Рішення

від 08.02.2024 по справі 905/1465/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.02.2024 Справа №905/1465/23

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Лободи Т.О.

при секретарі судового засідання Білик М.Л.,

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", м. Краматорськ Донецької області, код 03361075,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів", м. Слов`янськ Донецької області, код 36368912,

про стягнення 1 809 273,77 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача Шипенка М.С. (в режимі відеоконференції),

відповідача Отцевича Є.Ю. (в режимі відеоконференції),

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів" про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу у лютому-травні, грудні 2022 року, січні-вересні 2023 року за Договором розподілу природного газу №011т від 01.01.2019 в загальній сумі 1 809 273,77грн, з якої 1 140 293,88грн сума основного боргу, 494 657,78 грн пені, 40 834,67 грн 3% річних та 133 487,44 грн інфляційних втрат. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору розподілу природного газу №011т від 01.01.2019 в частині оплати вартості наданих послуг в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/1465/23 за позовом Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів" про стягнення 1 809 273,77 грн. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 05.12.2023 року о 10:15 год. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

23.11.2023 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнає заявлені позовні вимоги та просить суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивачем у спірний період не надавалась відповідачу послуга з розподілу природного газу, оскільки 22.12.2021 відбулось припинення надання позивачем послуг з розподілу природного газу на об`єкті відповідача. Щодо посилання позивача на те, що відповідно до п. 9 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРС припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача, відповідач зазначає, що позивачем не враховані істотні обставини, які свідчать про неможливість отримання відповідачем послуг з розподілу газу у спірний період. Такими обставинами вказує широкомасштабну військову агресію РФ, постійні обстріли міста Слов`янська, де розташовані виробничі потужності відповідача, припинення у зв`язку з цим діяльності ТОВ "ВО СЗВІ" з 01.03.2022, призупинення дії трудових договорів з працівниками товариства. Також вказує, що з 12.03.2022 постачальник газу на прохання відповідача заблокував ЕІС 56Х000010А8РС00Е ТОВ "ВО СЗВІ" в інформаційній платформі Оператора ГТС України. Згідно даних інформаційної платформи Оператора ГТС України з 01.03.2022 до теперішнього часу номінації на ТОВ "ВО СЗВІ" не заводяться, а остання дата планової номінації була 28.02.2022. Також зазначає, що з 26.06.2022 по 03.07.2022 внаслідок масованого артилерійського обстрілу були суттєво пошкоджені виробничі цеха та адміністративні будівлі заводу ТОВ "ВО СЗВІ", що призвело до неможливості відновлення господарської діяльності заводу у короткостроковій перспективі. 10.03.2023 будівлі заводу повторно піддались обстрілу. Вказує, що відповідачем було подано до податкового органу заяву про неможливість подання податкової звітності під час воєнного стану. Також зазначає, що з квітня 2022 року приміщення заводу були зайняті не відповідачем, а третіми особами, та відповідачем було повідомлено позивача про те, що у промислових та адміністративних приміщеннях ТОВ "ВО СЗВІ" повністю відсутній персонал заводу та не проводиться ніяких робіт, пов`язаних з використанням енергоносіїв, у тому числі природного газу. Вважає, що оскільки відповідач зіткнувся з діями зовнішнього характеру, які виникли без вини та всупереч волі відповідача, та яких неможливо було уникнути, такі обставини безпосередньо вплинули на здатність відповідача отримувати послуги з розподілу природного газу, починаючи з лютого-березня 2022 року. Зазначає, що відновлення газопостачання відповідача не відбулось, у зв`язку з чим послуга розподілу природного газу фактично не надається, а тому відсутні правові підстави для виставлення рахунків. Вказує, що надані за спірний період акти приймання-передачі не підписані відповідачем та були направлені лише на його електронну пошту, а у зв`язку з припинення господарської діяльності відповідача та призупинення з працівниками трудових договорів, товариство було позбавлене можливості надати заперечення до актів. Крім того, зазначає, що в умовах воєнних дій в зоні знаходження відповідача, повної обізнаності позивача з фактом невикористання відповідачем природного газу та з фактом відключення його від мереж газорозподілу та, як наслідок, не споживання послуг позивача, є вочевидь несправедливим задоволення вимог позивача лише на підставі підзаконних норм, які надмірно заформалізовані та приймались для договірної дисципліни сторін у мирний час. Також відповідач у відзиві не погоджується з визначеним позивачем розміром величини річної замовленої потужності об`єкта відповідача на 2022 та 2023 розрахункові роки. Посилаючись на положення абз. 9 п. 2 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРС, стверджує, що починаючи з 01.12.2021, у зв`язку з опломбуванням газового обладнання та припиненням газопостачання, річна замовлена потужність на розрахункові 2022 та 2023 календарні роки мала бути визначена в мінімальному обсязі 314 куб.м, а не 2 107 779,30куб.м. та 206 592,73 куб.м. Також відповідач не погоджується з розміром нарахованої позивачем пені, оскільки така нараховано поза межами шестимісячного строку. Крім того, відповідач, посилаючись на обставини непереборної сили та умови договору, зазначає, що строк виконання зобов`язань за договором не настав, у зв`язку з чим також відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Також відповідач вважає, що враховуючи всі наведені обставини, за яких відбулась затримка в оплаті послуг з розподілу газу, зважаючи на те, що позивач не навів жодних негативних наслідків для нього через несвоєчасну оплату, наявні достатні підстави для зменшення нарахованих позивачем сум пені, 3% річних на 99%.

27.11.2023 позивачем через систему "Електронний суд" подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач не погоджується із запереченнями відповідача, викладеними у відзиві. Наполягає на тому, що припинення газопостачання відповідачу не звільняє його від обов`язку сплачувати послуги розподілу природного газу. На думку позивача, не можна розглядати поняття "розподілу газу" лише як доставку газу безпосередньо споживачу, оскільки, розподіл природного газу це цілий комплекс дій (заходів) оператора ГРМ, пов`язаних з підтриманням системи ГРМ в надійному та безпечному стані, що у т.ч. підтверджується складовими структури тарифу на послуги з розподілу природного газу згідно Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу (постанова НКРЕКП №236 від 25.02.2016 із змінами). Послуга з розподілу не складається лише з фактичного переміщення природного газу розподільчою системою трубопроводів. До послуги з розподілу також входить цілодобове надання фактичного доступу замовленої потужності об`єктів споживача до газорозподільної системи, що буквально означає - наявність технічної можливості у будь-який час необхідний споживачу скористатись можливістю розпочати газоспоживання. Тобто, оператор ГРМ, знаючи, що об`єкт відповідача підключено до газорозподільної системи підтримує належний тиск у системі з урахування замовленої потужності приєднаних об`єктів споживача. Дані послуги є монопольними роботами АТ "Донецькоблгаз", як оператора ГРМ у зоні ліцензованої діяльності - території Донецької області. А тому, враховуючи, що у даному випадку припинення газопостачання відповідачу відбувалося за його заявою про тимчасове припинення газопостачання, що не підпадає під випадки, передбачені п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, а також беручи до уваги наявність фізичного підключення об`єкта відповідача до газорозподільної мережі, тобто в період, коли не відбувалося механічного від`єднання об`єкта відповідач від цієї мережі та вилучення такого об`єкта, а заява про остаточне припинення користування природним газом і розірвання договору споживачем не подавалася, не звільняє відповідача від договірного зобов`язання оплати вартості послуг з розподілу природного газу за спірний період. Щодо посилання відповідача на факт остаточного припинення користування природним газом у зв`язку із невикористанням комплексу будівель відповідача зазначає, що відповідач не звертався до позивача із заявою про припинення користування природним газом, договір розподілу природного газу між сторонами не розірвано, у зв`язку із чим, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату послуг за договором розподілу природного газу, як випливає з умов договору. Щодо посилання відповідача у відзиві на несправедливість задоволення вимог позивача лише на підставі підзаконних норм, які надмірно заформалізовані та приймались для договірної дисципліни сторін у мирний час, зазначає, що НКРЕКП своїми постановами затвердила Кодекс газорозподільних систем та Типовий договір розподілу природного газу, від змісту яких сторони не можуть відступати. У період дії правового режиму воєнного стану в Україні НКРЕКП прийняло значну кількість постанов, якими так чи інакше врегульовані правовідносини між учасниками ринку природного газу, тимчасово, в інший спосіб, ніж це передбачено Кодексом ГРС. В той же час, положення Кодексу ГРС, якими врегульовано обов`язок сплати споживачем послуг розподілу природного газу після припинення газопостачання, визначений пунктом 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, за винятком випадків, передбачених цим пунктом змін не зазнавали, а зазначені положення підлягають застосуванню до правовідносин між сторонами незалежно від наявності/відсутності обставин введення на території України правового режиму воєнного стану, оскільки є обов`язковими як для відповідача, так і для позивача. Вказує, що Кодексом ГРС закріплені права споживача щодо уточнення (збільшення/зменшення) розміру величини річної замовленої потужності, якими останній має можливість скористатися в умовах тимчасової відсутності у потребі отримання природного газу, не розриваючи Договір розподілу природного газу, чого відповідачем у даній справі реалізовано не було. Щодо посилання відповідача на помилкове визначення позивачем величини річної замовленої потужності на 2022 та на 2023 розрахункові роки зазначає, що такі величини були погоджені відповідачем, а уточнених заявок ані на 2022 рік, ані на 2023 рік відповідачем не подавалося. Щодо посилання відповідача на положення абзаців 8, 9 пункту 2 глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС та не врахування позивачем, що з 22.12.2021 газове обладнання відповідача було опломбовано, а тому визначаючи річну замовлену потужність на 2022, 2023 роки мало бути визначено мінімальний розмір річної замовленої потужності у обсязі 314 куб.м., зазначає, що такі зміни до положення Кодексу ГРС було внесено Постановою НКРЕКП № 1659 від 12.09.2023, тобто поза межами спірного періоду, а тому не може бути застосовано до спірних правовідносин. Вказує на правомірність нарахування пені за прострочення зобов`язання понад шестимісячний строк, зазначений ч. 6 ст. 232 ГК України, так як такий строк було продовжено на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини зазначає, що ним не надано доказів, які би свідчили про виконання останнім умов п.10.3 Договору щодо негайного повідомлення позивача про форс-мажорні обставини та надання відповідних документів протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення. На думку позивача, посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин є необґрунтованими та не доводить неможливість виконання останнім своїх обов`язків за Договором розподілу природного газу у спірному періоді, а до наданого Сертифікату ТПП, та його змісту слід ставитись критично. Заперечуючи проти зменшення розміру пені, позивач посилається на недоведеність відповідачем винятковості випадку. Також вказує на відсутність правових підстав для зменшення розміру 3% річних.

29.11.2023 (сформовано в системі 28.11.2023) відповідачем через систему "Електронний суд" подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зокрема, зазначає, що правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27.09.2022 у справі №914/3254/21 та від 22.09.2022 у справі №911/1334/21, на які посилається позивач, є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки в них заборгованість за послуги з розподілу природного газу стягувалась за період до введення в Україні воєнного стану та за умов, коли відповідачі продовжували господарську діяльність у мирний час, не блокували власний ЕІС-код та мали фактичну можливість споживання відповідного обсягу газу. Також відповідач посилається на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 у справі №905/167/23, в якій предметом спору було стягнення з відповідача, що знаходиться у м. Костянтинівка Донецької області, заборгованості щодо оплати послуг з розподілу природного газу за період з березня по травень 2022, грудень 2022 та січень 2023. Крім того, вказує, що КГС ВС розглядалась справа №905/168/23, в якій предметом спору було стягнення АТ "Донецькоблгаз" з відповідача, що знаходиться у м. Краматорськ Донецької області, заборгованості щодо оплати послуг з розподілу природного газу за період з березня по травень 2022 та грудень 2022. За результатами розгляду даної справи, постановою КГС ВС від 15.11.2023 у справі №905/168/23 було скасовано постанову апеляційного суду про задоволення позову та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Того ж дня позивачем через систему "Електронний суд" подано до суду письмові пояснення щодо заперечень на відповідь на відзив, в яких позивач вказує на помилковість посилання відповідача як на релевантну практику на постанову Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 905/168/23, оскільки, даною постановою було скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду з підстав неповноти дослідження та неналежне спростування судом апеляційної інстанції висновків суду першої інстанції. При цьому, спір не вирішений по суті. Відступу ж від висновків Верховного Суду із передачею справи на розгляд палати/об`єднаної палати/Великої Палати Верховного Суду, як то передбачено ст. 302 ГПК України, що стало підставою для відкриття касаційного провадження не відбулося.

Ухвалою суду від 05.12.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 20.12.2023 об 11:30 год.

19.12.2023 позивачем через систему "Електронний суд" подано до суду пояснення, в яких позивач зазначає, що під час перебування даної справи у провадженні Господарського суду Донецької ЄДРСР поповнилося новою, актуальною судовою практикою, щодо спірних правовідносин, а саме Постановою Верховного Суду від 15.11.2023 р. у справі № 918/756/22. Вважає, що суд має враховувати правовий висновок Верховного Суду при вирішенні даної справи, у зв`язку із чим надає до суду дані пояснення та роздруківку судового рішення із ЄДРСР.

Призначене на 20.12.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку з тим, що 20.12.2023 в період з 11:17 год. по 12:42 год. робота Господарського суду Донецької області та відправлення правосуддя були призупинені на час проведення перевірки наявності вибухонебезпечних предметів, небезпечних приладів чи підозрілих речей через надходження повідомлення про замінування приміщення суду, про що складено відповідний Акт від 20.12.2023. Крім того, через непрацездатність системи відеоконференцзв`язку протягом дня 20 грудня 2023 року внаслідок виходу з ладу обладнання на одній із площадок обробки даних неможливо було проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про що складено відповідний Акт від 21.12.2023. А тому проведення судового засідання 20.12.2023 після відновлення роботи суду також було неможливим.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 05.02.2024. Призначено підготовче засідання на 09.01.2024 об 11:45 год.

Ухвалою суду від 09.01.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 17.01.2024 об 11:00 год.

16.01.2024 позивачем через систему "Електронний суд" подано до суду пояснення, в яких позивач зазначає, що у підготовчому засіданні 06.01.2024 позивачем в якості спростування висновків Сертифікату Торгово-промислової палати Донецької області щодо неможливості виконання відповідачем умов договору розподілу природного газу укладеного між сторонами, та як на недоліки такого висновку, позивачем було зазначено про наявність в публічному доступі в мережі Інтернет на веб-сайті Prozorro інформації щодо укладення відповідачем у даній справі, як виконавцем робіт, щонайменше чотирьох Договорів на загальну суму майже 2,84 млн. грн. у 2023 році з іншими контрагентами. На підтвердження озвучених у підготовчому засіданні обставин, надає для долучення до матеріалів справи відомості про укладені Договори. На думку позивача, активна господарська діяльність відповідача у 2023 році ставить під обґрунтований сумнів актуальність та дійсність тих документів, які надавалися до ТПП для отримання сертифікату ТПП про форс-мажорні обставини, та дійсність і об`єктивність відповідного сертифікату в цілому.

Ухвалою суду від 17.01.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.01.2024 о 10:45 год.

Ухвалою суду від 31.01.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 07.02.2024 об 11:30 год.

Ухвалою суду від 07.02.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 08.02.2024 об 11:30 год.

В судовому засіданні 08.02.2024 позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, зазначив, що відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б в силу положень чинного законодавства та умов договору звільняли його від обов`язку сплачувати послуги розподілу природного газу, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Наполягав на тому, що послуга розподілу природного газу надається незалежно від фактичного газопостачання споживачу.

Відповідач у судовому засіданні 08.02.2024 заперечував проти позовних вимог, зазначив, що у спірний період нарахування плати за послуги розподілу природного газу у відповідача була відсутня навіть гіпотетична можливість доступу до газорозподільної системи в межах приєднаної потужності, оскільки у зв`язку з військовою агресією відповідачем була зупинена господарська діяльність, будівлі заводу були передані в безоплатне користування іншим особам, об`єкт було відключено від газопостачання, опломбовано засувку на межі балансової належності відповідача, Оператором ГТС України було заблоковано код споживача та не заводились на цей код жодні номінації з обсягу газу, тому вважає, що відповідач не міг отримувати послуги з розподілу природного газу в спірний період, а відповідач намагається стягнути необґрунтовану суму коштів за послугу, яка відповідачем в умовах воєнного стану не могла бути отримана. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.01.2019 між Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (оператор ГРМ, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів" (споживач, відповідач) укладено договір розподілу природного газу №011т з протоколом розбіжностей (надалі - договір) на підставі заяви-приєднання відповідача до умов договору розподілу природного газу №011т, яка є додатком №2 до договору. Вказаний договір укладений сторонами на умовах Типового договору розподілу природного газу, який затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1384/27829.

Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (п. 1.2 договору).

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 12.1 договору цей Договір укладається на невизначений строк.

За умовами п. 12.2 договору якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.

У разі незгоди Споживача зі змінами він має право розірвати цей Договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни. Нерозірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього Договору змінами.

Судом встановлено, що з моменту укладення між сторонами договору, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг вносились зміни до Типового договору на розподіл природного газу. Доказів розірвання договору матеріали справи не містять, а тому суд враховує умови договору в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.1.1 договору цей Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно з пунктами 2.1 - 2.3 договору За цим Договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Обов`язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.

При вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов`язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов`язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього Договору та Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до п. 3.1 договору Споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду. Наявність підтвердженого обсягу природного газу Споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором ГТС, а до відома Споживача - його постачальником.

Пунктом 3.2 За умови включення Споживача до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у розрахунковому періоді та відсутності простроченої заборгованості за цим Договором Оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить Споживачу, до межі балансової належності його об`єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу. Приймання-передача обсягу газу, належного Споживачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від Оператора ГРМ до Споживача відбуваються на межі балансової належності об`єкта Споживача.

Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.

Розділом VI договору погоджено наступний порядок розрахунків.

Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1 договору).

Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п. 6.2 договору).

Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. (п. 6.3 договору).

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 6.4 договору).

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п. 6.6 договору).

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.8 договору).

Пунктами 8.1 та 8.2 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України. У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з пунктами 9.1 та 9.3 договору Оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі, зокрема, подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання. за ініціативою Споживача необхідно припинити газопостачання на об`єкт Споживача чи його окремі газові прилади для проведення ремонтних робіт, реконструкції чи технічного переоснащення тощо, Споживач не пізніше ніж за п`ять робочих днів повинен письмово повідомити про це Оператора ГРМ та узгодити з ним дату припинення газопостачання, а Оператор ГРМ в узгоджену зі Споживачем дату зобов`язаний припинити газопостачання Споживачеві.

Суд зазначає, що Заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу №011т від 01.01.2019 підписана директором ТОВ "Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів", містить дані щодо персонального EIC-коду споживача, назви та опису об`єкту, його адреси, параметрів вузла обліку. До заяви-приєднання сторонами підписано Плановий обсяг розподілу на 2019 рік, Перелік комерційних вузлів обліку газу та Перелік газоспоживаючого обладнання.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2746 від 22.12.2021 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Донецькоблгаз"" установлено Приватному акціонерному товариству з газопостачання та газифікації "Донецькоблгаз" тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,18 грн за 1 куб.м на місяць (без урахування ПДВ).

Сторонами був підписаний приймання-передачі послуги розподілу природного газу від 01.10.2021, в якому, зокрема, зазначено про надання Оператором ГРМ замовнику послуги розподілу природного газу в обсязі 139 762,30 куб.м., крім того нормовані витрати при транспортуванні 0,00 куб.м, при цьому замовлений обсяг послуги складає 206 592,79 куб.м В Акті також зазначено інформацію про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік, який складає 2 107 779,30 куб.м, величину річної потужності на поточний календарний рік 2 479 113,42 куб.м, величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році 206 592,79 куб.м; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році (за замовчуванням) 175 648,28 куб.м.

10.12.2021 відповідач звернувся до позивача з листом, в якому вказував, що ТОВ «ВО СЗВІ» з жовтня 2021 скоротило обсяг виробництва та споживання природного газу, просило надіслати представника АТ «Донецькоблгаз» для тимчасового перекриття та пломбування запорної арматури на комерційному вузлі обліку на ГРП.

Згідно акту від 10.12.2021 у зв`язку з відсутністю відборів газу підприємством, припинено (обмежено) газопостачання ТОВ ВО «СЗВІ» та опломбовано шляхом встановлення заглушки на вхідній засувці вузла обліку газу (т.1 а.с. 101).

В подальшому 22.12.2021 працівниками позивача було здійснено обстеження ВОГ відповідача, про що складений акт від 22.12.2021 з відповідними додатками.

22.12.2021 також був складений акт № 413 про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури. В акті зазначено, що пломбування вхідної засувки здійснено у зв`язку із припиненням споживання природного газу згідно листа відповідача № 4-2/15-67 від 10.12.2021.

06.10.2022 позивач (відправник Слов`янське УГГ) направив на електронну адресу відповідача супровідний лист №622/11 від 04.10.2022 з інформаційним листом щодо розміру річної замовленої потужності на наступний 2023 календарний рік, який просив підписати та один екземпляр інформаційного листа повернути на його адресу.

20.10.2022 відповідач направив на електронну адресу позивача підписаний керівником ТОВ "Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів" інформаційний лист щодо розміру річної замовленої потужності на наступний 2023 календарний рік, з якого вбачається, що обсяг споживання природного газу за попередній газовий рік (01.10.2021 30.09.2022) складає 135 878,00 куб.м, величина замовленої потужності, яка розрахована для щомісячної оплати Споживачем у 2023 році (за замовчуванням) складає 11 323,17 куб.м.

Позивачем нараховано відповідачу плату за надані ним послуги з розподілу природного газу на загальну суму 1 387 892,29 грн за період лютий-травень 2022 року, грудень 2022 року, січень-вересень 2023 року, в підтвердження чого ним додано до матеріалів справи акти та рахунки, а саме:

- акт №8/7 від 28.02.2022 на суму 248 717,96грн та рахунок №8/7 від 28.02.02.2022 на вказану суму;

- акт №8/2 від 31.03.2022 на суму 248 717,96грн та рахунок №8/4 від 31.03.02.2022 на вказану суму;

- акт №8/3 від 30.04.2022 на суму на суму 248 717,96грн та рахунок №8/5 від 30.04. 2022 на вказану суму;

- акт №8/4 від 31.05.2022 на суму на суму 248 717,96грн та рахунок №8/6 від 31.05.02.2022 на вказану суму;

- акт №8/5 від 31.12.2022 на суму на суму 248 717,96грн та рахунок №8/7 від 31.12.2022 на вказану суму;

- акт №8/1 від 31.01.2023 на суму на суму 16 033,61грн та рахунок №8/1 від 31.01.2023 на вказану суму;

- акт №8/2 від 28.02.2023 на суму на суму 16 033,61грн та рахунок №8/2 від 28.02.2023 на вказану суму;

- акт №8/3 від 31.03.2023 на суму на суму 16 033,61грн та рахунок №8/3 від 31.03.2023 на вказану суму;

- акт №8/4 від 30.04.2023 на суму на суму 16 033,61грн та рахунок №8/4 від 30.04.2023 на вказану суму;

- акт №8/5 від 31.05.2023 на суму на суму 16 033,61грн та рахунок №8/5 від 31.05.2023 на вказану суму;

- акт №8/6 від 30.06.2023 на суму на суму 16 033,61грн та рахунок №8/6 від 31.06.2023 на вказану суму;

- акт №8/7 від 31.07.2023 на суму на суму 16 033,61грн та рахунок №8/7 від 31.07.2023 на вказану суму;

- акт №8/8 від 31.08.2023 на суму на суму 16 033,61грн та рахунок №8/10 від 31.08.2023 на вказану суму;

- акт №8/10 від 30.09.2023 на суму на суму 16 033,61грн та рахунок №8/11 від 30.09.2023 на вказану суму.

Вказані акти та рахунки направлені на електронну адресу відповідача.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, нарахування вартості послуг з розподілу у період з червня по листопад 2022 року не здійснювався.

Так, до матеріалів справи позивачем надано листи Краматорського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ "Оператор газотранспортної системи": №7106ВИХ-22-257 від 23.05.2022, в якому повідомлено, що станом на 23.05.2022 газопостачання споживачів від ГРС Краматорського ЛВУМГ ТОВ "Оператор газотранспортної системи" розташованих у Донецькій та Луганській областях неможливе, внаслідок численних пошкоджень магістральних проводів, спричинених військовою агресією рф; №7106ВИХ-22-374 від 10.10.2022 в якому повідомлено, що станом на 10.10.2022 працівниками ТОВ "Оператор ГТС України" виконано ремонтно-відновлювальні роботи на магістральному газопроводі "Шебелинка-Слов`янськ". Протягом 11-12.10.2022 Краматорське ЛВУМГ готове виконати подачу природного газу до розподільчих мереж АТ "Донецькоблгаз" від ГРС м. Краматорськ з вихідним тиском не менш ніж 1,5 кгс/см2, в цей період також буде виконано сумісну перевірку приладів обліку газу; №7106ВИХ-22-375 від 10.10.2022, в якому повідомлено про те, що у зв`язку з закінченням ремонтних робіт на магістральних газопроводах Краматорське ЛВУМГ готове поновити подачу природного газу до розподільчих мереж АТ "Донецькоблгаз", зокрема, від ГРС у м. Слов`янськ.

У відповідь на лист № 7106ВИХ-22-375 від 10.10.2022 позивач повідомив ТОВ "Оператор ГТС України" про готовність прийняття природного газу в газорозподільні мережі, які під`єднані до ГРС Слов`янськ 12.10.2022 починаючи з 13:00 год.

12.10.2022 на офіційному веб-сайті позивача було опубліковано оголошення про поетапний пуск природного газу до ГРМ.

У подальшому представниками Оператора ГТС та АТ "Донецькоблгаз" складено Акт калібрування та опломбування вимірювального комплексу від 12.10.2022, яким зафіксовано пуск газу до ГРС Слов`янськ 12.10.2022 о 13:30 год.

Згідно з факсограмою № 275 від 20.12.2022 у зв`язку з повним наповненням газорозподільних мереж від вже працюючих повною мірою ГРС ТОВ "Оператор ГТС України" та здійснення доставки природного газу до межі балансової належності споживачів, здійснення нарахування за послугу розподілу природного газу поновлено з грудня 2022 року всім споживачам.

19.07.2022 позивач направив на електронну пошту відповідача лист вих. №534/11 від 14.07.2022, яким повідомив про наявність заборгованості станом на 01.06.2022 за послуги розподілу природного газу в сумі 747 272,85 грн та просив терміново вжити заходи щодо оплати боргу.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом вих. №4-2/15-18 від 19.07.2022 повідомив, що у зв`язку з тим, що промисловий майданчик ТОВ "ВО СЗВІ" знаходиться на території активних бойових дій у м. Слов`янськ Донецької області, ведення господарської діяльності підприємства після 24.02.2022 стало неможливим, а з початку квітня 2022 року на території підприємства повністю відсутній персонал заводу та не проводиться ніяких робіт, пов`язаних з використанням природного газу. Також повідомляє, що повне припинення промислово-господарської діяльності призвело до відсутності фінансової можливості з виконання своїх зобов`язань перед контрагентами, у тому числі по оплаті за послуги розподілу природного газу.

22.02.2023 позивач направив на електронну пошту відповідача претензію про сплату заборгованості вих. №147/41 від 21.02.2022, в якій просив протягом 3 робочих днів сплатити заборгованість за договором розподілу природного газу в сумі 1 012 024,42 грн.

27.03.2023 позивач направив на електронну пошту відповідача супровідний лист вих. №331/41 від 24.03.2023 з Актом звірки №25 взаємних розрахунків за період з січня 2022 року по лютий 2023 року, в якому просило підписати акт та один екземпляр повернути на його адресу. Згідно Акту звірки №25 взаємних розрахунків за даними Слов`янського УГГ станом на 28.02.2023 заборгованість відповідача складала 1 028 058,01грн.

30.10.2023 позивач супровідним листом вих. №1112/1/4.1 від 27.10.2023 направив відповідачу Акт звірки №372 взаємних розрахунків за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року, акти та рахунки з лютого 2022 року по вересень 2023 року та просив прийняти міри до негайної сплати заборгованості в сумі 1 140 293,88 грн. Вказані супровідний лист з додатками були направлені 30.10.2023 на юридичну адресу відповідача засобами поштового зв`язку, а також на електронну пошту відповідача.

Відповіді на вказані вимоги позивачем не отримано, сума заборгованості не сплачена.

Невиконання відповідачем умов договору розподілу природного газу №011т від 01.01.2019 в частині оплати вартості наданих послуг в повному обсязі стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

3обов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним (ч. 2 ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу").

Згідно з п. 4 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 (далі Кодекс ГРС) договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 01.01.2019 укладено договір розподілу природного газу №011т шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання до його умов. Вказаний договір станом на даний час є чинним, що не заперечується сторонами.

Пунктом 1 глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС передбачено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу з моменту його укладання (п.7 глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС).

Умовами спірного договору передбачено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п.6.1 договору).

Як вбачається з наданих документів позивачем нараховано відповідачу вартість послуги розподілу природного газу за період з лютого по травень 2022 року, грудень 2022 року, з січня по вересень 2023 року в загальній сумі 1 387 892,29 грн, що підтверджується наданими актами та рахунками, підписаними з боку позивача. Вказані документи направлені відповідачу на його електронну адресу та юридичну адресу засобами поштового зв`язку.

Відповідачем була здійснена оплата послуг з розподілу природного газу частково, а саме останні сплати були здійснені в березні 2022 року, як зазначив відповідач ним оплачені послуги до 24.02.2022 року. Позивачем отримані від відповідача кошти також зараховані в рахунок оплати послуг за лютий 2022 року, залишок заборгованості за лютий 2022 складає 1 118,95 грн, інші періоди не оплачені.

Відповідач зазначає, що надані за спірний період акти приймання-передачі й акти звірки взаємних розрахунків не підписані відповідачем з тих підстав, що були надіслані відповідачу в той час коли він вже не здійснював свою господарську діяльність, а трудові договори працівників були призупинені через активні воєнні дії, що унеможливило надати заперечення до актів, у зв`язку з чим вважає вказані документи неналежними доказами.

Умовами договору передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.8 договору).

Пунктом 10 глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

З матеріалів справи вбачається, що спірні акти направлені оператором ГРМ на електронну адресу відповідача, яка згідно зазначеної адреси є корпоративною. Позивачем отримувались відповіді від відповідача з вказаної електронної адреси, зокрема, в липні 2022 року відповідь на претензію, в жовтні 2022 інформаційний лист щодо замовленої потужності на 2023 рік, що свідчить про отримання електронних листів відповідачем за електронною адресою, на яку позивачем направлялись відповідні електронні листи.

Крім того позивач направляв акти та рахунки за спірний період на юридичну адресу відповідача 30.10.2023, у зв`язку з чим суд вважає, що порядок направлення актів відповідає вимогам викладеним у п.10 глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС.

Неналежність, на яку посилається відповідач зводиться фактично до неможливості надання ним заперечень на акти, у зв`язку з обставинами, які виникли в діяльності заводу через повномасштабне вторгнення, однак ним не заперечується їх отримання, у зв`язку з чим підстави вважати надані акти неналежними відсутні.

Відповідач у поданому відзиві зазначає, що фактично відповідач не споживає газ з 08.12.2021, з 22.12.2021 за заявою відповідача газопостачання відповідача було припинене згідно положень п. 9.1 договору. Станом на теперішній час газопостачання не відновлене, постачальника природного газу у відповідача немає, ЕІС-код відповідача в інформаційній платформі Оператора ГТС заблоковано та з 01.03.2022 номінації на нього не заводились, у зв`язку з чим послуга розподілу природного газу не надавалась.

Позивач в свою чергу зазначає, що припинення газопостачання не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, оскільки послуга розподілу передбачає також цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи, діяльність позивача по підтриманню ГРС в належному стані, що підлягає оплаті. Позивач підтверджує, що з 22.12.2021 відповідачу припинено газопостачання, яке досі не відновлено. Одночасно договір не було розірвано, механічного від`єднання споживача від загальної системи не здійснювалось. Вказане позивач обґрунтовує нормами Кодексу ГРС та правовими позиціями Верховного Суду.

Як вже зазначено судом, матеріалами справи підтверджено припинення газопостачання відповідачу в грудні 2021 року, яке не відновлено до теперішнього часу.

Суд також встановив, що наказом ТОВ "Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів" №26 від 28.02.2022 "Про припинення діяльності ТОВ "ВО СЗВІ"" припинено діяльність ТОВ "ВО СЗВІ" з 01.03.2022 на термін дії воєнного стану в Україні та, зокрема, вирішено провести консервацію технологічного обладнання, випалювальних печей та сушильних агрегатів.

Наказом ТОВ "Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів" № 27 від 24.03.2022 призупинено дію трудових договорів з 25.03.2022 у зв`язку з воєнною агресією проти України до моменту припинення та відміни воєнного стану або до моменту відновлення основної діяльності товариства.

В підтвердження відсутності замовлених номінацій на постачання газу відповідачем також долучено до матеріалів справи лист ТОВ ВКФ "Теплобуд" №15/11-6 від 15.11.2023, в якому зазначено про блокування EIC-коду споживача в інформаційні платформі Оператора ГТС з 12.03.2022 та те, що номінації на нього не заводяться.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

За умовами договору, укладеного між сторонами, послуга з розподілу природного газу це послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача.

Виходячи із зазначених положень як забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи так і розподіл належного споживачу природного газу здійснюється з однією метою фізичною доставкою природного газу до межі балансової належності об`єкта споживача.

З матеріалів справи вбачається, що за заявою відповідача газопостачання припинено, заяв про його відновлення подано не було, відсутність газопостачання за спірний період не заперечується позивачем, у зв`язку з чим розподіл природного газу до межі належності об`єкта споживача не здійснювався.

Позивач наголошує на тому, що незалежно від припинення газопостачання послуга розподілу підлягає оплаті з огляду на забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, посилаючись на п.9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ за змістом яких, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

Як було зазначено забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи здійснюється саме з метою фізичної доставки газу, постачання якого припинено, що свідчить про відсутність необхідності в отриманні зазначеної частини послуги в умовах відсутності переміщення та доставки природного газу.

Вартість послуги розподілу нараховується виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та відповідно включає в себе як вартість забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи в межах приєднаної потужності його об`єкта так і розподіл належного Споживачу природного газу, при цьому нарахування вартості за надання послуги розподілу природного газу включаючи забезпечення цілодобового доступу за відсутності самого розподілу за однією ціною не можна вважати співрозмірною справедливою ціною особливо в умовах воєнного стану. Оскільки основна мета послуги розподілу є саме фізична доставка природного газу до межі балансової належності об`єкта споживача розрахунок вказаної послуги без врахування обставин припинення газопостачання, наслідком якого є його розподіл та доставка до об`єкта споживача, зупинення господарської діяльності відповідача, фактичне відключення від мереж позивача, викликане такими об`єктивними обставинами як воєнний стан не відповідає засадами цивільного законодавства справедливості, добросовісності та розумності.

Статтею 3 ЦК України, передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом цих категорій як суті права загалом. Через призму природних принципів справедливості, добросовісності і розумності має оцінюватися і тлумачитися все позитивне і природне право і наслідки його застосування.

Закріплений законодавцем принцип справедливості, добросовісності і розумності має визнаватися не сукупністю трьох принципів, а єдиним принципом, який проявляється в єдності взаємопов`язаних трьох складових, що є традиційним для європейського приватного права.

Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту.

Під добросовісністю слід розуміти суб`єктивні уявлення конкретної особи про добросовісність її дій та об`єктивну відповідність цих дій стандартам поведінки у відповідній сфері діяльності.

Отже за своїм змістом добросовісність має одну із функцій, за якою правило, обов`язкове для сторін не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості.

Таким чином, добросовісність може за даних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.

В цьому зв`язку всі правила, які створюються сторонами чи законом підпадають під контроль судів, для того, щоб вирішити чи не призведе їх застосування в конкретній справі до несправедливих результатів. Суди приймають рішення "contra legem" (тобто, всупереч формальному, державному закону), якщо дотримання норм закону призведе до явно несправедливого щодо сторін договору результату.

Таким чином, "концепція добросовісності може використовуватися в будь-якій ситуації, щоб виправити несправедливість, яка б мала місце, якщо б застосовувалися традиційні правила".

Верховний Суд неодноразово при розгляді спорів, які виникли з різного характеру та виду правовідносин наголошував на тому, що принципи цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії (постанова Верховного суду від 07.03.2023 у справі №913/864/21 (п.7.40); постанова Верховного суду від 02.03.2023 у справі №909/595/21 (п.7.41); постанова Верховного суду від 28.09.2022 у справі №904/3614/20 (п.6.30); постанова Верховного суду від 31.08.2022 у справі №910/6870/21 (п.5.2).

Виходячи із зазначеного, аналізуючи умови договору, закону, чи підзаконного нормативно-правового акту, суд має при застосуванні відповідної норми, враховуючи обставини конкретної справи в контексті вказаних принципів надати оцінку спірним правовідносинам з огляду на справедливість наслідків для сторін.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Суд зазначає, що як судове рішення, так і правозастосовний акт повинні бути не лише законними, але й справедливими. В нормативно-правових актах мають закріплюватися норми права, які є результатом узагальнення найбільш важливих повторювальних суспільних відносин, а також засобом подолання шкідливої суспільної практики. Одночасно, нормативний документ не може врегулювати абсолютно всі ситуації, які можуть виникнути.

У спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми Кодексу газорозподільних систем, який затверджено Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 за № 1379/27824, отже вказаний Кодекс є підзаконним нормативним актом, який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Кодекс газорозподільних систем не містить жодної норми, яка б врегульовувала взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу при настанні таких обставин, як ведення на території України воєнних дій, введення воєнного стану. Настання таких подій було непередбачуваним та неочікуваним, у зв`язку з чим більшість нормативних актів (законів та підзаконних нормативних актів) не містили норм щодо врегулювання взаємовідносин сторін під час настання таких подій (воєнні дії на певній території, постійні масовані обстріли тощо). Внесення будь-яких змін до законодавчих актів є поступовим процесом, який потребує певного часу, та пов`язано з необхідністю врегулювання певних відносин, які не були врегульовані, при зміні суспільних відносин, при зміні обставин, суспільної думки та сприйняття тощо.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд не може залишити поза увагою, що 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, вся територія Слов`янська міська територіальна громада Донецької області, де здійснював свою діяльність відповідач, включена до переліку територій можливих бойових дій, дата початку бойових дій 24.02.2022. Воєнний стан в України триває досі та є продовженим до 13 травня 2024 року.

З наданих матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу ТОВ "Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів" №26 від 28.02.2022 припинено діяльність ТОВ "ВО СЗВІ" з 01.03.2022 на термін дії воєнного стану в Україні та, зокрема, вирішено провести консервацію технологічного обладнання, випалювальних печей та сушильних агрегатів. З 22.12.2021 припинено газопостачання відповідачу, що підтверджується актом про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування та пломбування вхідної засувної арматури від 22.12.2021.

Відповідачем подано до ДПС заяву про неможливість подання податкової звітності під час воєнного стану. Тобто, виходячи із зазначеного, відповідачем зупинено господарську діяльність.

Загальновідомим фактом є те, що м. Слов`янськ з перших днів повномасштабного вторгнення країни агресора на територію України піддається постійним ракетним обстрілам, в тому числі і системами залпового вогню.

Відповідач до матеріалів справи надав копію заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а саме про те, що в період з 27.06.2022 по 04.08.2022 внаслідок масованого артилерійського обстрілу відбувалось щоденне влучання артилерійських снарядів та ракет у цеха та адміністративні будівлі заводу, що спричинило суттєву руйнацію та значні чисельні пошкодження будівель та виробничого обладнання заводу. Крім того, 29.03.2023 відповідачем до правоохоронних органів була подана заява (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а саме про влучання ворожих снарядів та ракет в цеха та адміністративні будівлі заводу 10.03.2023.

Відповідачем до матеріалів справи додано витяг з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12022052420000085, яке зареєстровано 10.03.2022. З наданого витягу вбачається про наявність запису від 27.06.2022 про можливе кримінальне правопорушення з такими обставинами : в період з 26.06.2022 по 03.07.2022 було здійснено артобстріли з боку окупаційних військ РФ в результаті якого були пошкодження в тому числі за адресою м. Слов`янськ, вул. Краматорська, 79 (ТОВ «Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів»).

Щодо наявних пошкоджень приміщень відповідач надав роздруковані фото. Суд зазначає, що надані роздруківки фото не містять достовірних відомостей що на них зображені саме приміщення відповідача, а також відсутня дата таких знімків, але з урахуванням загальновідомих обставин та підтверджених фактів обстрілу будівель заводу, суд приходить до висновку, що вірогідним є те, що на наданих роздруківках містяться зображення саме приміщень відповідача та зроблені такі фото після введення воєнного стану в країні.

Крім того, відповідач додав до матеріалів справи копію договору № 146/2023 від 07.03.2023, за умовами якого відповідач надав третім особам можливість на спільне безоплатне користування нерухомими майном, що знаходиться в його власності. Сторони погодили, що договір поширює свою дію на відносини сторін з 01.04.2022, договір діє до закінчення військового стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування

Сторонами вказаного договору складений акт приймання-передачі приміщень, який датований 01.04.2022.

Незважаючи на те, що за умовами Договору № 146/2023 від 07.03.2023 майно відповідачем передано третім особам з можливістю спільного користування, суд вважає, що користування відповідачем своїм майном, а саме виробничими потужностями одночасно з такими третіми особами є технічно неможливим.

Суд ще раз акцентує увагу на тому, що загальновідомим є той факт, що територія Донецької області з початку воєнної агресії Російської Федерації та по теперішній час залишається територією особливо небезпечною та територією, яка зазнає значних руйнувань та наслідків незаконного вторгнення. Суд чітко розуміє стан суспільства в перші місяці озброєної агресії, коли виконання трудових, договірних обов`язків відійшло на інший план. Головним стало збереження життя, евакуація та допомога в здійсненні відсічі агресора.

Надані документи та пояснення сторін підтверджують відсутність газопостачання та відключення відповідача від газопостачальної системи, що в свою чергу виключає факт розподілу природного газу до межі балансової належності відповідача та взагалі можливість надання послуги розподілу в частині безпосередньо переміщення належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача. Наявною у матеріалах справи сукупністю належних та допустимих доказів підтверджено, що у спірних правовідносинах у спірний період взагалі була відсутність можливість (навіть гіпотетична) доступу відповідача до газорозподільної системи позивача в межах приєднаної потужності, оскільки у зв`язку з агресією Російської Федерації проти України відповідачем була зупинена господарська діяльність, всі приміщення передані в користування іншим особам для державних потреб.

При цьому, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем споживач зобов`язаний здійснити повну оплату послуг розподілу, отримуючи тільки послугу з забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи за відсутності підключення до системи та переміщення природного газу та фактично не маючи доступу до такої послуги внаслідок ведення бойових дій, що в свою чергу в умовах воєнного стану, який призвів до зупинення виробничої діяльності підприємства, не відповідає критеріям розумності, справедливості та добросовісності.

Приймаючи до уваги особливий статус позивача як суб`єкта ринку природного газу, наділеного повноваженнями, які дають йому можливість бути обізнаним про фактичне споживання своїх послуг, про факти та обсяги санкціонованого або несанкціонованого споживання природного газу, а також обізнаність з фактом відключення відповідача від системи, суд не може погодитися із тим, що в умовах активної фази війни та, по суті, пасивної поведінки позивача за договором розподілу природного газу, прийняте на користь позивача рішення буде відповідати принципам справедливості, добросовісності та розумності.

До того, ж в матеріалах справи наявний лист Краматорського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ Оператор газотранспортної системи, в якому зазначено, що станом на 23.05.2022 газопостачання споживачів від ГРС Краматорського ЛВУМГ ТОВ Оператор газотранспортної системи розташованих у Донецькій та Луганській областях неможливе, внаслідок численних пошкоджень магістральних проводів, спричинених військовою агресією рф. При цьому, вказаний лист не містить інформації щодо дати початку неможливості такого газопостачання з вказаних підстав, що ставить під сумнів можливість забезпечення позивачем цілодобового доступу до газорозподільної системи повний місяць - травень 2022 та, як наслідок, правомірність нарахування послуги розподілу відповідачу за вказаний період.

Суд зауважує, що застосування загальних норм Цивільного кодексу України є пріоритетним щодо застосування норм Кодексу газорозподільних систем.

У відповідності до ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно із ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускати зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У відповідності до рішення Конституційного Суду № 2-р(II)/2021 від 28.04.2021, оцінюючи частину третю статті 13 та частину третю статті 16 Кодексу на відповідність приписам частини другої статті 58 Основного Закону України, Суд констатував, що ці приписи Кодексу не визначають дій особи як правопорушення за цивільним правом або як іншу умову для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності. Оспорювані приписи Кодексу встановлюють для учасників цивільних відносин заборону порушувати межі здійснення цивільних прав, а також дають суду можливість відмовити в захисті цивільного права в разі порушення особою вимог частин другої - п`ятої статті 13 Кодексу. Тобто ці приписи Кодексу містять вказівку на юридичні наслідки дій особи, що їх не може бути кваліфіковано як умови, підстави або міри цивільно-правової відповідальності.

У свою чергу моральні засади суспільства у цивільному праві віддзеркалюють ту систему усталених поглядів, яка склалася у свідомості людей на основі їхніх уявлень про добро, людяність, гідність, совість, справедливість.

Керуючись цими фундаментальними нормами - принципами, суд не може погодилися з тим, що в умовах воєнних дій в зоні знаходження відповідача, повної обізнаності позивача з фактом невикористання відповідачем природного газу та з фактом відключення його від мереж газорозподілу, та, як наслідок, не споживання послуг позивача, є справедливим задоволення вимог останнього лише на підставі підзаконних норм, які фактично заформалізовані та мають сенс для договірної дисципліни сторін у мирний час.

Суд звертає увагу на те, що до 24.02.2022 відповідачем повністю були виконані свої зобов`язання перед позивачем.

У зв`язку з вищевикладеним суд вважає, що заявлені вимоги про стягнення плати за послуги розподілу природного газу за спірний період задоволенню не підлягає.

Оскільки вимоги щодо стягнення 494 657,78 грн пені, 40 834,67 грн 3% річних та 133 487,44 грн інфляційних втрат є похідними вимогами, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що не приймає посилання позивача на правові позиції, що викладені в постановах Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 922/1703/20, від 27.09.2022 у справі № 914/3254/21, від 22.09.2022 у справі № 911/1334/21, від 15.11.2023 у справі № 918/756/22, оскільки у вказаних справах відповідачі, на відміну від обставин даної справи, у спірний період продовжували господарську діяльність у мирний час або на території, яка не піддається таким масованим обстрілам, зокрема, системами залпового вогню, за наявності права споживання відповідного обсягу газу, а тому вказані правові позиції є нерелевантними до спірних правовідносин.

Суд звертає увагу на те, що в своєму рішенні у справі "Проніна проти України" Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Отже, решту аргументів сторін суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують вищевикладених висновків суду.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2024.

Суддя Т. О. Лобода