Постанова

від 06.02.2024 по справі 910/5900/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"06" лютого 2024 р. Справа№ 910/5900/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Євсікова О.О.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 06.02.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 (про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами) (повний текст складено 06.11.2023)

у справі №910/5900/19 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Компанії Acting Project Investments s.r.o.

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтрейд»

2) Багатопрофільного підприємства «Солідарність» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»

про виділ частини об`єкта, будівництво якого не завершено, визнання права власності на виділену частину об`єкта та припинення права спільної часткової власності,

ВСТАНОВИВ:

Acting Project Investments s.r.o. (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтрейд» (далі по тексту - ТОВ «Солтрейд», відповідач 1) та Багатопрофільного підприємства «Солідарність» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - БП «Солідарність» ТОВ, відповідач 2) про виділ частини об`єкта, будівництво якого не завершено, визнання права власності на виділену частину об`єкта та припинення права спільної часткової власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі, в порушення норм чинного законодавства України та домовленостей між сторонами, ухиляються від вчинення дій, направлених на завершення будівництва, введення об`єкта в експлуатацію та реєстрацію права власності на новозбудоване нерухоме майно, яке належить на праві спільної часткової власності позивачу та відповідачам у зв`язку з чим позивач просив суд виділити частину об`єкта, будівництво якого не завершено, в розмірі 91,684 %, визнати за позивачем право власності на виділену частину об`єкта та припинити право спільної часткової власності.

Господарський суд міста Києва рішенням від 19.08.2019 у справі №910/5900/19 позов задовольнив. Розділив існуючий Об`єкт, будівництво якого не завершено: ТГЦ «Петрівка» літ. «А» (будівництво Об`єкта незавершене) за адресою: місто Київ, вул. Вербова, 21, 23, Оболонський р-н., який знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:78:223:0012 на дві частини:

Перша частина - об`єкт ТГЦ «Петрівка», Блок А: відповідно до технічного паспорту, виготовленого ТОВ «БП Експерт» має загальну площу у розмірі 7 188,25 кв.м. (після закінчення будівництва може бути зміненою) та відповідає розміру частки 86,03% в Об`єкті будівництво якого не завершено: ТГЦ «Петрівка» літ. «А» (будівництво Об`єкта незавершене) власником якої є Acting Project Investments s.r.o. Присвоєння літери здійснити після виготовлення нового технічного паспорту на зазначену частину;

Друга частина - об`єкт ТГЦ «Петрівка», Блок Б: відповідно технічного паспорту, виготовленого ТОВ «БП Експерт» має загальну площу у розмірі 1 166,85 кв. м. (після закінчення будівництва може бути зміненою) і відповідає розміру частки 13,97 % в Об`єкті, будівництво якого не завершено: ТГЦ «Петрівка» літ. «А» (будівництво Об`єкта незавершене). Власником цієї частини є: спільна діяльність ТОВ «Солтрейд», БП «Солідарність» ТОВ та Acting Project Investments s.r.o. Присвоєння літери здійснити після виготовлення нового технічного паспорту на зазначену частину.

Визнав за Acting Project Investments s.r.o. право приватної власності на загальну площу, визначену згідно з технічним паспортом, виготовленим ТОВ «БП Експерт» у розмірі 7 188,25 кв. м. (після закінчення будівництва може бути зміненою) в Об`єкті ТГЦ «Петрівка», Блок А, що відповідає частці у розмірі 86,03% та припинено право спільної власності в зазначеній частині (86,03%) частки, що належала на праві спільної часткової власності Acting Project Investments s.r.o. і дорівнювала 91,684% Об`єкта: ТГЦ «Петрівка» літ. «А» (будівництво Об`єкта незавершене) за адресою: м. Київ, вул. Вербова, 21, 23, Оболонський р-н., який знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:78:223:0012.

Визнав право спільної власності в Об`єкті ТГЦ «Петрівка», Блок Б, загальною площею визначеної згідно з технічним паспортом, виготовленим ТОВ «БП Експерт» - 1 166,85 кв. м. (відповідає 13,97% в Об`єкті, будівництво якого не завершено: ТГЦ «Петрівка» літ. «А» (будівництво об`єкта незавершене) за: ТОВ «Солтрейд», БП «Солідарність» ТОВ, яким спільно належить право власності на частку 59,528% (відповідно 8,316% Об`єкта, будівництво якого не завершено: ТГЦ «Петрівка» літ. «А» (будівництво об`єкта незавершене) з наступним розподілом часток після закінчення спільної діяльності, яка здійснюється відповідно до умов Договору про спільну діяльність укладеного між ТОВ «Солтрейд» та БП «Солідарність» ТОВ №11/7 від 09.11.2007, Договору про внесення змін до Договору про спільну діяльність від 30.06.2010 ТОВ «Солтрейд» 90% на 10% БП «Солідарність» ТОВ. Присвоєння літери здійснити після виготовлення нового технічного паспорту на зазначену частину;

Acting Project Investments s.r.o. 40,472 % (відповідно 5,654% Об`єкта, будівництво якого не завершено: ТГЦ «Петрівка» літ. «А» (будівництво Об`єкта незавершене). Присвоєння літери здійснити після виготовлення нового технічного паспорту на зазначену частину.

Припинив право спільної власності: ТОВ «Солтрейд» в частці 8,316% Об`єкта, будівництво якого не завершено: ТГЦ «Петрівка» літ. «А» (будівництво Об`єкта незавершене) у зв`язку з визнанням права спільної власності на частку 59,528% в об`єкті, будівництво якого не завершено: ТГЦ «Петрівка» Блок Б - за ТОВ «Солтрейд», з наступним розподілом часток з урахуванням розміру внесеного вкладу учасниками спільної діяльності.

Acting Project Investments s.r.o. в частці 5,654% Об`єкта, будівництво якого не завершено: ТГЦ «Петрівка» літ. «А» (будівництво Об`єкта незавершене) у зв`язку з визнанням права спільної власності на частку 40,472 % в Об`єкті, будівництво якого не завершено: ТГЦ «Петрівка» Блок Б.

Стягнув з ТОВ «Солтрейд» на користь Acting Project Investments s.r.o. судовий збір у розмірі 2 881, 50 грн. Стягнув з БП «Солідарність» ТОВ на користь та Acting Project Investments s.r.o. судовий збір у розмірі 2 881, 50 грн.

Рішення суду першої інстанції, з посиланням на приписи статей 331, 364 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) мотивовано встановленими судом обставинами щодо технічної можливості поділу об`єкта, будівництво якого не завершено, на два (незавершених будівництвом) об`єкти нерухомого майна (блока) об`єкта ТГЦ «Петрівка», наявності у кожного виділеного об`єкта власних конструктивних елементів та можливості бути самостійними об`єктами нерухомості; відповідності кожної виділеної частини чинним будівельним нормам, нормам пожежної безпеки та цивільного захисту за умови поділу об`єкту ТГЦ «Петрівка» та виділу в натурі блоків (частин), які відповідають розмірам часток: 91, 684 % - належить на праві власності Acting Project Investments s.r.o. та 8,316 % - належить на праві власності спільній діяльності, що здійснюється БП «Солідарність» ТОВ та ТОВ «Солтрейд».

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі по тексту - АТ «Укрексімбанк», апелянт) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі №910/5900/19 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Acting Project Investments s.r.o. відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги апелянт посилався на те, що він як іпотекодержатель за Іпотечним договором №151407Z89 від 20.11.2007, укладеним між ВАТ «Держаний експортно-імпортний банк України», БП «Солідарність» ТОВ та ТОВ «Солдтрейд», має право на майно, яке є предметом спору у даній справі, оскільки Іпотечний догорів укладено в забезпечення виконання зобов`язань боржника (ТОВ «Солдтрейд») за Кредитним договором, заборгованість за яким стягнута в судовому порядку, але станом на 27.01.2020 не погашена, рішення судів не виконано, відкриті на їх виконання виконавчі провадження тривають. На переконання апелянта, укладені між ТОВ «Солтрейд» та БП «Солідарність» ТОВ Договори купівлі-продажу часток від 22.07.2011 № 11/2011, від 15.07.2011 № 10/2011, 20.06.2011 № 9/2011, від 23.05.2011 № 8/2011, від 20.04.2011 № 7/2011, від 13.04.2011 № 6/2011, від 25.03.2011 № 5/2011, від 14.02.2011 № 4/2011, від 17.01.2011 № 3/2011, від 16.11.2010 № 2/2010, договір від 10.09.2010 № 1/2010, від 15.10.2010, від 14.07.2010, від 03.08.2010 та Договір купівлі-продажу (відступлення) часток від 07.06.2013 № 6/2013, укладений між ТОВ БП «Солідарність» та Acting Project Investments s.r.o., за приписами статтей 9, 12 Закону України «Про іпотеку» та статтей 215, 216 ЦК України є нікчемними (недійсними в силу закону), не створюють жодних наслідків, крім тих, що пов`язані з їхньою недійсністю, оскільки відчуження предмета іпотеки можливе виключно за наявності попередньої згоди АТ «Укрексімбанк», як іпотекодержателя, без такої згоди згадані правочини є нікчемними в силу Закону. При цьому апелянт звертав увагу, що згоди на відчуження майна, яке є предметом іпотеки на підставі укладеного між АТ «Укрексімбанк» та БП «Солідарність» ТОВ, ТОВ «Солтрейд» Іпотечного договору від 20.11.2007 №151407Z89 не надавав. За твердженнями апелянта, суд першої інстанції, задовольняючи позовну заяву Acting Project investments s.r.o. до БП «Солідарність» TOB та TOB «Солтрейд» у даній справі про виділ частин об`єкта, будівництво якого не завершено, визнання права власності на виділену частину об`єкта та припинення права спільної часткової власності, на підставі нікчемних договорів, грубо порушив вимоги Закону України «Про іпотеку» та положення цивільного законодавства, а також права AT «Укрексімбанк».

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.06.2020 залучив до участі у справі №910/5900/19 Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів (далі по тексту - третя особа).

Північний апеляційний господарський суд постановою від 24.11.2020 у справі №910/5900/19 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 910/5900/19 залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції та додатково вказав, що правомірність набуття права власності на майно (майнові права) БП «Солідарність» ТОВ підтверджено рішеннями судів у справах № 2а-980/12/2670 та № 2а-15818/12/2670, якими встановлено, що частки у праві власності на майно, яке належить до спільної часткової власності в межах спільної діяльності (майнові права), не є об`єктом Іпотечного договору від 20.11.2007 №151407Z89.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, АТ «Укрексімбанк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 у справі № 910/5900/19 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Acting Project Investments s.r.o. відмовити у повному обсязі.

Верховний Суд ухвалою від 26.05.2021 закрив касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 у справі № 910/5900/19 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).

18.08.2022 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі по тексту - третя особа, Банк) надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі №910/5900/19 за нововиявленими обставинами, за якою заявник просить суд першої інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі №910/5900/19 та залишити позов без розгляду.

В обґрунтування наявності нововиявлених обставин заявник посилається на встановлені постановою Дніпровського апеляційного суду від 26.07.2022 у справі №214/4606/20 факти. Зокрема заявник вказує на те, що позивач у справі № 910/5900/19 та відповідачі належать та підконтрольні двом фізичним особам - членам однієї сім`ї - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; в усіх трьох названих суб`єктів господарювання - один кінцевий бенефіціарний власник. Про зазначені обставини заявник дізнався лише 01.08.2022 - дата публікації в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Дніпровського апеляційного суду у справі № 214/4604/20.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.08.2022 заяву Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі №910/5900/19 за нововиявленими обставинами залишив без розгляду через пропуск строку, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 321 ГПК України для її подання.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2023, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 09.08.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 у справі №910/5900/19 скасовано; справу № 910/5900/19 направлено до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 за нововиявленими обставинами.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.10.2023 у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі №910/5900/19 за нововиявленими обставинами відмовив повністю. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 910/5900/19 залишив в силі.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність заявником наявності обставин, які є нововиявленими обставинами відповідно до положень статті 320 ГПК України.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/5900/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі №910/5900/19 та залишити позов без розгляду.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги третя особа посилається на те, що у справі №214/4604/20, стороною якої апелянт не був, встановлено нововиявлені обставини, які не були встановлені судом під час розгляду справи №910/5900/19, не могли бути відомі заявнику під час розгляду справи №910/5900/19 та які є істотними для розгляду справи №910/5900/19.

За твердженням апелянта нововиявленими обставинами є те, що позивач та відповідачі у справі №910/5900/19 належать та підконтрольні двом фізичним особам - членам однієї родини, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . У позивача та відповідачів один кінцевий бенефіціарний власник (фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння). А тому, на переконання апелянта, даний спір має штучний характер, оскільки відсутній реальний спір, відсутнє порушення прав позивача з боку відповідачів, які контролюються однією особою, а сторони через недобросовісну поведінку та зловживання процесуальними правами умисно ввели суд в оману щодо дійсних обставин справи.

Проте суд першої інстанції в порушення процесуального закону дійшов висновку про відсутність судового рішення про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без шлюбу, оскільки таке рішення не могло бути прийняте в порядку окремого провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, такий факт міг бути встановлений під час розгляду справи №214/4604/20.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/5900/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.11.2023 задовольнив заяву про самовідвід судді Демидової А.М. від розгляду справи №910/5900/19. Справу №910/5900/19 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду відповідно до ст. 32 ГПК України.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 у зв`язку з задоволенням заяви про самовідвід судді Демидової А.М. від розгляду справи №910/5900/19, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2023 справу №910/5900/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.11.2023 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5900/19; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/5900/19.

Матеріали справи №910/5900/19 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 21.12.2023.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.12.2023 задовольнив клопотання та поновив Акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/5900/19; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/5900/19; розгляд апеляційної скарги призначив на 23.01.2024 о 14 год. 00 хв.

12.01.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за яким позивач просить суд апеляційної інстанції ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/5900/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу третьої особи залишити без задоволення, посилаючись на те, що починаючи з липня 2013 року Банк достеменно знав, що позивач є власником відповідача 2. З 2013 року ОСОБА_2 є бенефіціарним власником позивача та відповідача 2, з 13.01.2006 склад засновників відповідача 1 не змінювався (відповідач 2 володіє часткою у розмірі 70 %, фізична особа ОСОБА_4 володіє часткою 30% у статутному капіталі). Вказані відомості містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та є загальнодоступними, крім того, Банк був стороною у справі №756/12076/16, в матеріалах якої мітяться витяги з державних реєстрів щодо позивача та відповідачів у даній справі.

Як зазначає позивач, Банком не наведено та не доведено, яким чином наведені ним обставини, як нововиявлені, можуть спростувати обставини, покладені в основу рішення у справі №910/5900/19. У справі №214/4604/20 не заявлялись та не вирішувались вимоги щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Про обставини, які Банк вважає нововиявленими, останньому відомо ще з 2016 року (розгляд справи №756/12076/16), що спростовує доводи Банку щодо дати, коли йому стало відомо про обставини. Крім того, за твердженням позивача, Банком не доведено порушення його прав у справі №910/5900/19.

19.01.2024 від ліквідатора відповідача 1 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу третьої особи, відповідач 1 вважає, що апеляційна скарга третьої особи є обґрунтованою у зв`язку із чим ухвала Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/5900/19 підлягає скасуванню, оскільки встановлені у постанові Дніпровського апеляційного суду від 26.07.2022 у справі №214/4604/20 обставини доводять, що підстави подання позову у даній справі підпадають під сумнів та свідчать про мету позбавлення відповідача 1 майна з ціллю незадоволення вимог кредиторів.

22.01.2024 Банком через підсистему «Електронний суд», 23.01.2024 подано безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду письмові пояснення.

23.01.2024 судове засіданні через оголошення у місті Києві «повітряної тривоги» не відбулось, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.01.2024 розгляд справи №910/5900/19 призначив на 30.01.2024 на 13 год. 25 хв.

У судовому засіданні 30.01.2024 виникла необхідність оголосити перерву до 06.02.2024 до 12 год. 50 хв. відповідно до частини 2 статті 216 ГПК України та продовження строку розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/5900/19, з урахуванням приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позивач, відповідач 2 своїх представників в судове засідання, призначене на 06.02.2024 не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом доставки ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 до електронного кабінету позивача та на поштову адресу відповідача 2, докази про що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до частини 5 статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Згідно із частиною 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частиною 12 статті 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 06.02.2024 представник третьої особи підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/5900/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі №910/5900/19 та залишити позов без розгляду.

У судовому засіданні 06.02.2024 представник відповідача 1 підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги третьої особи, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/5900/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі №910/5900/19 та залишити позов без розгляду.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзивів на неї, заслухавши пояснення представників третьої особи та відповідача 1, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до частини 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 1 статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 2 вказаної норми унормовано підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, такими підставами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин у розумінні вказаних положень ГПК України є одночасна наявність таких чотирьох умов: їх існування на час розгляду справи; ці обставини не були встановлені судом, хоча повинні були бути встановлені; ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало би наслідком ухвалення іншого судового рішення, ніж те, яке прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами (постанови Верховного Суду від 12.04.2022 у справі № 904/3923/20, від 23.06.2023 у справі №918/887/21).

Однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі статті 320 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №910/8113/16 виснувала правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Отже, процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає існування доказу або факту, який має значення для з`ясування обставин справи, раніше не був та не міг бути відомий, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - окрема процесуальна форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення (постанова Верховного Суду від 12.04.2022 у справі № 904/3923/20).

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій (постанови Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 905/1502/15 та 24.09.2020 у справі № 922/1141/19).

Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінки доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна або викладення іншої (протилежної) правової позиції суду у подібних правовідносинах в інших справах. Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 27.08.2019 у справі № 920/1077/16, від 19.05.2020 у справі № 910/19793/14 та від 07.10.2020 у справі № 922/1026/19 та від 19.01.2022 у справі № 910/14476/19.

Перегляд рішення у справі, яке набрало законної сили, без наявності достатніх підстав, зокрема у силу помилкового віднесення обставин до нововиявлених, суперечить принципу правової визначеності. Суд також зазначає, що інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами вже по своїй природі передбачає конфлікт між принципом «правової визначеності» та «правом на справедливий суд», але останній (з урахуванням того ж принципу «правової визначеності», в аспекті чіткості судового процесу та винятковості переліку і вимог до обставин, що можуть виступати як нововиявлені) має пріоритет.

У Рішенні від 18.06.2020 № 5-р(ІІ)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що однією з вимог принципу верховенства права (правовладдя) є вимога юридичної визначеності (як принцип); принцип юридичної визначеності є істотно важливим у питаннях дієвості верховенства права (правовладдя) (абзац перший підпункту 2.1.1 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про правотворчу діяльність» верховенство права, включає в себе, зокрема, принципи юридичної визначеності, законності, запобігання зловживанню повноваженнями, рівності перед законом та недискримінації, доступу до правосуддя.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд із прав людини у цьому контексті зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує правовладдя як складову частину спільної спадщини Договірних Держав; одним із основоположних аспектів правовладдя є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного розв`язання спору судами їхнє рішення не можна ставити під сумнів (рішення у справі «Brumarescu v. Romania» [GC], заява № 28342/95, п. 61)

Крім того, у пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява №24465/04) ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення у справі «Рябих проти Росії», заява №52854/39, пункт 52; рішення у справі «Желтяков проти України», заява №4994/04, пункт 43).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним (рішення у справі «Pravednaya v. Russia» № 69529/01, пп.27, 28).

В обґрунтування наявності нововиявлених обставин, Банк посилається на факти, встановлені у постанові Дніпровського апеляційного суду від 26.07.2022 у справі №214/4604/20 щодо наявності одного кінцевого бенефіціарного власника у позивача та відповідачів, що свідчить про штучний характер спору у справі №910/5900/19 та наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Згідно із частиною 3 статті 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Дніпровський апеляційний суд постановою від 26.07.2022 у справі №214/4604/20 апеляційну скаргу Банку задовольнив; ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.08.2020 скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - Руденко Юлії Вікторівни про забезпечення позову відмовити.

Дніпровський апеляційний суд, скасовуючи ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.08.2020 у справі №214/4604/20, виходив з того, що вжиті заходи забезпечення позову порушуватимуть права позичальника та іпотекодержателя АТ «Укрексімбанк», якого не було залучено до участі у справі, та фактично призводять до зупинення виконання рішення суду у справі №5011-34/6378-2012 та №5011-18/5927-2012, суперечить сутності та меті забезпечення позову, враховуючи, що ТОВ «Солідарність» та ТОВ «Солтрейд» є боржниками.

Водночас у постанові Дніпровського апеляційного суду від 26.07.2022 у справі №214/4604/20 зазначено, що у серпні 2020 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 подала до суду заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності та стягнення грошових коштів. З 1996 року по грудень 2014 року вона проживала разом з ОСОБА_2 у незареєстрованому шлюбі. У 2005 році вони переїхали до міста Києва, а в 2013 році - до міста Праги Чеської Республіки. За час спільного проживання з 1996 року по 2014 рік у незареєстрованому шлюбі сторони набули майно.

У відповідності до положень статті 382 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) постанова суду апеляційної інстанції складається з: вступної частини, описової частини, мотивувальної частини та резолютивної частини.

При цьому в описовій частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається а) короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції; б) короткий зміст вимог апеляційної скарги; в) узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу;

г) узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи (пункт 2 частини 1 вказаної норми).

Тоді як у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено: а) встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції (пункт 3 частини 1 статті 382 ЦПК).

Отже, з наведеного слідує, що Дніпровським апеляційним судом при прийняті постанови від 26.07.2022 у справі №214/4604/20 не надавалась оцінка обставині спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 1996 року по грудень 2014 року, суд апеляційної інстанції в описовій частині постанови зазначив узагальнений зміст та підстави заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, а тому Банк дійшов помилкового висновку про встановлення Дніпровським апеляційним судом при прийняті постанови від 26.07.2022 у справі №214/4604/20 істотних для справи №910/5900/19 обставин (факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 1996 року по грудень 2014 року без укладення шлюбу), що не були встановлені судом при розгляді справи №910/5900/19 та не були і не могли бути відомі Банку, на час розгляду справи №910/5900/19.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі №910/5900/19 за нововиявленими обставинами.

Згідно із частинами 4, 5 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 наведеної норми).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 ГПК України).

Згідно із статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/5900/19.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/5900/19 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права у зв`язку з чим апеляційна скарга третьої особи задоволенню не підлягає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається на апелянта (третю особу).

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/5900/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/5900/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України».

4. Матеріали справи №910/5900/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 19.02.2024 після виходу судді Євсікова О.О. з відпустки.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді О.О. Євсіков

І.П. Ходаківська