Постанова

від 30.04.2024 по справі 500/39/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/39/24 пров. № А/857/4563/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання: Нор А.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі №500/39/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції Полісна І.М., час ухвалення у письмовому провадженні, місце ухвалення м. Тернопіль, дата складання повного тексту 08.02.2024),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.03.2023 року позивач звернувся до відповідача зі зверненням, у якому просив виключити його з реєстру божників у зв`язку з тим, що він не є боржником у ВП№ 60549095. 30.03.2023 р. за вихідним номером 5398/03.1-25 позивач отримав листа, яким відповідач відмовив у виключенні ОСОБА_1 з реєстру божників, покликаючись на відсутність підстав передбачених ч.7 ст.9 та п. 1,3,11 частини 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» або ч.4 ст. 40 даного Закону. 18.08.2023 року позивач повторно звернувся із заявою про вилучення відомостей щодо нього з Реєстру боржників до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. На це звернення позивач не отримав відмови та вважав, що його законна вимога виконана. Однак 22.12.2023 року при зверненні до органів нотаріату позивач з`ясував, що продовжує перебувати в реєстрі боржників як боржник у виконавчому провадженні ВП № 60549095. Таким чином 22.12.2023 р. позивач довідався, що його звернення від 18.08.2023 року було залишене без реагування. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає неправомірною та такою, що без достатніх правових підстав обмежує права та його законні інтереси.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року позов задоволено повністю. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_1 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073,60 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга в якій зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норм матеріального права та порушив норми процесуального права.

Суть доволів апелянта зводиться до того, що частиною сьомою статті 9 Закону України «Про виконавче провадження», а також пунктом 6 Розділу Х Положення № 2432/5 визначено вичерпний перелік підстав вилучення відомостей про боржників з Єдиного реєстру боржників. Щодо позивача такі підстави відсутні.

Крім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 14.02.2024 у справі №607/9268/17 задовольнив касаційні скарги ОСОБА_2 та Приватного малого підприємства «Фермер Подільський», скасував ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 11.11.2019 року Відділ примусового виконання рішень Управління у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрив виконавче провадження ВП №60549095 на підставі виконавчого листа № 607/9268/17 виданого 01 серпня 2019 року Тернопільським міськрайонним судом.

Згідно із вказаним виконавчим листом за рішенням Тернопільського міськрайонного суду № 607/9268/17 від 26.09.2048 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Укрсиббанк» за кредитним договором № 601 від 06.12.2005 року та кредитним договором № 1121963400 від 20.09.2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки :

-1/2 частину торгово-офісного приміщення №1 загальною площею 47,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;

-1/3 частину квартири АДРЕСА_2 . Стягнення повинно бути звернуто шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах -процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».

05 жовтня 2022 року ухвалою Тернопільського міськрайонного суду у справі № 607/9268/17 постановлено замітини сторону виконавчого провадження: замість боржника ОСОБА_1 залучити Приватне мале підприємство «Фермер Подільський» (код ЄДРПОУ 14045093) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 607/9268/17 за результатами апеляційного оскарження залишена без змін.

06.03.2023 року позивач звернувся до відповідача зі зверненням, у якому просив виключити його з реєстру божників у зв`язку з тим, що він не є боржником у ВП№ 60549095.

30.03.2023 р. за вихідним номером 5398/03.1-25 позивач отримав листа, яким відповідач відмовив йому у виключенні з реєстру божників, покликаючись на відсутність підстав передбачених ч.7 ст.9 та п. 1,3,11 частини 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» або ч.4 ст. 40 даного Закону.

18.08.2023 року позивач повторно звернувся із заявою про вилучення відомостей щодо нього з Реєстру боржників до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. На це звернення позивач не отримав відмови та вважав, що його законна вимога виконана.

Однак, 22.12.2023 року при зверненні до органів нотаріату позивач з`ясував, що продовжує перебувати в реєстрі боржників як боржник у виконавчому провадженні ВП № 60549095, тобто 22.12.2023 р. позивач довідався, що його звернення від 18.08.2023 року було залишене без реагування.

Позивач, не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що оскільки у ОСОБА_1 відсутня заборгованість за виконавчим провадженням ВП № 60549095, позивач перестав бути стороною виконавчого провадження та боржником у розумінні Закону №1404-VIII, підстави для обмеження його права власності, які поєднані з фактом перебування в реєстрі боржників, відпали.

Проте, апеляційний суд із висновками суду першої інстанції не погоджується, вважає їх такими, що суперечать обставинам справи з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ ).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню ( ст. 1 Закону № 1404-VIII ).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1404-VIII Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 (далі - Положення № 2432/5), автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу; Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Частиною п`ятою статті 9 Закону № 1404-VIII передбачено, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Вичерпний перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників визначено частиною сьомою статті 9 Закону № 1404-VIII.

Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини 1 статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до пункту 6 Розділу Х Положення № 2432/5 система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

У день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Отже, частиною сьомою статті 9 Закону України «Про виконавче провадження», а також пунктом 6 Розділу Х Положення № 2432/5 визначено вичерпний перелік підстав вилучення відомостей про боржників з Єдиного реєстру боржників.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №60549095 з примусового виконання виконавчого листа №607/9268/17 від 26.09.2018, виданого Тернопільським міськрайонним судом про «В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) перед ПАТ «Укрсиббанк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська,1/12, р/р № НОМЕР_3 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750) за кредитним договором №601 від 06.12.2005 року у розмірі 61102 (шістдесят одна тисяча сто два) долари США 60 центів, що еквівалентно 1593563(один мільйон п`ятсот дев`яносто три тисячі п`ятсот шістдесят три) гривні 14 коп. та 1152(одна тисяча сто п`ятдесят дві) грн. 14 коп. пені та заборгованості за кредитним договором №1121963400 від 20.09.2007 року у розмірі 105444(сто п`ять тисяч чотириста сорок чотири) долари США 64 центи, що еквівалентно 2750008 (два мільйони сімсот п`ятдесят тисяч вісім) грн. 86 коп. та 452013 (чотириста п`ятдесят дві тисячі тринадцять) грн. 62 коп. пені звернути стягнення на предмет іпотеки: 1/2 частину торгово-офісного приміщення №1 загальною площею 47,5 кв.м., що знаходиться за адресою вул. Карпенка,7 у м. Тернополі та належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ,ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) на підставі договору дарування від 04.12.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Бойко Л.В., за реєстром №6437 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:124497061101) та 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 55,5 кв.м. та належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) на підставі договору дарування від 04.12.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Бойко Л.В., за реєстром №6445 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 124197061101) шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності чи незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій».

11.11.2019, державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено на адресу сторін виконавчого провадження для виконання та відому.

В ході виконання встановлено, що майно, на яке необхідно звернути стягнення згідно виконавчого документу боржнику не належить.

18.06.2020, державним виконавцем, керуючись п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, копії якої направлено на адресу сторін виконавчого провадження для відому.

Отже, матеріалами справи встановлюється, що в даному випадку, виконавче провадження ВП № 60549095 було завершене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII, відповідно до якої виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У цій справі позивач не оскаржує дії відповідача щодо відмови у виключенні його з реєстру боржників, а лише просить зобов`язати відповідача виключити його з реєстру боржників.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведених вище висновків суду, норм чинного законодавства та обставин справи, відсутні визначені чинним законодавством підстави для виключення відповідача з реєстру боржників.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки з 01 лютого 2023 року (тобто з моменту набуття судовим рішенням про заміну сторони виконавчого провадження законної сили) позивач ОСОБА_4 не є боржником за вищевказаним виконавчим документом та не є боржником у ВП №60549095, тому наведене дає підстави для виключення його з реєстру боржників.

Проте, апеляційний суд вважає такий висновок помилковий з урахуванням наведених вище обставин щодо наявності підстав для виключення особи з реєстру боржників та, окрім цього зазначає, що ухвалою 20.04.2023 ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у справі №607/9268/14 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони боржника у виконавчому провадженні.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 14.02.2024 у справі №607/9268/17 касаційні скарги ОСОБА_2 та Приватного малого підприємства «Фермер Подільський» задоволено.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення. Відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини у справі, тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають та покладаються на позивача ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 243, 250, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі №500/39/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. НіколінПовний текст постанови складено 09.05.2024