Рішення

від 05.02.2024 по справі 501/3469/23

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 05.02.2024

Справа № 501/3469/23

2/501/465/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючої судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Левадія-Транс»

до

відповідача: ОСОБА_1

предмет та підстави заяви: про стягнення коштів

учасники справи:

представник позивача адвокат Гарєєв Є.Ш.,

представник відповідача адвокат Чайка В.О.,

ухвалив рішення про наступне та

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Левадія-Транс» 03.09.2023 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 397391,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Левадія-Транс» працює у сфері автомобільних перевезень. Зокрема здійснює внутрішні та міжнародні автомобільні перевезення різноманітних вантажів. З самого початку заснування Товариство тісно співпрацює на підставі усних домовленостей із ОСОБА_2 , який є фактично одним із неформальних співзасновників Товариства та організатором багатьох процесів діяльності Товариства.

З 2016 року Товариство почало співпрацювати з громадянином ОСОБА_1 , здійснюючи спільну діяльність. Зокрема, відповідач займався пошуком клієнтів на ринку перевезень, підшукував клієнтів для здійснення перевезення вантажів, але оскільки не мав власного автопарку, то звертався до Товариства задля цього.

Позивач стверджує в позові, що після декількох років такої співпраці ОСОБА_2 та керівництвом Товариства з`ясовано багато зловживань з боку відповідача, приховування справжньої вартості перевезень, введення в оману щодо розміру оплати перевезень.

Після пред`явлення претензій з боку ОСОБА_2 та керівництва Товариства щодо здійснення зловживань, завдання шкоди ОСОБА_1 останній погодився відшкодувати шкоду та склав про це розписку від 17.09.2021. відповідно до цієї розписки ОСОБА_1 зобов`язався відшкодувати Товариству завдану шкоду у розмірі 10000 Євро у строк до кінця 2021 року. Відповідно до розписки графік погашення наступний:

- до 30.09.2021 1000 євро;

- до 30.10.2021 3000 євро;

- до 30.11.2021 3000 євро;

- до 30.12.2021 3000 євро.

На сьогоднішній день відповідач гроші не повернув.

На підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач 19.10.2023 надав до суду відзив на позов (а.с.50-54). Просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач не надав жодного документу про:

- співпрацю відповідача з позивачем, або інші трудові відносини;

- конкретні обставини нанесення Товариству шкоди, у звязку з якими договорами, угодами та інше;

- що відповідач отримував кошти від будь-якої діяльності позивача, чи пов`язаної з ним, тощо.

У відзиві на позов також зазначається про те? що спірну розписку відповідач склав оскільки відчував реальність погроз, у розписці не зазначив чому у нього виник якийсь борг. З приводу погроз відповідач звернувся до поліції? де йому роз`яснено, що вимоги Товариства абсурдні, не підкріплюються жодними документами, тому захисту правоохоронців він (відповідач) не потребує.

Представник позивача 07.11.2023 надав до суду відповідь на відзив (а.с.82-85).

Представник відповідача 14.11.2023 надав до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.102-111).

Третя особа ОСОБА_2 16.11.2023 надав до суду пояснення (а.с.131-132), вважає, що відповідач повинен відшкодувати шкоду, завдану ТОВ «Левадія Транс» в особі Дербакова Дмитра.

Також, ОСОБА_2 16.11.2023 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.136).

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматичного розподілу від 04.09.2023 05.12.2022 матеріали справи розподілено для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.18).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 11.09.2023 позовну заяву залишено без руху (а.с.27-28).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 21.09.2023 відкрито провадження у справі (а.с.36-37).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 21.09.2023 у забезпеченні позову відмовлено (а.с.39-41).

В судовому засіданні 16.11.2023 закрито підготовче провадження по даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.141-142).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 18.12.2023 у клопотанні представника відповідача про витребування доказів та виклик свідків відмовлено (а.с.170, 174-175).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що згідно копії розписки, складеної від імені ОСОБА_1 останній погодився відшкодувати шкоду та склав про це розписку від 17.09.2021. відповідно до цієї розписки ОСОБА_1 зобов`язався відшкодувати Товариству завдану шкоду у розмірі 10000 Євро у строк до кінця 2021 року (а.с.7).

Відповідно до розписки графік погашення наступний (а.с.6):

- до 30.09.2021 1000 євро;

- до 30.10.2021 3000 євро;

- до 30.11.2021 3000 євро;

- до 30.12.2021 3000 євро.

Також, судом досліджено копії:

- договору транспортної експедиції організації автомобільних перевезень вантажів №26/07/16 від 26.07.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Левадія-Транс» в особі ОСОБА_3 та ТОВ «Ісіда Транс» в особі Паскаля С.В. (а.с.86-92);

- маршрутів перевозки (а.с.93-101);

- витягу з сайту «Опендата» щодо ТОВ «Левадія Транс», згідно якого вказано директора ОСОБА_4 , власника ОСОБА_5 (а.с.153-154).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що знає ОСОБА_1 понад 20 років, ТОВ «Левадія Транс» створювалось сином свідка ОСОБА_2 , з яким він (свідок) познайомив відповідача. Щодо обставин справи, свідок пояснив суду, що після декількох років такої співпраці ОСОБА_2 та керівництвом Товариства з`ясовано багато зловживань з боку відповідача, приховування справжньої вартості перевезень, введення в оману щодо розміру оплати перевезень.

Після пред`явлення претензій з боку ОСОБА_2 та керівництва Товариства щодо здійснення зловживань, завдання шкоди ОСОБА_1 останній погодився відшкодувати шкоду та склав про це розписку від 17.09.2021. відповідно до цієї розписки ОСОБА_1 зобов`язався відшкодувати Товариству завдану шкоду у розмірі 10000 Євро у строк до кінця 2021 року відповідно графіку погашення, вказаному у розписці. Відповідач обіцяв повернути кошти, але досі їх не повернув.

ІV. Оцінка Суду.

Відповідно до ст.15 ЦК України, ст.55 Конституції України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.202 ЦК України - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договір позики - це один з видів зобов`язань, спрямованих на передачу майна. Враховуючи, що договір - це взаємна угода сторін, тому в ньому містяться окремі положення, умови, визначаються права та обов`язки сторін. Сукупність вищезгаданих, погоджених сторонами умов і становить зміст договору.

Суд встановив, що відповідно до змісту копії розписки, складеної від імені ОСОБА_1 останній склав розписку від 17.09.2021, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов`язався відшкодувати Товариству завдану шкоду у розмірі 10000 Євро у строк до кінця 2021 року (а.с.7).

Відповідно до розписки графік погашення наступний (а.с.6):

- до 30.09.2021 1000 євро;

- до 30.10.2021 3000 євро;

- до 30.11.2021 3000 євро;

- до 30.12.2021 3000 євро.

Відповідно до 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2, 3 ст.89 ЦПК України - жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

В судовому засіданні суд встановив, що розписка від 17.09.2021 року є безгрошовою.

Позивачем не надано суду доказів співпраці відповідача з позивачем, або інші трудові відносини, так само не надано позивачем доказів конкретних обставин нанесення ТОВ «Левадія Транс» в особі ОСОБА_7 шкоди, у зв`язку з якими договорами, угодами та інше та те, що відповідач отримував кошти від будь-якої діяльності позивача, чи пов`язаної з ним, тощо.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що третя особа ОСОБА_2 є одним із співзасновників ТОВ «Левадія Транс», має відношення до діяльності позивача та, як вказує позивач у позові, організатором багатьох процесів діяльності Товариства.

Вказане також спростовується витягом з сайту «Опендата» щодо ТОВ «Левадія Транс», згідно якого вказано директора ОСОБА_4 , власника ОСОБА_5 (а.с.153-154).

Отже, позивачем не надано суду доказів існування попередніх зобов`язальних відносин цивільно-правового характеру між ТОВ «Левадія Транс» та ОСОБА_1 .

У зв`язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість позову та відмову у його задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Левадія-Транс» до ОСОБА_1 (третя особа: ОСОБА_2 ) про стягнення коштів відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко