Рішення

від 19.02.2024 по справі 638/10087/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/10087/21

Провадження № 2/638/632/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2024 Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,

за участю секретаря: Черкашиної Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові в приміщенні суду в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 24.07.2021 року поштовим засобом зв`язку звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з уточненим позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Лиманської міської ради Донецької області, про позбавлення батьківських прав, а саме просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що народився у м. Харків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем позивач не перебувала у зареєстрованому шлюбі. Від стосунків у позивача з відповідачем народився ІНФОРМАЦІЯ_2 син - ОСОБА_4 . В подальшому стосунки з відповідачем перестали існувати та почали проживати окремо. За згодою між сторонами дитина залишилась проживати разом з матір`ю. Відповідач перестав матеріально забезпечувати дитину, перестав цікавитись життям сина та ніякої матеріальної допомоги не надавав. У вихованні сина відповідач не приймає ніякої участі, фактично сина не бачив з лютого 2020 року. Заборгованість за аліментами складає 27 555,61 грн. Відповідач довгий час не працює, постійного доходу не має та ухиляється від усякого контакту з дитиною. У зв`язку із чим позивач була змушена звернутись до суду із вказаним позовом та просить його задовольнити.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.09.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.02.2022 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 » у зв`язку із укладенням шлюбу, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 16.04.2022 року.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.12.2023 року виключено Службу у справах дітей Лиманської міської ради Донецької області зі складу третіх осіб та залучено до участі у справі Службу у справах дітей Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.

12.02.2024 року від позивача ОСОБА_1 до суду надано належним чином висновок органу опіки та піклування в особі Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 26.01.2024 року, згідно якого вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судове засідання позивач не з`явилась, надала до суду заяву з проханням розгляд справи проводити без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчать поштові документи та матеріали справи, причину неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надав.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області в судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, причини неявки визнані судом неповажними, і тому неявка відповідача не може бути перешкодою для заочного розгляду судом справи, що відповідає положенням частини 1 статті 280 ЦПК України.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши доводи позивача, викладені у позові, доводи третьої особи, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_1 (позивач), що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 08.06.2018 року.

Згідно характеристики, виданої виконкомом Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_1 , уродженка с. Рубці Краснолиманського району Донецької області проживає в селі Володимирівка Кропивницького району Кіровоградської області з квітня 2022 року, як внутрішньо-переміщена особа з району бойових дій у Донецькій області разом з сином ОСОБА_4 , 2018 року народження. Зарекомендувала себе як добросовісна, чесна, порядна людину, знайшла спільну мову з жителями населеного пункту, проявів асоціальної поведінки та фактів домашнього насильства не виявлено.

Згідно висновку акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_1 від 09.01.2024 року, сім`я в повному обсязі створила умови для проживання, як внутрішньо-переміщені особи, розвиту та виховання малолітньої дитини, матеріально забезпечені.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , працює в Олексіївській філії ліцею «Нова школа» Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області на посаді вчителя англійської мови з неповним тижневим навантаженням за сумісництвом.

Окрім цього, згідно характеристики від 10.01.2024 року, ОСОБА_1 працює в Грузьківській гімназії на посаді вчителя зарубіжної літератури і англійської мови з 01.09.2022 року.

Згідно характеристики ліцею «Нова школа» Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 11.01.2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідує ДП Володимирівської філії ліцею «Нова школа» з 24.04.2023 року. В дошкільний підрозділ хлопчика приводить та забирає мати ОСОБА_1 або вітчим ОСОБА_7 . Мати та вітчим постійно підтримує зв`язок з вихователем.

Батько ОСОБА_2 контакту із закладом не підтримує, із вихователем не спілкується, батьківські збори не відвідує.

В матеріалах справи наявна довідка про заборгованість зі сплати аліментів, видана державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, згідно якої станом на 21.12.2023 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 41 місяць з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання та становить 121 670,11 грн.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування в особі Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 26.01.2024 року, згідно якого вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 . нехтує своїми батьківськими обов`язками та ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина.

У відповідності із частинами 1-4 статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя ; поважати дитину.

Частиною 1 статті 2 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачами заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про їх інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Згідно із частиною 2 статті 141 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У відповідності із частиною 2 статті 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Як свідчать положення частини 4 статті 155 Сімейного кодексу України, ухилення кого-небудь із батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до пп. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний заклад або інший заклад в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, зокрема, щодо ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню спільної дитини, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити.

Враховуючи викладене, а також висновок органу опіки та піклування в особі Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 26.01.2024 року №84/01-20, згідно якого вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд приходить до висновку про задоволення позову позбавлення батьківських прав, адже нехтування батьківськими обов`язками з боку батька принижує гідність дитини, а наявність людини, яка юридично має права батька, але фактично залишається чужою людиною, може в подальшому привести до негативних наслідків у житті дитини як з моральної, так і з правової точки зору. Враховуючи те, що відповідач по справі жодним чином не був позбавлений інформації стосовно місця перебування позивача та малолітнього сина, а з боку позивача ніколи не створювалися перешкоди у спілкуванні з дитиною та прийманні участі батька у вихованні, вищевикладені обставини свідчать про фактичну можливість, проте вольове небажання виконувати відносно сина батьківських обов`язків, покладені на нього законом.

Згідно вимог частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем при поданні позову було сплачено 908,00 грн. за позовну вимогу немайнового характеру, а тому суд присуджує на його користь витрати по сплаті судового збору з відповідача.

Керуючись ст. ст. 11-13, 81, ч. 2 ст. 141, ст. 258, 264-265, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 19, 141, 150, 155, 157, 164, 165 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дзержинського районного суду м.Харкова. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення ухвали до Харківського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: