Постанова

від 03.10.2024 по справі 910/6447/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2024 р. Справа№ 910/6447/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024

у справі № 910/6447/23 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серго Термо"

про стягнення 49 291,30 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серго Термо" про стягнення заборгованості з відшкодування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн. та штрафу в розмірі 32291,30 грн. за перевищення встановлених габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу за договором перевезення вантажів від 01.07.2015 № SF01/07/15 за заявкою № 860.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/6447/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що у пунктах договору передбачено, що відповідач повідомляє позивачу інформацію, серед іншого, про обсяг вантажу, порядок визначення ваги вантажу, а позивач, у свою чергу, організовує та контролює прийом вантажу, в тому числі за вагою та здійснює кріплення вантажу в транспортному засобі відповідно до чинних нормативних документів і технічних умов завантаження. У той же час, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем не виконано обов`язків з інформування позивача про вагу вантажу, що надається на перевезення. Відтак, здійснюючи прийняття такого вантажу на перевезення (зокрема, без перевірки фактичної ваги такого вантажу), позивач самостійно бере на себе ризики, пов`язані з можливими відхиленнями фактичної ваги вантажу від визначених відповідачем, або від встановленої нормативними документами норми. Зі змісту вказаних пунктів 3.13, 4.2 договору не вбачається, що сторонами прямо погоджено покладення на відповідача відшкодування сплачених позивачем адміністративних штрафів при здійсненні перевезення. До того ж, як наголошено судом вище, накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафів здійснено саме у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення позивачем, як перевізником. За наведених обставин, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн та штрафу в розмірі 32 291,30 грн за перевищення встановлених габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/6447/23 повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем виконано обов`язки з інформування позивача про вагу вантажу, що надається на перевезення.

На думку скаржника, суд першої інстанції, в порушення принципу змагальності, фактично бездоказово презюмував ці обставини доведеними, тобто суд зробив висновок на підставі припущень, у зв`язку із чим, судом зроблено помилковий висновок, що здійснюючи такого вантажу на перевезення (зокрема, без перевірки фактичної ваги такого вантажу), позивач самостійно бере на себе ризики, пов`язані з можливими відхиленнями фактичної ваги вантажу від визначених відповідачем, або від встановленої нормативними документами норми.

Скаржник вказує на те, що визначення ваги вантажу мало здійснюватися саме відповідачем або його агентами, саме відповідач винен у порушенні обмежень щодо навантаження на вісь.

Скаржник не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафів здійснено саме у зв`язку із вчиненням адміністративного порушення позивачем, як перевізником, оскільки як вбачається із матеріалів справи, штрафи були накладені на фактичного перевізника (ТОВ «Мультитранс»), що був залучений позивачем для перевезення вантажу, а не на позивача, а позивач, на виконання умов укладеного з ТОВ «Мультитранс», здійснив лише компенсацію цих штрафів.

Узагальнені доводи відповіді на апеляційну скаргу

Відповідачем не надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/6447/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/6447/23. Призначено до розгляду апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/6447/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу, із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Отже, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, періодичні відключення електроживлення, тимчасові непрацездатності суддів та перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/6447/23 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 01.07.2015 між позивачем, як експедитором, та ТОВ «Мультитранс», як перевізником, укладено договір перевезення вантажу № SF01/070/15, за умовами якого перевізник зобов`язується за дорученням позивача надавати послуги з перевезення контейнерів, що надаються позивачем з терміналів лінії або з іншого пункту розвантаження/завантаження вантажів із контейнерів у контейнери або назад до терміналу лінії чи в інший пункт, вказаний позивачем.

06.08.2021 між позивачем, як експедитором, та відповідачем, як замовником, укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 5С/АР-016740 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач за оплату та за рахунок відповідача надає відповідачу комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів відповідача від місця, зазначеного відповідачем, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом.

Згідно п. 1.5 договору відповідач своєчасно та у повному обсязі оплачує позивачу вартість послуг транспортної експедиції (Винагорода Експедитора), виконаних у межах даного договору, а також компенсує та/або надає авансом кошти для здійснення розрахунків з третіми особами, які залучені чи будуть залучені позивачем для виконання цього договору.

Позивач, за дорученням відповідача, здійснює взаєморозрахунки з усіма учасниками транспортного процесу, проводить оплату фрахту, послуг з перевезення, а також компенсує та/або надає авансом кошти для здійснення розрахунків з третіми особами, які залучені чи будуть залучені позивачем для виконання цього договору. Винагорода позивача не включає та не охоплює вартість послуг третіх осіб, які будуть залучені позивачем під час надання послуг за цим договором. Вартість послуг третіх осіб компенсується відповідачем позивачу окремо.

Пунктом 4.1. договору визначено, що вартість, ставки та тарифи виконуваних позивачем послуг, особливі умови перевезення, залежно від виду/асортименту вантажів (Винагорода Експедитора), обговорюються сторонами в Заявках та/або додаткових угодах до цього договору.

Положеннями п. 4.3. договору передбачено, що оплата послуг та компенсація витрат позивача проводяться відповідачем протягом десяти календарних днів з моменту виставлення рахунку позивачем (у тому числі, його передача здійснюється за допомогою електронного зв`язку в порядку, передбаченому цим договором) на поточний рахунок останнього.

Відповідно до п. 3.13. договору до обов`язків позивача входить здійснення взаєморозрахунків з учасниками транспортного процесу, оплата вартості перевезення, перевалки вантажу в порту, а також, у випадку необхідності, оплату мита, податків, зборів та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством України, а відповідач зобов`язався компенсувати позивачу всі понесені у зв`язку з цим витрати. Така компенсація здійснюється окремо та не включається до Винагороди Експедитора.

Згідно з п. 3.14. договору до обов`язків позивача, зокрема, входить складання акту за фактом надання основних/додаткових послуг, що підтверджує обсяг виконаних послуг, та надає відповідачу на підпис.

Пунктом 4.2. визначено, що перелік і вартість послуг (Винагорода Експедитора), а також витрати позивача, що пов`язані з наданням послуг та підлягають компенсації відповідачем та здійснені та/або що мають бути здійснені на користь третіх осіб, вказуються в рахунках позивача окремо. Сумою договору є сума всіх виставлених позивачем рахунків відповідачу.

Пунктом 4.4. договору узгоджено, що після закінчення відвантаження партії вантажу та належного оформлення документів приймання-передачі, перевізних документів і актів на виконані додаткові послуги, позивачем складається Акт прийому-передачі наданих послуг, що є фактом підтвердження, виконання послуг, їх кількості та вартості.

Відповідно до п. 5.16. договору за несвоєчасну оплату послуг позивача, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати. Штрафні санкції підлягають нарахуванню до моменту погашення відповідачем заборгованості.

19.10.2021 відповідачем погоджено заявку №SIEV0007481 на перевезення контейнерів за маршрутом Песчана/Бородянка - порт Південний (Одеська обл.) - порт Тайчунг (Китай).

Сторони погодили такий склад послуг на загальну суму 10 710,46 дол. США, а саме: митно-брокерські послуги вартістю USD 144,00; морське перевезення (порт Південний - порт Тайканг (Китай) - відповідно до п. 7 Заявки) вартістю USD 5 964,00; транспортно-експедиційні послуги за маршрутом Песчанка/Бородянка - Південний вартістю USD 3 196,00; штраф FFAU1813482 в розмірі USD 1 406,46.

У пункті 4.4 заявки вказано, що додатково на підставі рахунків позивача додаткові витрати сплачуються відповідачем у випадку їх фактичного виникнення, зокрема, в разі перевищення навантаження на осі ТЗ при перевезенні по території України - згідно з документом про сплату штрафів.

За результатами надання послуг за договором позивач направив відповідачу рахунок № UA00051305 від 11.09.2021 на загальну суму 125 080,40 грн, номери контейнерів TCLU4864365, TRHU6914949. Даний рахунок повністю відповідачем оплачений.

Однак, під час виконання заявки на перевізника ТОВ «Мультитранс» складено постанову від 11.10.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу № 313084 на підставі акту від 05.09.2021 № 307656 щодо стягнення з ТОВ «Мультитранс» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн унаслідок допущення 05.09.2021 на а/д М-05 Київ - Одеса, 452км+811 порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 15 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, 05.09.2021 Державною службою України з безпеки на транспорті (Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки) складено Акт № 307656 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якого виявлено порушення ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - перевищення вагових норм при перевезенні вантажу, що належить відповідачу.

Згідно з розрахунком плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0057591 від 05.09.2021, з урахуванням пройденої відстані за маршрутом м. Боярка - м. Одеса (455 км) нараховано плату за проїзд в розмірі 0,740 євро/км, а всього - 1010,10 евро.

У зв`язку з цим, 16.10.2021 ТОВ «Мультитранс» виставлено позивачу рахунок № 00053754 на відшкодування суми штрафу та плати за проїзд в загальному розмірі 49 291,30 грн, із яких: 17 000,00 грн - адміністративно-господарський штраф; 32 291,30 грн - штраф за перевищення встановлених габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу (послуги по маршруту Боярка-ОМТП, TCLU4864365).

Даний рахунок № 53754 оплачений позивачем за платіжним дорученням від 01.12.2021 № 29824.

Надалі, позивач направив на адресу відповідача рахунок від 19.10.2021 № 9823 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 19.10.2021 № 18734 на суму 49 291,30 грн, із яких: 17 000,00 грн - адміністративно-господарський штраф; 32 291,30 грн - штраф за перевищення встановлених габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу (номер контейнера TCLU4864365, номер замовлення DSV000093462).

Листом за підписом директора відповідач відмовив у здійсненні оплати рахунку від 19.10.2021 № 9823, пославшись на те, що в разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник, а не власник вантажу.

22.11.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати заборгованості в розмірі 49 291,30 грн (номер відправлення 0103332039974), проте із даних сайту АТ «Укрпошта» слідує, що відправлення відповідачу не вручено та повернуто за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання 07.12.2022.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Частини 1, 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні №879 від 27.06.2007 року, пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2%.

Відповідно до п. 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2% подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Згідно із п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до п. 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10% - у подвійному розмірі; на 10 - 40% - у потрійному розмірі; більше як на 40% - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Відповідно до п. 63 Статуту автомобільного транспорту Української РСР визначення ваги вантажу провадиться спільно вантажовідправником і автотранспортним підприємством або організацією технічними засобами вантажовідправника, а при прийманні вантажу безпосередньо на автостанціях - технічними засобами автостанцій.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Пунктами 37, 41 Порядку передбачено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством. Дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №926/16/19, від 12.02.2020 у справі № 917/210/19.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що саме на перевізника покладається плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу в разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру.

Також, як вбачається із умов договору перевезення вантажу № SF01/070/15 від 01.07.2015 визначено спеціальний порядок та послідовність дій, які він повинен здійснити, перш ніж розпочати перевезення вантажу, а саме:

- заздалегідь перед початком відвантаження вантажу відповідач повідомляє позивачу або забезпечує надходження до нього необхідної інформації про обсяги вантажів/контейнерів з вантажами, що плануються для доставки, із зазначенням виду вантажу та його кількості, місця та/або порту перевезення/відвантаження, а також способів і умов транспортування, перевалки, зберігання та перевезення вантажів замовника (п. 2.1);

- відповідач до початку процесу відвантаження/відправлення партії вантажу узгоджує з позивачем усі питання та видає позивачу доручення на відвантаження (письмові інструкції), що містять усі умови транспортування, перевалки, зберігання вантажу, порядок визначення ваги вантажу тощо (п. 2.4);.

- до обов`язків позивача входить організація та контроль транспортування вантажу, прийом/видача вантажу в/з місця(ь) відвантаження та перевалки (Порт(у)), вантажно-розвантажувальні роботи (ВРР), зберігання вантажу, транспортно-експедиторське обслуговування, ведення документального і митного обліку прийому/видачі вантажу та інші види робіт відповідно до Правил, що діють на окремих видах транспорту, і митного законодавства України (п. 3.2);

- залежно від конкретних інструкцій відповідача, позивач організовує та контролює прийом вантажів/контейнерів з вантажем відповідача в місці, зазначеному відповідачем, або місці перевалки (Порту) за кількістю, рахунком місць і за вагою, зазначеною відправником вантажу в товаротранспортних документах (коносаментах, накладних, ТТН і т.д.) (п. 3.4);

- обов`язок позивача організовувати та забезпечувати розміщення, сепарування та кріплення вантажу в транспортному засобі відповідно до чинних нормативних документів і технічних умов завантаження (п. 3.6).

Таким чином, сторонами у договорі погоджено умову про те, що відповідач повідомляє позивачу інформацію, зокрема, про обсяг вантажу, порядок визначення ваги вантажу, а позивач, у свою чергу, організовує та контролює прийом вантажу, в тому числі за вагою та здійснює кріплення вантажу в транспортному засобі відповідно до чинних нормативних документів і технічних умов завантаження.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем не виконано обов`язків з інформування позивача про вагу вантажу, що надається на перевезення.

Також відсутні докази звернення позивача до відповідача з метою отримання інформації про вагу вантажу, що надається для перевезення, у зв`язку із чим, доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не виконано обов`язки з інформування позивача про вагу вантажу оцінюються колегією суддів критично.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що здійснюючи прийняття такого вантажу на перевезення (зокрема, без перевірки фактичної ваги такого вантажу), позивач самостійно бере на себе ризики, пов`язані з можливими відхиленнями фактичної ваги вантажу від визначених відповідачем, або від встановленої нормативними документами норми.

Крім того, позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача в якості заборгованості з відшкодування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн та штрафу в розмірі 32 291,30 грн за перевищення встановлених габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу, посилаючись на пункти 3.13, 4.2 договору, водночас, зі змісту вказаних пунктів 3.13, 4.2 договору не вбачається, що сторонами прямо погоджено покладення на відповідача відшкодування сплачених позивачем адміністративних штрафів при здійсненні перевезення.

Так, накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафів здійснено саме у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення позивачем, як перевізником, при цьому позивачем не надано доказів вжиття заходів для уникнення перевищення встановлених габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/6447/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/6447/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/6447/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/6447/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/6447/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/6447/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко