Постанова

від 31.12.2024 по справі 320/41605/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/41605/23 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелагія Україна" до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пелагія Україна" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.06.2023 №114400705;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.06.2023 №114410705.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби України у Київській області, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Станом на 31 грудня 2024 року позивачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Київській області відповідно до п.п. 19-1.1.6 п.19-1.1 ст.19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України), на підставі наказу від 31.03.2023 №559-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Пелагія Україна" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022 року від?ємного значення з податку на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 16.05.2023 №9463/10-36-07-14/36230096, в якому зафіксовані порушення п.44.1 ст.44, п.192.1 ст.192 ПК України, у результаті чого завищено суму від?ємного значення податку на додану вартість у декларації за грудень 2022 року на суму 1019821 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ "Пелагія Україна" подало заперечення на акт документальної позапланової виїзної перевірки. За наслідками розгляду заперечень висновки, викладені в акті перевірки, контролюючим органом залишено без змін.

На підставі матеріалів документальної перевірки винесені податкові повідомлення-рішення №114400705 від 30.06.2023, №114410705 від 30.06.2023.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями №114400705 від 30.06.2023, №114410705 від 30.06.2023 ТОВ "Пелагія Україна" звернулося в порядку адміністративного оскарження до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 14.09.2023 №27123/6/99-00-06-01-04-06 скаргу ТОВ "Пелагія Україна" на податкове повідомлення-рішення №114410705 від 30.06.2023 залишено без розгляду.

Також рішенням ДПС України від 02.10.2023 №29257/6/99-0006-01-04-06 податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Київській області №114400705 від 30.06.2023 залишено без змін, скаргу - без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення №114400705 від 30.06.2023, №114410705 від 30.06.2023 незаконними, ТОВ "Пелагія Україна" звернулося до суду з даним позовом.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об?єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пункт 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв?язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Абзац 1 пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв?язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацами першим-третім пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв?язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає стаття 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2 статі 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов?язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов?язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від?ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, пп. "б" п. 200.4 ПК України встановлює такі обмеження: сума ПДВ, яку заявляють до відшкодування, має бути фактично сплачена в попередніх і звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету; сума заявленого відшкодування не може перевищувати реєстраційну суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України на момент подання податкової декларації.

Відповідно до п. 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267 у разі нарахування податкових зобов?язань відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) платник податку складає окремі зведені податкові накладні. Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "ЕГЕРЗУНД СІФУД" був укладений договір поставки №78 від 01.10.2013.

Позивач 29.12.2021 поставив ТОВ "ЕГЕРЗУНД СІФУД" товар на суму 17 358 360,00 грн.

Відповідно до приписів п.201.10. ст.201 Податкового Кодексу України позивачем було складено податкову накладну №10 від 07.12.2021 року, яку було подано на реєстрацію 30.12.2021 р. до Єдиного реєстру податкових накладних. А також складено податкову накладну №47 від 29.12.2021 року, яку було подано на реєстрацію 13.01.2022 р. до Єдиного реєстру податкових накладних.

23.02.2022 відповідно до документу - повернення постачальнику №15, ТОВ "ЕГЕРЗУНД СІФУД" повернуло частину нереалізованого товару за договором №78 від 01.10.2013 р. на суму 17 164 354,80 грн.

У зв?язку із чим відбулось коригування податкових накладних:

- РК №6 від 23.02.2022, які були подані на реєстрацію у червні 2022 р.

- PK №7 від 23.02.2022, які були подані на реєстрацію у червні 2022 р.

Дані розрахунки коригування №6 та №7 були подані на реєстрацію, їх реєстрація була зупинена. Рішення про реєстрацію розрахунків коригування (№6 та №7) було прийнято 28.12.2022 р., після надання письмових пояснень та копій документів.

29.12.2022 року позивач подав уточнюючу Податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2022 року, у зв?язку із прийняттям рішень про реєстрацію розрахунків коригування №6 та №7 датою подачі - 22.06.2022.

Дана уточнююча Податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2022 року була зареєстрована у податковому органі 29.12.2022 за №9283857873.

18.01.2023 року позивач подав Податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2022 року, яку було прийнято та зареєстровано податковим органом за №9299937077.

Дані податкові накладні, а також розрахунки коригування до цих податкових накладних зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відносно дійсності господарських операцій, що стали підставою для складання податкових накладних та розрахунків коригування, а також правомірності та повноти складання податкових накладних та розрахунків коригування, відповідач не заперечує.

Положення пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України щодо коригування податкового зобов?язання та податкового кредиту на підставі розрахунку коригування до податкової накладної є імперативними нормами, тобто є обов`язковими. А зменшення суми податкових зобов?язань є правом постачальника, яке виникає після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної - норми абзацу 4 підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Отже, позивач скористався своїм правом на зменшення податкових зобов?язань, що відобразилось в Податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2022 року, яку було прийнято та зареєстровано податковим органом.

Враховуючи, що Розрахунок коригування №6 від 23.02.2022 та Розрахунок коригування №7 від 23.02.2022 були зареєстровані у червні 2022 року, право ТОВ "ПЕЛАГІЯ УКРАЇНА" на зменшення суми податкових зобов?язань, виникло у червні 2022 року.

На підставі чого, ТОВ "ПЕЛАГІЯ УКРАЇНА" подало уточнюючий розрахунок за червень 2022 року та задекларувало зменшення податкових зобов?язань згідно розрахунків коригування №6 від 23.02.2022 та №7 від 23.02.2022, у відповідності до вимог пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

У зв?язку із введенням воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року було припинено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Пунктом 32 прим. 2 підр. 2 розд. ХХ ПКУ передбачено тимчасове, за податкові періоди лютий, березень, квітень, травень 2022 року, формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в ЄРПН постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами і доповненнями.

Законом України від 12 травня 2022 року №2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" відновлено податковий обов?язок платників податків, у яких є можливість виконувати свої податкові обов?язки, зокрема в частині дотримання термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН.

Водночас, відповідно до п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ "Перехідні положення" ПКУ такі платники звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов?язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом №2260 (27 травня 2022 року) за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН до 15 липня 2022 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ "Перехідні положення" ПКУ звільняє платника податків від відповідальності за несвоєчасне подання пн/рк, а не встановлює імперативне право податкового органу вважати, що будь-які пн/рк за лютий-травень 2022, які подані до 15.07.2022 є безумовно поданими саме у період лютий-травень.

Відтак, відповідач неправомірно встановив порушення ТОВ "ПЕЛАГІЯ УКРАЇНА" норм п.44.1 ст.44 та пп.192.1 ст.192 Податкового кодексу України.

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган (п. 56.4 ст. 56 ПК України).

Таким чином, Головне управління ДПС у Київській області діяло всупереч вищезазначеним нормам законодавства та фактичним обставинам справи, що мало наслідком протиправне прийняття податкових повідомлень-рішень від 30.06.2023 року №114400705 та від 30.06.2023 року 114410705.

Так, презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об?єктивно відтворюють господарські операції, що є об?єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов?язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

До того ж презумпція добросовісності платника презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Зазначена позиція підтверджена постановою ВС від 08 червня 2022 року по справі №П/811/4182/14.

Доказів, які б свідчили про обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень або ж спростовували доводи позивача відповідачем не подано.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Сорочко Є.О.

Суддя Чаку Є.В.