Постанова

від 19.02.2024 по справі 380/16179/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Кравців О.Р.

19 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/16179/23 пров. № А/857/25006/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді:Бруновської Н.В.

суддів:Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі № 380/16179/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова Директива» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

14.07.2023р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова Директива» (далі по тексту ТзОВ «Промислова Директива») звернувся з позовом до Львівської митниці, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900301/2 від 03.05.2023р.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900357/2 від 22.05.2023р.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900512/2 від 16.06.2023р.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Львівська митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТЗОВ "Промислова директива" зареєстроване як юридична особа 18.03.2021р.. Основний вид господарювання товариства згідно з КВЕД: 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами.

20.04.2022р. ТзОВ Промислова директива (покупець) та P.P.H.U. KLON MarekSzczudlo, Польща, уклали Контракт №20/04/2022 купівлі-продажу, предметом якого є зобов`язання Продавця поставити і передати у власність Товар (свічки, підсвічники та інші вироби), а Покупця прийняти та розрахуватись за Товар.

З рахунку-фактури (Інвойс) №F/5/05/2023 від 16.05.2023р. видно, що покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 118 049,40 PLN (Польських злотих).

22.05.2023р. з метою митного оформлення вказаного товару ТзОВ Промислова директива подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170039345U0, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, а саме світильники неелектричні: лампадки зі скла, різного дизайну та кольору за першим (за ціною договору) методом.

Одночасно Декларант до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170039345U0 в якості підстави для застосування основного методу надав наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №20/04/2022 від 20.04.2022р.; додаток до зовнішньоекономічного договору №1 від 02.01.2023р.; рахунок-фактура (Інвойс) №F/5/05/2023 від 16.05.2023р.; рахунок-проформа б/н від 10.05.2023р.; замовлення №Z/1/05/23 від 10.05.2023р.; Автотранспортну накладну №б/н від 16.05.2023р.; пакувальний лист №4/2023/PROM від 16.05.2023р.; відомості з інтернет джерел; прайс-лист від 01.05.2023р..

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України, а саме:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності - якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару за наявності; - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування,

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка на перевезення, договір на перевезення між експедитором та перевізником);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Однак, позивач надіслав повідомлення про неможливість подання додаткових документів у зв`язку із відсутністю таких документів та просив визнати митну вартість згідно поданих документів.

03.05.2023р. Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/900301/2, в графі 33 якого вказано:

«Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 МК України від 13.03.2012р. за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2,ч.3 ст.53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.

За результатами опрацювання встановлено наступне:

У графі 70 «призначення платежу» наданого платіжного документа №313 від 28.04.2023р. зазначено, що платіж здійснено відповідно до Контракту 10/05/22 від 10.05.2022р року, будь-яке посилання на інші товаросупровідні документи (проформа, інвойс інше) в графі 70 відсутнє. Сума зазначена у платіжному документі не відповідає вартості товару, що вказана в інвойсі.

Отже, Львівська митниця встановила невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

ч.2-ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює та додатки до нього у разі 'їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; -каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи)виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями,та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу декларант надіслав: банківський платіжний документ, проформа, контракт, відомості з інтернет джерел, прайс-лист.

Джерелом інформації для коригування митної вартості є МД №UA209190/2023/14864 від 23.03.2023р. митна вартість складає 3.7501 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії на комерційному рівні не проводилось.

Різниця між сумою митних платежів, що повинен був сплатити при оподаткуванні товару та сплатив, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості декларант, становить 94865.75 грн.

20.04.2022р. ТзОВ Промислова директива (покупець) та P.P.H.U. KLON MarekSzczudlo, Польща, уклали Контракт №20/04/2022 купівлі-продажу, предметом якого є зобов`язання Продавця поставити і передати у власність Товар (свічки, підсвічники та інші вироби), а Покупця прийняти та розрахуватись за Товар.

Згідно рахунком-фактурою (Інвойс) №F/5/05/2023 від 16.05.2023р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 118 049,40 PLN (Польських злотих).

22.05.2023р. з метою митного оформлення вказаного товару ТзОВ Промислова директива подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170039345U0, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, а саме світильники неелектричні: лампадки зі скла, різного дизайну та кольору за першим (за ціною договору) методом.

Одночасно Декларант до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170039345U0 в якості підстави для застосування основного методу надав наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №20/04/2022 від 20.04.2022р.; додаток до зовнішньоекономічного договору №1 від 02.01.2023р.; рахунок-фактура (Інвойс) №F/5/05/2023 від 16.05.2023р.; рахунок-проформа б/н від 10.05.2023р.; замовлення №Z/1/05/23 від 10.05.2023р.; Автотранспортна накладна №б/н від 16.05.2023р.; пакувальний лист №4/2023/PROM від 16.05.2023р.; відомості з інтернет джерел; прайс-лист від 01.05.2023р..

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МКУ, а саме:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності - якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару за наявності; - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування,

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка на перевезення, договір на перевезення між експедитором та перевізником);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Однак позивач надіслав повідомлення про неможливість подання додаткових документів у зв`язку із відсутністю таких документів та просив визнати митну вартість згідно з поданими документами.

22.05.2023р. контролюючий орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900357/2, з наступним змістом: Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 МК України за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2,ч.3 ст.53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.

За результатами опрацювання встановлено наступне:

- Договір від 20.04.2022р. №20/04/2022 містить два підписи представника продавця ОСОБА_1 . При цьому, обидва підписи є ідентичними копіями одне одного. Інвойс від 16.05.2023р. №F/5/05/23 та пакувальний лист 16.05.2023р. №4/2023/PROM також містять по два підписи представника продавця Марека Щудли. Усі підписи на даних документах є ідентичними копіями одне одного. Таким чином, у митного органу виникає сумнів щодо факту підписання вищезазначених документів представником P.P.H.U. KLON.

Також, слід зауважити, що у наданій фактурі від 16.05.2023р. №F/5/05/23 запис це CPT- LVIV розміщений після підзаголовку srodektransportu (транспортний засіб). Тобто, зміст запису однозначно не відповідає змісту підзаголовку. Згідно ч.2-ч.3 ст.53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України, а саме:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності;

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом на вимогу надіслано: проформу, прайс-лист, цінову інформацію з інтернет джерел, замовлення.

Задекларовані умови поставки CPT Lviv. При умовах поставки CPT у фактурну вартість товару включаються витрати на перевезення товару до названого пункту призначення, отже фактурна вартість товару мала б бути вища ніж в прайсі, оскільки в міжнародній практиці прийнято що прайс складається на умовах поставок EXW і адресується необмеженій кількості продавців. В проформі вказаний термін оплати 24.05.2023р., проте в інвойсі від 16.05.2023р. №F/5/05/2023 вказаний термін оплати 30.05.2023р.

Надіслані на вимогу митного органу документи, не усувають вище зазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано. Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно переліку та відповідно до умов зазначених у ч.2-ч.4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 ч.4 ст.53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012р. №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості є МД№UA209190/2023/13817 від 17.03.2023р. Коригування на обсяг партії на комерційному рівні не проводилось.

На виконання вимог Рішення про коригування декларант подав нову митну декларацію в порядку ст.55 Митного кодексу України, якій присвоєно номер №23UA209170039681U4, та 22.05.2023р. вона оформлена Львівською митницею у митному відношенні. За даною митною декларацією ТОВ сплачено податків у сумі 356391,47 гривень.

Різниця між сумою митних платежів, що повинен був сплатити при оподаткуванні товару та сплатив, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості декларант , становить 150093,06 грн.

10.05.2022р. ТзОВ Промислова директива та sp. zo.o.sp.k. ZNICZPLAST, уклали Контракт №10/05/2022 купівлі продажу, предметом якого є зобов`язання Продавця поставити і передати у власність Товар (свічки, підсвічники та інші вироби), а Покупця прийняти та розрахуватись за Товар.

Згідно рахунком-фактурою (Інвойс) №FE/0001/06/2023/SE від 12.06.2023р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 7827,84 PLN (Польських злотих).

15.06.2023р. з метою митного оформлення вказаного товару ТзОВ Промислова директива подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170047099U2, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, а саме світильники неелектричні: лампадки зі скла, різного дизайну та кольору.

Одночасно, позивач до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170047099U2 в якості підстави для застосування основного методу надав наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №10/05/2022 від 10.05.2022р.; Рахунок-фактура (Інвойс) №FE/0001/06/2023/SE від 12.06.2023р.; Рахунок-проформа №FE/0004/04/2023/PREX від 28.04.2023р.; Банківський платіжний документ, що стосується товару №313 від 28.04.2023р.; Автотранспортна накладна б/н від 12.06.2023р.; Відомості з інтернет джерел; Специфікація виробника товару до фактури №FE/0001/06/2023/SE від 12.06.2023р.; Прайс-лист від 01.01.2023р.; Заява продавця від 12.06.2023р..

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МКУ, а саме:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка на перевезення, договір на перевезення між експедитором та перевізником);

- виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару

Позивач надіслав повідомлення про неможливість подання додаткових документів у зв`язку з їх відсутністю.

16.06.2023р. митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900512/2, в якому зазначено:

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень ст.ст.52, 53, 54, 55, 58, 335 МК України за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:- подані до митного оформлення документи згідно переліку та відповідно до умов, зазначених у ч.2,ч.3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами опрацювання встановлено, що відповідно до п.5.1 договору №10/05/2022 від 10.05.2022р. та інвойсу №FE/0001/06/2023/SE від 12.06.2023р., оплата за товар здійснюється на умовах передоплати. Слід зазначити, що декларант до митного оформлення не подав документи, які підтверджували факт оплати по даній поставці.

Таким чином, Львівською митницею встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Відповідно до ч.2-ч.3 ст.53 МК України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МКУ, а саме:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності;

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують

вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що

містять відомості про вартість страхування;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на

транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять

відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення,

договір на перевезення);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу декларантом надіслано: банківський платіжний документ, проформа, відомості з інтернет джерел, заява продавця, прайс-лист.

Слід зазначити, що декларант на вимогу митного органу надав банківський платіжний документ №313 від 28.04.2023р., у графі 70 призначення платежу якого зазначено, що платіж здійснено відповідно до Контракту №10/05/2022 від10.05.2022р., будь-яке посилання на інші товаросупровідні документи (проформа інвойс, ін.) у графі 70 відсутнє.

Крім того, сума зазначена в документі не відповідає вартості товару що вказана в інвойсі. На вимогу митного органу декларантом надано заяву від продавця щодо вищевказаних розбіжностей.

Вищевказана заява не усуває невідповідності, так як декларантом не надано копії всіх товаросупровідних документів, на які йде покликання у даній заяві. Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно переліку та відповідно до умов зазначених у ч.2-ч.4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 ч.4 ст.53МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Таким чином, Львівською митницею встановлені невідповідності у поданих до митного оформлення документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III.

Джерелом інформації для коригування митної вартості є МД №UA209190/2023/14864 від 23.03.2023р. митна вартість складає 3.7501 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії на комерційному рівні не проводилось.

У зв`язку з чим контролюючий орган оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/002075.

При цьому, декларант подав нову митну декларацію в порядку ст.55 Митного кодексу України, якій присвоєно номер №23UA209170047696U9 та сплатив податків у сумі податків у сумі 24407,53 грн.

Різниця між сумою митних платежів, що повинен був сплатити при оподаткуванні товару та сплатив, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, становить 8523,92 грн.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.49 МК України видно, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Стосовно покликань апелянта в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900301/2 від 03.05.2023р. та в апеляційній скарзі щодо відсутності у графі 70 призначення платежу наданого платіжного документа №313 від 28.04.2023р. При цьому, платіж здійснено відповідно до Контракту 10/05/22 від 10.05.2022р., будь-яке посилання на інші товаросупровідні документи (проформа, інвойс інше) в графі 70 відсутнє, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Слід зазначити, що в при значенні платежу зазначено, що відповідна оплата здійснюється за свічки по контракту 10/05/2022 від 10.05.2022р. При цьому, сплачена сума повністю відповідає сумі, що вказана в рахунку-проформі та який додавався до митого контролю.

При цьому, артикули та товару зазначені в проформі та відповідному рахунку- фактурі співпадають, що давало змогу митниці переконатись в тому, що відповідний платіж здійснено за імпортований товар.

Стосовно доводів апелянта, що сума зазначена у платіжному документі не відповідає вартості товару, що вказана в інвойсі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Наведене в повній мірі спростовується наданими до митного контролю декларантом документами. Так, з метою оплати товару - лампадки з скла, що складаються з скляного корпусу з металевою або пластиковою кришкою і парафінових вкладок, призначені для ритуальних послуг, всього 34 348 штук, вартістю 72 862.96 польських злотих, продавець виставив рахунок-проформу № FE/0003/04/2023/SE від 28.04.2023р. на зазначену кількість та вартість товару. Даний рахунок-проформа оплачений. Доказом цього виступає банківський платіжний документ, що стосується товару №313 від 28.04.2023р., де сума платежу становить 72 862.96 польських злотих.

Проте, як видно з рахунку-фактури (інвойс) №РЕ/0003/04/2023/8Е від 28.04.2023р., в даному автомобілі надійшло лише 31180 шт. лампадок, загальною вартістю 65035,12 PLN(Польських злотих), оскільки весь оплачений товар не помістився у одній партії, а саме 2 налети:

1. Znicz 220CL2914 2304шт. Х 1,8 зл. нетто = 4147,2 польських злотих.

2. Znicz 273BG3690 864шт. Х 4,26 зл. нетто = 3680,64 польських злотих.

Тобто, загальна кількість недопоставленого товару по цьому рахунку товару складає 3168 штук, а вартість - 7 827,84 польських злотих. Ця вартість і є тією різницею в оплаті товару, згідно рахунку-проформи №РЕ/0004/04/2023/РКЕХ від 28.04.2023р. та рахунку-фактури №РЕ/0003/04/2023/8Е від 28.04.2023р.. А саме: 72862.96 зл. - 65035,12зл. = 7 827,84 польських злотих.

Тому, у МД №23UA209170033810136 від 02.05.2023р. та рахунку-фактурі № FE/0003/04/2023/SE від 28.04.2023р. зазначена ціна товару - 65 035,12 PLN( Польських злотих), адже лампадок прийшло на 3168 штук менше, ніж повинно прийти.

Згодом 3168 штук лампадок, які вже оплачені позивачем згідно банківського платіжного документу №313 від 28.04.2023р. у сумі 7 827,84 PLN (Польських злотих), надійшли разом з наступною поставкою від зазначеного продавця, яка 16.06.2023р. подана до митного контролю за митною декларацією №23209170047696Т14.

Як видно, ціна цих лампадок якраз становить різницю між вартістю, яка вказана в рахунку-фактурі №РЕ/0003/04/2023/8Е від 28.04.2023р. та у платіжному дорученні №313 від 28.04.2023р.

Тобто: з рахунку-проформи № №FE/0004/04/2023/PREX від 28.04.2023р. видно 100% передоплату на суму 72 862.96 польських злотих, у платіжному дорученні №313 від 28.04.2023р. вказана така ж сама сума - 72 862.96 польських злотих. Проте, у рахунку-фактурі FE/0003/04/2023/SE від 28.04.2023р. вказана сума 65 035,12 Польських злотих.

Різниця цих сум становить 7 827,84 PLN (Польських злотих) (за 3168 штук лампадок), що були відправлені з наступною партією товару.

Стосовно доводів апелянта про те, що договір від 20.04.2022р. №20/04/2022, Інвойс від 16.05.2023р. №F/5/05/23 та пакувальний лист 16.05.2023р. №4/2023/PROM містить два підписи представник продавця Марека Щудли і обидва підписи є ідентичними копіями одне одного колегія суддів зазначає наступне.

Висновки митного органу про ідентичність підписів представника продавця Марека Щудли на Договорі від 20.04.2022р. № 20/04/2022 р. та па товаросупровідних документах, а також сумнів щодо фату підписання вищезазначених документів представником P.P.H.U. «KLON» носять суб`єктивний характер. Одержувач жодним чином не має впливу на спосіб формування документів, які надходять разом із вантажем па митну територію України і є підставою як пропуску через кордон прикордонними і митними органами Республіки Польща та прикордонними і митними органами України, так і для завершення митного оформлення в місці прибуття (місто Львів). Крім того, із змісту зауважень випливає, що посадова особа митниці намагається натякнути на можливу підробку відповідних документів. В той же час з тими самими документами після винесення відповідного рішення про визначення митної вартості працівник відповідача завершив митне оформлення. Наведене свідчить про надуманість відповідного зауваження. Також жодних протоколів про порушення митних правил у зв`язку із можливою підробкою документів чи повідомлення правоохоронних органів у цьому випадку зі сторони митниці не було.

Стосовно доводів апелянта про те, що у наданій фактурі від16.05.2023р. №F/5/05/23 запис це CPT- LVIV розміщений після підзаголовку «srodektransportu» (транспортний засіб). Тобто, зміст запису однозначно не відповідає змісту підзаголовку колегія суддів звертає увагу на таке.

Під час експорту товару з Республіки Польща рахунок фактура заповнюється відправником - Р.Р.ІШ. «КЬ(Ж». Одержувач - ТзОВ «ПРОМИСЛОВА ДИРЕКТИВА» жодним чином не має впливу на спосіб формування цього документу.

Разом з тим, затвердженої форми інвойсу та вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено. Номер транспортного засобу вказаний у автотранспортній накладній (СМК) №б/н від 15.05.2023р., та ті ж умови поставки визначені у контракті (тобто жодних розбіжностей нема).

Стосовно доводів апелянта про те, що задекларовані умови поставки CPT Lviv. При умовах поставки CPT у фактурну вартість товару включаються витрати на перевезення товару до названого пункту призначення. Тобто, фактурна вартість товару мала б бути вища ніж в прайсі, оскільки в міжнародній практиці прийнято що прайс складається на умовах поставок EXW і адресується необмеженій кількості продавців.

Суд звертає увагу апелянта, що на законодавчому рівні немає визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який продавець може оформлювати в довільній формі та на власний розсуд. Прайс-лист не є основним документом для підтвердження митної вартості товару, тому будь-які сумніви у правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару. Наведене підтверджується також позицією Верховного Суду у справі № 815/1780/17.

Враховуючи наведене, безпідставним та нормативно необґрунтованими є застереження митниці, що в міжнародній практиці прайс складається на умовах поставок ЕХ\У і адресується необмеженій кількості продавців.

Стосовно доводів апелянта, що в проформі вказаний термін оплати 24.05.2023р., проте в інвойсі від 16.05.2023р. № 1/5/05/2023 вказаний термін оплати 30.05.2023р., колегія суддів звертає увагу на таке.

Як в проформі-інвойсі, так і в інвойсі вказано термін оплати 14 днів. Згідно п.5.1. договору №20/04/2022 від 20.04.2022р. оплата за товар по даному контракту здійснюється по передплаті або на протязі чотирнадцяти днів після виставлення фактори па користь Продавця на його банківський рахунок.Оскільки проформа-інвойс та інвойс виставлялись в різні дні, тому й кінцевий термін оплати вказано різний.

Разом з тим, на момент подання до митного контролю документів та прийняття рішення №1ІД209000/2023/900357/2 (22.05.2023р.) жоден із встановлених строків не настав (24.05.2023р., 30.05.2023р.). У зв`язку з цим, платіжного доручення про оплату товарів позивач подати не міг, а сама по собі розбіжність у строках оплати не впливає на числове значення митної вартості товарів.

Слід зазначити, що необґрунтованість позиції митного органу про розбіжність в строках оплати, як підстава невизнання заявленої митної вартості неодноразово встановлювалась Верховним Судом. Так, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19 зазначено: «у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування с ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару останньої не стосуються. У зв 'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не с тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості».

Дотримання чи недотримання строків постачання товару взагалі не є обставиною, що виливає на його митну вартість. Така позиція ґрунтується на висновках Верховного Суду, що наведені у постанові від 20.08.2020р. у справі №808/1873/18, згідно якої: «Суд погоджується з доводом судів попередніх інстанцій, що порушення строків відправлення товару не с обставиною, що будь-яким чином може вплинути на митну вартість товару».

У постанові від 22,08.2019р. у справі №810/2784/18 Верховний суд роз`яснив, що застосування вищенаведеного підходу пов`язане з тим, що: « [¦¦] цивільні (господарські) відносини реалізуються на засадах диспозитивності. У процесі реалізації належних їм прав-обов`язків договірні сторони можуть відступити від визначеного договором алгоритму їх реалізації за умови відсутності заперечень з боку іншої сторони. Для цілей митного законодавства важливою с об`єктивна підтверджуваність реалізації відповідних операцій».

Таким чином, терміни доставки ніяким чином не впливають на числові значення митної вартості товару.

Дослідивши надані митним органом митні декларації, що є джерелом інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, суд апеляційної інстанції встановив значні розбіжності, що у свою чергу свідчить про те, що посадова особа митного органу не дотримувалась чинного законодавства та здійснила коригування необгрунтовано оскільки:

У Рішеннях про коригування митної вартості товарів №№UA209000/2023/900301/2 від 03.05.2023р. та №UA209000/2023/900512/2 від 16.06.2023р. митний орган покликається на МД №UA209190/2023/14864 від 23.03.2023р. (тов. 1), по якій товар №2 оформлявся по вартості 15,6479 польських злотих за кг. У наведеній відповідачем декларації відмінність у вазі: позивачем імпортувався товар 7615 кг., у зазначеній декларації - 1892 кг. Тобто, наявна відмінність у вазі. Також по даній Митній декларації тов. №2 оформлявся по 6 (резервному) методу, а не за ціною угоди.

Одночасно у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900357/2 від 22.05.2023р. митний орган бере за основу для коригування МД№UA209190/2023/13817 від 17.03.2023р.

У наведеній декларації відмінність у вазі: позивачем імпортувався товар 12991 кг., у зазначеній декларації - 8765,6 кг. Митний орган бере за джерело товар з умовами поставки FC PL Jablon, однак позивач імпортував товар з умовами поставки CPT UA Львів. Тобто, наявна відмінність у вазі та умовах поставки. Також по даній Мінній декларації тов. №1 оформлявся по 6 (резервному) методу, а не за ціною угоди.

Верховний Суд України у постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 дрстатті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відшкодована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що при винесенні оскаржених рішень №UA209000/2023/900301/2 від 03.05.2023р. та №UA209000/2023/900512/2 від 16.06.2023р. митнийорган визначив вартість одного й того ж товару (лампадки, походженням з Польщі, код УКТЗЕД 9405500000 з аналогічними умовами поставки) на різному рівні, а саме в одному випадку 15,6479 пол. зл. за кг, а в іншому 15,4865 пол. зл. за кг.

З урахуванням наведеного висновки митного органу у оспорюваних рішеннях про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, суб`єкт владних повноважень не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Наведене дає підстави для висновків, що сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митного органу, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування митним органам митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. у справі №815/228/17 дійшов висновків, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Разом з тим, слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

ч.7 ст.54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019р. у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019р. у справі № 820/6315/15 колегія суддів зазначає, що вимоги ч.3-ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Митний орган не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Надаючи оцінку доводам апелянта, покладеним в основу прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, митний орган не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару задекларованого позивачем, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, обов`язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598.

Так, відповідно до п.2.1 вказаних Правил № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60, ст.64 кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо.

Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару.

Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції, що декларант надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару за основним (першим) методом, а вимагання додаткових документів, які відсутні у декларанта є неправомірним.

Апеляційний суд наголошує, що Львівська митниця як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, суд зазначив, що вимоги ч.3, ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Львівської митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорювані рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є протиправними, які слід скасувати.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 380/16179/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 19.02.2024р.