Постанова

від 22.05.2024 по справі 910/5900/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5900/19

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтрейд" арбітражного керуючого Носенко Т.С. та представниці Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Головіної О.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024

за результатом розгляду заяви Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019

у справі № 910/5900/19

за позовом Компанії Acting Project Investments s.r.o.

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтрейд"

2) Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"

про виділ частини об`єкта, будівництво якого не завершено, визнання права власності на виділену частину об`єкта та припинення права спільної часткової власності

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року компанія Acting Project Investments s.r.o. (далі - Компанія) подала до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтрейд" (далі - Товариство) та Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Підприємство) про виділ частини об`єкта, будівництво якого не завершено, визнання права власності на виділену частину об`єкта та припинення права спільної часткової власності.

Господарський суд міста Києва рішенням від 19.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020, задовольнив позов повністю.

Короткий зміст заявлених вимог

18.08.2022 до господарського суду надійшла заява Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Банк, заявник, скаржник) про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі №910/5900/19 за нововиявленими обставинами.

Подану заяву Банк мотивував наявністю нововиявлених обставин, якими, на думку заявника, є встановлені постановою Дніпровського апеляційного суду від 26.07.2022 у справі № 214/4606/20 факти. Зокрема заявник вказував на те, що позивач у цій справі № 910/5900/19 - Компанія та два відповідачі - Товариство та Підприємство належать та підконтрольні двом фізичним особам - членам однієї сім`ї - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; в усіх трьох названих суб`єктів господарювання один кінцевий бенефіціарний власник. Про зазначені обставини заявник дізнався лише 01.08.2022 - з дати публікації в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Дніпровського апеляційного суду у справі № 214/4604/20.

Короткий зміст судових судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою від 05.10.2023 Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви Банку про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 910/5900/19 за нововиявленими обставинами та залишив у силі вказане судове рішення.

Ухвала суду мотивована тим, що зазначені заявником обставини не мають усіх необхідних ознак нововиявлених в розумінні положень статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також істотності для розгляду справи, яка б в установленому порядку спростовувала факти, що були покладені в основу судового рішення у справі № 910/5900/19.

У цих висновках суд першої інстанції керувався тим, що постанова Дніпровського апеляційного суду від 26.07.2022 у справі № 214/4604/20 про скасування заходів забезпечення позову не могла встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 1996 по 2014 без реєстрації шлюбу, оскільки матеріали справи не містять рішення суду, зокрема, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Постановою від 06.02.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Банку, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у цій справі - без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви Банку про перегляд судового рішення у цій справі за нововиявленими обставинами, оскільки Дніпровським апеляційним судом при прийняті постанови від 26.07.2022 у справі №214/4604/20 не надавалась оцінка обставині спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1996 року по грудень 2014 року, натомість про ці обставини вказаний суд зазначив у описовій частині своєї постанови під час висвітлення узагальненого змісту та підстав заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Банк подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у цій справі скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Банку про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі та залишити без розгляду позовну заяву Компанії.

Касаційну скаргу Банк мотивує тим, що судові рішення входять до визначеного пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України переліку, тому достатньою підставою їх касаційного оскарження згідно вимог абзацу шостого частини другої цієї статті є порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Такі процесуальні порушення, за твердженням скаржника, полягають у неврахуванні судами вимог частини четвертої статті 75 ГПК України та невірному тлумаченні норм статті 320 цього Кодексу у контексті спірних правовідносин, адже встановлений постановою Дніпровського апеляційного суду від 26.07.2022 у справі №214/4606/20 факт наявності одного кінцевого бенефіціара у осіб, які є позивачем та відповідачами у цій справі №910/5900/19, свідчить про відсутність будь-якого спору між цими сторонами та порушеного права позивача.

Урахування судом наведених обставин, на переконання скаржника, мало б наслідком відмову у позові на підставі вимог частин другої-третьої статті 13, частини третьої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) чи залишення позову без розгляду згідно з пунктом 3 частини другої статті 43 ГПК України через зловживання вказаними особами своїми правами.

Крім того, скаржник вважає помилковим посилання суду першої інстанції на відсутність у матеріалах справи рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без шлюбу, адже таке рішення не могло бути прийняте в порядку окремого провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України через наявність спору між цими особами про поділ майна у справі № 214/4604/20. Відтак господарським судом не враховано, що факт спільного проживання вказаних осіб у незареєстрованому шлюбі та набуття ними у свою власність корпоративних прав міг бути встановлений лише при розгляді зазначеного спору у справі №214/4604/20.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Компанія подала відзив, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення з викладених у відзиві підстав, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

За змістом наведених у відзиві доводів стверджує, що підставами для перегляду за нововиявленими обставинами рішення у цій справі Банк не зазначав такі обставини, як "відсутність предмету спору" та "недобросовісна поведінка", тобто заявник намагається спонукати касаційний суд вчергове здійснити переоцінку всіх доказів у справі та переглянути остаточне рішення, яке набрало законної сили.

Також Компанія звертає увагу суду на те, що постанова Дніпровського апеляційного суду від 26.07.2022 у справі № 214/4604/20 "про скасування заходів забезпечення" не могла і не встановила факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 1996 року по 2014 рік без реєстрації шлюбу. Станом на сьогоднішній день не існує жодного судового рішення, у якому було встановлено зазначений юридичний факт. При цьому провадження у справі № 214/4604/20 закрито ухвалою 29.09.2023 без прийняття рішення по суті.

Касаційне провадження

11.03.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Банку.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/5900/19 визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Пєсков В. Г., Білоус В. В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.03.2024.

Ухвалою від 27.03.2024 Верховний Суд, зокрема, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Банку на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у цій справі, призначив її до розгляду на 17.04.2024 о 10:45 год.

16.04.2024 до касаційного суду надійшла заява Компанії про розгляд справи без участі її представника.

Ухвалою від 17.04.2024 Верховний Суд відклав розгляд справи № 910/5900/19 на 22.05.2024 о 11:00 год.

У судове засідання 22.05.2024 з`явилися ліквідатор Товариства та представниця Банку (скаржника), які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом судового розгляду є заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Частиною першою статті 320 ГПК України, зокрема, визначено, що рішення, постанови та ухвали господарського суду, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, серед іншого, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 320 ГПК України).

При цьому суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Отже, процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає існування доказу або факту, який має значення для з`ясування обставин справи, раніше не був та не міг бути відомий, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 910/8113/16 ).

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд відповідного рішення суду у цій справі за нововиявленими обставинами, господарські суди керувалися недоведеністю заявником наявності обставин, які є нововиявленими у розумінні положень статті 320 ГПК України.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій та зазначено вище, за змістом заяви Банку нововиявленими обставинами для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2022 у цій справі є факти, встановлені у постанові Дніпровського апеляційного суду від 26.07.2022 у справі № 214/4606/20, щодо наявності одного кінцевого бенефіціарного власника у позивача та відповідачів у цій справі № 910/5900/19, а також їх належності та підконтрольності двом фізичним особам - членам однієї сім`ї, що свідчить про штучний характер спору та наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Втім, судом апеляційної інстанції встановлено, що Дніпровський апеляційний суд, скасовуючи постановою від 26.07.2022 ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.08.2020 (про забезпечення позову) у справі № 214/4604/20, керувався тим, що вжиті заходи забезпечення позову порушуватимуть права позичальника та іпотекодержателя - Банку, якого не було залучено до участі у справі, та фактично призводять до зупинення виконання рішення суду у справі № 5011-34/6378-2012 та № 5011-18/5927-2012, що суперечить сутності та меті забезпечення позову, ураховуючи, що Підприємство та Товариство є боржниками.

Водночас у постанові Дніпровського апеляційного суду від 26.07.2022 у справі №214/4604/20 зазначено, що у серпні 2020 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована, зокрема, тим, що ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності та стягнення грошових коштів. З 1996 року по грудень 2014 року вона проживала разом з ОСОБА_2 у незареєстрованому шлюбі. У 2005 році вони переїхали до міста Києва, а в 2013 році - до міста Праги Чеської Республіки. За час спільного проживання з 1996 року по 2014 рік у незареєстрованому шлюбі сторони набули майно (що є предметом спору у зазначеній справі).

Апеляційний суд у цій справі № 910/5900/19 урахував, що у відповідності до положень частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. При цьому в описовій частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, серед іншого, короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Тоді як у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено, зокрема, встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставин, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини (пункт 3 частини 1 статті 382 ЦПК).

Зважаючи на зазначені процесуальні норми та зміст постанови Дніпровського апеляційного суду від 26.07.2022 у справі № 214/4604/20 (що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень), суд апеляційної інстанції у цій справі вірно зазначив, що Дніпровським апеляційним судом при прийняті постанови від 26.07.2022 у справі №214/4604/20 не надавалась оцінка обставині спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1996 року по грудень 2014 року, натомість ці обставини викладені в описовій частині постанови при узагальненні змісту та підстав заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

На переконання Верховного Суду, не можуть бути визнані нововиявленими викладені у описовій частині у іншій справі обставини, якими сторона спору обґрунтовує зміст своїх вимог та які, однак, не встановлювались господарським судом на підставі наявних у справі доказів.

Наведене обґрунтовано свідчить про те, що Банк помилково стверджував про встановлення Дніпровським апеляційним судом при ухваленні постанови від 26.07.2022 у справі №214/4604/20 факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1996 року по грудень 2014 року без укладення шлюбу, як і обставин наявності одного кінцевого бенефіціарного власника у позивача та відповідачів у цій справі.

Оскільки зазначені обставини не встановлювались судовим рішенням, на яке посилався заявник (що також спростовує доводи скаржника про неврахування судами вимог статті 75 ГПК України щодо преюдиціального характеру цих обставин), то відсутні підстави стверджувати, що ці обставини є нововиявленими.

Перегляд рішення у справі, яке набрало законної сили, без наявності достатніх підстав, зокрема у силу помилкового віднесення обставин до нововиявлених, суперечить принципу правової визначеності.

Відповідно до приписів пункту 1 частини третьої статті 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

З огляду на зазначені вище мотиви на норми процесуального закону, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Банку про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі №910/5900/19.

Верховний Суд бере до уваги обґрунтованість аргументів скаржника про помилковість посилання суду першої інстанції на відсутність судового рішення про встановлення у порядку окремого провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без шлюбу, ураховуючи неможливість його прийняття у такому провадженні у зв`язку з наявністю спору між цими особами про поділ майна у справі № 214/4604/20. Однак, таке посилання місцевого господарського суду не спростовує вірно встановленого апеляційним господарським судом факту того, що обставини, зазначені заявником як нововиявлені, не встановлювались у постанові Дніпровського апеляційного суду від 26.07.2022 у справі № 214/4604/20.

Таким чином, зважаючи, що стверджувані заявником обставини Дніпровським апеляційним судом у вказаній постанові у справі №214/4604/20 не встановлювались, відтак доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 75, 320 ГПК України є безпідставними та підлягають відхиленню.

З наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення та оцінки наявності нововиявлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який обґрунтовано їх спростував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення норм процесуального права, на які посилався скаржник.

Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені вище мотиви, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Банку та необхідність залишення без змін оскаржуваних судових рішень як таких, що ухвалені з дотриманням норм процесуального права.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі №910/5900/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді В. В. Білоус

В. Г. Пєсков