Постанова

від 14.02.2024 по справі 580/6452/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/6452/23 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту Черкаської міської ради «Центр надання адміністративних послуг» про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Департаменту Черкаської міської ради «Центр надання адміністративних послуг» про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про скасування запису про реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язання відповідача поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 16 листопада 2023 року відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що 20.05.2023 позивачка звернулася із заявою до Центру надання адміністративних послуг Черкаської міської ради про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

До заяви позивачем додані наступні документи: копія паспорту громадянина України; копію довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру № 1379435-2023 від 17.05.2023; копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00039758034 від 19 травня 2023 року; копію свідоцтва про народження; копію списку на заселення громадян в 205-кв. житловий будинок по АДРЕСА_2 ; копію рішення виконавчого комітету Придніпровської районної ради народних депутатів м. Черкаси від 03.06.1987 № 207; копію паспорту та картки платника податків, виданих ОСОБА_2 .

Цього ж дня посадовою особою відповідача до Реєстру Черкаської територіальної громади внесено запис про реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

22.06.2023 позивач звернулась до директора Департаменту економки та розвитку Черкаської міської ради із заявою про зміну договору найму житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку зі смертю наймача квартири матері ОСОБА_3 на ОСОБА_1

26.06.2023 до Реєстру Черкаської територіальної громади внесено запис про скасування з 22.05.2023 реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , з підстав відсутності згоди наймача житлового приміщення.

01.07.2023 позивачка отримала повідомлення про скасування реєстрації місця проживання за формою згідно з додатком 7 до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування).

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи із меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, а також здійсненням реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, на час виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом №1382-IV та Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265.

Згідно з визначенням термінів, наведених у статті 3 Закону №1382-IV (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

За змістом частин першої і третьої статті 6 цього Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):

- письмову заяву;

- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;

- квитанцію про сплату адміністративного збору;

- документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У пункті 35 Порядку №265 зазначено, що для реєстрації місця проживання особа або її законний представник (представник) подає документи, що підтверджують право на проживання в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім`ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них.

Частиною восьмою статті 6 Закону №1382-IV заборонено вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

Підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання наведені у статті 91 Закону №1382-IV, згідно з якою орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

При цьому у разі виявлення реєстраційних дій проведених з порушенням вимог, встановлених законом, керівник органу реєстрації проводить перевірку підстав для реєстрації місця проживання особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування реєстрації місця проживання особи.

Про прийняте рішення особі надсилається повідомлення встановленої форми, в якому зазначаються підстави для його прийняття. Повідомлення надсилається особі у день прийняття органом реєстрації відповідного рішення (пункт 95 Порядку).

Судом встановлено, що на ім`я матері позивача ОСОБА_4 видано ордер на житлове приміщення №010201 від 05.06.1987, який передбачав право на зайняття житлового приміщення зі складом сім`ї: чоловіком ОСОБА_5 , сином ОСОБА_6 , дочкою ОСОБА_7 . В ордері зазначено строк його дії протягом 30 днів.

Згідно ч. 1, 2 ст. 61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Тобто ордер дає право членам сім`ї громадянина, на чиє ім`я виписаний ордер, заселитись у житлове приміщення протягом 30 днів з дати видачі ордеру, за умови зняття з реєстрації за попереднім місцем проживання.

При цьому слід зазначити, що право користування житловим приміщенням виникає на підставі укладеного в подальшому договору найму житлового приміщення.

Як свідчать матеріали справи під час звернення до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання позивачкою не було надано договір найму житлового приміщення.

Суд першої інстанції правильно зауважив, що наявність рішення місцевої ради та ордеру, виписаного на ім`я матері позивачки, не надає останній право користування житловими приміщеннями.

Отже під час звернення до відповідача із заявою позивачка відповідно до вимог Порядку №265 повинна була надати згоду власника житла чи наймача.

Проте як свідчать матеріали справи у заяві від 20.05.2023 позивачка у графі де зазначається згода власника чи наймача вказала « ОСОБА_2 », який не є наймачем чи користувачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи те, що при зверненні із заявою позивачка не надала усіх необхідних документів для реєстрації місця проживання та як було встановлено під час перевірки у поданих документах зазначила недостовірні відомості, колегія суддів вважає, що за результатами перевірки правомірності проведення такої реєстрації відповідач мав об`єктивні підстави для її скасування, а отже відсутні правові підстави для задоволення позову в цій справі.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких