Постанова

від 08.02.2024 по справі 925/431/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2024 р. Справа№ 925/431/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 08.02.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2023 (повний текст рішення складено та підписано 28.06.2023)

у справі №925/431/23 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу

до Комунального підприємства "Боровичка" Сагунівської сільської ради

за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Сагунівської сільської ради,

про стягнення грошових коштів у сумі 344 000,10 грн

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом до Комунального підприємства "Боровичка" Сагунівської сільської ради з вимогами про стягнення 344000,10 грн збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що в період з 03.06.2021 по 07.06.2021 позивачем було проведено планову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої встановлено факт порушення законодоавства про охорону навколишнього середовища, внаслідок самовільного використання відповідачем водних ресурсів за відсутності дозвільних документів.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.06.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що оскільки відповідач як комунальне спеціалізоване підприємство є титульним користувачем земельними ділянками комунальної власності (приписи ст.83 ЗК України) під свердловинами №№1,2,6, 1069, 1689 (резервна), 187є (резервна) в межах села Боровиця, використовує свердловини і земельні ділянки за їх цільовим призначенням з оформленням санітарних охоронних зон, не перевищує норми видобутку води для питного та господарського забезпечення населення та не потребує отримання окремого дозволу на користування надрами. Сільська рада як власник КП "Боровиця" не заявила про самовільне чи протиправне використання земель комунальної власності відповідачем.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2023 та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджував, що з матеріалів справи не вбачається доказів формування із визначенням меж на місцевості та надання кадастрового номеру земельних ділянок як об`єктів комунальної власності, на яких розташовані 6 свердловин, за допомогою яких відповідач здійснював видобування підземних вод впродовж встановленого Інспекцією періоду, так само, як і не вбачається доказів реєстрації за відповідачем відповідних прав щодо таких земельних ділянок. Скаржник зазначив, що помилковим є посилання суду на таку обставину, що земельні ділянки під свердловинами використовуються відповідачем за цільовим призначенням, оскільки таке питання судом не досліджувалось. Також прокурор зазначив, що оскільки власником земель, в межах яких можуть бути сформовані земельні ділянки для обслуговування свердловин, є територіальна громада, а відповідачу їх не було передано в порядку, передбаченому чиним законодавством, в данному випадку відсутні підстави для застосування до даних правовідносин положення ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 апеляційну скаргу у справі №925/431/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2023 у справі №925/431/23 залишено без руху.

На адресу суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2023 у справі №925/431/23 та призначено судове засідання на 31.10.2023.

На адресу суду 23.10.2023 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Через систему "Електронний суд" 26.10.2023 до суду від прокурора надійшли пояснення по справі, в яких останній просив залишити без розгляду відзив на апеляційну скаргу, у зв`язу з пропуском відповідачем строку на його подання та повторно виклав доводи зазначені в апеляційній скарзі.

Через систему "Електронний суд" 30.10.2023 до суду від Державної екологічної інспекції Центрального округу надійшли додаткові пояснення по справі, в яких останній підтримав позицію прокурора викладену в апеляційній скарзі.

На адресу Північного апеляційного господарського суду 30.10.2023 від прокурора надійшли письмові пояснення, які за змістом тотожні поясненням поданим прокурором 26.10.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 заяву суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П., Демидової А.М. про самовідвід від розгляду справи №925/431/23 задоволено. Матеріали справи №925/431/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023, у зв`язку із задоволенням заяви про самовідвід від розгляду справи №925/431/23, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/431/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023, справу №925/431/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 апеляційну скаргу Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2023 у справі №925/431/23 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.12.2023.

Судове засідання призначене на 14.12.2023 не відбулось у зв`язку з тим, що з 11 год 06 хв до 12 год 41 хв у місті Києві була оголошена повітряна тривога.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2023 у справі №925/431/23, призначено на 08.02.2024.

У судове засідання 08.02.2024 з`явився прокурор, представники позивача та відповідача та наддали пояснення по справі.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлена шляхом доставки процесуальних документів в Електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу від 05.01.2024.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді, прокурор у позовній заяві зазначив, що володіючи відповідними повноваженнями та достовірно знаючи про факти порушення з боку КП "Боровичка" Сагунівської сільської ради інтересів держави, Державною екологічною інспекцією Центрального округу самостійно не вжито належних заходів судового характеру.

Так, з метою ініціювання питання захисту інтересів держави уповноваженим органом, Черкаською окружною прокуратурою 21.07.2021 скеровано запит на адресу Державної екологічної інспекції Центрального округу з метою надання інформації про стан стягнення з КП "Боровичка" Сагунівської сільської ради збитків у розмірі 344 000,00 грн. Разом з тим, Державна енкологічна інспекція Центрального округу не виявила наміру вжити самостійних заходів на захист порушених інтересів держави, а лише листом від 02.03.2023 повідомила, що орган державного контролю (нагляду) заходів судового характеру за даним фактом не вживатиме у зв`язку з обмеженим фінансуванням на сплату судового збору та просила органи прокуратури самостійно вжити заходів представницького характеру з метою захисту інтересів держави.

Ураховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, а Державною енкологічною інспекцією Центрального округу допущено бездіяльність, суд приходить до висновку, що вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що в період з 03.06.2021 по 07.06.2021 Державною екологічною інспекцією Центрального округу згідно направлення № 06-28/370 від 18.05.2021 та наказу № 06-27/381 від 18.05.2021 "Про проведення планової перевірки КП "Боровичка" проведено планову перевірку дотримання КП "Боровичка" Сагунівської сільської ради вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої встановлено факт користування ділянкою надр (підземних вод) без наявності спеціального дозволу у період з 03.06.2018 по 03.06.2021, про що складено акт позапланової перевірки Державної екологічної інспекції Центрального округу від 03.06.2021 №44/03/3-10/2021/П01.

Відповідач КП "Боровичка" 02.04.2021 отримав дозвіл на спецводокористування №55/ЧР/49д-21 на свердловини №№1,2,6, 1069, 1689 (резервна), 187є (резервна), що розташовані в межах села Боровиця Чигиринського (зараз Черкаського) району Черкаської області.

Попередній дозвіл на спецводокористування був оформлений відповідачу 04.04.2016 №Укр731-А/Чрк строком на 5 років.

Позивач стверджує про факт самовільного використання надр (водних ресурсів) відповідачем за спірний період в об`ємі 364,6 тис.м3, що в грошовому перерахунку заподіяних збитків складає 344000,10 грн (розрахунок збитків станом на 2022 рік).

Довідка про об`єми використаної води складена самим підприємством-відповідачем та не оспорюється.

Акт перевірки від 03.06.2021 підписано директором КПР "Боровичка" І.В.Козловим. Примірник акту на 24 арк. вручено керівнику боржника.

Інспектором позивача на директора КП "Боровичка" І.В.Козлова 03.06.2021 складено протокол №00408, винесено постанову про адміністративне правопорушення за ст.47 КУпАП (порушення державної власності на надра, самовільне користування надрами без дозволу) та застосовано стягнення у виді штрафу 510 грн. за самовільне водокористування (а.с.43-44) як порушення вимог ст.ст.19,21,23 Кодексу України про надра. Штраф сплачено квитанція про сплату №94952273 від 29.06.2021 (а.с.45).

Позивачем направлено претензію №66/07-15/22 (вих.№03.3-08/5061 від 15.12.2022) на адресу відповідача про сплату нарахованих збитків у розмірі 344000,10 грн за самовільне водокористування. Збитки не були відшкодовані.

Відповідач та його представник вимоги заперечили, оскільки підприємство має чинний дозвіл на спецводокористування, займається статутною діяльністю. Земельні ділянки, на яких знаходяться свердловин є власністю територіальної громади, від імені якої діє Сагунівська сільська рада, тому самовільне використання земельних ділянок і самовільне використання підземних вод відсутнє.

Ухилення відповідача від сплати нарахованих збитків стали причиною звернення прокурора та позивача в господарський суд за захистом порушеного права та примусового стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 19 Кодексу України про надра право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.

При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами.

Користування надрами здійснюється без надання спеціального дозволу на користування надрами у випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 23 Кодексу України про надра (в редакції, що діяла станом на 03.06.2021) визначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Судом встановлено, що відповідач використовує підземні води об`ємом менше ніж 300 м3 на добу.

Дозволом на спецводокористування від 02.04.2021 № 55/ЧР/49д-21 встановлений ліміт водокористування - 297,588 м3/добу та 108,614 м%/рік.

У період до 2021 року водокористування здійснювалось на підставі дозволу на спецводокористування від 04.04.2016 № Укр731-А/Чрк, яким було встановлено ліміт водокористування - 286,0 м3/добу та 104,390 м3/рік.

Згідно поданого відповідачем звіту 2-ТП за 2018 рік, складеного на основі первинно-облікової документації, який погоджено Черкаським регіональним управлінням водних ресурсів 24.01.2019 року фактичний об?єм забору у 2018 році склав 104 тис. м3 або: 104000 : 365 = 284,93 м3/добу.

А з 03.08.2018 до кінця 2018 року підприємством фактично було забрано: 284,93 х 151 день =43024,43 м3/добу.

На 2018 рік ліміт видобування був встановлений в об`ємі 104 тис м3 води. Перевищення ліміту відсутнє.

Згідно звіту 2-ТП за 2019 рік, який погоджено Черкаським регіональним управлінням водних ресурсів 20.01.2020 року фактичний об`єм забору у 2019 році склав 104 тис. м3 або: 104000 : 365 = 284,93 м3/добу.

На 2019 рік ліміт видобування був встановлений в об`ємі 104 тис м3 води. Перевищення ліміту відсутнє.

Згідно звіту 2-ТП за 2020 рік, який погоджено Черкаським регіональним управлінням водних ресурсів 22.01.2021 року фактичний об`єм забору у 2020 році склав 104 тис. м3 або: 104000 : 365 = 284,93 м3/добу.

На 2021 рік ліміт видобування був встановлений в об`ємі 108,6 тис м3 води. Перевищення ліміту відсутнє.

Фактичний і документально підтверджений ліміт забору води за період з 03.06.20218 по 03.06.2021 становить 296844,05 м3 води, або 270,5 м3 на добу.

Прокурор та позивач вказують про відсутність права відповідача на видобування підземних вод для здійснення своєї статутної діяльності, оскільки у відповідача відсутні права на земельні ділянки під свердловинами на території Сагунівської об`єднаної громади (в межах села Боровиця), та необхідність отримання дозволу на користування надрами (приписи ст.19 Кодексу України про надра).

Колегією суддів враховано, що свердловини, які знаходяться в користування відповідача були побудовані частково ще з часів Радянського союзу. В подальшому, на підставі актів прийому-передачі були передані в комунальну власність. Спору про приналежність об`єктів свердловин та споруд до комунальної власності та їх розміщення на землях комунальної власності немає.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам с комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об?єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розмішення об?єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об?єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Судом встановлено, що згідно довідки від 16.03.2016 №40 виданої виконкомом Боровицької сільської ради Чигиринського району, свердловини, які перебувають у користуванні КП "Боровичка" знаходяться на земельних ділянках, які розташовані в адміністративних межах Боровицької сільської ради. Після створення Сагунівської ОТГ засновником КП "Боровичка" стала Сагунівська сільська рада, до якої перейшли території села Боровиця.

За приписами частин 1 та 4 статті 374 ЦКУ суб?єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Одними із основоположних, фундаментальних засад, на яких будується земельне законодавство й земельні відносини загалом, що визначені у статті 5 ЗКУ, є:

- забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;

- невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом;

- забезпечення гарантій прав на землю.

Таким чином, законодавець на базовому рівні правового регулювання земельних відносин в Україні виокремив територіальні громади як окремих суб?єктів права власності на землю, відокремлених від держави, чим підкреслив необхідність закріплення за територіальною громадою земельного ресурсу як необхідної основи для розбудови місцевого самоврядування на належному рівні.

Судом враховано, що Сагунівська міська рада підтримала приналежність споруд по водопостачанню населення села Боровиця до комунальної власності, а також підтвердила факт передачі земельних ділянок на яких розташовані свердловини та зони їх санітарної охорони в користування КП "Боровичка". Даний факт також підтверджено рішенням Боровицької сільської ради від 05.04.2016 №10/7.

Колегія суддів зазначає, що відповідач є титульним користувачем спірних земельних ділянок комунальної власності і волевиявлення Сагунівської сільської ради як об`єднаної територіальної громади на користування саме відповідачем цими ділянками в межах села Боровиця ОТГ апелянтом не спростовано.

Саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї. Відсутність у особи правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у разі правомірності набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №910/4055/18).

Таким чином, відсутність розробленої технічної документації та кадастрового номеру земельних ділянок на яких розміщено свердловини не виключає можливість здійснення фактично користування даними земельними ділянками на правових підставах комунальним підприємством.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що в даному випадку підлягають застосуванню норми статті 23 Кодексу України про надра (в редакції, що діяла станом на 03.06.2021), в якій визначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу, в силу наведеного вище, тому доводи апелянта щодо відсутності у відповідача відповідних повноважень на видобування підземних вод без відповідних дозволів є безпідставними та відхиляються апеляційним судом.

Враховуючи, що відповідач жодного дня не здійснював самовільного водокористування, як фактичний користувач земельними ділянками не перевищував добові обсяги видобування підземних вод із кожного з водозаборів, відтак, не спричинив державі збитки за використання водних ресурсів, тому, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те, що вимоги про стягнення з Комунального підприємства "Боровичка" Сагунівської сільської ради 344 000,10 грн збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності не підлягають задоволенню.

Твердження скаржника викладені в апеляційній скарзі про те, що під час перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем не були надані документи, що підтверджують право на користування земельними ділянками працівникам Державної екологічної інспекції Центрального округу є безпідставними та відхиляються апеляційним судом, оскільки з матеріалів справи слідує, що під час перевірки державні інспектори не перевіряли наявність у КП "Боровичка" Сагунівської сільської ради документів, що підтверджують право власності чи право користування земельними ділянками під свердловинами.

Усі інші доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2023 у справі №925/431/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Черкаську обласну прокуратуру.

Матеріали справи №925/431/23 повернути Господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 19.02.2024

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир