізичною особою-підприємцем та отримує дохід від своєї підприємницької діяльності.

Батько ОСОБА_2 являється власником квартири АДРЕСА_2 , також являється фізичною особою-підприємцем та отримує постійний дохід від своєї підприємницької діяльності.

В матеріалах справи наявні характеристики щодо особи ОСОБА_2 , за якими він характеризується як добропорядна та відповідальна особистість, підтримує добрі стосунки, як у сім`ї так і в спілкуванні з іншими громадянами. По відношенню до дитини, то він постійно дбає про неї, турбується та має бажання забезпечити найкращі умови її життя.

Дитина сторін ОСОБА_3 навчається в ліцеї № 33 Полтавської міської ради.

Згідно листів директора ліцею № 33 Полтавської міської ради ОСОБА_11 , учениця ОСОБА_3 часто спізнюється на перший урок, тривалий час не відвідує навчальний заклад по хворобі і без поважних причин.

Рішенням Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради № 72 від 30 березня 2023 року «Про визначення порядку участі батьків у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми» визначено наступний порядок участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- за попередньою домовленістю з матір`ю спілкування батька з донькою щотижня два будні дні на вибір з 15:00 год. до 18:00 год.;

- кожної першої і третьої або другої і четвертої суботи та неділі місяця починаючи з 10:00 год. суботи до 19:00 год. неділі з правом прогулянок по місту, відвідування місця проживання батька, дитячих розважальних закладів, враховуючи епідеміологічну ситуацію в зв`язку з респіраторною хворобою COVID-19, не порушуючи режиму дня дитини, турбуючись про стан її здоров`я.

Вільні дні у дитини під час канікул розподілити порівну між батьками. За попередньою домовленістю з матір`ю за бажанням дитини спільне проведення батька з донькою свят, не більше ніж 4 години на день.

У разі хвороби дитини побачення батька з донькою у присутності матері за місцем проживання дитини. Спілкування батька з донькою засобами телефонного зв`язку з врахуванням режиму дня, стану здоров`я та бажання дитини. В день побачення з донькою, батько мас право забирати дитину з дому/школи особисто, за бажанням дитини, та з попереднім повідомленням про це матері дитини.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 порушує рішення Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради № 72 від 30 березня 2023 року та обмежує право батька ОСОБА_2 у спілкуванні із дитиною, ОСОБА_3 , приймає одноосібно рішення щодо виховання дитини.

Відповідно до листа виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 17.07.2023 року, спеціалісти служби у справах дітей намагалися обстежити житлово-побутові умови проживання за адресою матері ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 та встановили, що ОСОБА_1 за даною адресою не проживає. Повідомити нову адресу ОСОБА_1 в телефонній розмові відмовилася. В листі , зокрема, зазначено, що притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за фактом ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неможливим, оскільки мати з дитиною не проживає на території Шевченківського району.

На виконання ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 31.07.2023 року від Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшов витяг з наявною у Базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України особами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з 01.07.2023 по 08.08.2023 року (станом на 10:40) в якому вказано, що 19.07.2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у пункті пропуску Мостиська перетнули державник кордон України в напрямку Київ - Перемишль.

На час розгляду справи в суді ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_3 не перебувають на території України, власного житла ОСОБА_1 на території України не має.

Згідно акту оцінки потреб сім`ї/особи, складеного 20.12.2022 року та затвердженого директором Полтавського міського центру соціальних служб Любов Векленко та висновку оцінки потреб сім`ї від 20.12.2022 року, між батьком ОСОБА_2 і донькою ОСОБА_3 склалися теплі, довірливі сімейні стосунки, відповідні умови для доньки створені батьком, складних життєвих обставин в родині не виявлено. Батько ОСОБА_2 спроможний виконувати батьківські обов`язки по відношенню до доньки ОСОБА_3 та доглядати за нею.

Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї/особи, складеному 21.04.2022 року та висновку оцінки потреб сім`ї від 21.04.2022 року, дитина ОСОБА_3 проживає з мамою, ОСОБА_1 , братом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та її цивільним чоловіком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_4 . Вказано, що мати в повній мірі здатна виконувати та виконує обов`язок з виховання дитини та догляду за нею.

Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради № 271 від 28 грудня 2022 року затверджено висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Вказаним висновком встановлено, що при визначенні місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради, як орган опіки та піклування, розглядав матеріали цивільної справи № 554/11867/21 Октябрського районного суду м. Полтави за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: позовну заяву з додатками; акти обстеження житлово-побутових умов батьків; акти оцінок потреб сім`ї/особи; пояснення матері; рішення комісії з питань захисту прав дитини від 14 грудня 2021 року, 22 грудня 2022 року, та встановив про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

У суді першої інстанції також були допитані свідок ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 .

При вирішенні спору суд першої інстанції дійшов висновку, що в найкращих інтересах дитини буде її проживання разом з батьком.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду першої не відповідають фактичним обставинам справи, наявним у справі доказам та є помилковими, з огляду на таке.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частин другої-третьої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно частини другої та третьої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) суд дійшов висновку, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року в справі № 344/16033/21 (провадження № 61-4194св23) суд дійшов висновку, що вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) сформульовано висновок, згідно якого вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності. Зазначених критеріїв моральних якостей батька як вихователя не виявлено.

Відповідно до статті 3 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року, дитина має процесуальне право бути поінформованою та висловлювати свою думку під час розгляду справи, що стосується її.

Закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією.

Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності, які не виявлені у батька.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі чи будинку), про те, з ким із них дитина залишається, суд виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своєї дитини повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітньої дитини. При цьому суд має врахувати, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Такі висновки наведені у постанові Верховного Суду у справі № 288/39/20 від 18 березня 2021 року та узгоджуються з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з частиною шостою статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Як встановлено місцевим судом і підтверджено матеріалами справи, рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради № 271 від 28 грудня 2022 року затверджено висновок органу опіки та піклування Шевченківської районної у м. Полтава ради, яким вирішено визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Вказаний висновок суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим, складеним на підставі наданих сторонами суду доказів, він не суперечить інтересам дитини ОСОБА_3 . Тоді як суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги та помилково визнав його неналежним доказом. При цьому жодних вмотивованих висновків щодо необґрунтованості вказаного висновку органу опіки та піклування судом першої інстанції не наведено.

Також як орган опіки та піклування, так і колегія суддів виходить з того, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з народження проживала з матір`ю та старшим братом, саме це місце проживання є для дитини звичним та психологічно комфортним. Будь-яких істотних обставин для його зміни позивачем ОСОБА_2 не наведено та колегією суддів не встановлено. Мати дитини ОСОБА_1 не створює загрози для життя, здоров`я та гармонійного розвитку дитини ОСОБА_3 у звичному для неї середовищі.

Звернення ОСОБА_2 з заявами до правоохоронних органів стосовно вивезення дитини за кордон не є підставою для визначення місця її проживання разом з батьком.

Твердження сторони позивача та аналогічні висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 порушує рішення Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради № 72 від 30 березня 2023 року, яким встановлено участь батька у вихованні дитини ОСОБА_3 та спілкуванні з нею, не можуть бути взяті до уваги апеляційного суду, оскільки предметом спору є визначення місця проживання дитини з одним із батьків, а не щодо участі у вихованні та спілкуванні батька з дитиною.

Крім того як встановлено судом, ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_3 19.07.2023 перетнула державний кордон України та наразі перебуває у Республіці Польща. Разом з тим, як пояснила представник позивача адвокат Листопад Н.А. в апеляційному суді, позивач ОСОБА_2 також виїхав за межі України до Республіки Польща.

Доводи позивача за первісним позовом ОСОБА_2 та висновки суду першої інстанції про те, що в якнайкращих інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 буде її проживання з батьком ОСОБА_2 , не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді цієї справи.

Враховуючи надані сторонами суду першої інстанції докази, висновок органу опіки і піклування, яким визначено доцільним місце проживання дитини з матір`ю, колегія суддів апеляційного суду вважає, що визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_3 забезпечить якнайкраще інтереси малолітньої дитини, сприятиме збереженню та зміцненню сталого зв`язку зі старшим братом ОСОБА_19 та молодшою сестрою ОСОБА_20 , які також проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 та на цей час перебувають у Республіці Польща.

Розуміючи, що спір стосується чутливої сфери правовідносин, в яких батьки не дійшли спільного рішення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що першочергове значення мають саме найкращі інтереси дитини ОСОБА_3 , та визначення її місця проживання з матір`ю ОСОБА_1 не впливатиме на взаємовідносини батька ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , оскільки таке визначення місця проживання дитини не позбавляє батька батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків. При цьому, як вже встановлено апеляційним судом, ОСОБА_2 також виїхав за межі України до Республіки Польща.

Висновки суду першої інстанції про те, що батьком ОСОБА_10 , який має у власності квартиру, створені кращі умови для проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ніж у матері, яка не має власного житла, не можуть бути безумовними підставами для визначення місця проживання дитини разом з батьком, враховуючи, що мати ОСОБА_1 також забезпечена житлом, яке орендувала в м. Полтаві.

Посилання місцевого суду в рішенні на те, що ОСОБА_1 , яка народила третю дитину у 2022 році, не зможе приділяти належної уваги іншій дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є припущеннями суду, жодним чином не підтверджені та спростовуються наявними у справі доказами, які проаналізовані вище.

Покази свідків зі сторони ОСОБА_2 , допитаних в суді першої інстанції, також не доводять той факт, що в найкращих інтересах дитини ОСОБА_3 буде її проживання з батьком ОСОБА_10 , оскільки обставини, які вони повідомили суду, є суб`єктивним сприйняттям та не підтверджують даного факту. При цьому апеляційний суд враховує, що свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_17 перебувають в родинних відносинах з ОСОБА_2 , тому суд критично ставиться до їх показів.

Та обставина, що дитина сторін ОСОБА_3 часто спізнювалася на перший урок, як вказано у листах навчального закладу №33 м. Полтави, тривалий час не відвідувала навчальний заклад по хворобі і без поважних причин, не свідчать про неналежне ставлення матері ОСОБА_1 , як матері, до виконання своїх батьківських обов`язків відносно дочки ОСОБА_3 . Отже висновки суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованими.

Згідно акту оцінки потреб сім`ї/особи від 21.04.2022 року та висновку оцінки потреб сім`ї від 21.04.2022 року, дитина ОСОБА_3 проживає з мамою, ОСОБА_1 , братом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та її цивільним чоловіком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_4 . Мати в повній мірі здатна виконувати та виконує обов`язок з виховання дитини та догляду за нею.

Місцевий суд не взяв до уваги вказані докази, пославшись на те, що життєві обставини ОСОБА_1 з 21.04.2022 року по день розгляду справи в суді змінилися, так як ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 народила іншу дитину, ОСОБА_20 ; її житлові умови змінилися; вона почала приділяти більше уваги новонародженій дитині, що є її обов`язком. При цьому зазначив, що органом опіки та піклування не враховано, що дитина ОСОБА_3 проживає в одній кімнаті з братом ОСОБА_6 , який за віком є старшим за неї та іншої статі.

Вказані висновки суду є безпідставними та необґрунтованими, оскільки народження ОСОБА_1 іншої дитини не свідчить про те, що мати не здатна здійснювати та забезпечувати догляд, виховання, розвиток, належні умови та матеріальне утримання іншої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає від народження разом з нею та старшим братом ОСОБА_6 , в належних умовах, забезпечена всім необхідним, що підтверджується наявними у справі доказами та не спростовано стороною позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 . Отже народження ОСОБА_23 іншої дитини ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , не може бути підставою для визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком.

Висновки суду першої інстанції про те, що дитина ОСОБА_3 не має свого особистого простору та потребує поліпшення житлових умов в розумінні підпункту 7 пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, також є безпідставними, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

За висновками місцевого суду, ОСОБА_1 виявила своє небажання на проведення судової психологічної експертизи, призначеної ухвалою від 21 липня 2022 року та оскаржила до апеляційного суду вказану ухвалу, що свідчить про порушення з боку матері процесуального права дитини ОСОБА_3 бути поінформованою та висловлювати свою думку під час розгляду справи що її стосується, позбавила можливості встановити її прихильність до кожного з батьків, чим порушила вимоги статті 3 Конвенції про здійснення прав дітей 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року.

У зв`язку з цим колегія суддів наголошує на тому, що апеляційне оскарження судових рішень передбачено нормами Цивільного процесуального кодексу України. ОСОБА_1 скористалася наданим їй законом правом, оскарживши вищевказану ухвалу суду від 21.07.2022, яка скасована постановою Полтавського апеляційного суду від 09.03.2023.

Також місцевий суд при розгляді цієї справи послався в рішенні про те, що перетин ОСОБА_1 разом із дитиною ОСОБА_3 державного кордону України завадило почути думку дитини, що свідчить про порушення відповідачкою (позивачкою за зустрічним позовом) ОСОБА_1 вимог Конвенції про здійснення прав дітей 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року.

Такі висновки є безпідставними, так як сторона позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 не заявляла в місцевому суді клопотань про заслуховування думки дитини, в тому числі за допомогою відеозв`язку, і вказане питання судом першої інстанції не вирішувалося.

Висновки місцевого суду про те, що на даному етапі життя ОСОБА_3 визначення її місця проживання із батьком буде відповідати найкращим інтересам дитини, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді цієї справи.

Враховуючи надані сторонами суду першої інстанції докази, висновок органу опіки і піклування, яким визначено доцільним місце проживання дитини з матір`ю, колегія суддів апеляційного суду вважає, що визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 забезпечить якнайкращі інтереси малолітньої дитини, сприятиме збереженню та зміцненню сталого зв`язку зі старшим братом ОСОБА_19 та молодшою сестрою ОСОБА_20 , які також проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 на цей час у Республіці Польща, якамає можливість забезпечити належний догляд, виховання, розвиток, матеріальне утримання дитини ОСОБА_3 . При цьому колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 також знаходиться в Республіці Польща, про що повідомив його адвокат Листопад Н.А. отже, батько матиме можливість приймати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , а визначення її місця проживання разом з матір`ю не позбавляє його батьківських прав та права на виховання та спілкування з малолітньою дочкою.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування рішення суду, ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком; задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у сумі 3843,00 грн, які складаються з судового збору у сумі 992,40 грн., сплаченого ОСОБА_1 за подання зустрічного позову та 2850,60 грн за подання апеляційної скарги, які задоволені судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376 п.п.3,4, статтями 381-384, 389-391 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката Маліннікової Дар`ї Костянтинівни, яка представляє відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2023 рокускасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про визначення місця проживання дитини з батьком відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3843,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок три гривні 00 копійок) у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19.02.2024.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді О.І.Обідіна

Л.І.Пилипчук