Рішення

від 19.02.2024 по справі 910/6447/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2024Справа № 910/6447/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серго Термо"

про стягнення 49291,30 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серго Термо" про стягнення заборгованості з відшкодування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн. та штрафу в розмірі 32291,30 грн. за перевищення встановлених габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу за договором перевезення вантажів від 01.07.2015 № SF01/07/15 за заявкою № 860.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 117.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.

Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.

Відтак, направлення ухвали суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Отже, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 між позивачем, як експедитором, та ТОВ «Мультитранс», як перевізником, укладено договір перевезення вантажу № SF01/070/15, за умовами якого перевізник зобов`язується за дорученням експедитора надавати послуги з перевезення контейнерів, що надаються експедитором з терміналів лінії або з іншого пункту розвантаження/завантаження вантажів із контейнерів у контейнери або назад до терміналу лінії чи в інший пункт, вказаний експедитором.

06.08.2021 між позивачем, як експедитором, та відповідачем, як замовником, укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 5С/АР-016740 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого Експедитор за оплату та за рахунок Замовника надає Замовнику комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів Замовника від місця, зазначеного Замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом.

Згідно п. 1.5 договору Замовник своєчасно та у повному обсязі оплачує Експедитору вартість послуг транспортної експедиції (Винагорода Експедитора), виконаних у межах даного договору, а також компенсує та/або надає авансом кошти для здійснення розрахунків з третіми особами, які залучені чи будуть залучені Експедитором для виконання цього договору.

Експедитор, за дорученням Замовника, здійснює взаєморозрахунки з усіма учасниками транспортного процесу, проводить оплату фрахту, послуг з перевезення, а також компенсує та/або надає авансом кошти для здійснення розрахунків з третіми особами, які залучені чи будуть залучені Експедитором для виконання цього договору. Винагорода Експедитора не включає та не охоплює вартість послуг третіх осіб, які будуть залучені експедитором під час надання послуг за цим договором. Вартість послуг третіх осіб компенсується Замовником Експедитору окремо.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що вартість, ставки та тарифи виконуваних Експедитором послуг, особливі умови перевезення, залежно від виду/асортименту вантажів (Винагорода Експедитора), обговорюються сторонами в Заявках та/або додаткових угодах до цього договору.

Положеннями п. 4.3. Договору передбачено, що оплата послуг та компенсація витрат Експедитора проводяться Замовником протягом десяти календарних днів з моменту виставлення рахунку Експедитором (у тому числі, його передача здійснюється за допомогою електронного зв`язку в порядку, передбаченому цим Договором) на поточний рахунок останнього.

Відповідно до п. 3.13. Договору до обов`язків Експедитора входить здійснення взаєморозрахунків з учасниками транспортного процесу, оплата вартості перевезення, перевалки вантажу в порту, а також, у випадку необхідності, оплату мита, податків, зборів та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством України, а Замовник зобов`язується компенсувати Експедитору всі понесені у зв`язку з цим витрати. Така компенсація здійснюється окремо та не включається до Винагороди Експедитора.

Згідно з п. 3.14. Договору до обов`язків Експедитора, зокрема, входить складання акту за фактом надання основних/додаткових послуг, що підтверджує обсяг виконаних послуг, та надає Замовнику на підпис.

Пунктом 4.2. визначено, що перелік і вартість послуг (Винагорода Експедитора), а також витрати Експедитора, що пов`язані з наданням послуг та підлягають компенсації Замовником та здійснені та/або що мають бути здійснені на користь третіх осіб, вказуються в рахунках Експедитора окремо. Сумою договору є сума всіх виставлених Експедитором рахунків Замовнику.

Пунктом 4.4. Договору узгоджено, що після закінчення відвантаження партії вантажу та належного оформлення документів приймання-передачі, перевізних документів і актів на виконані додаткові послуги, Експедитором складається Акт прийому-передачі наданих послуг, що є фактом підтвердження, виконання послуг, їх кількості та вартості.

Відповідно до п. 5.16. Договору за несвоєчасну оплату послуг Експедитора, Замовник сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати. Штрафні санкції підлягають нарахуванню до моменту погашення Замовником заборгованості.

19.10.2021 відповідачем погоджено заявку №SIEV0007481 на перевезення контейнерів за маршрутом Песчана / Бородянка - порт Південний (Одеська обл.) - порт Тайчунг (Китай).

При цьому сторони погодили такий склад послуг на загальну суму 10 710,46 дол. США, а саме: митно-брокерські послуги вартістю USD 144,00; морське перевезення (порт Південний - порт Тайканг (Китай) - відповідно до п. 7 Заявки) вартістю USD 5 964,00; транспортно-експедиційні послуги за маршрутом Песчанка/Бородянка - Південний вартістю USD 3 196,00; штраф FFAU1813482 в розмірі USD 1 406,46.

У пункті 4.4 заявки вказано, що додатково на підставі рахунків експедитора додаткові витрати сплачуються замовником у випадку їх фактичного виникнення, зокрема, в разі перевищення навантаження на осі ТЗ при перевезенні по території України - згідно з документом про сплату штрафів.

За результатами надання послуг за договором позивач направив відповідачу рахунок № UA00051305 від 11.09.2021 на загальну суму 125 080,40 грн., номери контейнерів TCLU4864365, TRHU6914949. Даний рахунок повністю відповідачем оплачений.

Однак, під час виконання заявки на перевізника ТОВ «Мультитранс» складено постанову від 11.10.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу №313084 на підставі акту від 05.09.2021 № 307656 щодо стягнення з ТОВ «Мультитранс» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн. унаслідок допущення 05.09.2021 на а/д М-05 Київ - Одеса, 452км+811 порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 15 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, 05.09.2021 Державною службою України з безпеки на транспорті (Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки) складено Акт №307656 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якого виявлено порушення ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - перевищення вагових норм при перевезенні вантажу, що належить відповідачу.

Згідно з розрахунком плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0057591 від 05.09.2021, з урахуванням пройденої відстані за маршрутом м. Боярка - м. Одеса (455 км) нараховано плату за проїзд в розмірі 0,740 євро / км, а всього - 1010,10 евро.

У зв`язку з цим, 16.10.2021 ТОВ «Мультитранс» виставлено позивачу рахунок №00053754 на відшкодування суми штрафу та плати за проїзд в загальному розмірі 49 291,30 грн., із яких: 17000,00 грн. - адміністративно-господарський штраф; 32291,30 грн. - штраф за перевищення встановлених габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу (послуги по маршруту Боярка-ОМТП, TCLU4864365).

Даний рахунок №53754 оплачений позивачем за платіжним дорученням від 01.12.2021 №29824.

Надалі, позивач направив на адресу відповідача рахунок від 19.10.2021 №9823 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 19.10.2021 №18734 на суму 49 291,30 грн., із яких: 17000,00 грн. - адміністративно-господарський штраф; 32291,30 грн. - штраф за перевищення встановлених габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу (номер контейнера TCLU4864365, номер замовлення DSV000093462).

Листом за підписом директора відповідач відмовив у здійсненні оплати рахунку від 19.10.2021 №9823, пославшись на те, що в разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник, а не власник вантажу.

22.11.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати заборгованості в розмірі 49 291,30 грн. (номер відправлення 0103332039974), проте із даних сайту АТ «Укрпошта» слідує, що відправлення відповідачу не вручено та повернуто за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання 07.12.2022 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року, відповідно до частини 12 статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини перша та четверта статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні №879 від 27.06.2007 року, пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Відповідно до п. 63 Статуту автомобільного транспорту Української РСР визначення ваги вантажу провадиться спільно вантажовідправником і автотранспортним підприємством або організацією технічними засобами вантажовідправника, а при прийманні вантажу безпосередньо на автостанціях - технічними засобами автостанцій.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Пунктами 37, 41 Порядку передбачено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством. Дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №926/16/19, від 12.02.2020 року у справі №917/210/19.

Таким чином, саме на перевізника покладається плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу в разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру.

Суд зазначає, що умовами договору перевезення вантажу № SF01/070/15 від 01.07.2015 визначено спеціальний порядок та послідовність дій, які він повинен здійснити, перш ніж розпочати перевезення вантажу.

Відповідно до пункту 2.1 договору заздалегідь перед початком відвантаження вантажу замовник (відповідач) повідомляє експедитору (позивачу) або забезпечує надходження до нього необхідної інформації про обсяги вантажів/контейнерів з вантажами, що плануються для доставки, із зазначенням виду вантажу та його кількості, місця та/або порту перевезення/відвантаження, а також способів і умов транспортування, перевалки, зберігання та перевезення вантажів замовника.

У пункті 2.4 договору зазначено, що до початку процесу відвантаження/відправлення партії вантажу узгоджує з експедитором усі питання та видає експедитору доручення на відвантаження (письмові інструкції), що містять усі умови транспортування, перевалки, зберігання вантажу, порядок визначення ваги вантажу тощо.

За змістом пункту 3.2 договору до обов`язків експедитора входить організація та контроль транспортування вантажу, прийом/видача вантажу в/з місця(ь) відвантаження та перевалки (Порт(у)), вантажно-розвантажувальні роботи (ВРР), зберігання вантажу, транспортно-експедиторське обслуговування, ведення документального і митного обліку прийому/видачі вантажу та інші види робіт відповідно до Правил, що діють на окремих видах транспорту, і митного законодавства України.

Відповідно до пункту 3.4 договору залежно від конкретних інструкцій замовника, експедитор організовує та контролює прийом вантажів/контейнерів з вантажем замовника в місці, зазначеному замовником, або місці перевалки (Порту) за кількістю, рахунком місць і за вагою, зазначеною відправником вантажу в товаротранспортних документах (коносаментах, накладних, ТТН і т.д.).

Пунктом 3.6 договору передбачено обов`язок експедитора організовувати та забезпечувати розміщення, сепарування та кріплення вантажу в транспортному засобі відповідно до чинних нормативних документів і технічних умов завантаження.

Отже, у зазначених вище пунктах договору передбачено, що відповідач повідомляє позивачу інформацію, серед іншого, про обсяг вантажу, порядок визначення ваги вантажу, а позивач, у свою чергу, організовує та контролює прийом вантажу, в тому числі за вагою та здійснює кріплення вантажу в транспортному засобі відповідно до чинних нормативних документів і технічних умов завантаження.

У той же час, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем не виконано обов`язків з інформування позивача про вагу вантажу, що надається на перевезення.

Відтак, здійснюючи прийняття такого вантажу на перевезення (зокрема, без перевірки фактичної ваги такого вантажу), позивач самостійно бере на себе ризики, пов`язані з можливими відхиленнями фактичної ваги вантажу від визначених відповідачем, або від встановленої нормативними документами норми.

Судом прийнято до уваги, що позивач просив стягнути з відповідача в якості заборгованості з відшкодування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн. та штрафу в розмірі 32291,30 грн. за перевищення встановлених габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу, посилаючись на пункти 3.13, 4.2 договору.

Відповідно до п. 3.13. Договору до обов`язків Експедитора входить здійснення взаєморозрахунків з учасниками транспортного процесу, оплата вартості перевезення, перевалки вантажу в порту, а також, у випадку необхідності, оплату мита, податків, зборів та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством України, а Замовник зобов`язується компенсувати Експедитору всі понесені у зв`язку з цим витрати. Така компенсація здійснюється окремо та не включається до Винагороди Експедитора.

Пунктом 4.2. визначено, що перелік і вартість послуг (Винагорода Експедитора), а також витрати Експедитора, що пов`язані з наданням послуг та підлягають компенсації Замовником та здійснені та/або що мають бути здійснені на користь третіх осіб, вказуються в рахунках Експедитора окремо. Сумою договору є сума всіх виставлених Експедитором рахунків Замовнику.

Натомість, зі змісту вказаних пунктів 3.13, 4.2 договору не вбачається, що сторонами прямо погоджено покладення на відповідача відшкодування сплачених позивачем адміністративних штрафів при здійсненні перевезення.

До того ж, як наголошено судом вище, накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафів здійснено саме у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення позивачем, як перевізником.

За наведених обставин, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн. та штрафу в розмірі 32291,30 грн. за перевищення встановлених габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова