Рішення

від 16.02.2024 по справі 903/1222/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 лютого 2024 року Справа № 903/1222/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного комунального підприємства Луцьктепло

до відповідача: Державного підприємства Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою

про стягнення 400015грн. 92коп.

встановив: позивач - ДКП Луцьктепло звернувся до суду з позовом про стягнення з ДП Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (відповідача) 400015грн. 92коп. з яких: 326545грн. 71коп. заборгованості за відпущену теплову енергію, 59274грн. 17коп. пені, 8053грн. 91коп. інфляційних втрат та 6142грн. 13коп. 3% річних. Також просить стягнути з відповідача 6000грн. 24коп. витрат по сплаті судового збору.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №1-45 від 14.08.2013р. щодо розрахунку за відпущену теплову енергію.

Ухвалою суду від 19.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала від 19.12.2023 була отримана сторонами.

Відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Водночас, 11.01.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (вх№01-75/292/24), в якому він повідомив, що відповідно до наказу Державної служба України з питань геодезії, картографії та кадастру від 31.01.2020 № 23 «Про реорганізацію державних підприємств» наказано реорганізувати Державне підприємство «Волинський науково-дослідний інститут землеустрою» шляхом приєднання до Державного підприємства «Рівненський науково-дослідний інститут землеустрою». Отже на даний час підприємство перебуває в процесі реорганізації, не здійснює господарської діяльності та не отримує доходу. Просив суд зменшити розмір штрафу на 90% від суми, яка підлягає стягненню, виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

14.08.2013 між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (далі -Теплопостачальна організація) та ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - Споживач) укладений договір №1-45 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води Споживачу, який зобов`язаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого Договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплоспоживання (тепловикористального обладнання).

Згідно з п. 1.2 Договору теплова енергія використовується Споживачем через тепловикористальні установки для підтримання належного температурного режиму (обігрівання) належних йому приміщень (централізованого опалення).

Пунктами 2.2.13, 2.2.16 Договору встановлено, що Споживач зобов`язується своєчасно здійснювати оплату теплової енергії. В разі несвоєчасної оплати сплачувати на вимогу Теплопостачальної організації штрафні санкції. Споживач зобов`язаний своєчасно з`являтися до Теплопостачальної організації або направити свого уповноваженого представника для отримання рахунків на оплату теплової енергії, надання Теплопостачальній організації показників приладів обліку теплової енергії у строки, встановлені Договором.

Відповідно до п. 3.1, п. 3.1.1, п. 3.1.2 Договору Споживач оплачує Теплопостачальній організації вартість теплової енергії за встановленими тарифами згідно з показами приладів обліку (з врахуванням фактично спожитої теплової енергії до кінця розрахункового місяця), які надаються Споживачем до 20 числа розрахункового місяця в Теплопостачальну організацію.

Тарифи встановлюються нормативно-правовим актом уповноваженого органу державної влади або органу місцевого самоврядування (постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради тощо). У випадку прийняття нових тарифів вони є обов`язковими для обох сторін з часу введення їх в дію.

Вартість хімочищеної води, яка витрачається на заповнення теплових мереж при проведенні ремонтних робіт та теплової енергії, витраченої для її підігріву; втрати теплової енергії (тепловіддачі) транзитних трубопроводів централізованої системи опалення та нормативні втрати ХОВ і теплової енергії (згідно з Додатком № 1 даного Договору) від зони розподілу тепломереж до місця встановлення приладів обліку, яка встановлюється Сторонами в Додатку до даного Договору.

Пунктами 3.2 та 3.3 Договору визначено, що Сторони погодили, що рахунок за відповідний місяць, наданий Споживачу Теплопостачальною організацією, є одночасно актом приймання-передачі теплової енергії. Споживач зобов`язується щомісячно сплачувати за теплову енергію в наступному порядку: передоплату - до 01 числа розрахункового місяця (в. розмірі середньомісячного нарахування), на підставі виставленого рахунку, який вручається Споживачу особисто або надсилається йому поштовим відправленням до 25 числа місяця включно, що передує розрахунковому. Нез`явлення Споживача до установленої дати у Теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від здійснення передоплати; остаточний розрахунок - до 01 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку, який вручається Споживачу особисто або надсилається йому поштовим відправленням до 25 числа місяця включно, що передує розрахунковому. Нез`явлення Споживача до установленої дати у Теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від оплати за теплову енергію.

Пунктом 5.4 Договору сторони погодили, що при порушенні строку оплати теплової енергії Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від суми боргу.

Договір набирає чинності з 01.10.2013 і діє безстроково (п.6.1 Договору).

Договір та додаток №1 до договору підписані сторонами та завірені їх печатками.

Позивач зазначає, що за період з 01.05.2022 по 30.09.2023 відповідачу було нараховано 406499,56грн. за відпущену йому теплову енергію, що підтверджується рахунками на оплату за теплову енергію за даний період. На виконання своїх зобов`язань відповідачем було сплачено 79953,29 грн. вартості теплової енергії.

Проте, відповідач в порушення умов Договору, не здійснив оплату за отриману теплову енергію в повному обсязі, у зв`язку з чим станом на 02.05.2023 у ДП Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою перед ДКП "Луцьктепло" виникла заборгованість за неоплачену теплову енергію в сумі 326545,71грн.

З метою мирного врегулювання спору, 24.10.2022 за вих. № 3659/14 та 23.03.2023 за вих. № 1357/14 на адресу ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» позивач направляв вимоги-повідомлення щодо оплати заборгованості за фактично відпущену теплову енергію, які були залишені відповідачем без розгляду.

Позивач зазначає, що на день подання позову заборгованість відповідача становить 326545,71грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

На день розгляду спору, заборгованість відповідача згідно Договору становить 326545,71грн, не погашена, не заперечується відповідачем у поданому суду клопотанні. Вказана заборгованість підтверджена матеріалами справи та є підставною, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача за прострочення виконання зобов`язаннь згідно договору відповідачу нараховано: 59274грн. 17коп. пені згідно п.5.4 Договору у розмірі продвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, 8053грн. 91коп. інфляційних втрат та 6142грн. 13коп. 3% річних згідно ст.625 ЦК України за період з 01.06.2022 по 01.10.2023.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що нарахування 59274грн. 17коп. пені, 8053грн. 91коп. інфляційних втрат та 6142грн. 13коп. 3% річних.

є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в цій частині є підставними.Водночас, у клопотанні (вх..№01-75/292/24 від 11.01.2024) відповідач зазначає, що відповідно до наказу Державної служба України з питань геодезії, картографії та кадастру від 31.01.2020 № 23 «Про реорганізацію державних підприємств» наказано реорганізувати Державне підприємство «Волинський науково-дослідний інститут землеустрою» шляхом приєднання до Державного підприємства «Рівненський науково-дослідний інститут землеустрою». Отже на даний час підприємство перебуває в процесі реорганізації, не здійснює господарської діяльності та не отримує доходу; просить суд зменшити розмір штрафу на 90% від суми, яка підлягає стягненню.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи N 904/4685/18).

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір пені як відповідальності за час прострочення зобов`язання.

У зв`язку з простроченням оплати використаної теплоенергії з відповідача підлягає до стягнення 59274,17грн пені.

Водночас, враховуючи принцип розумності та справедливості, інтереси усіх сторін, часткове виконання договірних зобов`язань відповідачем, а також те, що відповідач є державним підприємством, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру нарахованої пені на 50 % на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

За наведених вище обставин позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 29 637,09грн пені; в позові в частині стягнення 29 637,08грн пені слід відмовити.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (43021, Волинська обл, м.Луцьк, вул.Винниченка, буд.63, код ЄДРПОУ 00692630) на користь Державного комунального підприємства Луцьктепло (43005, Волинська обл, м. Луцьк, вул. Гулака Артемовського, буд. 20, код ЄДРПОУ 30391925) 370 378грн. 84коп (з яких: 326545грн. 71коп. заборгованості, 29 637грн 09коп пені, 8053грн. 91коп. інфляційних втрат та 6142грн. 13коп. 3% річних), а також 6000грн 24коп витрат по сплаті судового збору.

4. В позові в частині стягнення 29 637грн 08коп пені відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 20.02.2024.

СуддяО. Г. Слободян