Ухвала

від 08.02.2024 по справі 908/1213/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/75/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.02.2024 Справа № 908/1213/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Колегія суддів Господарського суду Запорізької області у складі:

Головуючий суддя Проскуряков К.В.,

Судді Боєва О.С.,

Мірошниченко М.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на дії посадових осіб органу державної виконавчої служби від 29.01.2024

За позовом: Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Запорізької дирекції акціонерного товариства "Укрпошта" (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 133, код ЄДРПОУ 20509800; електронна пошта: operzap@ukrposhta.ua)

До відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926; електронна пошта: kanc@zoe.com.ua)

про стягнення 8 466 503,36 грн.

орган виконання: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (пр. Металургів, буд. 6, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 45028225)

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача (скаржника): Седляров В.С., довіреність №357 від 21.12.2023;

Від ВДВС: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

30.01.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до суду від Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" надійшла скарга на дії посадових осіб органу державної виконавчої служби від 29.01.2024.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.01.2024, вказану скаргу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Проскуряков К.В., суддя Боєва О.С., суддя Мірошниченко М.В.

Ухвалою суду від 30.01.2024 прийнято скаргу до розгляду та судове засідання призначено на 08.02.2024 об 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) учасників справи та Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Явка в судове засідання учасників справи та Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) визнана не обов`язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 08.02.2024 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Акорд".

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали суду від 30.01.2024 на поштову адресу. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника та письмових пояснень по суті скарги не надходило.

Представник ПАТ "Запоріжжяобленерго" підтримав доводи викладені у скарзі на дії посадових осіб органу державної виконавчої служби від 29.01.2024 пояснивши, що на виконанні в Лівобережному ВДВС у місті Запоріжжі знаходиться виконавче провадження ВП №59170257, відкрите на підставі наказу господарського суду Запорізької області у справі № 908/1213/18 про стягнення заборгованості на користь АТ "Укрпошта" в особі Запорізької дирекцї АТ "Укрпошта". 19.10.2023 в рамках виконавчого провадження ВП № 59170257 прийнято постанову про опис та арешт майна ПАТ "Запоріжжяобленерго". Цією постановою описано та накладено арешт на трансформатор №1 ПС "Електродна" тип ТРДН 63000/150, зав. № 146844, інвентарний номер 71_016255К, який відповідно до поданої до органів виконання Декларації про доходи та майно боржника обліковувався у розділі ХІ "Майно, що безпосередньо не використовується у виробництві". Арештоване майно передано на примусову реалізацію шляхом проведення електронних торгів. Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" № 2864- III від 29.11.2001 встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків. Частка держави в статутному капіталі товариства складає 60,2475 відсотків. Трансформатор №1 ПС "Електродна" тип ТРДН 63000/150, зав. № 146844, інвентарний номер 71_016255К у зв`язку з виробничою необхідністю введено в виробничий процес. 24.01.2024 ПАТ "Запоріжжяобленерго" звернулось до Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі з заявою (вих. № 008-32/7) про недопущення порушень закону та припинення звернення стягнення на трансформатор №1 ПС "Електродна" тип ТРДН 63000/150, зав. № 146844, інвентарний номер 71_016255К, шляхом зняття з нього арешту і зняття його з реалізації, у відповідь на яку отримано відмову у її задоволенні.

На підставі викладеного, ПАТ "Запоріжжяобленерго" просить суд визнати відмову начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з трансформатору №1 ПС "Електродна" тип ТРДН 63000/150, зав. № 146844, інвентарний номер 71_016255К та зняти його з реалізації незаконною; заборонити Лівобережному відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звертати стягнення на трансформатор №1 ПС "Електродна" тип ТРДН 63000/150, зав. № 146844, інвентарний номер 71_016255К; Зобов`язати Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) припинити звернення стягнення на трансформатор №1 ПС "Електродна" тип ТРДН 63000/150, зав. № 146844, інвентарний номер 71_016255К, шляхом зняття з нього арешту і зняття його з реалізації.

Представник Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з`явився.

06.02.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли письмові заперечення на скаргу від 05.02.2024, в яких зазначено, що відмова у знятті арешту з трансформатора№ 1 ПС Електродна тип ТРДН-63000 150/10, зав. №146844, інвентарний номер 71_016255К та зняття його з реалізації відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки виключні підстави для знаття арешту з майна передбачені статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження». З урахуванням викладеного, просить суд в задоволенні скарги відмовити.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути скаргу по суті.

Розглянувши матеріали справи № 908/1213/18, скаргу та додані до неї документи, заслухавши представника скаржника, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Запорізької області 23.01.2019 у справі 908/1213/18 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Запорізької дирекції акціонерного товариства "Укрпошта" основну заборгованість за договором на приймання платежів від фізичних осіб № 20-500 від 07.09.2009 у розмірі 7 967 956 (сім мільйонів дев`ятсот шістдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн. 96 коп., пеню за договором № 20-500 від 07.09.2009 за період з 20.12.2017 по 20.06.2018 включно у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., 3 % річних за договором реструктуризації № 22-1249 від 23.08.2016 за період з листопада 2016 по серпень 2018 включно на суму 10 546 (десять тисяч п`ятсот сорок шість) грн. 09 коп., інфляційні витрати за договором реструктуризації № 22-1249 від 23.08.2016 за період з листопада 2016 по серпень 2018 включно на суму 28 864 (двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 19 коп. та судовий збір у розмірі 149 672 (сто сорок дев`ять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 73 коп. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення суду набрало законної сили - 28.02.2019.

05.03.2019 на виконання вказаного рішення судом видано відповідний наказ.

22.05.2019 державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Столяренко А.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №59170257 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 05.03.2019 №908/1213/18.

Постановою заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про опис та арешт майна (коштів) боржника, постановлено описати та накласти арешт на майно, а саме: трансформатор № 1 ПС Електродна тип ТРДН-63000 150/10, зав. №146844, інвентарний номер 71_016255К.

Вказана постанова сторонами виконавчого провадження не оскаржувалась.

19.10.2023 державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою визначення вартості описаного майна.

Згідно звіту про оцінку арештованого майна від 30.10.2023 початкова вартість об`єкта оцінки - трансформатора № 1 ПС Електродна тип ТРДН-63000 150/10, зав. №146844, інвентарний номер 71_016255К станом на 30.10.2023 складає 15600000 грн.(без урахування ПДВ), про що було повідомлено сторони виконавчого провадження.

За ціною 18720000 грн. (з урахуванням 20% ПДВ) майно було передано на реалізацію ДП «СЕТАМ». Перші та другі торги не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. Треті торги призначені на 05.02.2024.

Для дотримання норм надійності та нормального функціонування електроустаткування ПАТ "Запоріжжяобленерго", трансформатор №1 ПС "Електродна" тип ТРДН 63000/150, зав. № 146844, інвентарний номер 71_016255К введено в виробничий процес з 17.01.2024 на підставі наказу від 17.01.2024 № 38/од "Про введення основних засобів у виробничий процес".

На виконання зазначеного наказу внесено відповідні зміни до бухгалтерського обліку, а саме до розділів ХІ та ХІІ Декларації про доходи та майно боржника - ПАТ "Запоріжжяобленерго":

- з розділу ХІ "Майно, що безпосередньо не використовується у виробництві" виключено позицію "Трансформатор №1 ТРДН 63000/150 ПС Електродна";

- розділ ХІІ "Об`єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві" доповнено даною позицією - "Інші основні засоби - кількість - 23317".

Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" № 2864-III від 29.11.2001 встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Частка держави в статутному капіталі товариства складає 60,2475 відсотків.

Отже, відповідно до норм Закону № 2864-III наявний мораторій на примусову реалізацію трансформатора №1 ПС "Електродна" тип ТРДН 63000/150, зав. № 146844, інвентарний номер 71_016255К, який у зв`язку з виробничою необхідністю ПАТ «Запоріжжяобленрего» введено в виробничий процес.

З урахуванням викладеного, 24.01.2024 ПАТ "Запоріжжяобленерго" звернулось до Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі з заявою за вих. № 008-32/7 про недопущення порушень закону та припинення звернення стягнення на трансформатор №1 ПС "Електродна" тип ТРДН 63000/150, зав. № 146844, інвентарний номер 71_016255К, шляхом зняття з нього арешту і зняття його з реалізації.

У листі від 25.01.2024 за вих.. №10858/2 Лівобережний ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у відповідь на лист від 24.01.2024 за вих. №008-32/7, зазначив, що підстави для знаття арешту з вказаного трансформатор та зняття його з реалізації відсутні.

Статтею 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" №2864-III від 29.11.2001 встановлено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Крім того, згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

У ч.ч. 1, 2, 3 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. (ч.1)

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. (ч. 2)

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. (ч. 3)

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". (ч. 4)

5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Суд зазначає, що відмова начальника Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в задоволенні вимог ПАТ «Запоріжжяобленрего» викладених у листі від 24.01.2024 за вих. №008-32/7 щодо зняття арешту з трансформатора №1 ПС "Електродна" тип ТРДН 63000/150, зав. № 146844, інвентарний номер 71_016255К та зняття його з реалізації є правомірною, оскільки начальник діяв в межах своїх повноважень відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», а отже вимога ПАТ «Запоріжжяобленерего» про визнання відмови начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з трансформатору №1 ПС "Електродна" тип ТРДН 63000/150, зав. № 146844, інвентарний номер 71_016255К та зняти його з реалізації незаконною є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги ПАТ «Запоріжжяобленерго» зобов`язати Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) припинити звернення стягнення на трансформатор №1 ПС "Електродна" тип ТРДН 63000/150, зав. № 146844, інвентарний номер 71_016255К, шляхом зняття з нього арешту і зняття його з реалізації, суд зазначає наступне.

У ч. 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені виключні підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, та у ч. 5 ст. 59 вказаного Закону визначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, отже суд зазначає, що викладені у скарзі обставини щодо підстав для зняття арешту з майна відносяться до інших випадків за яким арешт може бути знятий саме за рішенням суду, а отже суд дійшов висновку, що обраний скаржником спосіб захисту є неналежним, а тому в задоволенні вказаної вище вимоги суд відмовляє.

Таким чином вимога скаржника щодо заборонити Лівобережному відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звертати стягнення на трансформатор №1 ПС "Електродна" тип ТРДН 63000/150, зав. № 146844, інвентарний номер 71_016255К є також безпідставною, оскільки на час розгляду цієї скарги арешт накладений постановою заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.10.2023 на майно, а саме: трансформатор № 1 ПС Електродна тип ТРДН-63000 150/10, зав. №146844, інвентарний номер 71_016255К, не знятий, а отже державний виконавець може і в подальшому вчиняти виконавчі дії щодо його реалізації.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судом встановлено, що державний виконавець діяв згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», а отже суд приходить до висновку, що підстави для задоволення скарги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на дії посадових осіб органу державної виконавчої служби від 29.01.2024 відсутні.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 234, 235, 339, 341, 343 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

1. В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на дії посадових осіб органу державної виконавчої служби від 29.01.2024 відмовити.

2. Копію ухвали суду направити на поштову адресу позивача та до електронних кабінетів підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС скаржника та Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до статті 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Проскурякова К.В. на лікарняному, повний текст ухвали суду складено: 14.02.2024.

Головуючий суддя К.В. Проскуряков

Суддя О.С. Боєва

Суддя М.В. Мірошниченко

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.