Рішення

від 19.02.2024 по справі 320/41605/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2024 року справа №320/41605/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЛАГІЯ УКРАЇНА" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

10.11.2023 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЛАГІЯ УКРАЇНА" (далі позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.06.2023 №114400705;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.06.2023 №114410705.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що оскаржувані рішення позивач вважає необґрунтованими, безпідставними та такими що підлягають скасуванню.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/41605/23 передана 15.11.2023 до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 позовну заяву було залишено без руху, у зв`язку з відсутністю заяв з зазначенням наступних відомостей: про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися та власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Позивачем через систему «Електронний суд» 22.11.2023 подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 р. адміністративну справу №320/41605/23 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

15.01.2024 до Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої відповідач заперечує проти вимог адміністративного позову. Встановлено, що ТОВ «Пелагія Україна» подано на реєстрацію до ЄРПН розрахунок коригування №6 від 23.02.2022 та розрахунок коригування №7 від 23.02.2022 своєчасно - до 15.07.2022. Однак в порушення п. 192.1 ст. 192 ПК України неправомірно відображено період, який підлягав уточненню - червень 2022 року, в уточнюючому розрахунку податкових зобов?язань з ПДВ у зв??язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9283857873 від 29.12.2022. Вказане призвело до завищення залишку від?ємного значення за результатами поданого уточнюючого розрахунку у розмірі 1448091 грн. та спричинило неправомірне збільшення показника рядка 21 «Сума від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» декларації з ПДВ за грудень 2022 року на суму 1019821 грн. Враховуючи викладене, в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 192.1 ст. 192 ПК України, ТОВ «Пелагія Україна» завищено податковий кредит у декларації за грудень 2022 року на суму 144891 грн., що вплинуло на правильність визначення суми від?ємного значення різниці між сумою податкового зобов?язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду. Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.06.2023 №114400705, від 30.06.2023 №114410705 прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у зв?язку з чим відсутні підстави для їх скасування.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Головним управлінням ДПС у Київській області відповідно до п.п. 19-1.1.6 п.19-1.1 ст.19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України), на підставі наказу від 31.03.2023 №559-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Пелагія Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022 року від?ємного значення з податку на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 16.05.2023 №9463/10-36-07-14/36230096, в якому зафіксовані порушення п.44.1 ст.44, п.192.1 ст.192 ПК України, у результаті чого завищено суму від?ємного значення податку на додану вартість у декларації за грудень 2022 року на суму 1019821 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ «Пелагія Україна» подало заперечення на акт документальної позапланової виїзної перевірки. За наслідками розгляду заперечень висновки, викладені в акті перевірки, контролюючим органом залишено без змін.

На підставі матеріалів документальної перевірки винесені податкові повідомлення-рішення №114400705 від 30.06.2023, №114410705 від 30.06.2023.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями №114400705 від 30.06.2023, №114410705 від 30.06.2023 ТОВ «Пелагія Україна» звернулося в порядку адміністративного оскарження до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 14.09.2023 №27123/6/99-00-06-01-04-06 скаргу ТОВ «Пелагія Україна» на податкове повідомлення-рішення №114410705 від 30.06.2023 залишено без розгляду.

Також рішенням ДПС України від 02.10.2023 №29257/6/99-0006-01-04-06 податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Київській області №114400705 від 30.06.2023 залишено без змін, скаргу - без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення №114400705 від 30.06.2023, №114410705 від 30.06.2023 незаконними, ТОВ «Пелагія Україна» звернулося до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Для цілей оподаткування платники податків зобов?язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов?язаних з визначенням об?єктів оподаткування та/або податкових зобов?язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов?язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об?єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пункт 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв?язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Абзац 1 пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв?язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацами першим-третім пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв?язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає стаття 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2 статі 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов?язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов?язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від?ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, пп. "б" п. 200.4 ПК України встановлює такі обмеження: сума ПДВ, яку заявляють до відшкодування, має бути фактично сплачена в попередніх і звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету; сума заявленого відшкодування не може перевищувати реєстраційну суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України на момент подання податкової декларації.

Відповідно до п. 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267 у разі нарахування податкових зобов?язань відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) платник податку складає окремі зведені податкові накладні. Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ЕГЕРЗУНД СІФУД» був укладений договір поставки №78 від 01.10.2013.

Позивач 29.12.2021 поставив ТОВ «ЕГЕРЗУНД СІФУД» товар на суму 17 358 360,00 грн.

Відповідно до приписів п.201.10. ст.201 Податкового Кодексу України позивачем було складено податкову накладну №10 від 07.12.2021 року, яку було подано на реєстрацію 30.12.2021 р. до Єдиного реєстру податкових накладних. А також складено податкову накладну №47 від 29.12.2021 року, яку було подано на реєстрацію 13.01.2022 р. до Єдиного реєстру податкових накладних.

23.02.2022 відповідно до документу - повернення постачальнику №15, ТОВ «ЕГЕРЗУНД СІФУД» повернуло частину нереалізованого товару за договором №78 від 01.10.2013 р. на суму 17 164 354,80 грн.

У зв?язку із чим відбулось коригування податкових накладних:

- РК №6 від 23.02.2022, які були подані на реєстрацію у червні 2022 р.

- PK №7 від 23.02.2022, які були подані на реєстрацію у червні 2022 р.

Дані розрахунки коригування №6 та №7 були подані на реєстрацію, їх реєстрація була зупинена. Рішення про реєстрацію розрахунків коригування (№6 та №7) було прийнято 28.12.2022 р., після надання письмових пояснень та копій документів.

29.12.2022 року позивач подав уточнюючу Податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2022 року, у зв??язку із прийняттям рішень про реєстрацію розрахунків коригування №6 та №7 датою подачі - 22.06.2022.

Дана уточнююча Податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2022 року була зареєстрована у податковому органі 29.12.2022 за №9283857873.

18.01.2023 року позивач подав Податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2022 року, яку було прийнято та зареєстровано податковим органом за №9299937077.

Дані податкові накладні, а також розрахунки коригування до цих податкових накладних зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відносно дійсності господарських операцій, що стали підставою для складання податкових накладних та розрахунків коригування, а також правомірності та повноти складання податкових накладних та розрахунків коригування, відповідач не заперечує.

Положення пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України щодо коригування податкового зобов?язання та податкового кредиту на підставі розрахунку коригування до податкової накладної є імперативними нормами, тобто є обов`язковими. А зменшення суми податкових зобов?язань є правом постачальника, яке виникає після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної - норми абзацу 4 підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що позивач скористався своїм правом на зменшення податкових зобов?язань, що відобразилось в Податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2022 року, яку було прийнято та зареєстровано податковим органом.

Враховуючи, що Розрахунок коригування №6 від 23.02.2022 та Розрахунок коригування №7 від 23.02.2022 були зареєстровані у червні 2022 року, право ТОВ "ПЕЛАГІЯ УКРАЇНА" на зменшення суми податкових зобов?язань, виникло у червні 2022 року.

На підставі чого, ТОВ "ПЕЛАГІЯ УКРАЇНА" подало уточнюючий розрахунок за червень 2022 року та задекларувало зменшення податкових зобов?язань згідно розрахунків коригування №6 від 23.02.2022 та №7 від 23.02.2022, у відповідності до вимог пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

У зв?язку із введенням воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року було припинено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Пунктом 32 прим. 2 підр. 2 розд. ХХ ПКУ передбачено тимчасове, за податкові періоди лютий, березень, квітень, травень 2022 року, формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в ЄРПН постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями.

Законом України від 12 травня 2022 року №2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» відновлено податковий обов?язок платників податків, у яких є можливість виконувати свої податкові обов?язки, зокрема в частині дотримання термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН.

Водночас, відповідно до п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ такі платники звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов?язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом №2260 (27 травня 2022 року) за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН до 15 липня 2022 року.

За таких обставин, суд погоджується з позицією позивача, що п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ звільняє платника податків від відповідальності за несвоєчасне подання пн/рк, а не встановлює імперативне право податкового органу вважати, що будь-які пн/рк за лютий-травень 2022, які подані до 15.07.2022 є безумовно поданими саме у період лютий-травень.

Відтак, відповідач неправомірно встановив порушення ТОВ "ПЕЛАГІЯ УКРАЇНА" норм п.44.1 ст.44 та пп.192.1 ст.192 Податкового кодексу України.

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган (п. 56.4 ст. 56 ПК України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що Головне управління ДПС у Київській області діяло всупереч вищезазначеним зазначеним нормам законодавства та фактичним обставинам справи, що мало наслідком протиправне прийняття податкових повідомлень-рішень від 30.06.2023 року №114400705 та від 30.06.2023 року 114410705.

Вищевказане, зокрема, ґрунтується на принципах ПК України, викладених у статті 4 Кодексу, та у Постанові ВС від 18.06.2019 року по справі №804/1606/17.

Так, презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об?єктивно відтворюють господарські операції, що є об?єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов?язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

До того ж презумпція добросовісності платника презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Зазначена позиція підтверджена постановою ВС від 08 червня 2022 року по справі №П/811/4182/14.

Також аналогічні висновки Верховного Суду містяться в постановах від 20 червня 2022 року в справі №640/8636/19, від 20 червня 2022 року в справі №826/7997/18, від 22 червня 2022 року в справі №640/24096/20, від 14 вересня 2022 року в справі №120/9806/21-а, від 22 вересня 2022 року в справі №200/7457/19-а, від 29 вересня 2022 року в справі №360/2213/20.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Доказів, які б свідчили про обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень або ж спростовували доводи позивача відповідачем суду не подано.

За наведених обставин у сукупності, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що адміністративний позов задоволено повністю, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 2864,00 грн.

Питання щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу може бути вирішено після надання представником позивача протягом п`яти днів після ухвалення рішення остаточного розрахунку та докази понесення таких судових витрат у відповідності до ч.7 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЛАГІЯ УКРАЇНА" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення, - задовольнити;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.06.2023 №114400705;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.06.2023 №114410705.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЛАГІЯ УКРАЇНА" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2864,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.