Рішення

від 19.02.2024 по справі 904/5824/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2024м. ДніпроСправа № 904/5824/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31; ідентифікаційний код 31650052)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" (49101, м. Дніпро, вул. Миколи Руденка, буд. 6; ідентифікаційний код 43106568)

про стягнення 101 696 грн. 88 коп.

Без участі (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№54887/23 від 03.11.2023) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" про стягнення 101 696 грн. 88 коп. - матеріальної шкоди, яка виникла відповідно до умов договору 07.08.2020 №200863383 добровільного страхування наземного транспортного засобу.

Також просить стягнути з відповідача витрати з оплати судового збору у розмірі 2 684 грн. 00 коп.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 174 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2023 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№59131/23 від 17.11.2023) про усунення недоліків, відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 08.11.2023.

Також позивач у клопотанні (вх.№56490/23 від 06.11.2023) про витребування доказів просить: витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" докази, відповідно до яких можна буде встановити чи ОСОБА_1 офіційно працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" на момент ДТП, що сталася 01.11.2020 та чи був при виконанні робочих обов`язків, посилаючись на те, що 08.12.2020 та 29.01.2021 звертався з листом-запитом до відповідача з метою з`ясування всіх обставин ДТП, що сталася 01.11.2020, зокрема, просив надати відповідні документи: копію трудової книги, копію наказу про призначення на роботу (службу), копію наказу про керування транспортним засобом DAF FT XF, д/н НОМЕР_1 та напівпричіп SKA 24/30, д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 , копію дорожнього листа на період 01.11.2020, тощо.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" (49101, м. Дніпро, вул. Миколи Руденка, буд.6; ідентифікаційний код 43106568) докази, відповідно до яких можна буде встановити чи ОСОБА_1 офіційно працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" на момент ДТП, що сталася 01.11.2020 та чи був при виконанні робочих обов`язків (зокрема, копію трудової книги, копію наказу про призначення на роботу (службу), копію наказу про керування транспортним засобом DAF FT XF, д/н НОМЕР_1 та напівпричіп SKA 24/30, д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 , копію дорожнього листа на період 01.11.2020 тощо).

Відповідач у відзиві (вх.№62821/23 від 07.12.2023) на позов просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі та зазначає про те, що: - відповідно до постанови Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 16.12.2020, на яку посилається позивач як на доказ невідповідності технічного стану забезпеченого транспортного засобу, водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем DAF FT XF, д/н НОМЕР_1 з напівпричепом SKA 24/30, д/н НОМЕР_2 визнано винним у порушенні пункту 2.3 "б" Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП; - тобто причиною настання ДТП 01.11.2020 була неуважність водія ОСОБА_1 , а не відповідний технічний стан транспортного засобу; - безпосередньо перед вказаною ДТП, забезпечений транспортний засіб пройшов відповідний технічний огляд та був повністю технічно справний, що підтверджується протоколами перевірки технічного стану транспортного засобу та напівпричепу; - під час скоєння ДТП ОСОБА_1 не знаходився у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" та не виконував трудові обов`язки, що підтверджується повідомленням про прийняття працівника на роботу (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2015 №415), відповідно до якого ОСОБА_1 почав працювати у ТОВ "Фенікс-Транс Україна" з 16.11.2021; - позивачем не доведено, що на момент скоєння ДТП - 01.11.2020 ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з ТОВ "Фенікс-Транс Україна"; - відповідач заперечує, що ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди виконував трудові обов`язки та працював у ТОВ "Фенікс-Транс Україна".

Позивач у відповіді (вх.№65442/23 від 22.12.2023) на відзив просить: - позов задовольнити в повному обсязі; - стягнути з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 106 266 грн. 88 коп.; - стягнути з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору у розмірі 2 684 грн. 00 коп., зазначаючи про те, що: - 11.12.2023 на адресу позивача надійшов відзив на позовну заяву, таким чином останнім днем на подання відповіді на відзив є 18.12.2023; відповідь на відзив здана на відділення поштового зв`язку 18.12.2023; - оскільки позивач виплатив страхове відшкодування у нього виникло право регресної вимоги до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності під час експлуатації транспортного засобу DAF FT XF, д/н НОМЕР_1 з вини водія, який керував транспортним засобом; - з метою досудового врегулювання позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням надати чи спростувати інформацію щодо знаходження у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" ОСОБА_1 та направляв запити відповідачу, проте інформацію щодо офіційного працевлаштування ОСОБА_1 у ТОВ "Фенікс-Транс Україна" відповідач так і не надав.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО", як страховиком, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна", як страхувальником, було укладено договір від 07.08.2020 №200863383 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - Договір) (а.с. 12).

Відповідно до умов вказаного Договору:

- строк дії договору: з 00:00 16.08.2020 по 15.08.2021 включно;

- договір набирає чинності з початку строку його дії, що зазначений у цьому страховому полісі, але не раніше дати його реєстрації у єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

- дата реєстрації Договору в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: 07.08.2020;

- страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 260 000 грн. 00 коп.; за шкоду, заподіяну майну - 130 000 грн. 00 коп.;

- розмір франшизи: 0 грн.

- забезпечений транспортний засіб: DAF FT XF, номерний знак: НОМЕР_1 ; VIN НОМЕР_3 , рік випуску - 2007; місце реєстрації власника: м. Дніпро, Дніпровський район, Дніпропетровська обл., Україна.

Як вбачається з постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2020 у справі №204/7553/20, копія якої міститься у матеріалах справи: - 01.11.2020 о 09 годині 00 хвилин в м. Дніпро, Чечелівському районі, на перехресті вул. Івана Езау та вул. Щепкіна, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом DAF FT XF 105.460, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом LANGENDORF SKA 24/30, номерний знак НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за обстановкою, за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу, внаслідок чого допустив технічну несправність - відрив колеса на напівпричепі, яке внаслідок самовільного руху здійснило ДТП з транспортним засобом Fiat Ducato Maxi, незареєстрований, який був припаркований на парковці автосалону Kia Motors. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. При цьому, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 "б" Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП; - в судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, провину свою визнав, зазначив про щире каяття; - винність ОСОБА_1 підтверджується зібраними по справі матеріалами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 166997 від 01 листопада 2020 року; схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 01 листопада 2020 року, відповідно до якої зафіксована ділянка місцевості, на якій сталася ДТП, місце розташування транспортних засобів; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 01 листопада 2020 року, відповідно до яких, 01 листопада 2020 року о 09 годині 00 хвилин, він керував автомобілем DAF FT XF 105.460, номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Івана Езау зі сторони вул. Павлова в бік вул. Сергія Нігояна, з напівпричепом LANGENDORF SKA 24/30, номерний знак НОМЕР_2 . Під час повороту у бік шляхопроводу почув гучний звук, зупинившись вийшов оглянути транспортний засіб та виявив, що у напівпричепу відірвало заднє колесо з правого боку та покотилось у бік автосалону Kia Motors, де були розташовані транспортні засоби. Колесо пошкодило транспортний засіб Fiat Ducato, яке не зареєстроване, та знаходиться на продажу в автосалоні; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 01 листопада 2020 року, відповідно до яких, 01 листопада 2020 року о 09 годині 41 хвилин, йому зателефонував охоронець їхнього підприємства та повідомив, що на перехресті вул. Щепкіна та вул. Павлова, біля якого стояв виставковий екземпляр автомобіля Fiat Ducato Max (незареєстрований), мимо якого проїжджав тягач DAF, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_2 , у якого відірвалось колесо, в наслідок чого сталося ДТП з Fiat Ducato Max; фототаблицею. (а.с.28-29); - згідно п.2.3"б" Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі (а.с.28-29).

Вказаною постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2020 у справі №204/7553/20 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, до позивача звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Сателіт Мотор" із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с.30).

Відповідно до Розрахунку суми страхового відшкодування, складеного на підставі ремонтної калькуляції від 05.11.2020 №1075 сума експертизи складає 122 036 грн. 26 коп.; вартість робіт - 18 104 грн. 00 коп.; вартість запчастин без врахування зносу - 97 233 грн. 00 коп.; вартість запчастин з врахуванням зносу - 97 233 грн. 30 коп.; вартість матеріалів фарбування - 6 699 грн. 26 коп.; вартість відновлювального ремонту 122 036 грн. 26 коп.; сума матеріального збитку 122 026 грн. 26 коп. (в т.ч. ПДВ - 20 339 грн. 38 коп.); ліміт відповідальності - 130 000 грн. 00 коп.; сума страхового відшкодування - 101 696 грн. 88 коп. (а.с. 32).

Згідно зі страховим актом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" від 20.11.2020 №2072361-1 за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07.08.2020 №200863383 винний у ДТП - ОСОБА_1 ; сума страхового відшкодування складає 101 696 грн. 88 коп.; одержувач страхового відшкодування - ТОВ "Сателіт Моторс" (а.с.33).

Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 101 696 грн. 88 коп., що підтверджується страховим актом від 20.11.2020 №2072361-1 та платіжним дорученням від 20.11.2020 №34376 (а.с.33-34).

В подальшому позивач з метою з`ясування всіх обставин ДТП, що сталася 01.11.2020 звернувся до відповідача із відповідним запитом у якому, зокрема, просив надати наступну інформацію: - чи перебував водій транспортного засобу DAF FT XF, д/н НОМЕР_1 та напівпричіп SKA 24/30, д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 з ТОВ "Фенкс-Транс Україна" у трудових (службових) відносинах якщо так, то на підставі яких документів? - на підставі чого ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAF FT XF, д/н НОМЕР_1 та напівпричіп SKA 24/30, д/н НОМЕР_2 на момент ДТП 01.11.2020? (35-37).

Позивач стверджує, що після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача на відшкодування завданої шкоди у розмірі 101 696 грн. 88 коп.; відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до параграфу 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За приписами статті 993 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Як вбачається, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО", як страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна", як страхувальником, було укладено договір від 07.08.2020 №200863383 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що не спростовується сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сателіт Мотор" звернулося до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування.

20.11.2020 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 101 696 грн. 88 коп.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Підпунктом 38.1.1 статті 38.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону; д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування).

Як вбачається, позивач у позові посилається на підпункт г) пункту 38.1.1 статті 38 вказаного вище Закону та зазначає, що факт невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу DAF FT XF, д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 існуючим вимогам Правил дорожнього руху підтверджується постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2020 у справі №204/7553/20.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як було зазначено вище відповідно до постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2020 у справі №204/7553/20 встановлено, що водій ОСОБА_1 не був уважним, не стежив за обстановкою, за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу, внаслідок чого допустив технічну несправність - відрив колеса на напівпричепі, яке внаслідок самовільного руху здійснило ДТП, тобто водій порушив вимоги п. 2.3 "б" Правил дорожнього руху.

Пунктом 2.3 "б" Правил дорожнього руху визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

При цьому посилання відповідача на те, що забезпечений транспортний засіб 19.10.2020 пройшов відповідний технічний огляд та був технічно справний, про що складено протоколи перевірки технічного стану транспортного засобу та напівпричепу від 19.10.2020 №00774-02381-20 та №00774-02382-20 (а.с. 72-73), не заслуговують на увагу, оскільки складені були 19.10.2020, а дорожньо-транспортна пригода відбулася 01.11.2020, тобто різниця у часі становить більше 10 днів.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв`язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться: - перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо; - завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків. Тобто виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець.

Таким чином шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 426/16825/16-ц.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 у справі №914/820/17 дійшов висновку, що з аналізу частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України суд вбачає, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча й виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами Це можуть бути дії виробничого господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені в постанові від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц, суд вважає, що встановлення факту перебування водія ОСОБА_1 на час ДТП у трудових відносинах з відповідачем та виконання ним на час ДТП своїх трудових (службових) обов`язків має суттєве значення для покладення на відповідача обов`язку відповідно до приписів частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України відшкодувати шкоду, завдану водієм ОСОБА_1 .

Як вбачається судом було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" (49101, м. Дніпро, вул. Миколи Руденка, буд.6; ідентифікаційний код 43106568) докази, відповідно до яких можна буде встановити чи ОСОБА_1 офіційно працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" на момент ДТП, що сталася 01.11.2020 та чи був при виконанні робочих обов`язків (зокрема, копію трудової книги, копію наказу про призначення на роботу (службу), копію наказу про керування транспортним засобом DAF FT XF, д/н НОМЕР_1 та напівпричіп SKA 24/30, д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 , копію дорожнього листа на період 01.11.2020 тощо).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що ОСОБА_1 не знаходився з ним у трудових відносинах, надана відповідачем сторінка з копії трудової книжки (ксерокопія) не свідчить, по-перше, про те, що це сторінка з трудової книжки саме ОСОБА_1 , та, по-друге, відсутні попередні відомості з трудової книжки саме на дату дорожньо-транспортної пригоди, тобто цілісного документу копії трудової книжки ОСОБА_1 відповідачем не надано, як і не надано відповідних доказів в підтвердження того, на яких інших підставах, крім трудових, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який відповідач, як страхувальник, вніс до Полісу №200863383 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик (позивач у справі) - Приватне акціонерне товариство "ВУСО", будь-які відомості, що водій ОСОБА_1 керував застрахованим відповідачем транспортним засобом для власних потреб, відповідачем не надано.

При цьому, надання відповідачем ксерокопій наказу від 16.11.2021 №7-к "Про прийняття на роботу" та повідомлення про прийняття на роботу щодо ОСОБА_1 (а.с.74, 77) не спростовує його знаходження у трудових відносинах з відповідачем саме на дату скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин 1, 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України).

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частина 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України).

В порушення вказаних норм процесуального закону, надані відповідачем ксерокопії письмових документів, а саме сторінка трудової книжки, наказу від 16.11.2021 №7-к "Про прийняття на роботу" та повідомлення про прийняття на роботу щодо ОСОБА_1 не засвідчені належним чином, а тому не можуть бути письмовими доказами у справі у розумінні зазначеної вище процесуальної норми.

При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність (постанова Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №910/23428/17).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту виникнення права вимоги до відповідача на відшкодування завданої шкоди у розмірі 101 696 грн. 88 коп. є більш вірогідними, порівняно з доказами, наданими відповідачем на його спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 684 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31; ідентифікаційний код 31650052) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" (49101, м. Дніпро, вул. Миколи Руденка, буд. 6; ідентифікаційний код 43106568) про стягнення 101 696 грн. 88 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Транс Україна" (49101, м. Дніпро, вул. Миколи Руденка, буд. 6; ідентифікаційний код 43106568) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31; ідентифікаційний код 31650052) 101 696 (сто одна тисяча шістсот дев`яносто шість) грн. 88 коп. - матеріальної шкоди та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

20.02.2024