Ухвала

від 20.02.2024 по справі 904/562/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

20.02.2024м. ДніпроСправа № 904/562/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича харчова компанія" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

Суддя: Татарчук В.О.

Без участі представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича харчова компанія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1158847,48грн, з якої: 1125115,00грн основного боргу, 33732,48грн штрафних санкцій. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №1205/1 від 05.12.2023 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича харчова компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" про стягнення заборгованості - залишено без руху. Зазначено, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича харчова компанія" протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін;

- надати якісні копії товарно-транспортних накладних №P164584 від 13.12.2023, №P164585 від 15.12.2023, №P165811 від 15.12.2023, №P168083 від 19.12.2023, №P168702 від 20.12.2023, №P169910 від 22.12.2023, №P169911 від 23.12.2023.

20.02.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про забезпечення позову в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на р/р НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299 а також, на всіх інших рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах в межах суми позову в розмірі 1158847,57грн.

Вказана заява обґрунтована тим, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рахунки відповідача в межах суми стягнення, виконання рішення буде унеможливлено, оскільки відповідач систематично ухиляється від виконання договірних зобов`язань, що підтверджується наявними в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області справами щодо стягнення з відповідача його контрагентами грошових коштів.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову з таких підстав.

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).

Відповідно до приписів ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. Отже, з положень ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Подібні висновки викладені Верховним Судом в постановах від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 20.07.2021 у справі №904/1933/21, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення боржником дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з кредитором, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Проте, всупереч вищевказаних положень чинного законодавства позивачем не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рахунки відповідача в межах суми стягнення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову про стягнення заборгованості у загальній сумі 1158847,48грн, або ускладнити ефективний захист порушеного права.

Окрім посилань на загальні норми процесуального права, які регулюють питання забезпечення позову, жодного доказу вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" дій, направлених на відчуження належного йому майна чи виведення коштів з рахунків, позивачем не надано.

Саме лише посилання позивача на те, що відповідач не виконує свої зобов`язання за договором і наявність в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області справ де Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" виступає відповідачем, не є обставиною, яка доводить необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів існування обставин, які в розумінні ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставами для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича харчова компанія" задоволенню не підлягає.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що у разі виникнення реальної, підтвердженої загрози неможливості чи утруднення виконання судового рішення позивач не позбавлений можливості повторно звернутися із заявою про забезпечення позову з поданням суду відповідних доказів.

Керуючись ст.ст. 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича харчова компанія" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 20.02.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.О. Татарчук