Ухвала

від 09.04.2024 по справі 580/6452/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 580/6452/23

адміністративне провадження № К/990/10782/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту Черкаської міської ради «Центр надання адміністративних послуг» про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Департаменту Черкаської міської ради «Центр надання адміністративних послуг» про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про скасування запису про реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язання відповідача поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.

14 березня 2024 року засобами поштового зв`язку позивачка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі.

Предметом спору у цій справі є правомірність скасування запису про реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій, позивачка посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що наразі відсутня практика Верховного Суду стосовно застосування статей 9, 11 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон №1817-ІХ) та пункту 35 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07 лютого 2022 року (далі - Постанова №265) в контексті правомірності реєстрації місця проживання особи на підставі рішення про заселення та списку громадян на відповідне заселення, що відповідає регламентованому вищезазначеними нормативними актами «інші підтверджуючі документи».

Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.

Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.

Проаналізувавши доводи заявниці, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки за текстом оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що вищевказані норми апеляційним судом не застосовано.

Водночас неправильність застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій в розрізі підстав касаційного оскарження заявницею не наведено. Отже, це свідчить про необґрунтовування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, з посиланням на обставини справи, що свідчать про переоцінку доказів у справі, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивачка обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржниці на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відтак, скаржницею не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту Черкаської міської ради «Центр надання адміністративних послуг» про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяС.А. Уханенко