Рішення

від 08.02.2024 по справі 500/39/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/39/24

08 лютого 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.03.2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача зі зверненням, у якому просив виключити його з реєстру божників у зв`язку з тим, що він не є боржником у ВП№ 60549095.

30.03.2023 р. за вихідним номером 5398/03.1-25 позивач отримав листа, яким відповідач відмовив у виключенні ОСОБА_1 з реєстру божників, покликаючись на відсутність підстав передбачених ч.7 ст.9 та п. 1,3,11 частини 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» або ч.4 ст. 40 даного Закону.

18.08.2023 року позивач повторно звернувся із заявою про вилучення відомостей щодо ОСОБА_1 з Реєстру боржників до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. На це звернення позивач не отримав відмови та вважав, що його законна вимога виконана.

Однак 22.12.2023 року при зверненні до органів нотаріату позивач з`ясував, що продовжує перебувати в реєстрі боржників як боржник у виконавчому провадженні ВП № 60549095. Таким чином 22.12.2023 р. ОСОБА_1 довідався, що його звернення від 18.08.2023 року було залишене без реагування.

Таку бездіяльність відповідача позивач вважає неправомірною та такою, що без достатніх правових підстав обмежує права та його законні інтереси.

Ухвалою суду від 05.01.2024 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

25 січня 2024 року Тернопільським окружним адміністративним судом відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначеними статями 268, 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, та призначено судове засідання на 08.02.2024 о 10:45 год.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 31.01.2024 року. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

На виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №60549095 з примусового виконання виконавчого листа №607/9268/17 від 26.09.2018, виданого Тернопільським міськрайонним судом про «В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) перед ПАТ «Укрсиббанк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська,1/12, р/р № НОМЕР_2 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750) за кредитним договором №601 від 06.12.2005 року у розмірі 61102 (шістдесят одна тисяча сто два) долари США 60 центів, що еквівалентно 1593563(один мільйон п`ятсот дев`яносто три тисячі п`ятсот шістдесят три) гривні 14 коп. та 1152(одна тисяча сто п`ятдесят дві) грн. 14 коп. пені та заборгованості за кредитним договором №1121963400 від 20.09.2007 року у розмірі 105444(сто п`ять тисяч чотириста сорок чотири) долари США 64 центи, що еквівалентно 2750008 (два мільйони сімсот п`ятдесят тисяч вісім) грн. 86 коп. та 452013 (чотириста п`ятдесят дві тисячі тринадцять) грн. 62 коп. пені звернути стягнення на предмет іпотеки: 1/2 частину торгово-офісного приміщення №1 загальною площею 47,5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) на підставі договору дарування від 04.12.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Бойко Л.В., за реєстром №6437 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:124497061101) та 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 55,5 кв.м. та належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) на підставі договору дарування від 04.12.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Бойко Л.В., за реєстром №6445 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 124197061101) шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності чи незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій».

11.11.2019, державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено на адресу сторін виконавчого провадження для виконання та відому.

В ході виконання встановлено, що майно, на яке необхідно звернути стягнення згідно виконавчого документу боржнику не належить.

18.06.2020, державним виконавцем, керуючись п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, копії якої направлено на адресу сторін виконавчого провадження для відому.

Одночасно, у відповідності до Наказу від 07.06.2017 №1829/5 Про затвердження правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки і підлягають знищенню відповідно після закінчення строків їх зберігання.

Згідно акту про вилучення проваджень для знищення від 25.01.2024 року за №72 виконавче провадження №60549095 знищено.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

На підставі викладеного, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання прибули. В залі суду було вирішено продовжити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

11.11.2019 року Відділ примусового виконання рішень Управління у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрив виконавче провадження ВП №60549095 на підставі виконавчого листа № 607/9268/17 виданого 01 серпня 2019 року Тернопільським міськрайонним судом.

Згідно із вказаним виконавчим листом за рішенням Тернопільського міськрайонного суду № 607/9268/17 від 26.09.2048 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Укрсиббанк» за кредитним договором № 601 від 06.12.2005 року та кредитним договором № 1121963400 від 20.09.2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки :

-1/2 частину торгово-офісного приміщення №1 загальною площею 47,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ;

-1/3 частину квартири АДРЕСА_3 . Стягнення повинно бути звернуто шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах -процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».

05 жовтня 2022 року ухвалою Тернопільського міськрайонного суду у справі № 607/9268/17 постановлено замітини сторону виконавчого провадження: замість боржника ОСОБА_1 залучити Приватне мале підприємство «Фермер Подільський» (код ЄДРПОУ 14045093) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 607/9268/17 за результатами апеляційного оскарження залишена без змін . Таким чином з 01 лютого 2023 року набуло законної сили судове рішення про заміну сторони виконавчого провадження. Відтак, позивач ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року не є боржником за вищевказаним виконавчим документом.

06.03.2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача зі зверненням, у якому просив виключити його з реєстру божників у зв`язку з тим, що він не є боржником у ВП№ 60549095.

30.03.2023 р. за вихідним номером 5398/03.1-25 позивач отримав листа, яким відповідач відмовив у виключенні ОСОБА_1 з реєстру божників, покликаючись на відсутність підстав передбачених ч.7 ст.9 та п. 1,3,11 частини 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» або ч.4 ст. 40 даного Закону.

18.08.2023 року позивач повторно звернувся із заявою про вилучення відомостей щодо ОСОБА_1 з Реєстру боржників до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. На це звернення позивач не отримав відмови та вважав. Що його законна вимога виконана.

Однак, 22.12.2023 року при зверненні до органів нотаріату позивач з`ясував, що продовжує перебувати в реєстрі боржників як боржник у виконавчому провадженні ВП № 60549095. Таким чином 22.12.2023 р. ОСОБА_1 довідався, що його звернення від 18.08.2023 року було залишене без реагування.

Позивач, не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

За приписами статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1404-VIII Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 (далі - Положення № 2432/5), автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу; Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Частиною п`ятою статті 9 Закону № 1404-VIII передбачено, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Вичерпний перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників визначено частиною сьомою статті 9 Закону № 1404-VIII.

Так, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини 1 статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

У свою чергу, відповідно до пункту 6 Розділу Х Положення № 2432/5 система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

У день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Таким чином, частиною сьомою статті 9 Закону України «Про виконавче провадження», а також пунктом 6 Розділу Х Положення № 2432/5 визначено вичерпний перелік підстав вилучення відомостей про боржників з Єдиного реєстру боржників.

З аналізу викладених приписів Закону №1404-VIII та Положення №2432/5 вбачається, що дійсно чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав, за яких відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.

При цьому, матеріалами справи встановлюється, що в даному випадку, виконавче провадження ВП № 60549095 було завершене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII, відповідно до якої виконавчий документ повертається стягувану, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Проте з 01 лютого 2023 року (тобто з моменту набуття судовим рішенням про заміну сторони виконавчого провадження законної сили) позивач ОСОБА_1 не є боржником за вищевказаним виконавчим документом та не є боржником у ВП № 60549095. Не будучи боржником у виконавчому провадженні позивач, проте продовжує бути суб`єктом обмежень щодо розпорядження власним майном, які пов`язані із перебуванням особи в реєстрі боржників.

Виходячи зі змісту Положення №2432/5, мета ведення Єдиного реєстру боржників полягає саме в оприлюдненні в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

У той же час, принцип непорушності права власності є одним із основоположних принципів на закріплений у Конституції України та Цивільному кодексі України.

За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, - свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17- рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац третій підпункту 3.1 пункту З мотивувальної частини).

Мета ведення Єдиного реєстру боржників полягає саме в оприлюдненні в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Оскільки у ОСОБА_1 відсутня заборгованість за виконавчим провадженням ВП № 60549095, позивач перестав бути стороною виконавчого провадження та боржником у розумінні Закону №1404-VIII, підстави для обмеження його права власності, які поєднані з фактом перебування в реєстрі боржників, відпали .

У зв`язку з цим, наявність інформації щодо позивача в Єдиному реєстрі боржників, при відсутності положень законодавства про можливість її виключення у зв`язку із заміною сторони виконавчого провадження, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті.

З наведеного слідує, що виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, враховуючи, що позивач виконав всі свої майнові зобов`язання покладені на нього, права позивача не повинні обмежуватись шляхом наявності відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників. При цьому, такі відомості не відповідають дійсним обставинам (заборгованість ОСОБА_1 відсутня).

Як наслідок, відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників.

При вирішенні даного спору прошу також врахувати практику Європейського суду з прав людини. У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" від 14 червня 2007 року) суд констатував: положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування.

Якість закону пов`язана з достатньою чіткістю встановлення ним тих чи інших обставин, на підставі яких діють державні органи (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Волохи проти України" від 2 листопада 2006 року).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1073,60 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 09 лютого 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження/місце проживання: вул. Галицька, 45,м. Івано-Франківськ,Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н,76019 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43316386).

Головуючий суддяПодлісна І.М.